Решение № 80853521, 01.04.2019, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/2361/19

Провадження № 2/127/335/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2019 рокум. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області у складі судді Іщук Т.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб в місті Вінниці цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

АТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Свої вимоги мотивував тим, що відповідно до умов Кредитного договору б/н від 21.09.2010 року ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 25000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі, встановленому Тарифами. У зв’язку із неналежним виконанням позичальником умов Договору, станом на 25.11.2018 року виникла заборгованість за кредитом в розмірі 51119,61 грн, з яких: 10349,81 грн - заборгованість за кредитом; 36456,42 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом, 4313,38 грн – заборгованість за пенею та комісією. Враховуючи, що рішенням суду від 16.07.2014 року з відповідача стягнута сума 22 304,52 грн, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за Кредитним договором №б/н від 21.09.2010 року в розмірі 32371,07 грн, як різницю між нарахованою сумою заборгованості та стягнутою за рішенням суду, з яких: 27907,47 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом, 2445,93 грн- заборгованість по комісії, а також судовий збір.

Позивачем АТ КБ «ПриватБанк» було подано клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 18.02.2019 року було відкрите спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) осіб з роз’ясненням процесуальних прав учасників справи, зокрема, щодо надання у визначені строки відповідачем відзиву на позов, а позивачем письмової відповіді на такий відзив.

Відповідач у визначений ухвалою суду строк ні відзиву на позов, ні клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не подала.

Враховуючи вищевикладене та положення ст.ст. 178, 279 ЦПК України, суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, матеріали цивільної справи №127/12218/14-ц, оцінивши докази у їх сукупності, суд прийшов до наступного.

Судом встановлено наступні фактичні обставини справи, яким відповідають правовідносини, врегульовані нормами ст.ст. 526, 527, 530, 536, 546, 549, 550, 610-611, 625, 629, 638, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України.

Відповідно до ст.ст.1054, 1055 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти; кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно ст. ст. 526, 530 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що відповідно до укладеного з ПАТ КБ «Приватбанк» Кредитного договору № б/н від 21.09.2010 року ОСОБА_1 отримала кредит в розмірі 25000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі встановленому Тарифами (30,00 % на рік (2,5% на місяць).

Зі змісту Заяви Позичальника від 21.09.2010 року слідує, що ОСОБА_1 ознайомилася і згодна з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку; згодна з тим, що ця Заява разом із Пам’яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає між нею та Банком договір про надання банківських послуг. Вказані письмові документи містять усі істотні умови договору про надання фінансових послуг, передбачені ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», а тому в силу положень ст. 638 ЦК України даний договір є укладеним.

Відповідач користувалася коштами, про що свідчить виписка по картковому рахунку, однак свої зобов’язання виконувала неналежно.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 16.07.2014 року з відповідача на користь банку була стягнута заборгованість станом на 01.06.2014 року в розмірі 22304,52 грн, з яких: 10349,81 грн - заборгованість за кредитом; 8548,95 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом, 1867,45 грн – заборгованість за комісією, 500 грн - штраф (фіксована частина), 1038,31 грн – штраф (процентна складова) (справа №127/12218/14-ц).

Позивач, звертаючись до суду з новим позовом та обґрунтовуючи заборгованість, надав розрахунок заборгованості, згідно якого заборгованість відповідача станом на 25.11.2018 року складає 51119,61 грн, з яких: 10349,81 грн - заборгованість за кредитом; 36456,42 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом, 4313,38 грн – заборгованість за пенею та комісією.

Враховуючи попереднє рішення суду, позивач визначив, що різниця становить 32371,07 грн, з яких: 27907,47 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом, 2445,93 грн - заборгованість по комісії, яку позивач і просить стягнути з відповідача.

Однак, як установлено судом, банк скористався своїм правом на захист порушених прав і вказаним вище рішенням (справа №127/12218/14-ц) заборгованість по кредитному договору від 21.09.2010 року була стягнута.

В матеріалах справи відсутні докази користування ОСОБА_1 кредитною карткою після спливу строку кредитного договору та ухвалення судового рішення від 16.07.2014 року.

Згідно умов кредитного договору і за наявності прострочення виконання основного зобов’язання станом на 01.06.2014 року ПАТ КБ «ПриватБанк» використав право вимагати дострокове повернення всієї суми кредиту, в тому числі тіла кредиту, що залишилась не сплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України, пені та комісії, шляхом стягнення боргу в судовому порядку.

Такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов’язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом і суд задовольнив його позовні вимоги.

Оскільки позивач не надав доказів, що умови договору містять домовленості про порядок повернення позики поза межами строку дії договору, суд вважає, що положення абз 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України щодо стягнення процентів не підлягають застосуванню.

При цьому, суд враховує правові висновки, висловлені ОСОБА_2 Палатою Верховного Суду. Зокрема 04.07.2018 року в справі №310/11534/13-ц, визначено, що звертаючись із першим позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки для дострокового стягнення у повному обсязі за кредитним договором тіла кредиту, заборгованості за процентами та пені, кредитор змінив умови кредитного договору щодо строку його дії, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно на погашення такої заборгованості засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред’явлення до позичальника вимог на підставі ч. 2 ст. 1050 ЦК України. Тобто, наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості (дострокове стягнення), яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, а є підставою виникнення права на отримання гарантій належного виконання зобов’язання відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів.

В справі №444/9519/12 (постанова від 28.03.2018 року) ОСОБА_2 Верховного Суду зробила висновок, що припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечується частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання. Звернення банку про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом (заявою) вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни.

Враховуючи наведені обставини, норми закону, і те, що предметом даного позову є стягнення процентів, як різниці між нарахованими станом на 25.11.2018 року та стягнутими за попереднім рішенням суду, а також комісії, суд дійшов висновку про відмову в позові.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 526, 527, 530, 536, 546, 549, 610-611, 625, 629, 638, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України, ст. 12, 13, 81, 141, 263-265, 279, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570)

Відповідач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 озванного, 58, кв.45.

Суддя: