Решение № 8079019, 25.11.2009, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" листопада 2009 р.Справа № 12/222-09-4982 За позовом Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради.

Відповідач: товариство з обмеженою відповідальністю „Трініта”

про стягнення 54444,24 грн.

Суддя Цісельський О.В.

За участю представників сторін:

від позивача: Гришин Д.М. –довіреність від 26.12.2008р.;          

від відповідача: не з’явився.          

          СУТЬ СПОРУ: Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Трініта” заборгованості з орендної плати в сумі 50586,63грн. та пені в сумі 3857,61грн.

Відповідач в судове засідання не з’явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, а саме, за його юридичною адресою, підтвердженою Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 22.09.2009р. наданими суду позивачем, але в судове засідання не з’явився, про поважність причин відсутності суд не повідомив, відзиву на позов не надав, своїм правом на захист не скористався.

Згідно п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006р. № 01-8\1228 та п.11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. №01-8\123 до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

          01.12.2003 р. між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (Орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю „Трініта” (Орендар) було укладено договір № 290/2 оренди нежитлового приміщення (далі –Договір).

          Відповідно до п.1.1 договору відповідачу було передано у строкове платне користування нежиле приміщення, розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Дерибасівська, 18 1-й поверх та підвал, загальною площею 177,2 м2.

          Термін дії зазначеного договору оренди відповідно до п.1.2 встановлено до 26.06.2004р.

Пунктом 2.1. договору встановлено, що за орендоване приміщення Орендар зобов’язується сплачувати орендну плату, відповідно до розрахунку, приведеного у додатку 1 до договору, що становить за перший після підписання договору оренди місяць –1546,56,44 грн., без урахуванням ПДВ та індексу інфляції.

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначався шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України.

Відповідно до п. 2.4. Орендар зобов’язався вносити орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця незалежно від результатів господарської діяльності.

Додатковим погодженням до договору оренди, укладеним сторонами 31.05.2007р. строк дії договору продовжено до 30.11.2007р.

Додатковим погодженням до договору оренди, укладеним сторонами 06.12.2007р. строк дії договору продовжено до 30.05.2008р.

Враховуючи те, що позивачем не надано доказів припинення дії договору № 290/2 оренди нежитлового приміщення від 01.12.2003р., з урахуванням приписів ст.17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” суд прийшов до висновку, що зазначений договір є чинним.

На момент подачі позову згідно з розрахунком, наданим фінансовим відділом Представництва, Відповідач має заборгованість зі сплати оренди за період з 01.09.2008 р. по 08.09.2009 р. у сумі 50586,63 грн.

Як зазначає в своїх позовних вимогах Позивач, всупереч взятих на себе зобов’язань Відповідач неналежно виконував свої обов'язки по договору оренди. Тому Представництво змушене було звернутися за захистом свого права до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості з орендної плати та пені.

          Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, проаналізувавши норми чинного законодавства суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав:

          Стаття 41 Конституції України, ст.319 Цивільного кодексу України гарантують право власника на свій розсуд володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. При цьому, зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Згідно вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов’язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до п.п.1,2 ст.762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Приймаючи до уваги, що приміщення, яке виступає предметом договору, належить до комунальної власності, до спірних правовідносин застосовуються також норми Закону України „Про оренду державного та комунального майна”.

Згідно з ч.3 ст.18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", п.5 ст.762, п.1 ст.530 Цивільного кодексу України орендар зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі вносити плату за користування приміщенням.

Відповідно до п.5.2 договору № 290/2 оренди нежитлового приміщення від 01.12.2003р. Відповідач за несвоєчасне внесення орендної плати повинен сплачувати пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.

Відповідно до ч.2 ст.615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов’язання.

Відповідно до вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

          З огляду на вищевикладене, суд вважає позовні вимоги Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю „Трініта” заборгованості з орендної плати за період з 01.09.2008 р. по 08.09.2009 р. у сумі 50586,63 грн. та пені в сумі 3857,61грн. підтвердженими матеріалами справи, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 84 ГПК України - в резолютивній частині рішення вказується про розподіл господарських витрат між сторонами.

Отже, господарський суд має в резолютивній частині рішення вирішити питання про покладення на відповідача фактично понесених позивачем судових витрат у справі пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Позивач повинен був сплатити державне мито у справі в сумі 544,44грн., однак Позивач помилково сплатив держмито в сумі 630 грн., що підтверджено платіжним дорученням № 2105 від 05.10.2009р.

Таким чином Позивач надмірно сплатив до державного бюджету України державне мито в сумі 85 грн. 56коп., які підлягають поверненню Позивачу з державного бюджету відповідно до ст. 8 Декрету КМУ “Про державне мито”, яка передбачає, що сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю у випадку внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

          З урахуванням зазначеного суму державного мита, що переплачена позивачем в розмірі 85 грн. 56 коп. слід повернути Позивачу з державного бюджету України.

Згідно статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті державного мита на суму 544,44 грн. та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу на суму 236 грн.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Трініта” (65026, м. Одеса, вул. Дерибасівська, 18, код 25419131) на користь Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, р/р 37326027001909 МФО 828011 банк ГУДКУ в Одеській області ЗКПО 26302595) - 50586(п’ятдесят тисяч п’ятсот вісімдесят шість) грн.63 коп. –заборгованості з орендної плати, 3857 (три тисячі вісімсот п’ятдесят сім) грн.61коп. –пені, 544 (п’ятсот сорок чотири) грн. 44коп. –витрат на оплату державного мита; 236 (двісті тридцять шість) грн. –витрат на ІТЗ судового процесу.

3. Повернути Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, р/р 37326027001909 МФО 828011 банк ГУДКУ в Одеській області ЗКПО 26302595) з Державного бюджету України надмірне сплачене держмито у розмірі 85 (вісімдесят п’ять) грн.56 коп. Довідку про повернення державного мита видати.

Рішення господарського суду набирає чинності в порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст.116 ГПК України.

Суддя