Решение № 80778191, 26.03.2019, Пологівський районний суд Запорізької області

Справа № 324/2227/18

Провадження № 2/324/171/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2019 року Пологівський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Кацаренко І.О.,

за участю секретаря судового засідання Басараб А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Пологи цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з даним позовом до відповідача. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що між товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» (далі – первісний кредитор чи ТОВ «ФК «ЦФР») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №791750066 від 21 травня 2015 року.

14 липня 2017 року між ТОВ «ФК «ЦФР» та товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі – ТОВ «ФК «ЄАПБ», позивач) був укладений Договір відступлення права вимоги №20170714, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «ЦФР» передав, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» прийняло право грошової вимоги до боржників за Кредитними Договорами, вказаними у Реєстрі боржників, укладеними між Кредитором та Боржниками.

Відповідно до Реєстру боржників - додатку №1 до Договору відступлення права вимоги №20170714 від 14 липня 2017 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» набув права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 в сумі 22620,61 грн. Свої зобов'язання за кредитним договором первісний кредитор виконав у повному обсязі, а відповідач кредит та відсотки за кредитом у повному обсязі не сплачує.

У зв'язку з істотними порушеннями ОСОБА_1 умов кредитного договору, позивачем, який набув права грошової вимоги, на адресу відповідача було направлено повідомлення про порядок погашення заборгованості по кредитному договору та включення персональних даних відповідача до бази персональних даних разом з вимогою про погашення загальної суми боргу. Проте всупереч умовам кредитного договору, незважаючи на повідомлення, відповідач лише частково виконав своє зобов'язання. Після відступлення ТОВ «ФК «ЦФР» позивачу права грошової вимоги до відповідача, остання здійснила погашення кредитної заборгованості не до кінця, в загальному розмірі внесла 2000 грн., зробивши наступні платежі: 30 серпня 2017 року – 500 грн.; 26 березня 2018 року – 500 грн.; 14 травня 2018 року – 1000 грн. З моменту отримання права грошової вимоги до відповідача, а саме з 14 липня 2017 року, позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.

У зв'язку з зазначеним позивач звернувся до суду з даним позовом та просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №791750066 від 21 травня 2015 року в сумі 20620,61 грн. та судові витрати по справі 1762 грн.

Представник відповідача адвокат ОСОБА_2 у своєму відзиві на позов ТОВ «ФК «ЄАПБ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 14 січня 2019 року просив суд відмовити повністю в задоволенні позовної заяви. В обґрунтування зазначив, що не погоджується з доводами позивача у зв’язку з тим, що ним не надано до суду належних доказів на підтвердження у нього права грошової вимоги до відповідача, Витяг з реєстру боржників до договору відступлення права вимоги №20170714 від 14 липня 2017 року є неналежним доказом права грошової вимоги позивача до відповідача, оскільки не посвідчений попереднім кредитором. Оскільки за умовами договору відповідач мав погашати отриманий кредит шляхом внесення щомісячних періодичних платежів, то позовна давність в даному спорі мала розраховуватися окремо щодо кожного періодичного платежу. Водночас, позовна давність за тілом кредиту не переривалася, а ті кошти, які були внесені відповідачем, зараховувалися в рахунок погашення процентів та періодичних платежів в хронологічному порядку. Тому позивач пропустив строки позовної давності стосовно основної вимоги, а тому відповідно до ч.1 ст.266 ЦК України позовна давність спливла і до додаткової вимоги. Також з огляду на те, що для кредитних договорів законом встановлена обов’язкова письмова форма, будь-який текст, який є частиною відповідного договору, має бути підписаний сторонами, інакше він є нікчемним. Посилання позивача на те, що Умови кредитного договору підлягають застосуванню при вирішенні спору, оскільки кредитний договір є договором приєднання і підписанням заяви-анкети на отримання кредиту відповідач дав згоду на включення їх до умов договору, – не відповідають дійсності. Фактично договором приєднання був виключно той текст, який містився в анкеті-заяві, тому умови кредитного договору не можуть застосовуватися судом при вирішенні спору і на відносини сторін не поширюються (є нікчемними). Також позивач не має права вимагати від позичальника сплачувати комісію за обслуговування кредиту, оскільки вона не направлена на задоволення потреб відповідача і є дією кредитодавця, спрямованою виключно на задоволення його власних потреб, така діяльність не є послугою і вимога кредитного договору про здійснення будь-яких платежів за обслуговування кредиту є нікчемною. Верховний Суд України у постанові від 16 листопада 2016 року у справі №6-1746цс16 висловив правову позицію, що відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття усвідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

28 січня 2019 року від представника позивача ОСОБА_3 надійшла відповідь на відзив, у якій позивач щодо нарахування плати за управління кредитом по кредитному договору №791750066 від 21 травня 2015 року серед іншого додатково зазначив наступне. 21 січня 2019 року представником ТОВ «ФК «ЄАПБ» було отримано відзив на позов по справі 324/2227/18. Відповідно до ухвали Пологівського районного суду Запорізької області про відкриття провадження по справі №324/2227/18 від 13 грудня 2018 року відповідачу було встановлено судом п’ятнадцятиденний строк для надання відзиву з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Проте відзив, поданий 14 січня 2019 року представником відповідача до суду, надано із порушенням строку, визначеного судом, та із порушенням вимог ЦПК України. Поважних причин не надання відзиву у встановлений судом строк не повідомлено. Тому, враховуючи положення ч.8 ст.178, ст.278 ЦПК України, відзив не повинен бути прийнятий до уваги суду, а справа повинна бути розглянута за наявними матеріалами.

Щодо заяви відповідача про пропуск строку позовної давності за кредитним договором зазначено, що відповідно до п.2 заяви про надання кредиту №791750066 від 21 травня 2015 року строк, на який надається кредит – 36 місяців, згідно Графіку платежів остаточною датою повернення кредиту є 25 травня 2018 року. Таким чином, здійснивши подання позовної заяви до суду у листопаді 2018 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» не пропустив строк позовної давності. Згідно постанови Верховного Суду України від 21 грудня 2016 року у справі №905/2187/13 факт закінчення строку дії двостороннього правочину, виконання якого здійснено тільки однією стороною, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін та не звільняє другу сторону такого правочину від відповідальності за невиконання нею свого обов'язку. Також додатковим доказом того, що позивачем не було пропущено строк позовної давності, є той факт, що згідно довідки від 14 липня 2017 року за вих.№1158018-SG ОСОБА_1 здійснювала неодноразово платежі для погашення заборгованості, останній з яких було здійснено 25 березня 2016 року в розмірі 1251,10 грн. Крім того, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Відповідно до п.7.2 Умов отримання кредитів та інших послуг від ТОВ «ФК «ЦФР» (в редакції від 30 березня 2015 року №177, діючих на момент укладення кредитного договору): «До вимог, що виникають з кредитного договору або у зв’язку з ним, застосовується позовна давність у десять років». А враховуючи п.5.5 Умов отримання кредитів та інших послуг від ТОВ «ФК «ЦФР»: «Строк, на який надається кредит визначається, виходячи з умов кредитного договору і стану/характеру його виконання позичальником, та, як наслідок, припиняє свій перебіг у день належного виконання всіх грошових зобов’язань, що виникли у зв’язку з наданням позичальнику відповідного кредиту». Дані умови були погоджені між ТОВ «ФК «ЦФР» та відповідачем, що підтверджується особистим підписом відповідача у кредитному договорі №791750066 від 21 травня 2015 року. Згідно правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 24 лютого 2016 року у справі 6-1824цс15: «...якщо сторони кредитного договору досягли згоди про збільшення позовної давності за всіма або окремими вимогами і така домовленість за змістом і формою відповідає вимогам статті 6 і частини першої статті 259 ЦК України, то розрахунок розміру пені та штрафу слід провести за кожною вимогою в межах збільшеної позовної давності, установленої сторонами в договорі, ураховуючи періодичність платежів, визначених договором...». Тому заперечення представника відповідача про пропуск позивачем строків позовної давності при зверненні до суду про стягнення заборгованості по кредитному договору №791750066 від 21 травня 2015 року не відповідають дійсним обставинам справи. Окрім того, кредитний договір №91750066 від 21 травня 2015 року, укладений між ТОВ «ФК «ЦФР» та відповідачем, договір відступлення права вимоги №20170714 від 14 липня 2017 року, укладений між ТОВ «ФК «ЦФР» та ТОВ «ФК «ЄАПБ», у встановленому порядку недійсними не визнані, тобто, в силу ст.204 ЦК України діє презумпція правомірності правочину. Таким чином, надані позивачем докази є належними та достатніми для підтвердження заборгованості відповідача по вищезазначеному кредитному договору.

Представник позивача ОСОБА_3, який діє на підставі довіреності, у судове засідання надав письмову заяву, в якій просить розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить їх задовольнити, не заперечує проти розгляду справи з винесенням заочного рішення (а.с.75).

Відповідач, будучи повідомленою про розгляд справи в суді належним чином (а.с.74), надала суду письмову заяву, в якій просила справу розглянути в її відсутність без застосування засобів технічної фіксації. Позовні вимоги Банку до неї визнала частково, а саме в частині стягнення з неї суми заборгованості за основною сумою боргу в розмірі 9728,84 грн., при цьому вважає, що для задоволення позову в повному обсязі нема підстав. Просила прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства (а.с.80).

На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України справа розглядається без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, беручи до уваги підтримання позовних вимог позивачем, часткове визнання відповідачем позовних вимог, дослідивши письмові докази, вважає позов доведеним і таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

14 січня 2019 року до початку розгляду справи представником відповідача адвокатом ОСОБА_2 подано відзив на позовну заяву, але, враховуючи, що ухвалу Пологівського районного суду Запорізької області про відкриття провадження по справі №324/2227/18 від 13 грудня 2018 року, якою було встановлено судом п’ятнадцятиденний строк для надання відзиву з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, відповідач отримала поштою 24 грудня 2018 року, останнім днем подачі відзиву до суду було 08 січня 2019 року. Таким чином, відзив, поданий 14 січня 2019 року представником відповідача до суду, надано із порушенням строку визначеного судом відповідно до вимог ЦПК України. Поважних причин не надання відзиву у встановлений судом строк не повідомлено. Тому, враховуючи положення ч.8 ст.178, ст.278 ЦПК України та зважаючи на клопотання представника позивача ОСОБА_3 про залишення без задоволення відзиву представника відповідача на а.с.49, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Так, з заяви №791750066 від 21 травня 2015 року на отримання кредиту від ТОВ «ФК «ЦФР» встановлено, що між ТОВ «ФК «ЦФР» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «ЦФР» надало відповідачу кредит на загальну суму 12400,00 грн. строком на 36 місяців зі сплатою 11,99 % річних відсотків. ОСОБА_1 погодилась, що ця заява разом з умовами отримання кредитів та інших послуг від ТОВ «ФК «ЦФР» становлять між ними кредитний договір, та зобов’язалася виконувати його.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит має бути поверненим позичальником банку у визначений у кредитному договорі строк з відповідною сплатою за його користування.

Згідно із ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Крім того, 14 липня 2017 року між ТОВ «ФК «ЦФР» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» був укладений договір відступлення права вимоги №20170714, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «ЦФР» передало, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» прийняло право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами вказаними у Реєстрі боржників, укладеними між Кредитором та Боржниками.

Згідно п.1.2 Договору відступлення права вимоги, внаслідок передачі (відступлення) Портфеля Заборгованості за цим договором, ТОВ «ФК «ЄАПБ» заміняє ТОВ «ФК «ЦФР» у кредитних договорах, що входять до Портфеля Заборгованості та відповідно вказані у реєстрі боржників, та набуває прав грошових вимог ТОВ «ФК «ЦФР» за цими кредитними договорами, включаючи право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов'язань боржників за кредитними договорами (а.с.15).

Відповідно до Реєстру боржників - додатку №1 до Договору відступлення права вимоги №20170714 від 14 липня 2017 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 в сумі 22620,61 грн., з яких: 9728,84 грн. – сума заборгованості за основною сумою боргу; 1509,95 грн. – сума заборгованості за відсотками; 5329,16 грн. – сума заборгованості за платою за управління кредитом; 6052,66 грн. – сума заборгованості за пенею (а.с.52).

Згідно ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст.514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст.1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

На виконання п.6.6 Договору відступлення права вимоги на а.с.17, 21 липня 2017 року позивачем на адресу відповідача було направлено повідомлення про відступлення права вимоги до ТОВ «ФК «ЄАПБ» (а.с.12).

Як вбачається з письмових матеріалів справи, і це не оспорюється відповідачем ОСОБА_1, після відступлення ТОВ «ФК «ЦФР» позивачу права грошової вимоги до відповідача, а саме 14 липня 2017 року, ОСОБА_1 здійснила погашення кредитної заборгованості в загальному розмірі 2000 грн., зробивши наступні платежі: 30 серпня 2017 року – 500 грн.; 26 березня 2018 року – 500 грн.; 14 травня 2018 року – 1000 грн.

Таким чином, відповідач не надав своєчасно ТОВ «ФК «ЄАПБ» грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором. Таким чином, в порушення умов кредитного договору, а також вимог ст. 509, 526, 1054 ЦК України відповідач зобов'язання за вказаним вище договором не виконав.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов'язання за даним Договором.

Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання.

Відповідно до ч.2 ст.615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Таким чином, у відповідача ОСОБА_1 виникла заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за кредитним Договором №791750066 від 21 травня 2015 року у розмірі 20620,61 грн., з яких 9728,84 грн. - заборгованість за основною сумою боргу; 0,00 грн. - заборгованість по відсоткам; 4839,11 грн. - заборгованість по платі за управління кредитом; 6052,66 грн. - заборгованість по пені.

На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов'язань і заборгованість за договором не погашає.

Відповідно до ч.1 ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як встановлено в судовому засіданні та доведено зібраними по справі доказами, відповідач ОСОБА_1 умови укладеного договору належним чином не виконує, кредит та відсотки за користування кредитом не сплачує, а тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі і з відповідача підлягає стягненню заборгованість за договором в розмірі 20620,61 грн.

На підставі ст.141 ЦПК України у зв’язку з задоволенням основної вимоги задоволенню підлягає вимога про стягнення судових витрат з відповідача, які сплачено Банком при подачі позову в сумі 1762 грн. (а.с.2).

Підстави для застосування судом ч.1 ст.142 ЦПК України щодо розподілу судових витрат у даній справі відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.509, 512, 514, 525, 526, 546, 549, 598, 599, 610, 615, 629, 1077, 1048-1050, 1054, 1055 ЦК України, ст.ст.9, 10, 12, 18, 178, 141, 247 ч.2, 263-265, 278, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_1, місце реєстрації якої: Запорізька область, м.Пологи, вул.Толстого,79, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» код ЄДРПОУ 35625014, юридична адреса: 01032, м.Київ, вул.Симона Петлюри,30, р/р №26500000127001 в ПАТ «ТАС Комбанк», МФО 339500, заборгованість за кредитним договором №791750066 від 21 травня 2015 року у розмірі 20620,61 (двадцять тисяч шістсот двадцять) гривень 61 копійку та 1762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) гривні 00 копійок судового збору, а всього стягнути 22382 (двадцять дві тисячі триста вісімдесят дві) гривні 61 копійку.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга, яка подається через Пологівський районний суд Запорізької області до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: Кацаренко І.О.