
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 березня 2019 року м. Мукачево Справа №303/1263/19 2-а /303/37/19
Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області
у складі: головуючого – судді Кость В.В.
секретар судового засідання Немеш Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Мукачево адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до відповідача виконавчого комітету Мукачівської міської ради
про скасування постанови про адміністративне правопорушення,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача про скасування постанови адміністративної комісії при виконавчому комітеті Мукачівської міської ради №14/04-06 від 15 лютого 2019 року про накладання на нього штрафу за адміністративне правопорушення на підставі ст. 152 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Позовні вимоги обґрунтовуються доводами про незаконність постанови, внаслідок допущених інспектором грубих порушень при її складанні, а також неврахування ним фактичних обставин справи.
У поданому на розгляд суд позові позивач зазначив, що 29 січня 2019 року мало місце складання будівельних матеріалів на будівельному майданчику в процесі виконання робіт, а не їх складування. Без складання матеріалів на майданчику ТОВ «І.Т.В. Сервіс Плюс» як виконавець послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, позбавлений можливості провести ремонтні роботи, а отримання дозволу на складання будматеріалів на об’єктах благоустрою законом не передбачено.
Позивач заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження не надав.
Представник відповідача надіслав до суду відзив на позовну заяву, на підставі якого у задоволенні позову просила відмовити, оскільки позивач здійснював саме складування (термін складання – законодавством не передбачений) будівельних відходів. Жодних доказів щодо облаштування належного місця для складування будівельних матеріалів, подальшого використання відповідних дощок та шиферу у ремонтних роботах ОСОБА_1 не надав. Також позивач не звертався з відповідною заявою до ЦНАПу і дозволу на складування будівельних відходів чи будівельних матеріалів на об’єктах благоустрою не отримував.
Від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій він зазначив, що законом не передбачено отримання дозволу на проведення поточного ремонту конструктивних елементів будинку та складання (складування) будівельних матеріалів на майданчику. Також наголошує на тому, що інспектором не правильно було визначено характер дій, які здійснювали працівники підприємства.
З урахуванням положень частини восьмої ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд справи проведено на підставі наявних у ній доказів.
Дослідивши матеріали справи, суд констатує наступне.
Інспектором Управління муніципальної інспекції Мукачівської міської ради ОСОБА_2 складено відносно позивача протокол про адміністративне правопорушення від 29.01.2019 №31/19 за статтею 152 Кодексу України про адміністративні правопорушення за складування будівельних відходів (дошки, шифер) на прибудинковій території біля будинку №54 на вул. Драгоманова в м. Мукачево (а.с. 9).
За результатами розгляду вказаного протоколу адміністративною комісією при виконавчому комітеті Мукачівської міської ради 15 лютого 2019 року винесено постанову про накладання адміністративного стягнення на позивача у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 152 Кодексу України про адміністративні правопорушення (а.с. 7-8).
В постанові зазначено, що виконуючий обов’язки директора ТОВ «І.Т.В. Сервіс Плюс» ОСОБА_1 29.01.2019 о 11 год 41 хв. в м. Мукачево на вул. Драгоманова біля будинку №54 складував будівельні відходи (дошки, шифер) на прибудинковій території, чим порушено вимоги підпункту 13.1.2. пункту 13.1 Розділу 13 Правил благоустрою, забезпечення чистоти, порядку утримання і прибирання вуличних, дворових територій, парків, скверів м. Мукачево.
Приймаючи до уваги вищевказані фактичні обставини по справі суд, передусім, виходить з наступного.
Згідно з частиною другою ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною другою ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Кодексом України про адміністративні правопорушення (ст. 268) закріплено низку гарантій забезпечення прав суб'єктів, які притягаються до адміністративної відповідальності. В сукупності з наведеними конституційними нормами ці гарантії створюють систему процесуальних механізмів захисту вказаних осіб.
Необхідність індивідуалізації адміністративної відповідальності передбачена частиною другою статті 33 Кодексу України про адміністративні правопорушення, якою визначено, що при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису). У Кодексі конкретизовано й інші конституційні принципи, зокрема принцип рівності громадян перед законом (стаття 248).
Орган (посадова особа) при розгляді справи, зокрема, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи; (статті 245, 280 Кодексу); справа про адміністративне правопорушення розглядається відкрито, крім справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), та випадків, коли це суперечить інтересам охорони державної таємниці (частина перша статті 249); оцінка доказів ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності (стаття 252) тощо.
Приймаючи до уваги вищевказані фактичні обставини справи на предмет їх відповідності зазначеним судом положенням Основного Закону України, Кодексу України про адміністративні правопорушення та Кодексу адміністративного судочинства України суд приходить до такого висновку.
Диспозиція статті 152 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає відповідальність за порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів.
Частиною 1 статті 1 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» (надалі - Закон) визначено, що благоустрій населених пунктів - комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.
При цьому, відповідно до статті 13 Закону до об'єктів у сфері благоустрою населених пунктів віднесено 1) території загального користування, 2) прибудинкові території; 3) території будівель та споруд інженерного захисту територій; 4) території підприємств, установ, організацій та закріплені за ними території на умовах договору.
Частиною першою статті 20 названого вище Закону регламентовано, що організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом.
Благоустрій здійснюється в обов'язковому порядку на всій території населеного пункту (села, селища, міста).
До повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить втому числі і затвердження правил благоустрою територій населених пунктів (статті 10 Закону).
Відповідно до частини першої статті 73 Закону України «Про місцеве самоврядування» акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.
Частиною другою статті 5 Кодексу України про адміністративні правопорушення регламентовано, що сільські, селищні, міські ради встановлюють відповідно до законодавства правила, за порушення яких адміністративну відповідальність передбачено статтями 152, 159 і 182 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини першої ст. 42 Закону передбачено, що до відповідальності за порушення законодавства у сфері благоустрою населених пунктів притягаються особи, винні у порушенні правил благоустрою територій населених пунктів.
Правила благоустрою території населеного пункту - це нормативно-правовий акт, яким встановлюються вимоги щодо благоустрою території населеного пункту.
Громадяни у сфері благоустрою населених пунктів зобов'язані дотримуватися правил благоустрою територій населених пунктів, не порушуючи права і законні інтереси інших суб'єктів благоустрою населених пунктів (пункт 2 частина 2 статті 17 Закону).
При цьому, згідно з частиною першою статті 16 вказаного Закону, на об'єктах благоустрою категорично забороняється: 1) виконувати роботи без дозволу у разі, якщо обов'язковість його отримання передбачена законом; 2) самовільно влаштовувати городи, створювати, пошкоджувати або знищувати газони, самовільно висаджувати та знищувати дерева; 3) вивозити і звалювати в не відведених для цього місцях відходи, траву, гілки, деревину, листя, сніг; 4) складувати будівельні матеріали, конструкції, обладнання за межами будівельних майданчиків; 5) самовільно встановлювати об'єкти зовнішньої реклами, торговельні лотки, павільйони, кіоски тощо; 6) встановлювати технічні засоби регулювання дорожнього руху без погодження з відповідними органами Міністерства внутрішніх справ України; 7) влаштовувати стоянки суден, катерів, інших моторних плавучих засобів у межах територій пляжів; 8) випасати худобу, вигулювати та дресирувати тварин у не відведених для цього місцях; 9) здійснювати ремонт, обслуговування та миття транспортних засобів, машин, механізмів у не відведених для цього місцях (крім випадків проведення негайного ремонту при аварійній зупинці).
Системний аналіз викладених правових норм надає підстави вважати, що затвердження правил благоустрою населених пунктів та здійснення контролю за їх дотриманням належить до компетенції відповідних органів місцевого самоврядування, які в разі встановлення порушення вказаних правил уповноважені застосовувати до правопорушників відповідні заходи реагування в порядку ст. 152 КУпАП.
Так, рішенням 24 сесії Мукачівської міської ради 7 скликання від 16.03.2017 №554 затверджено Правила благоустрою, забезпечення чистоти, порядку утримання і прибирання вуличних, дворових територій, парків, скверів м. Мукачево.
Згідно з підпунктом 13.1.2. пункту 13.1. Розділу 13 Правил суб’єктам благоустрою забороняється складати на вулицях, тротуарах, зелених зонах, насадженнях на схилах озер, річок та інших водойм, а також в місцях масового відпочинку міста та інших об’єктах благоустрою будівельні матеріали, цеглу, труби, пісок, грунт, щебінь, будівельне сміття, паливо, будівельні відходи, промислові та побутові відходи.
Як встановлено судами, щодо позивача складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 152 Кодексу України про адміністративні правопорушення за складування будівельних відходів на прибудинковій території.
Вказаний протокол підписаний особою, яка притягається до відповідальності, а також проведено фотофіксацію місця порушення законодавства у сфері благоустрою.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем були дотримані вимоги Кодексу України про адміністративні правопорушення при розгляді справи.
Фактичні дані позовної заяви, пояснень, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення від 29.01.2019 №31/19 свідчать про те, що позивачем не заперечується факт складання будівельних вілходів на прибудинковій території біля буд. 54 на вул. Драгоманова в м. Мукачево.
В свою чергу, позивач наголошує на тому, що таке складання відбувалося на будівельному майданчику в процесі виконання робіт. Однак, жодних доказів вісного того, що мало місце саме складання будівельних матеріалів на будівельному майданчику, і що такий будівельний майданчик був облаштований, позивачем ні адміністративній комісії органу місцевого самоврядування, ні суду не надано.
Таким чином, оскаржувана постанова винесена відповідачем на підставі встановлених протоколом про адміністративне правопорушення обставин, прийнята в межах повноважень адміністративної комісії, а стягнення накладено в межах санкції, передбаченої ст. 152 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Аргументи та доводи позивача відносно того, що законом не передбачено отримання дозволу на проведення поточного ремонту конструктивних елементів будинку та складання (складування) будівельних матеріалів на майданчику до уваги судом не приймаються, оскільки позивача притягнуто до відповідальності за складування будівельних відходів на прибудинковій території, а не за проведення ремонтних робіт без отримання дозволу.
При цьому суд зазначає, що Європейський суд з прав людини зауважує на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
З урахуванням наведених фактичних обставин справи та приписів чинного законодавства, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 8, 19, 61, 1291 Конституції України, ст.ст. 2, 5, 9, 19, 72 –77, 246, 250, 255, 262, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст. 251, 252, 268, 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області
УХВАЛИВ:
1. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
2. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
3. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
4. Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, 89600, м. Мукачево, вул. Гулака-Артемовського, 80, ІПН НОМЕР_1.
Відповідач: Виконавчий комітет Мукачівської міської ради, 89600 м.Мукачево, пл. Духновича, 2, код ЄДРПОУ: 04053743.
Суддя В. В. Кость
Судебное решение № 80777069, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області было принято 28.03.2019. Форма судопроизводства - Административное, форма решения – Решение. На этой странице вы сможете найти важные сведения об этом судебном решении. Мы обеспечиваем удобный и быстрый доступ к текущим судебным решениям, чтобы вы могли быть в курсе последних судебных прецедентов. Наша база данных включает полный спектр необходимой информации, позволяя вам легко находить важные сведения.
то решение относится к делу № 303/1263/19. Юридические лица, указанные в тексте настоящего судебного документа: