Приговор № 80746495, 22.03.2019, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 22.03.2019

Справа № 320/908/19

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2019 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області в складі:

головуючого - судді Міщенко Т.М.,

за участі секретаря - Макаренко В.В.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження № 12018080140004024 відносно обвинуваченого

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, не працюючого, ІНФОРМАЦІЯ_5, не одруженого, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.263 КК України,

за участі сторін кримінального провадження:

прокурора – Гончара Д.С.,

обвинуваченого – ОСОБА_1,

захисника – адвоката ОСОБА_2,

встановив:

На початку листопада 2017 року, у вечірній час доби, знаходячись біля будинку № 24 по вул. Комарова в с. Першотравневе Мелітопольського району Запорізької області , ОСОБА_1, маючи умисел на придбання, носіння та зберігання боєприпасів без передбаченого законом дозволу, безоплатно придбав у невстановленої досудовим розслідуванням особи, матеріали відносно якої виділено окреме кримінальне провадження, бойову ручну оборонну осколкову гранату «РГО» промислового виготовлення яка, відповідно до висновку експерта № 12-4/6-10 від 15.01.2019, являється боєприпасом військового призначення, та бойову ручну оборонну осколкову гранату «Ф-1» промислового виготовлення яка, відповідно до висновку експерта № 12-5/6-9 від 29.01.2019 являється боєприпасом військового призначення та придатна до вибуху. Після чого, ОСОБА_1 переніс вищевказані боєприпаси, без передбаченого законом дозволу, за колишнім місцем свого проживання, за адресою: Запорізька обл., Мелітопольський р-н, с. Першотравневе, вул. Комарова, 24, де продовжував їх зберігати, без передбаченого законом дозволу, на території подвір’я, до кінця листопада 2018 року.

Після чого, наприкінці листопада 2018 року, у денний час доби, ОСОБА_1, продовжуючи свій злочинний умисел, спрямований на носіння та зберігання боєприпасів, без передбаченого законом дозволу, переніс придбані ним за вищевказаних обставин боєприпаси – бойову ручну оборонну осколкову гранату «РГО» промислового виготовлення та бойову ручну оборонну осколкову гранату «Ф-1» промислового виготовлення, за новим місцем свого проживання, за адресою: Запорізька обл., Мелітопольський р-н, с. Першотравневе, вул. Горького, 35, де продовжував їх зберігати без передбаченого законом дозволу, до 13 год. 36 хв. 20 грудня 2018 року, коли, внаслідок недбалого поводження ОСОБА_1 з придбаними ним за вищевказаних обставин боєрипасами, на території подвір’я будинку № 35 по вул. Горького в с. Першотравневе Мелітопольського району Запорізької області, стався вибух бойової ручної оборонної осколкової гранати «РГО» промислового виготовлення, уламки якої було вилучено слідчим на території подвір’я вказаного домоволодіння в ході проведення огляду місця події о 16 год. 15 хв. 20.12 2018, після чого, о 16 год. 14 хв. 21.12.2018 , бойову ручну оборонну осколкову гранату «Ф-1» промислового виготовлення, придбану ОСОБА_1 за вищевикладених обставин, було вилучено в ході проведення обшуку за вищевказаною адресою його проживання, а саме: Запорізька обл., Мелітопольський район, с. Першотравневе, вул. Горького, 35.

Дії обвинуваченого ОСОБА_1 суд кваліфікує за ч. 1 ст. 263 КК України, як придбання, носіння та зберігання боєприпасів без передбаченого законом дозволу.

22.03.2019 між прокурором Мелітопольської місцевої прокуратури ОСОБА_3 та підозрюваним ОСОБА_1 за участю захисника – адвоката ОСОБА_2 укладено угоду про визнання винуватості по кримінальному провадженню № 12018080140004024 у відповідності до вимог ст. 472 КПК України.

Згідно даної угоди прокурор Мелітопольської місцевої прокуратури ОСОБА_3 та підозрюваний ОСОБА_1 дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій підозрюваного за ч. 1 ст. 263 КК України, істотних для даних кримінального провадження обставин, підозрюваний беззастережно визнав свою винуватість у зазначеному діянні. Також вказаною угодою визначено покарання, яке повинен понести ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 263 КК України - у вигляді трьох років позбавлення волі; на підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробувальним терміном один рік; згідно п. п. 1,2 ч.1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 обов’язки: періодично з’являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

В угоді передбачені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, встановлені статтею 473 КПК України та наслідки її невиконання.

Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.

Відповідно ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, який згідно ст. 12 КК України є тяжким злочином.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснив, що він цілком розуміє характер обвинувачення, щодо якого він визнає себе винуватим; вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом; наслідки укладання та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України; наслідки невиконання угоди, передбачені ст. 476 КПК України.

Отже, судом з'ясовано, що обвинувачений цілком розуміє права визначені ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Також, судом встановлено, що умови даної угоди відповідають вимогам Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України.

Щодо особи обвинуваченого суд враховує зокрема те, що обвинувачений за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікаря нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, раніше не судимий, вину визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому злочині.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості від 22.03.2019 по кримінальному провадженню 12018080140004024, укладеної між прокурором Мелітопольської місцевої прокуратури ОСОБА_3 та підозрюваним ОСОБА_1, та призначення обвинуваченому узгодженої сторонами міри покарання у вигляді трьох років позбавлення волі із застосуванням ст.ст. 75, 76 КК України.

У відповідності до ч. 2 ст. 124 КПК України з обвинуваченого підлягають стягненню витрати на проведення експертизи.

Долю речових доказів по кримінальному провадженню вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 373 ч. 2, 374, 474, 475 КПК України, суд

ухвалив:

Затвердити угоду від 22 березня 2019 року про визнання винуватості по кримінальному провадженню 12018080140004024, укладену між прокурором Мелітопольської місцевої прокуратури ОСОБА_3 та підозрюваним ОСОБА_1.

ОСОБА_1 визнати винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

На підставі угоди про визнання винуватості призначити ОСОБА_1 покарання за ч. 1 ст. 236 КК України у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного судом покарання з випробуванням, встановивши 1 рік іспитового строку.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України продовж іспитового строку на ОСОБА_1 покласти обов’язки: періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави (р/р 31112115008009, УК у Шевченківському районі, м. Запоріжжя, назва банку: ГУДКСУ у Запорізькій області, код банку: 899998, код ЄДРПОУ 38025367) витрати на проведення судової комплексної хіміко-вибухотехнічної експертизи № 12-4/6-10 від 15.01.2019 у розмірі 1144 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави (р/р 31112115008009, УК у Шевченківському районі, м. Запоріжжя, назва банку: ГУДКСУ у Запорізькій області, код банку: 899998, код ЄДРПОУ 38025367) витрати на проведення судової комплексної хіміко-вибухотехнічної експертизи № 12-5/6-9 від 29.01.2019 у розмірі 1430 грн.

Речові докази по кримінальному провадженню:

- осколки (елементи) бойової ручної оборонної осколкової гранати РГО, проби ґрунту та первинні упаковки, які після проведення судової комплексної хіміко-вибухотехнічної експертизи за № 12-4/6-10 від 15.01.2019 було упаковано в сейф-пакет Експертної служби МВС України № 3222781, передані до камери зберігання речових доказів Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області – знищити;

- залишки корпусу бойової ручної оборонної осколкової гранати Ф-1, підривача типу УЗРГМ-2 та первинні упаковки, які після проведення судової комплексної хіміко-вибухотехнічної експертизи за № 12-5/6-9 від 29.01.2019 було упаковано в сейф-пакет Експертної служби МВС України № 4040753, передані до камери зберігання речових доказів Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області – знищити.

Вирок набирає законної сили через тридцять днів з моменту його проголошення, якщо не буде оскаржений. Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Обмеження права оскарження даного вироку визначені ч. 2 ст. 473 КПК України.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя: