Решение № 80685428, 18.03.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2019 року Справа № 0440/6288/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОСОБА_1 за участі секретаря судового засіданняОСОБА_2 за участі: представника позивача представника відповідача представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптімус Плюс" до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

20.08.2018 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптімус Плюс» (далі – ТОВ «Оптімус Плюс», позивач) до Офісу великих платників податків ДФС (далі – Офіс ВПП, відповідач), в якій позивач просить:

- визнати протиправними та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення форми «Д» від 16.05.2018 року № НОМЕР_1 про визначення суми грошового зобов’язання за платежем податок на прибуток іноземних юридичних осіб на 6662107,57 грн. Офісу великих платників податків ДФС.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що податкове повідомлення-рішення від 16.05.2018 року №0004194609 підлягає визнанню протиправним та скасуванню, оскільки під час оподаткування доходу нерезидента «BROOKBAR INVESTMENTS LIMITED» (Кіпр) у вигляді процентів за користування позикою ТОВ «Оптімус Плюс» керувалося нормами ПКУ, діючими на момент виплати такого доходу з джерелом походження з України. До того ж є незаконним нарахування у податковому повідомленні-рішенні від 16.05.2018 року №0004194609 пені у розмірі 2436059,07 грн. та надання їй статусу грошового зобов’язання ТОВ «Оптімус Плюс», є безпідставним застосування штрафної санкції у підвищеному розмірі 50% від суми донарахованих податкових зобов’язань за 2014 рік. Крім того, перевірку, за результатами якої складено Акт перевірки та прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, проведено незаконно, відповідно вона не може породжувати правових наслідків, бо відповідачем не було вручено позивачу до початку проведення перевірки копію Наказу та Повідомлення про проведення перевірки. Крім того, Наказ було прийнято без достатніх підстав. Позивач зазначив про те, що оскаржив Наказ від 30.03.2018 року №595 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ОПТІМУС ПЛЮС» Офісу великих платників податків ДФС, на момент подання позовної заяви рішення у справі №804/2982/18 не набрало законної сили.

Ухвалою суду від 22.08.2018 року відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні.

Відповідачем 11.09.2018 року до суду надано відзив на позовну заяву, яким проти задоволення позову заперечував, зазначав, що підставою прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стали висновки акту документальної позапланової невиїзної перевірки, в ході проведення якої встановлено, що компанія «Brookbar Investments Limited» не мала власних грошових коштів для надання займу, вона не є бенефіціарним власником, а лише виконує функцію номінального утримувача (номінального власника), посередника щодо такого доходу. Крім того, відповідач зазначає, що оскаржуване рішення складено, розрахунок грошових зобов’язань, застосування штрафних санкцій та нарахування пені проведено відповідно до норм Податкового кодексу України. Щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки зазначає, що рішення керівника про проведення перевірки, яке оформлене наказом Офісу ВПП ДФС від 30.03.2018 року та повідомлення платника про перевірку відповідає вимогам Податкового кодексу України.

У підготовчому судовому засіданні 16.10.2018 року представник позивача заявив клопотання про зупинення провадження у справі №0440/6288/18 до набрання законної сили рішення у справі №804/2982/18, обґрунтовуючи своє клопотання тим, що рішення у справі №804/2982/18 може вплинути на вирішення справи № 0440/6288/18 по суті. Клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптімус Плюс" про зупинення провадження було задоволено та зупинене провадження у справі № 0440/6288/18 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптімус Плюс" до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення до набрання законної сили рішення у адміністративній справі №804/2982/18.

18.12.2018 року до суду надійшло клопотання від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптімус Плюс" про поновлення провадження у справі у зв'язку з тим, що 11.12.2018 року Третій апеляційний адміністративний суд прийняв постанову у справі №804/2982/18, яка відповідно до ч. 1 ст. 325 Кодексу адміністративного судочинства набрала законної сили з 11.12.2018 року.

09.01.2019 року позивачем надано до суду клопотання про приєднання до матеріалів справи письмових доказів, а саме копії Постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 11.12.2018 року у справі №804/2982/18.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.01.2019 року провадження у справі № 0440/6288/18 поновлено.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити позовну заяву.

Представники відповідача проти задоволенні позовних вимог заперечували та просили відмовити в задоволенні позовної заяви, з огляду на викладені у відзиві обставини.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Оптімус Плюс» (код ЄДРПОУ 36726843) зареєстровано 21.10.2009 року у встановленому законом порядку та на момент подання позовної заяви перебувало на податковому обліку в Офісі великих платників податків ДФС.

Судом встановлено, що в період з 10.04.2018 року по 11.04.2018 року на підставі Наказу від 30.03.2018 року № 595 про проведення документальної позапланової перевірки Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптімус Плюс» (код ЄДРПОУ 36726843) з питань дотримання вимог податкового законодавства стосовно повноти, своєчасності утримання та сплати до бюджету податку на доходи нерезидентів із джерелом їх походження з України за 2014-2015 роки

За результатами проведеної перевірки складено акт № 42/28-10-46-09/36726843 від 18.04.2018 року.

Вказаним актом зафіксовані порушення ТОВ «Оптімус Плюс» вимог п.103.2,103.3 ст.103, п.п.141.4.1, 141.4.2, п.141.4 ст.141, п.160.1, 160.2 ст.160 ПКУ (у редакції, що діяла на момент вчиненого порушення) при виплаті нерезиденту BROOKBAR INVESTMENTS LIMITED (Кіпр) доходу у вигляді процентів за користування позикою, що призвело до заниження податку з доходів нерезидента на загальну суму 4114166 грн. (в т.ч. за 2014 рік – на 223 765 грн., за 2015 рік – на 3 890 401 грн.).

На підставі акту №42/28-10-46-09/36726843 від 18.04.2018 року Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби України складено податкове повідомлення-рішення форми «Д» від 16.05.2018 року №0004194609 про збільшення суми грошового зобов’язання за платежем податок на прибуток іноземних юридичних осіб 11020500 на загальну суму 6662107,57 грн., в тому числі суму грошового зобов’язання за податковим зобов’язанням 4114116,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 111 882,50 гривень, та пеня у сумі 2436059,07 грн.

Не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся з даною позовною заявою до суду.

Надаючи правову оцінку діям відповідача та оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню, суд зазначає наступне.

Позивачем надано суду копію постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 11.12.2018 року у справі № 804/2982/18, якою визнано протиправним та скасовано наказ від 30.03.2018 року № 595 про проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «Оптімус Плюс» виданий Офісом великих платників податків ДФС, та визнано протиправними дії Офісу великих платників податків ДФС з проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Оптімус Плюс» з питань дотримання вимог податкового законодавства стосовно повноти, своєчасності утримання та сплати до бюджету податку на доходи нерезидентів із джерелом їх походження з України за 2014-2015 роки.

Враховуючи те, що відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом, суд вважає встановленими обставинами незаконність Наказу про проведення перевірки та складання Акту, який є підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Беручи до уваги те, що перевірка, проведена відповідачем, визнана незаконною, вона не може породжувати правових наслідків, тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Разом з тим, вважаючи за необхідне надати правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає про таке.

Відповідно до п.160.2 ст.160 ПКУ (у редакції, що діяла у 2014 році) резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), крім доходів, зазначених у пунктах 160.3 - 160.7 цієї статті, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 160.1 цієї статті, за ставкою в розмірі 15 відсотків їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Відповідно до п.п.141.4.2 п.141.2 ст.141 ПКУ (у редакції, що діяла у 2015 році і до теперішнього часу) резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у підпункті 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.3 - 141.4.6 та 141.4.11 цього пункту) їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Положеннями укладеної 08.11.2012 року між Урядом України та Урядом Республіки Кіпр Конвенції про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи передбачено наступне.

Відповідно до ст. 11 Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи, проценти, що виникають у Договірній Державі і сплачуються резиденту іншої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій іншій Державі, якщо такий резидент є особою - фактичним власником таких процентів. Однак такі проценти можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо особа - фактичний власник процентів є резидентом іншої Договірної Держави, податок, що стягується таким чином, не повинен перевищувати 2 відсотків від загальної суми процентів. Спосіб застосування цих обмежень встановлюється компетентними органами Договірних Держав за взаємною домовленістю».

Порядок застосування міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування стосовно повного або часткового звільнення від оподаткування доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України визначений у статті 103 ПКУ (у редакції, що діяла у 2014-2015 роках).

Так, пунктом 103.2. ст. 103 ПКУ встановлено, що особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.

Застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами пункту 103.4 цієї статті.

Згідно з п. 103.3 ст. 103 ПКУ, бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу для цілей застосування пониженої ставки податку згідно з правилами міжнародного договору України до дивідендів, процентів, роялті, винагород тощо нерезидента, отриманих із джерел в Україні, вважається особа, що має право на отримання таких доходів.

При цьому бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу не може бути юридична або фізична особа, навіть якщо така особа має право на отримання доходу, але є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або є тільки посередником щодо такого доходу.

Відповідно до п. 103.4 ст. 103 ПКУ, підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.

Згідно з п. 103.10 ст. 103 ПКУ, у разі неподання нерезидентом довідки відповідно до пункту 103.4 цієї статті доходи нерезидента із джерелом їх походження з України підлягають оподаткуванню відповідно до законодавства України з питань оподаткування».

Абзац перший п.103.2 ст.103 ПКУ висуває дві умови для можливості самостійного застосування резидентом звільнення від оподаткування або зменшеної ставки податку при виплаті доходу нерезиденту:

- перша умова – нерезидент має бути бенефіціарним власником отриманого доходу,

- друга умова – нерезидент має бути резидентом країни, з якої укладено міжнародний договір.

При цьому обов’язок резидента щодо підтвердження факту дотримання ним другої умови для застосування звільнення від оподаткування (зменшеної ставки податку) та спосіб такого підтвердження чітко визначено в абзаці другому п.103.2 та п.103.4 ст.103 ПКУ – резидент зобов'язаний отримати від нерезидента довідку (або її нотаріально засвідчену копію), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.

Вимоги до довідки, способу її отримання і можливість підтвердження зазначеної в ній інформації встановлені у п.103.5, 103.6 ст.103 ПКУ.

Так, відповідно до п. 103.5 ст. 103 ПКУ, довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України».

Згідно з п. 103.6 ст. 103 ПКУ, у разі потреби така довідка може бути затребувана у нерезидента особою, яка виплачує йому доходи, або контролюючим органом під час розгляду питання про повернення сум надміру сплачених грошових зобов'язань на іншу дату, що передує даті виплати доходів.

У разі потреби особа, яка виплачує доходи нерезидентові, може звернутися до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) щодо здійснення центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, запиту до компетентного органу країни, з якою укладено міжнародний договір України, про підтвердження зазначеної у довідці інформації».

З акту перевірки та наданих у судових засіданнях пояснень представника відповідача видно, що підставою для висновків щодо виявлених порушень та, як наслідок, складання податкового повідомлення-рішення, є інформація, що надійшла від компетентного органу Республіки Кіпр стосовно відносин ТОВ «Оптімус Плюс» з компанією «BROOKBAR INVESTMENTS LIMITED» за укладеним договором позики № BR/OPT/PL-9/2014 від 10.09.2014 року:

- лист Головного управління Міжнародного підрозділу податкових справ м. Нікосія (Кіпр) №3.10.43.2 /А V.107Р.505 від 10.05.2017 року щодо обміну інформацією про угоду про уникнення подвійного оподаткування стосовно «BROOKBAR INVESTMENTS LIMITED»;

- копії фінансової звітності «BROOKBAR INVESTMENTS LIMITED» на 31.12.2014 року: звіт правління директорів, звіт незалежного аудитора, звіт про прибутки або збитки та інший сукупний дохід, баланс, звіт про зміни капіталу, звіт про рух грошових коштів, примітки до фінансової звітності;

- копії податкової декларації з податку на прибуток компанії «BROOKBAR INVESTMENTS LIMITED» за 2014 рік.

За результатами аналізу отриманої податкової інформації встановлено, що компанія «BROOKBAR INVESTMENTS LIMITED» не мала власних грошових коштів для надання займу.

Показники діяльності компанії відображено у фінансовій звітності підприємства (Баланс, Звіт про зміни капіталу, Звіт про прибутки, збитки та інший сукупний дохід, Звіт про рух грошових коштів, Примітки до фінансової звітності).

За результатами аналізу звітності компанії «BROOKBAR INVESTMENTS LIMITED» встановлено, що станом на 31.12.2014 року згідно Звіту про прибутки, збитки або інший сукупний дохід, валовий прибуток компанії у сумі 561 986 дол. США на 84,2 % сформовано за рахунок доходу у вигляді відсотків, а заданими Балансу активи підприємства у сумі 37913975 дол. США сформовано на 93% за рахунок заборгованості за виданими довгостроковими кредитами у сумі 35273726 дол. США.

В той же час, в рядку 12 Балансу компанії «BROOKBAR INVESTMENTS LIMITED» на 31.12.2014 року наведено інформацію про довгострокові зобов’язання у вигляді запозичень у сумі 35352358 дол. США.

Згідно з отриманою податковою інформацією, яка ґрунтується на аудиторських висновках ОСОБА_6 з Міжнародного підрозділу з податкових справ Податкового департаменту м. Нікосії, Республіки Кіпр, а саме: п. 15 листа № 3.10.43.2/А від 10.05.2017 року щодо обміну інформацією про угоду про уникнення подвійного оподаткування, джерелом коштів, що використані компанією «BROOKBAR INVESTMENTS LIMITED» для надання займу ТОВ «Оптімус Плюс» є фінансування за кредитним договором від 08.09.2014 року з компанією «Brimmilton Limited» (Віргінські острови).

За результатами опрацювання податкової інформації, отриманої від компетентного органу Республіки Кіпр стосовно відносин ТОВ «Оптімус Плюс» з компанією «BROOKBAR INVESTMENTS LIMITED» встановлено, що у період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року на порушення п. 103.2 ст. 103, п.160.1, 160.2 ст.160 Податкового кодексу України (із змінами та доповненнями у редакції, що діяла на момент вчиненого порушення), у період з 01.01.2015 по 31.12.2015 на порушення п. 103.2 ст. 103, п.п. 141.4.1, п.п.141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Податкового кодексу України (із змінами та доповненнями у редакції, що діяла на момент вчиненого порушення) ТОВ «Оптімус Плюс» при виплаті доходу – процентів нерезиденту «BROOKBAR INVESTMENTS LIMITED», Кіпр, із джерелом його походження з України занижено податок з доходу нерезидента у розмірі 4 114 166 грн., у т.ч. за 2014 рік на суму 223 765 грн., за 2015 рік на суму 3 890 401 грн.

Надаючи оцінку доводам відповідача, суд вважає за необхідне зазначити, що у листі Міністерства фінансів Республіки Кіпр в особі Головного управління Міжнародного підрозділу податкових справ м. Нікосія (Кіпр) № 3.10.43.2/А V.107Р.505 від 10.05.2017 року щодо обміну інформацією про угоду про уникнення подвійного оподаткування стосовно «BROOKBAR INVESTMENTS LIMITED» (офіційний переклад), на який посилається відповідач та який надано до матеріалів справи зазначено наступну інформацію:

« пункт 6. Кредитні угоди були підписані між ОСОБА_7 Стиліану (ОСОБА_8 стр., 7 В, Егкомі, 2411 Нікосія, Кіпр), ОСОБА_9 Киріаку (Арх. ОСОБА_10, 82А, 1077 Нікосія, Кіпр) та ОСОБА_11 Буркатовська»;

«пункт 7. У вищезазначених угодах не брали участі жодні треті особи»;

«пункт 8. Брукбар Інвестментс Лімітед не має жодних інших угод з ТОВ «ОПТІМУС ПЛЮС»

«пункт 9. Компанії (закреслено) та ТОВ «Оптімус Плюс» сплатили відсотки за вищезгаданими кредитними угодами на банківський рахунок Брукбар Інвестмент Лімітед у ПАТ КБ «Приват Банк», Кіпрське відділення. До цього листа додано Додаток 1 з відомостями стосовно сплати відсотків та заборгованості»;

«пункт 10. Всі вищезгадані угоди відображені у звітності компанії»;

«пункт 12. Брукбар Інвестмент Лімітед є кінцевим бенефіціаром (фактичним) одержувачем (власником) відсоткового доходу з місцем походження з України»;

«пункт 13. Протягом 2014 року компанія отримала вказаний відсотковий дохід з місцем походження в Україні. Дохід відображено у Декларації з податку на прибуток компанії за податковий рік 2014 року та підлягає оподаткуванню на Кіпрі згідно з положенням Податкового законодавства Кіпру»;

«пункт 14. Не відбувалось ніякого іншого переказу (часткового або повного, прямого або непрямого відсоткового доходу, отриманого від компаній (закреслено) та ТОВ «ОПТІМУС ПЛЮС» на користь будь-якої третьої особи)»;

«пункт 15. Джерело грошових коштів, які використовує компанія Брукбар Інвестментс Лімітед для надання згаданих кредитів, це фінансування від компанії Бріммільтон Лімітед (Brimmilton Limited) за кредитною угодою від 08.09.2014 року»;

«пункт 16. У Додатку наведена Фінансова Звітність та Декларація з податку на прибуток за 2014 рік (Додатки 2 та 3). Директором компанії повідомлено, що фінансова звітність та Декларація з податку на прибуток за 2015 рік перебувають у процесі підготовки».

Отже, в отриманій відповіді прямо визначено, що компанія Брукбар Інвестмент Лімітед є кінцевим бенефіціаром (фактичним) одержувачем (власником) відсоткового доходу з місцем походження з України; протягом 2014 року компанія отримала вказаний відсотковий дохід з місцем походження в Україні. Дохід відображено у Декларації з податку на прибуток компанії за податковий 2014 рік та підлягає оподаткуванню на Кіпрі згідно з положенням Податкового законодавства Кіпру; не відбувалось ніякого іншого переказу (часткового або повного, прямого або непрямого) відсоткового доходу, отриманого від ТОВ «ОПТІМУС ПЛЮС» на користь будь-якої третьої особи».

Крім того, на виконання вимог абзацу другого п.103.2 та п.103.4 ст.103 ПКУ з метою правомірного застосування пониженої ставки податку з доходів нерезидента (у розмірі 2%) при виплаті процентів за користування позикою ТОВ «Оптімус Плюс» отримано відповідні Довідки від компанії BROOKBAR INVESTMENTS LIMITED щодо її статусу резидента Республіки Кіпр (містяться в матеріалах справи).

Факт дотримання ТОВ «Оптімус Плюс» вимог пунктів 103.4 (посилання на який є у порушеному п.103.2), 103.5, 103.6 та 103.10 ст.103 ПКУ в Акті перевірки не заперечується.

Зазначене спростовує твердження в Акті перевірки про порушення ТОВ «Оптімус Плюс» вимог п.п.141.4.1, 141.4.2 ст.141, п.160.1, 160.2 ст.160 ПКУ, які встановлюють ставку оподаткування доходів нерезидента у розмірі 15% тільки якщо нормами міжнародного договору не передбачено інше.

В матеріалах справи міститься Договір позики № BR/OPT/PL-9/2014 від 10.09.2014 року, укладеним між ТОВ «Оптімус Плюс» та компанією «BROOKBAR INVESTMENTS LIMITED», згідно з яким остання має право на отримання доходів у вигляді процентів, наділена повним правом використовувати та отримувати вигоду від доходу у вигляді процентів та таке право не обмежено обов’язком передати такий дохід іншій особі .

З положень договору позики не вбачається, що компанія «BROOKBAR INVESTMENTS LIMITED» є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або є тільки посередником щодо такого доходу.

Положення пункту 3.4 договору позики № BR/OPT/PL-9/2014 від 10.09.2014 року містять такі положення: «Позикодавець підтверджує, що є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу у вигляді процентів, які будуть ним отримуватися згідно Договору, тому як має повне право самостійно розпоряджатися таким доходом, використовувати та отримувати вигоду від такого доходу, таке право не обмежено обов’язком передати такий дохід іншій особі. Позикодавець гарантує, що не є агентом, номінальним власником, посередником відносно такого доходу і не представляє інтереси третіх осіб при виконанні Договору. Для забезпечення застосування позичальником зменшеної ставки податку, передбаченої міжнародним договором між Україною та Республікою Кіпр про уникнення подвійного оподаткування, до доходів у вигляді процентів, які будуть сплачуватися позичальником згідно Договору, позикодавець повинен надати позичальнику довідку, яка підтверджує, що позикодавець є резидентом Республіки Кіпр.». (п.3.4 доповнено в договорі позики № BR/OPT/PL-9/2014 від 10.09.2014р. згідно змін від 12.02.2018р.).

Крім того, до матеріалів справи долучений лист компанії «BROOKBAR INVESTMENTS LIMITED» від 19.09.2014 року, адресований до ТОВ «Оптімус Плюс», у якому «BROOKBAR INVESTMENTS LIMITED» заявляє, що є належним чином зареєстрованою на території Республіки Кіпр компанією і є власником доходу у вигляді процентів, які буде отримувати згідно договору позики. Позикодавець не є номінальним власником, агентом, посередником щодо такого доходу і не представляє інтереси третіх осіб при виконанні договору позики. Позикодавець заявляє, що не має будь-яких безумовних зобов’язань перед третіми особами (юридичними або фізичними) у відношенні суми позики і процентів по даній позиці. Позикодавець заявляє, що є особою, яка буде отримувати вигоду від вказаних вище доходів і самостійно розпоряджається і у подальшому буде самостійно розпоряджатися такими доходами.

Інформація щодо джерела коштів, що використані компанією «BROOKBAR INVESTMENTS LIMITED» для надання позики ТОВ «Оптімус Плюс», а саме фінансування за кредитним договором від 08.09.2014 року з компанією «Brimmilton Limited» не є підставою для здійснення висновків стосовно того, що компанія «BROOKBAR INVESTMENTS LIMITED» не є бенефіціарним (фактичним) отримувачем доходу у вигляді процентів, отриманих із джерел в Україні.

Укладання компанією «BROOKBAR INVESTMENTS LIMITED» кредитного договору від 08.09.2014 року з компанією «Brimmilton Limited» не обмежує права «BROOKBAR INVESTMENTS LIMITED» використовувати та отримувати вигоду від доходу за договором позики з ТОВ «Оптімус Плюс» № BR/OPT/PL-9/2014 від 10.09.2014 року, таке право не обмежено обов’язком передати такий дохід компанії «Brimmilton Limited».

«BROOKBAR INVESTMENTS LIMITED» самостійно несе відповідальність за своєчасне повернення компанії «Brimmilton Limited» суми кредиту і сплату процентів за кредитним договором від 08.09.2014 року, що вбачається з даних фінансової звітності «BROOKBAR INVESTMENTS LIMITED» за 2014 рік та тексту Приміток до фінансової звітності за 2014 рік.

Акт перевірки не місить інформацію, що виконання обов’язків «BROOKBAR INVESTMENTS LIMITED» перед компанією «Brimmilton Limited» за кредитним договором від 08.09.2014 року залежить від виконання ТОВ «Оптімус Плюс» обов’язків перед «BROOKBAR INVESTMENTS LIMITED» з повернення суми позики та сплати процентів за договором позики № BR/OPT/PL-9/2014 від 10.09.2014 року.

Перевіркою не встановлено, що «BROOKBAR INVESTMENTS LIMITED» має обов’язок перед компанією «Brimmilton Limited» перераховувати на її користь дохід у вигляді отриманих від ТОВ «Оптімус Плюс» процентів.

Перевіркою не встановлено, що «BROOKBAR INVESTMENTS LIMITED» має зобов’язання перед компанією «Brimmilton Limited» у відношенні суми позики і процентів за договором позики № BR/OPT/PL-9/2014 від 10.09.2014 року.

З матеріалів справи видно, що Компанія «BROOKBAR INVESTMENTS LIMITED» самостійно несе ризики у випадку не повернення ТОВ «Оптімус Плюс» суми позики і не сплати ТОВ «Оптімус Плюс» процентів за договором позики № BR/OPT/PL-9/2014 від 10.09.2014 року, про що прямо зазначено у Примітках до фінансової звітності «BROOKBAR INVESTMENTS LIMITED» за 2014 рік, оскільки не має гарантійних забезпечень на дебіторську заборгованість по кредитах, вплив кредитного ризику на «BROOKBAR INVESTMENTS LIMITED» описаний у примітці 3 фінансової звітності за 2014 рік.

Стосовно обов’язку і способу підтвердження платником факту дотримання першої умови (нерезидент має бути бенефіціарним власником отриманого доходу) для можливості самостійного застосування резидентом звільнення від оподаткування (зменшеної ставки податку) ні ст.103 ПКЦУ, ні будь-яка інша стаття ПКУ або іншого нормативного акту не містять жодних приписів.

Зазначене дозволяє стверджувати, що положення абзацу першого п.103.2 і п.103.3 ст.103 ПКУ мають декларативний (інформативний) характер, а тому не можуть бути порушеними будь-яким резидентом, який виплачує дохід нерезиденту з джерелом походження з України.

Крім того, в матеріалах справи міститься фінансова звітність підприємства-нерезидента за 2014 рік (Баланс, Звіт про зміни капіталу, Звіт про прибутки, збитки або інший сукупний дохід, Звіт про рух грошових коштів, Примітки до фінансової звітності). Відповідач в Акті перевірки дійшов висновку, що показники такої звітності вказують на «транзит» процентних доходів, отриманих від ТОВ «Оптімус Плюс» на користь компанії Brimmilton Limited, а тому компанія «BROOKBAR INVESTMENTS LIMITED» не є бенефіціарним власником, а лише виконує функцію номінального утримувача (номінального власника), посередника щодо такого доходу.

При цьому в Акті перевірки відсутня інформація та докази того, що суми отриманих від ТОВ "ОПТІМУС ПЛЮС" процентів за договором № BR/OPT/PL-9/2014 від 10.09.2014 року «BROOKBAR INVESTMENTS LIMITED» переказав «BRIMMILTON LIMITED», відповідно оцінка «BROOKBAR INVESTMENTS LIMITED» як номінального утримувача (номінального власника) доходу є помилковою.

Проти висновків відповідача свідчить також та обставина, що процентні доходи у сумі 473 178 дол. США (в т.ч нараховані за кредитною угодою № BR/OPT/PL-9/2014 від 10.09.2014 року з ТОВ «Оптімус Плюс» в сумі 237 260.дол. США) відображені компанією «BROOKBAR INVESTMENTS LIMITED» у складі процентного доходу в Звіті про прибутки та збитки та інший сукупний дохід за 2014 рік.

Як зазначається в Акті перевірки згідно Звіту про прибутки та збитки та інший сукупний дохід сума процентного доходу за 2014 рік складає 473178 дол. США з всього валового прибутку 561986 дол. США, що складає 84,19 %. Отже, сума процентного доходу є не тільки суттєвою, а й основним джерелом отримання доходу.

Відповідно до змісту копій фінансовій звітності компанії «BROOKBAR INVESTMENTS LIMITED» за 2014 рік (Баланс, Звіт про зміни капіталу, Звіт про прибутки, збитки або інший сукупний дохід, Звіт про рух грошових коштів, Примітки до фінансової звітності), фінансова звітність «BROOKBAR INVESTMENTS LIMITED» складається за Міжнародними Стандартами Фінансової Звітності, тому незалежний аудит фінансової звітності компанії «BROOKBAR INVESTMENTS LIMITED» проводився за міжнародними стандартами аудиту (далі МСА). Аудитор зобов’язаний планувати та проводити аудит таким чином, щоб отримати об’єктивну впевненість у тому, що у фінансовій звітності не міститься суттєвих недостовірних даних (п. 5 МСА 200 «Загальні цілі незалежного аудитора та проведення аудиту відповідно до міжнародних стандартів аудиту», додаток 1 МСА 210 «Узгодження умов завдання за аудиту», пп. «а», «б» МСА 700 «Формулювання думки та надання звіту щодо фінансової звітності»»), про що чітко вказано у Звіті незалежного аудитора, який міститься у складі фінансової звітності «BROOKBAR INVESTMENTS LIMITED» за 2014 рік. У разі, якщо процентні доходи у сумі 473178 дол. США (в т.ч. нараховані за кредитною угодою № BR/OPT/PL-9/2014 від 10.09.2014 року з ТОВ «Оптімус Плюс» в сумі 237260.дол. США) були б «транзитними», то аудитор мав би вказати в акті незалежного аудитора про такий факт, що компанія «BROOKBAR INVESTMENTS LIMITED» не має права відображати такі суми у своїй фінансовій звітності, оскільки в такому разі доходи по нарахованим процентам не належали б компанії «BROOKBAR INVESTMENTS LIMITED», а були б чужими (транзитними/агентськими) і повинні були б враховуватись тільки у компанії «Brimmilton Limited». Незалежний аудитор керуючись МСА 705 «Модифікація думки у звіті незалежного аудитора» в такому разі мав би висловити тільки негативну думку, оскільки в такому разі викривлення були б одночасно і суттєвими і всеохоплюючими для фінансової звітності (параграф 8 МСА № 705), чого незалежний аудитор не зробив, отже такі суми компанією «BROOKBAR INVESTMENTS LIMITED» відображені у своїй фінансовій звітності правильно і не є «транзитними» процентними доходами.

Процентні доходи у сумі 473178 дол. США (в т.ч. нараховані за кредитною угодою №BR/OPT/PL-9/2014 від 10.09.2014 року з ТОВ «Оптімус Плюс» в сумі 237260.дол. США) є економічною вигодою «BROOKBAR INVESTMENTS LIMITED», призвели до збільшення власного капіталу, тому згідно МСБУ 18 «Дохід» є доходом «BROOKBAR INVESTMENTS LIMITED» та підлягають відображенню у складі фінансової звітності за 2014 рік, що підтверджується даними, отриманими від компетентного органу Республіки Кіпр та повністю спростовують неправомірні висновки контролюючого органу в Акті перевірки.

Щодо незаконності нарахування штрафних санкцій та пені суд зазначає наступне.

В позовній заяві позивач зазначає про безпідставне застосування штрафної санкції у підвищеному розмірі 50% від суми донарахованих податкових зобов’язань за 2014 рік, бо аналіз змісту (граматичних конструкцій) п.127.1 ст.127 ПКУ дозволяє дійти висновку, що застосуванню штрафної санкції у розмірі 50% має передувати (в межах 1095 днів) факт вчинення платником податків аналогічного (однотипного) податкового порушення; відтак факт складання Дніпропетровським управлінням Офісу ВПП ДФС податкового повідомлення-рішення від 16.05.2018 року №0004194609 в межах 1095 днів з дати складання попереднього податкового повідомлення-рішення від 22.03.2017 року №0001844609 з цього ж податку (код платежу 11020500) не свідчить про повторність вчинення ТОВ «ОПТІМУС ПЛЮС» податкового порушення; та для застосування підвищеного штрафу у розмірі 50% згідно з п.127.1 ст.127 ПКУ платником податків мають бути вчинені «ті самі дії», що перераховані в абзаці першому п.127.1 ст.127 ПКУ, а саме: «ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків».

Податкове повідомлення-рішення від 22.03.2017 року №0001844609 про визначення суми грошового зобов’язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб (код платежу 11020500) у розмірі 810 грн. (в т.ч. за податковим зобов’язанням - 648 грн., за штрафними санкціями – 162 грн.) було прийняте Дніпропетровським управлінням Офісу ВПП ДФС на підставі акту №123/28-10-46-09-36726843 від 01.03.2017 року про результати камеральної перевірки даних, задекларованих ТОВ «ОПТІМУС ПЛЮС» в уточнюючій декларації з податку на прибуток за три квартали 2016 року.

Відповідачем заперечень з цього питання не надано.

Зі змісту податкового повідомлення-рішення від 22.03.2017 року №0001844609 та повідомлення-рішення від 16.05.2018 року №0004194609 видно, що вони складені у зв’язку з порушенням різних статей ПКУ.

Відносно незаконності нарахування у податковому повідомленні-рішенні від 16.05.2018 року №0004194609 пені у розмірі 2436059,07 грн. та надання їй статусу грошового зобов’язання ТОВ «ОПТІМУС ПЛЮС», суд дійшов до наступних висновків.

Згідно з пп. 129.1.1, 129.1.3. п.129.1 ст.129 ПКУ, нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми грошового зобов'язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов'язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження). При нарахуванні суми податкового зобов'язання, визначеного платником податків або податковим агентом, - після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання.

Аналізуючи викладені норми, суд робить висновок, що підпункти 129.1.1 та 129.1.3 ст.129 ПКУ стосуються абсолютно різних випадків нарахування пені. Так, пеня згідно з п.п.129.1.1 ПКУ нараховується виключно контролюючим органом на суму грошового зобов’язання, визначеного контролюючим органом за результатами перевірки. Базою для нарахування пені за п.п.129.1.3 ПКУ є сума податкового зобов’язання, визначеного платником податків, і нараховувати таку пеню може або сам платник податку на підставі п.54.1 ст.54 ПКУ у зв’язку з самостійним виправленням помилки (зокрема, з податку на прибуток, який утримується при виплаті доходів (прибутків) нерезидентів, з відображенням пені у рядку 32 таблиці 2 додатку ВП та перенесенням до рядка 33 податкової декларації з податку на прибуток), або контролюючий орган у випадку, якщо платник податку в порушення п.54.1 ст.54 ПКУ самостійно не нарахував пеню в уточнюючій податковій звітності, з урахуванням приписів п.129.9 ст.129 ПКУ.

Відповідно до п. 129.9. ст. 129 ПКУ, у разі внесення змін до податкової звітності внаслідок самостійного виявлення платником податку помилок відповідно до статті 50 цього Кодексу пеня, передбачена цією статтею, не нараховується, якщо зміни до податкової звітності внесені протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом.

Нарахування пені (чи то контролюючим органом, чи то платником податку) здійснюється за період заниження податкового (грошового) зобов’язання, який за загальним правилом закінчується днем погашення такого податкового (грошового) зобов’язання.

Відповідно до пп. 129.3.1. п. 129.3. ст. 129 ПКУ, нарахування пені закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов'язань.

Тобто, приписами ст.129 ПКУ не передбачена можливість нарахування пені (як контролюючим органом, так і платником податків) на суму податкового (грошового) зобов’язання раніше ніж таке податкове (грошове) зобов’язання буде погашено платником податків.

Таким чином, контролюючий орган не тільки застосував не той підпункт пункту 129.1 статті 129 ПКУ (п.п.129.1.1 замість п.п.129.1.3) для нарахування пені у податковому повідомленні-рішенні від 16.05.2018 року №0004194609, а й безпідставно визначив нараховану пеню грошовим зобов’язанням ТОВ «ОПТІМУС ПЛЮС».

Відповідач зазначив, що поняття «грошове зобов’язання» є ширшим і включає в себе поняття «податкове зобов’язання». Пеню було нараховано згідно з пп.129.1.1. п.129.1 ст.129 ПКУ, а не згідно з пп.129.1.3. п.129.1 ст.129 ПКУ, оскільки в даному випадку сума грошового зобов’язання визначена саме контролюючим органом, а не платником податків, або податковим агентом.

Суд погоджується з тим, що поняття «грошове зобов’язання» є більш широким і включає в себе поняття «податкове зобов’язання», але відповідно до ПКУ і те і інше поняття не включають пеню.

Таким чином, відповідачем незаконно визначено позивачу пеню та розраховано штрафні санкції.

Суд вважає за необхідне зауважити, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Отже, за сукупності вказаних обставин, висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки, не можуть породжувати правових наслідків у вигляді оскаржуваного податкового повідомлення-рішення через визнання протиправним та скасування наказу про призначення перевірки та визнання протиправними дій з її проведення, крім того висновки відповідача та розрахунок пені і штрафних санкцій не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи, у зв'язку із чим податкове повідомлення-рішення від 16.05.2018 року №0004194609 підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

З огляду на викладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптімус Плюс» підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Стосовно стягнення з Офісу великих платників податків ДФС витрат на правничу допомогу у розмірі 20000, 00 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

За змістом частини третьої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з пунктами 6, 7 статті 134 КАСУ у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п'ятій статті 134 КАС України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 цього ж Закону визначено такі види адвокатської діяльності, як: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Суд, дослідивши надані представником позивача докази на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу, а саме: Договір про надання правової допомоги від 02.10.2017 №3, додаткову угоду від 03.09.2018 №4, акт про надання послуг від 19.03.2019, робить висновок, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу пов'язані саме з розглядом справи в суді та є співмірними по відношенню до складності справи, а розмір заявлених витрат є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 99931,62 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням №080007 від 16.08.2018 року, та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20000,00 грн.

З огляду задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду у розмірі 99931,62 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20000,00 грн. підлягають стягненню з Офісу великих платників податків ДФС за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. 2, 73, 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптімус Плюс» (вул. Короленко, 44, офіс 103, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 36726843) до Офісу великих платників податків ДФС (вул. Дегтярівська, 11г, м. Київ, 04119, код ЄДРПОУ 39440996) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення форми «Д» від 16.05.2018 року № НОМЕР_1 про визначення суми грошового зобов’язання за платежем податок на прибуток іноземних юридичних осіб на 6662107,57 грн. Офісу великих платників податків ДФС.

Стягнути з Офісу великих платників податків ДФС (код ЄДРПОУ 39440996) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптімус Плюс» (код ЄДРПОУ 36726843) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 99931,62 грн. відповідно до платіжного доручення №080007 від 16.08.2018 року, та судові витрати на професійну правову допомогу у розмірі 20000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 26 березня 2019 року.

Суддя ОСОБА_1