Решение № 80685408, 11.03.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2019 року Справа № 160/75/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бондар М.В.

при секретарі судового засідання Бурцевій Я.Е.

за участю:

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Дніпропетровської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3, позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Дніпропетровської митниці ДФС (далі - Дніпропетровська митниця ДФС, відповідач), в якій просить визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA110000/2018/200039/2, прийняте 22.12.2018 року Дніпропетровською митницею ДФС.

В обґрунтування позовної заяви позивачем зазначено наступне:

- 21.12.2018 року до Дніпропетровської митниці ДФС для митного оформлення в режимі імпорту придбаного в Німеччині за 13533 євро автомобіля «ВМW ХЗ», декларантом ТОВ «АСТРАФІШ» за дорученням позивача подана митна декларація типу ІМ40ДЕ №UА110150/2018/237251 із застосуванням основного методу визначення митної вартості товарів (за ціною договору (контракту), однак відповідачем прийняте рішення про коригування митної вартості товарів №UА110000/2018/200039/2 від 22.12.2018 року, за яким митна вартість товару скоригована в сторону збільшення до 20 800 євро з застосуванням другорядного методу визначення митної вартості - резервного;

- в рішенні митниці відсутня інформація щодо виявлення обставин, передбачених ч.3 та ч.4 ст.53 Митного кодексу України, на підставі яких відповідачем зобов'язано позивача подання додаткових документів;

- відповідач у рішенні, визначивши ринкову вартість товару на рівні 20 700 євро, додав в якості складової митної вартості транспортні витрати в розмірі саме 100 євро, як і було заявлено позивачем, та визначив митну вартість на рівні 20 800 євро. Таким чином, відповідач самостійно в одній частині рішення не визнав заявлені позивачем транспортні витрати, а в іншій - визнав, що унеможливлює об'єктивність та логічну послідовність дій відповідача;

- вимога відповідача надати банківські платіжні документи є об'єктивно упередженою та такою, що не може бути виконано, оскільки оплата за товар здійснена готівкою, що підтверджується рахунком/договором купівлі від 10.12.2018 року № 3648/18 та чеком про оплату готівкою від 10.12.2018 року б/н;

- при винесенні рішення відповідачем порушено вимоги п.4 ч.2 ст.44 Митного кодексу України, оскільки рішення не містить обгрунтування числового значення митної вартості, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування, а містить лише інформацію про те, що відповідач взяв ринкову вартість автомобіля з інтернет-мережі;

- оскаржуване рішення не містить посилання на те, що відповідач звертався до наявної в митного органу інформації, що міститься в АСМО «Інспектор», та що така інформація призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості, хоча це прямо передбачено п. 2 ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України;

- у рішенні вказано про застосування останнього 6-го резервного методу визначення митної вартості, однак не вказано, чому неможливо було визначити митну вартість на підставі 2-го (за ціною договору щодо ідентичних товарів) або 3-го методу (за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів);

- відповідачем не обгрунтовано факт використання веб-порталу www.schwackenet.de, оскільки рішення не містить відомостей щодо того, яким чином відбувається наповнення даних вказаного веб-порталу, чому саме вказаний веб-портал використаний відповідачем під час визначення митної вартості, які саме числові значення складових митної вартості товарів на території України враховуються під час наповнення даних веб-порталу.

Ухвалою суду від 08.01.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

Представник Дніпропетровської митниці ДФС надав до суду відзив на позову, у якому просив суд відмовити у задоволенні позову. В обгрунтування своєї позиції зазначив наступне:

- позивачем при поданні митної декларації та документів до неї не дотримано вимоги п. 2.2., 2.3 Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом МФУ від 30.05.2012 року №631, а саме не забезпечено декларантом перекладу документів українською мовою;

- декларант на момент здійснення митного оформлення товару повинен був надати банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, оскільки дана зовнішньоекономічна операція передбачає передоплату за товар;

- наданим декларантом висновком експерта не враховано транспортні витрати, пов'язані з доставкою до митного кордону, що є складовим вартості товарів для цілей оподаткування;

- надана до митного оформлення заява ОСОБА_4 відсутня дата та номер, про надання інформації щодо суми у розмірі 100 євро за транспортування легкового автомобіля;

- позивач у позовній заяві зазначив, що автомобіль придбаний у Німеччині, однак у графі 15 митної декларації декларантом зазначено “країна відправлення/експорту Литва”;

- у митниці була відсутня можливість застосування методів визначення митної вартості відповідно до вимог статей 60-62 Митного кодексу України, оскільки декларантом заявлено про пошкодження автомобіля, що мають вплив на його вартість, а у митниці відсутні відомості щодо митних оформлень ідентичних/подібних товарів з урахуванням марки, моделі, календарного/модельного року виготовлення, технічного стану автомобіля.

Представник позивача надав до суду відповідь на відзив, у якій підтримав позицію, що викладена у позовній заяві та додаткового вказав, що зазначення у графі 15 митної декларації країну відправлення “Литва” є технічною помилкою, яка не впливає на застосування заходів тарифного та нетарифного регулювання. Доводи представника відповідача про відсутність у митниці інформації щодо митних оформлень ідентичних/подібних товарів є необґрунтованими, оскільки до відзиву надано витяг з АСМО “Інспектор” з переліком згенерованих Автоматизованою системою управління ризиків форм митного контролю, у якому міститься інформація про те, що митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів.

Представник відповідача надав до суду заперечення на відповідь на відзив, у яких викладено доводи відзиву на позов.

30.01.2019 року перенесено судове засідання на 07.02.2019 року, у зв'язку з перебуванням судді на лікарняному; 07.02.2019 року оголошено перерву у судовому засіданні до 13.02.2019 року; 13.02.2019 року оголошено перерву у судовому засіданні до 01.03.2019 року для надання додаткових доказів; 01.03.2019 року оголошено перерву у судовому засіданні до 11.03.2019 року.

В судовому засіданні 11.03.2019 року представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов. Представник відповідача заперечувала проти позову, просила суд відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи встановлено, що 21.12.2018 року декларантом ТОВ “АСТРАФІШ” за дорученням ОСОБА_3 подано до Дніпропетровської митниці ДФС електронну митну декларацію №UA110150/2018/237251 від 21.12.2018 року, якою було задекларовано для митного оформлення товар, який ввозиться на територію України, а саме: автомобіль легковий, марки BMW, модель X3, номер кузова/VIN - WBAWZ310000K95906, тип двигуна - дизельний, робочий обєм циліндрів - 1995 см3, потужність - 110 кВт, екологічна норма-0 ЄВРО-6, дата виготовлення - 01.01.2015 року, введено в експлуатацію - 26.08.2015 року, показник одометра - 173912 км., колір - сірий. Країна виробництва - Німеччина. Пошкодження: деформація без пошкодження лакофарбового покриття дверей задка, забруднена оббивка салону і оббивка сидінь, відзначені порушення лакофарбового покриття в районі капота і порогів. (а.с.39).

Як встановлено судом у вказаній митній декларації позивачем самостійно визначено митну вартість товару за основним методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), яка складає 13533 євро - графа 42 митної декларації (а.с.39).

Одночасно із митною декларацією декларантом надано відповідачу ряд документів для підтвердження митної вартості товару і обраний метод її визначення: рахунок-фактура (інвойс) №3648/18 від 10.12.2018 року, заява від 21.12.2018 року про вартість перевезення товару, чек про оплату готівкою від 10.12.2018 року б/н, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу 205DT07053 від 26.08.2015 року, висновок експертного автотоварознавчого дослідження №567т18 від 21.12.2018 року про оцінку транспортного засобу.

На пропозицію відповідача надати додаткові документи, позивач надала лист від 22.12.2018 року, в якому повідомила Дніпропетровську митницю ДФС, що додаткових документів не має можливості надати, просить прийняти рішення без урахування 10-денного терміну (а.с.60).

22.12.2018 року відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів номер №UА110000/2018/200039/2, згідно якого митну вартість товару було визначено відповідно до статті 64 Митного кодексу України (далі - МК України) за резервним методом та за результатами обчислення, з урахуванням значення ринкової вартості системи SchwackeNet, здійсненого за запитом митного органу на автомобіль VIN - WBAWZ310000K95906, яка склала 20800 євро (а.с. 13-15).

У рішенні Дніпропетровською митницею ДФС зазначено, що декларантом:

- не забезпечено переклад документів українською мовою (рахунок, свідоцтво про реєстрацію, копія митної декларації країни відправлення) для здійснення митного контролю та митного оформлення;

- не надано платіжні (або банківські) документи, що підтверджують факт оплати;

- наданий висновок експерта є суб’єктивним та не враховує транспортні витрати;

- надана позивачем заява про вартість транспортування не відповідає вимогам нормативних документів;

- надана копія митної декларації країни відправлення містить відомості щодо експорту товару з Німеччини, при цьому в ЕМД зазначено Литву;

На підставі рішення про коригування митної вартості товарів 22.12.2018 року, митницею також було видано позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА110150/2018/00215, згідно з якою за результатами перевірки митної декларації, а також інших документів, наданих відповідно до Митного кодексу України, повідомлено про відмову у митному оформленні (випуску) товарів з причин коригування митної вартості товару та її визначення на підставі статті 64 МК України (а.с.16-18).

Позивач подав нову митну декларацію №UА110150/2018/237460, за якою товар випущений у вільний обіг.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.

Засади державної митної справи, в тому числі процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України.

Відповідно до вимог частини 1 статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з частиною 1 статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Частина 1 статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Відповідно до частини 6 статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом, Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Положеннями статті 49 МК України передбачено те, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначено як вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до вимог частин 1, 2 статті 51 МК України, митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно частини 1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Частина 4 статті 58 МК України вказує, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частина 5 статті 58 МК України).

За змістом частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Стаття 53 МК України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина 1 статті 53 МК України).

Згідно з частиною 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах пятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

В силу вимог частини 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин 1 та 2 статті 53 МК України слідує те, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Як вже було встановлено судом, позивачем при поданні митної декларації надано документи, що передбачені частиною 2 статті 53 МК України.

Відповідно до частини 1 статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Частиною 3 статті 57 МК України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина 4 статті 57 МК України).

Згідно з частиною 5 вказаної статті Кодексу у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (частина 6 статті 57 МК України).

За приписами частини 1 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не повязані між собою особи або хоч і повязані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Відповідно до частини 3 статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини 1 статті 57 цього Кодексу.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (частина 1 статті 54 МК України).

У відповідності до частини 2 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Згідно з частиною 3 статті 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частина 5 статті 54 МК України передбачає, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

При цьому, відповідно до частини 3 статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобовязані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, повязаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Разом з тим, відповідно до частини 7 статті 54 МК України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Відповідно до частини 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Судом встановлено, що митна вартість імпортованого транспортного засобу визначено декларантом за основним методом у сумі 13633 євро та включає: - ціну товару у розмірі 13533,00 євро, (підтверджується рахунком №3648/18 від 10.12.2018 року та платіжним документом (а.с.11,12); - витрати на транспортування у розмірі 100 євро (підтверджується листом позивача (а.с.9).

За висновком судового експерта ринкова вартість імпортованого транспортного засобу становить 13420,59 євро (а.с.64-70).

Водночас, коригування митної вартості товару проведено відповідачем з урахуванням значення ринкової вартості транспортного засобу, визначеного системою SchwackeNet на рівні 20700 євро (а.с.82-84) з додаванням вартості транспортування у сумі 100 євро, вартість якого визначена позивачем (а.с.9).

Суд критично ставиться до розрахунку відповідача, оскільки з долученої до матеріалів справи інформації SchwackeNet вбачається, що розрахунок вартості проводився з урахуванням пробігу автомобіля 119583 км, проте матеріали справи свідчать, що пробіг автомобіля позивача складав 173912 км.; розрахунок вартості автомобіля не враховував наявність пошкоджень автомобіля (ушкодження лакофарбового покриття дверей, забруднення оббивки салону, порушення лакофарбового покриття капоту і порогів).

Також, суд звертає увагу, що відповідач у оскаржуваному рішенні посилався на протиправність подання декларантом рахунку, свідоцтва про реєстрацію, копії митної декларації країни відправлення на німецькій мові без перекладу на українську, проте долучений до матеріалів справи розрахунок вартості автомобіля, визначений системою SchwackeNet також здійснено на німецькій мові без перекладу на українську.

Суд критично оцінює доводи представника відповідача про наявність суттєвих помилок у МД, а саме зазначення країни відправлення “Литва” замість “Німеччина”, оскільки дана помилка є технічною та ніяким чином не впливає на визначення митної вартості транспортного засобу.

Крім того, суд зазначає, що відповідач поставив під сумнів митну вартість товару у зв'язку із відсутністю банківських документів, що підтверджують оплату товару. Разом з тим, у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Оскільки розрахунок за товар відбувався в готівковій формі, то цей факт не може бути підтверджений банківськими документами. Позивачем надано під час митного оформлення рахунок та квитанцію про оплату вартості автомобіля готівковими коштами.

Крім іншого, суд критично оцінює доводи представника відповідача про те, що заява ОСОБА_4 щодо суми транспортування легкового автомобіля у розмірі 100 євро не відповідає вимогам, встановленим Правилами заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом МФУ від 24.05.2012 року №599, оскільки відповідач сам використав її для розрахунку митної вартості товару при винесенні спірного рішення.

Суд зазначає, що МК України не визначає вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказано, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому, на думку суду, заява про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Наданий до матеріалів справи витяг з АСМО “Інспектор” щодо визначення ринкової вартості спірного транспортного засобу (а.с. 113-114) суд не приймає до уваги, оскільки під час прийняття спірного рішення вказана інформація не була прийнята митницею, а розрахунок проведено за допомогою інтернет-мережі SchwackeNet. Крім іншого, вказаний розрахунок у системі АСМО “Інспектор” надано у валюті дол. США, замість євро, що не може свідчити про правомірність здійсненого розрахунку.

В силу вимог частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, вищевикладене у сукупності свідчить про недоведеність відповідачем правомірності визначення в оскаржуваному рішенні митної вартості транспортного засобу позивача на рівні 20800 євро.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд також враховує приписи частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, якими встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У зв'язку з недоведеністю відповідачем правомірності прийняття оскаржуваного рішення, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_3 у повному обсязі.

У відповідності до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 704,80 грн., що підтверджується квитанцією №16MZ47810 від 27.12.2018 року.

Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 704,80 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 241-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 (адреса: 49051, АДРЕСА_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1) до Дніпропетровської митниці ДФС (адреса: 49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд. 22; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 39421732) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартість товарів №UA110000/2018/200039/2, прийняте 22.12.2018 року Дніпропетровською митницею ДФС.

Присудити на користь ОСОБА_3 за рахунок бюджетних асигнувань Дніпропетровської митниці ДФС судові витрати у розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в строки, передбачені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до пп.15.5 п.15 ч.1 розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення в повному обсязі складено 21 березня 2019 року.

Суддя ОСОБА_5