Постановление суда № 80684621, 21.03.2019, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

м. Суми

21.03.2019 Справа № 920/1157/17

Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л., розглянувши скаргу № 400007.1-Ск-1501-0219 від 18.02.2019 (вх. № 481(с) від 19.02.2019) на рішення та дії державного виконавця Зарічного відділу державної виконавчої служби міста Суми Головного територіального управління юстиції у Сумській області ОСОБА_1 у справі № 920/1157/17

за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ,

до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Сумигаз Збут», м. Суми,

про стягнення 30 996,20 грн.,

представники:

позивача– не прибув

відповідача (скаржника) – ОСОБА_3 (довіреність № 007.1Др-42-1218 від 26.12.2018)

органу ДВС – ОСОБА_4 (довіреність №2 від 18.12.2019)

за участю секретаря судового засідання – Пономаренко Т.М.

ВСТАНОВИВ:

14.05.2018 Господарський суд Сумської області ухвалив рішення у даній справі, яким стягнув з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Сумигаз Збут» на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» заборгованість за договором купівлі-продажу природного газу від 30.06.2015 СМЗ/2015-Н у сумі 26626,77 грн. 3% річних; а також витрати по сплаті судового збору у даній справі у розмірі 1374,45 грн.

Після набрання рішенням законної сили судом 28.08.2018 було видано відповідний наказ про його примусове виконання.

19.02.2019 до господарського суду звернулось ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю зі скаргою на рішення та дії державного виконавця Зарічного відділу державної виконавчої служби міста Суми Головного територіального управління юстиції у Сумській області ОСОБА_1 щодо закінчення виконавчого провадження ВП 57340347 від 30.11.2018, в частині виведення в окреме провадження постанови про стягнення виконавчого збору від 16.10.2018 та постанови про стягнення витрат на проведення виконавчих дій від 30.11.2018.

Від відділу ДВС до суду надійшов відзив на скаргу позивача у справі, проти доводів скарги орган ДВС заперечує та просить суд відмовити у її задоволенні.

21.03.2019 від відділу ДВС до суду надійшли доповнення до відзиву на скаргу відповідача у справі.

Представник позивача у судове засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до положень ч.2 ст. 342 ГПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця не перешкоджає розгляду поданої представником позивача скарги на бездіяльність відділу ДВС, тому суд дійшов висновку проводити розгляд скарги по суті за відсутності представника позивача.

Присутні представники підтримали свої позиції стосовно поданої відповідачем скарги.

Розглянувши матеріали справи та додатково подані документи, заслухавши пояснення присутніх представників, суд зазначає наступне.

16.10.2018 до Зарічного ВДВС м. Суми ГТУЮ у Сумській області надійшов на виконання наказ Господарського суду Сумської області від 28.08.2018 у справі №920/1157/17 про стягнення з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Сумигаз збут» на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз Україна» заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу у сумі 26626,77 грн 3% річних, а також витрат по сплаті судового збору у розмірі 1374, 45 грн.

16.10.2018 державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. Одночасно із винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження державним виконавцем в порядку ст. 3, 27, 40 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про стягнення виконавчого збору.

Як стверджує позивач, постанову про відкриття виконавчого провадження ним було отримано лише 27.11.2018, на підтвердження чого надає копію поштового конверта із штемпелем, а також роздруківку з офіційного сайту ПАТ «Укрпошта» стосовно поштового відправлення з штрих-кодовим ідентифікатором 4050104816438.

30.11.2018 до Зарічного ВДВС м. Суми надійшла заява відповідача у справі про повну сплату боргу згідно платіжних доручень №1736 від 02.11.2018 на суму 26626,77 грн. та № 1735 від 02.11.2018 на суму 1374,45 грн.

30.11.2018 в порядку ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження у сумі 200 грн.

Також 30.11.2018 державним виконавцем в порядку п. 9 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі заяви представника ТОВ «Сумигаз збут» від 29.11.2018 про сплату суми боргу у повному обсязі, у винесеній державним виконавцем постанові про закінчення виконавчого провадження в п. 1 зазначено: постанову про стягнення виконавчого збору від 16.10.2018 та постанову про стягнення витрат на проведення виконавчих дій від 30.11.2018 вивести в окремі виконавчі провадження.

Як зазначає скаржник, дана постанова була ним отримана 04.02.2019, що підтверджується копією поштового конверту, на якому мається поштовий штемпель від 31.01.2019.

Скаржник вважає дії державного виконавця щодо виведення в окреме виконавче провадження постанов про стягнення виконавчого збору від 16.10.2018 та постанови про стягнення витрат на проведення виконавчих дій від 30.11.2018 такими, що суперечать положенням Закону України «Про виконавче провадження». А тому просить суд скасувати постанову державного виконавця Зарічного відділу державної виконавчої служби міста Суми Головного територіального управління юстиції у Сумській області ОСОБА_4 про закінчення виконавчого провадження ВП 57340347 від 30.11.2018 в частині виведення в окреме виконавче провадження постанови про стягнення виконавчого збору від 16.10.2018 та постанови про стягнення витрат на проведення виконавчих дій від 30.11.2018.

Стаття 28 Закону України «Про виконавче провадження» містить вимогу щодо направлення адресатам копій постанов, зокрема, про відкриття виконавчого провадження, рекомендованим листом з повідомленням про вручення, однак подані сторонами докази не підтверджують факту належного направлення державним виконавцем на адресу боржника постанови про відкриття виконавчого провадження від 16.10.2018 з примусового виконання судового наказу від 28.08.2018 у справі 920/1157/17.

Суд зазначає, що згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно ч.1 ст. 327 Господарського процесуального кодексу України, виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу виданого судом, який розглядав справу, як суд першої інстанції.

В силу статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець повинен вчиняти виконавчі дії не лише з дотриманням Закону України «Про виконавче провадження», а й відповідно до інших законів, які є обов'язковими при вчиненні ним тих чи інших виконавчих дій, що є гарантією належного виконання виконавцем своїх обов'язків і недопущення порушення прав сторін виконавчого провадження.

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Частиною 3 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1 - 4, 6, 7 і 9 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з частинами першою, другою статті 27 статті Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір – це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби і стягується з боржника до Державного бюджету України у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута стягувану за виконавчим документом.

Аналіз вищенаведених норм Закону України “Про виконавче провадження” дає підстави для висновку, що обов'язковими умовами стягнення виконавчого збору є:

1) фактичне виконання судового рішення;

2) вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень. Законодавець чітко визначив, що виконавчий збір стягується з фактично стягнутої суми; розмір виконавчого збору вираховується від фактично стягнутої суми.

За своїм призначенням виконавчий збір є своєрідною винагородою державному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення за умови, що такі заходи призвели до виконання рішення.

Відповідно до пункту 20 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу чи повернення виконавчого документа до суду, який його видав, виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною першою статті 40 Закону.

При закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу чи повернення виконавчого документа до суду, який його видав, виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця.

Відповідно до вказаного пункту у постанові про закінчення виконавчого документу стягувача виконавець вказує результати виконання (суму, яку фактично стягнуто), а на виконавчому документі робить відмітку про суму стягнутого виконавчого збору, тим самим законодавець підтверджує, що виконавчий збір стягується лише з фактично стягнутої на користь стягувача суми.

При стягненні виконавчого збору відповідно до частини 3 статті 40 Закону без реального стягнення суми боргу з боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою, створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду.

Як слідує з матеріалів виконавчого провадження № 57340347, постанови про закінчення виконавчого провадження від 30.11.2018 державним виконавцем не здійснювались дії щодо фактичного, примусового виконання рішення суду про стягнення з боржника на користь стягувача присудженої суми по наказу №920/1157/17 від 28.08.2018, відповідна сума самостійно перерахована боржником стягувачу відповідно до платіжних доручень № 1736 від 02.11.2018 та № 1735 від 02.11.2018, про що і було повідомлено боржником – ТОВ «Сумигаз Збут» державного виконавця листом від 27.11.2018. до того ж, у постанові від 30.11.2018 державним виконавцем зазначено, що виконавче провадження підлягає закінченню на підставі п.9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Хоча відповідно до п. 9 ст. 27 вказаного Закону виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, у той же час, відповідно до ч. 2 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір стягується держаним виконавцем у розмірі 10 відсотків від суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Тому враховуючи, що фактично державним виконавцем не вчинялись будь-які дії з примусового виконання судового рішення у справі № 920/1157/17, оскільки боржник самостійно сплатив суму заборгованості до моменту отримання постанови про відкриття виконавчого провадження та подав відповідні докази державному виконавцю, у державного виконавця були відсутні підстави для стягнення виконавчого збору, що зазначено у постанові від 30.11.2018 в частині виведення в окреме провадження постанови від 16.10.2018 в частині стягнення виконавчого збору, тому суд дійшов висновку, що постанова від 30.11.2018 в цій частині не відповідає вимогам статті 27 Закону України «Про виконавче провадження».

Щодо вимоги скаржника про скасування постанови державного виконавця від 30.11.2018 в частині виведення в окреме провадження постанови про стягнення витрат на проведення виконавчих дій, суд зазначає наступне.

У відповідності до ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження» кошти виконавчого провадження складаються з:

1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця;

2) авансового внеску стягувана;

3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов’язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті.

Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.

На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувану чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Пунктами 1, 2 Розділу VI (Фінансування виконавчого провадження) Наказу Міністерства юстиції України від 02.04.12 №512/5 по затвердження Інструкції з організації примусового виконання рішень передбачено, що Фінансування виконавчого провадження здійснюється за рахунок коштів виконавчого провадження, визначених статтею 42 Закону.

Використання коштів виконавчого провадження органами державної виконавчої служби здійснюється відповідно до Порядку використання коштів виконавчого провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2004 року № 554.

Витрати виконавчого провадження стягуються з боржника на підставі постанови виконавця про їх стягнення, у якій зазначаються види та суми витрат виконавчого провадження. Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження надсилається сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.

Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження виноситься на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1 - 4, 6, 7 і 9 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону.

У разі якщо при закінченні виконавчого провадження або поверненні виконавчого документа витрати виконавчого провадження не були стягнуті, постанова про стягнення витрат виконавчого провадження виділяється в окреме провадження і підлягає виконанню в порядку, встановленому Законом.

Державний виконавець зобов’язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення витрат виконавчого провадження, виділеною в окреме провадження, не пізніше наступного робочого дня після закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа.

Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.

Згідно розрахунку витрат, пов’язаних з організацією та проведенням виконавчих дій станом на 01.06.2018, затвердженого Начальником Головного територіального управління юстиції у Сумській області, державним виконавцем в ході примусового виконання виконавчого провадження понесено витрати в такому розмірі: 1) послуга, пов’язана з користуванням Єдиним державним реєстром виконавчих провадження - 69 грн.; 2) постанова про відкриття виконавчого провадження та постанова про стягнення виконавчого збору направлена боржнику рекомендованою кореспонденцією - 15 грн.; 3) постанова про відкриття виконавчого провадження направлена стягувану - 15 грн.; 4) використання засобу криптографічного захисту інформації «Ключ електронний «Алмаз - 1К» - 1, 00 грн в день; 5) Обкладинка виконавчого провадження - 1 шт.; 6) папір A4 - 20 арк.; 7) конверт простий - 5 шт.; 8) проста кореспонденція - 6 шт.; 9) виготовлення ксероксних копій - 10 шт.; 10) марки-8 шт.

Враховуючи, що державним виконавцем дійсно були понесені певні витрати на формування матеріалів виконавчого провадження, направлення сторонам поштової кореспонденції, користування відповідними реєстрами тощо, суд вважає винесення державним виконавцем постанови про стягнення витрат на проведення виконавчих дій від 30.11.2018 такою, що винесена з дотриманням вимог Закону «України «Про виконавче провадження».

За частиною 1 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права – ст. 339 ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 343 ГПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

У відповідності до п.9.13 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» № 9 від 17.10.2012 за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

Розглянувши вимоги, які містяться у прохальній частині скарги від 18.02.2019, поданої представником відповідача у справі, дослідивши докази, додані до вкзаної скарги, суд дійшов висновку про її часткове задоволення, а саме: в частині скасування постанови державного виконавця Зарічного відділу державної виконавчої служби міста Суми Головного територіального управління юстиції у Сумській області ОСОБА_4 про закінчення виконавчого провадження ВП 57340347 від 30.11.2018 в частині виведення в окреме виконавче провадження постанови про стягнення виконавчого збору від 16.10.2018.

Керуючись статтями 339-345 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

Скаргу № 400007.1-Ск-1501-0219 від 18.02.2019 (вх. № 481(с) від 19.02.2019) представника ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Сумигаз Збут» на рішення та дії державного виконавця Зарічного відділу державної виконавчої служби міста Суми Головного територіального управління юстиції у Сумській області ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Скасувати постанову державного виконавця Зарічного відділу державної виконавчої служби міста Суми Головного територіального управління юстиції у Сумській області ОСОБА_4 про закінчення виконавчого провадження ВП 57340347 від 30.11.2018 в частині виведення в окреме виконавче провадження постанови про стягнення виконавчого збору від 16.10.2018; в іншому – відмовити.

Копію ухвали направити сторонам та відділу ДВС.

Дана ухвала набирає законної сили негайно з моменту її оголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня її складення.

Повний текст ухвали складено 26.03.2019.

СуддяОСОБА_5