Решение № 80632435, 20.03.2019, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" березня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/3437/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шарко Л.В.

при секретарі судового засідання Васильєвій Л.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Регіонального Відділення Фонду державного майна по Харківській області м. Харків до ТОВ "Гарант ОСОБА_1", м. Київ про стягнення орендної плати в сумі 5673,97 грн., розірвання договору та повернення майна за участю представників:

позивача - ОСОБА_2, довіреність № 63 від 04.03.19р.,

відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Регіональне Відділення Фонду державного майна по Харківській області м. Харків звернулось до господарcького суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з ТОВ "Гарант ОСОБА_1", м. Київ орендну плату в сумі 5673,97 грн., яка складається з: 4219,51 грн. - основна заборгованість; 1454,46 грн. - штраф і пеня; розірвати договір оренди №5686-Н від 03.02.14р. укладений між сторонами та зобов`язати ТОВ "Гарант ОСОБА_1" звільнити державне окреме індивідуально визначене майно: частину стіни на 1-му поверсі 6-поверхового південно-східного навчального корпусу (інв. № 10300007, літ. за тех. паспортом «Б3-6») реєстровий номер майна 02071151.27.ШЕРШХХ098, загальною площею 2,16 кв. м., за адресою: м. Харків, вул. Революції, 12, що перебуває на балансі Харківського національного університету міського господарства ім. О.М. Бекетова, та повернути майно балансоутримувачу по акту приймання-передавання, погодженим з орендодавцем.

Судові витрати просить покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 18.12.18р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на "10" січня 2019 р. о(об) 10:00.

Ухвалою суду від 10.01.19р. підготовче засідання відкладено на "05" лютого 2019 р. об 11:00 год.

Підготовче засідання у справі №922/3437/18 яке було призначене на "05" лютого 2019 р. о(об) 11:00 год. не відбулось з причин довготривалої непрацездатності (перебування на лікарняному понад 14 днів) судді Шарко Л.В.

У відповідності до положень розділу 5 ЗАСАД використання автоматизованої системи документообігу господарського суду Харківської області, Затверджених рішенням зборів суддів господарського суду Харківської області №6-1/2016 від 28.03.2016 (із змінами, внесеними рішеннями зборів суддів ГСХО №8-2/2016 від 16.05.2016; №9-2/2016 від 02.12.2016; №2-2/2017 від 20.02.2017; №3-3/2017 від 13.04.2017; №6-3/2017 від 14.11.2017, №5-2/2018 від 22.11.2018):

5.1. У разі якщо в день слухання справи виявиться тимчасово неможливим виконання суддею, в провадженні якого перебуває справа, або який є головуючим у складі колегії суддів, обов’язків судді з причин (тимчасова непрацездатність, відрядження, відпустка, навчання тощо) – повторний автоматичний розподіл судової справи не здійснюється. В цьому разі:

5.1.1. судове засідання не проводиться;

5.1.2. секретар судового засідання пропонує сторонам заповнити явочний лист, подати до суду заяву передбачену ч.9 ст.120 Господарського процесуального кодексу України та повідомляє про неможливість проведення судового засідання у зв’язку з відсутністю судді;

5.1.3. нова дата судового засідання визначається з урахуванням часу поштового перебігу, необхідного для належного повідомлення про неї учасників судового процесу, а також з урахуванням наявної інформації про тривалість відсутності судді;

5.1.4. дата нового судового засідання доводиться до відома сторін та учасників судового процесу у спосіб, визначений ст.120 Господарського процесуального кодексу України, після усунення обставини, які перешкоджали виконанню обов'язків судді (суддів).

21.02.19р. судом направлено на адресу сторін ухвалу-повідомлення в порядку ст.ст. 120, 121 Господарського процесуального кодексу України про те, що підготовче засідання у справі №922/3437/18 відбудеться 28.02.19 р. об 11:00 год.

Ухвалою суду від 28.02.19р. закрито підготовче провадження по справі та призначено розгляд справи по суті в судовому засіданні на 20.03.19 р. о 12:00 год.

Представник позивача в судовому засіданні 20.03.19р. підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в підготовче засідання 20.03.19р. не з`явився. Станом на час проведення судового засідання в матеріалах справи містяться копії ухвал суду від 18.12.18р., 10.01.19р., 21.02.19р., 25.02.19р. які направлялись на юридичну адресу відповідача вказану в позовній заяві та яка відповідає адресі вказаній в ЄДРЮОФОПГО (03680, АДРЕСА_1) та повернулись до суду з відміткою "ПОВЕРНЕННЯ за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до вимог частин 1, 3 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Таким чином, суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи й відсутність представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи те, що норми Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.

03.02.2014 р. РВ ФДМУ по Харківській області (орендодавець) було укладено з ТОВ «Гарант ОСОБА_1» (орендар) договір оренди № 5686-Н, відповідно до якого орендодавцем було передано орендарю в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно: частину стіни на 1-му поверсі 6-поверхового південно-східного навчального корпусу (інв. № 10300007, літ. за тех. паспортом «БЗ- 6») реєстровий номер майна 02071151.27.ШЕРШХХ098, загальною площею 2,16 кв. м., за адресою: м. Харків, вул. Революції, 12, що перебуває на балансі Харківського національного університету міського господарства ім. О.М. Бекетова, вартість якого визначена згідно з висновком про вартість оцінки на 10.09.2013 р. і становить за незалежною оцінкою 7 850,00 грн.

Мета оренди була визначена пунктом 1.2. договору оренди від 03.02.2014 р. № 5686-Н: розміщення носіїв соціальної та комерційної реклами.

В подальшому майно за договором оренди від 03.02.2014 р. № 5686-Н було передано в користування орендарю на підставі акту приймання-передачі орендованого майна від 03.02.2014 р., підписаного сторонами.

Пунктом 10.1 договору встановлено, що його укладено строком на 2 (два) роки 11 (одинадцять) місяців, що діє з 03.02.2014 р. до 03.01.2017 р.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна», у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим та той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Окрім цього, п. 10.4. договору оренди передбачено, що після закінчення терміну дії договору оренди подальше використання об’єкта оренди буде визначатися відповідно до чинного законодавства та за зверненням орендаря.

В період з 03.01.2017 р. і станом на сьогоднішній день жодною із сторін договору оренди не заявлено про намір закінчення терміну дії договору. Отже, станом на сьогоднішній день державне майно за спірним договором продовжує перебувати в користуванні відповідача.

Орендна плата згідно п. 3.1. договору оренди від 03.02.2014 р. № 5686-Н визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорцій її розподілу, затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995 р. № 786 зі змінами, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - грудень 2013 р. - 99,21 грн.

Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством (п. 3.2. договору оренди від 03.02.2014 р. № 5686-Н).

Пунктом 3.3. спірного договору визначено, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Згідно п. 3.6 вищезгаданого договору орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу щомісячно, до 15 числа місяця, наступного за звітнім, відповідно до вимог діючої Методики, у співвідношенні:

- безпосередньо до державного бюджету на рахунки, визначені фінансовими органами - у розмірі 50%;

- на рахунок, визначений балансоутримувачем - 50% .

Відповідно до п. 3.7. цього договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає стягненню до Державного бюджету та балансоутримувачу у визначеному п. 3.6. співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Пунктом 3.8. спірного договору передбачено, що у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, Орендар також сплачує штраф у розмірі 7% від суми заборгованості.

Положеннями договору оренди від 03.02.2014 р. № 5686-Н (п.п. 5.1. - 5.15. договору) встановлено, що орендар взяв на себе певні зобов’язання. Зокрема, відповідно до п. 5.3. вказаного договору, орендар зобов’язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу.

За невиконання або неналежне виконання зобов’язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші обов’язки, тобто у Відповідача виникло зазначене зобов’язання саме із договору оренди від 03.02.2014 р. № 5686-Н.

РВ ФДМУ по Харківській області направляло відповідачу попередження (листи від 13.04.2016 р. № 43-1912) щодо наявності заборгованості за невиконання умов договору оренди від 03.02.2014 р. № 5686-Н та необхідності її погашення.

Однак обов’язки, передбачені зазначеним договором, зокрема п. 3.6 та п. 5.3, Орендар не виконував в повному обсязі, орендну плату сплачував несвоєчасно та не в повному обсязі, внаслідок чого за період з листопада 2014 року по вересень 2018 року утворилась заборгованість перед орендодавцем з орендної плати у сумі 4 219,51 грн.

Надаючи правову кваліфікацію доказам які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов’язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є договір та інші правочини та юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

У відповідності із ст.173 ГК України та ст.509 ЦК України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб’єкт господарювання (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вичинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб’єкту (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утримуватися від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язків.

Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.7 ст.179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов’язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов’язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не припустив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендна плата є однією з істотних умов договору оренди.

Відповідно до статті 18 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” орендар зобов’язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Частинами 1, 3 ст. 19 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що орендар за користування об’єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності; строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Стаття 229 ГК України визначає, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов’язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов’язаний відшкодувати збитки, завданні невиконанням зобов’язання.

Статтею 286 ГК України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов Договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Станом на момент розгляду справи, відповідач не сплатив 4219,51 грн. заборгованості та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15,16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з положеннями ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України).

Враховуючи, що відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, статей 193, 198 Господарського кодексу України, зобов’язання повинні виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно вимогам закону, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би підтверджував сплату заборгованості за договором у сумі 4219,51 грн., суд вважає позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 4219,51 грн. заборгованості, правомірні та обґрунтовані, такі, що не спростовані відповідачем, тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно статям 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов’язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення.

За невиконання умов п. 3.6. та п. 5.3. вказаного договору та за умовами п.п. 3.7., 3.8. договору, Відповідачу були нараховані за період з 16.10.2017 р. по 16.10.2018 р. пеня в сумі 1159,09 грн. та штраф в сумі 295,37 грн.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконане.

Відповідно до п.1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочення платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Наведені законодавчі приписи та установлені фактичні дані, зокрема й щодо вини в невиконанні взятих на себе зобов’язань по сплаті грошових коштів у строк, встановлений договором, дають підстави для висновку суду про стягнення на користь позивача пені у сумі 1159,09 грн. та штрафу в сумі 295,37 грн.

Щодо вимоги позивача про розірвання договору оренди №5686-Н від 03.02.14р. укладеного між сторонами, зобов`язання ТОВ "Гарант ОСОБА_1" звільнити державне окреме індивідуально визначене майно: частину стіни на 1-му поверсі 6-поверхового південно-східного навчального корпусу (інв. № 10300007, літ. за тех. паспортом «Б3-6») реєстровий номер майна 02071151.27.ШЕРШХХ098, загальною площею 2,16 кв. м., за адресою: м. Харків, вул. Революції, 12, що перебуває на балансі Харківського національного університету міського господарства ім. О.М. Бекетова, та повернути майно балансоутримувачу по акту приймання-передавання, погодженим з орендодавцем, суд зазначає наступне.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов’язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Як встановлено судом, ТОВ «Гарант ОСОБА_1» упродовж тривалого часу порушує умови договору, орендну плату за користування державним майном вносить несвоєчасно та не в повному обсязі.

Частиною 3 статті 291 ГК України, частиною 2 статті 651, статтею 783 ПК України передбачено можливість розірвання договору найму (оренди) за рішенням суду на вимогу однієї з сторін, а статтею 782 ПК України - право наймодавця на односторонню відмову від такого договору у разі невнесення наймачем плати за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Відповідне право наймодавця на відмову від договору найму не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою щодо розірвання договору в разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо має місце істотне порушення умов договору.

Відмова наймодавця від договору найму, можливість якої передбачена частиною першою статті 782 ПК України, є правом, а не обов'язком наймодавця, яке може бути реалізоване в позасудовому порядку. Наявність зазначеного права не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою про розірвання договору в разі несплати наймачем (орендарем) належних платежів.

Оскільки законодавець пов'язує виникнення права орендодавця відмовитися від договору оренди саме з фактом не внесення орендної плати протягом трьох місяців підряд, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги про розірвання договору оренди від 03.02.2014 р. № 5686-Н.

Згідно ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах зазначених у договорі оренди.

Положеннями п. 5.10. спірного договору встановлено, що орендар у разі припинення або розірвання договору зобов’язаний повернути балансоутримувачу по акту приймання-передавання, погодженого з орендодавцем, орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу.

Окрім цього, у разі припинення або розірвання договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу по акту приймання- передавання, погодженим з орендодавцем (п. 10.9. договору оренди від 03.02.2014 р. № 5686-Н).

Таким чином, у зв’язку з порушенням ТОВ «Гарант ОСОБА_1» своїх зобов’язань за договором оренди від 03.02.2014 р. № 5686-Н, у відповідності до вищезазначених норм законодавства та умов спірного договору, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача про розірвання договору оренди №5686-Н від 03.02.14р. укладеного між Регіональним Відділенням Фонду державного майна по Харківській області та ТОВ "Гарант ОСОБА_1" та зобов`язання ТОВ "Гарант ОСОБА_1" звільнити державне окреме індивідуально визначене майно: частину стіни на 1-му поверсі 6-поверхового південно-східного навчального корпусу (інв. № 10300007, літ. за тех. паспортом «Б3-6») реєстровий номер майна 02071151.27.ШЕРШХХ098, загальною площею 2,16 кв. м., за адресою: м. Харків, вул. Революції, 12, що перебуває на балансі Харківського національного університету міського господарства ім. О.М. Бекетова, та повернути майно балансоутримувачу по акту приймання-передавання, погодженим з орендодавцем.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 129 ГПК України. Судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином судові витрати покладаються на відповідача в повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 526, 612, 623-625, 631 п.4, 629, 759, 762, 782, 797 Цивільного кодексу України; ст.ст. 224, 225 Господарського кодексу України; ст.ст. 1, 2, 4, 5, 12, 13, 14, 15, 73, 74, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 256, 257, 259 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з ТОВ "Гарант ОСОБА_1", м. Київ на користь Регіонального Відділення Фонду державного майна по Харківській області м. Харків 4219,51 грн. - основної заборгованості; 295,37 грн. - штраф; пеня в сумі - 1159,09 грн.; судовий збір в сумі 5286,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Розірвати договір оренди №5686-Н від 03.02.14р. укладений між Регіональним Відділенням Фонду державного майна по Харківській області та ТОВ "Гарант ОСОБА_1".

Зобов`язати ТОВ "Гарант ОСОБА_1" звільнити державне окреме індивідуально визначене майно: частину стіни на 1-му поверсі 6-поверхового південно-східного навчального корпусу (інв. № 10300007, літ. за тех. паспортом «Б3-6») реєстровий номер майна 02071151.27.ШЕРШХХ098, загальною площею 2,16 кв. м., за адресою: м. Харків, вул. Революції, 12, що перебуває на балансі Харківського національного університету міського господарства ім. О.М. Бекетова, та повернути майно балансоутримувачу по акту приймання-передавання, погодженим з орендодавцем.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку для оскарження. Зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено та підписано 22.03.19р.

Суддя ОСОБА_3