Постановление суда № 80587736, 20.03.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

20 березня 2019 р.Справа №160/2537/19

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І., розглянувши у м. Дніпро заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування постанов, скасування припису та визнання дій протиправними,-

ВСТАНОВИВ:

19.03.2019 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Держпраці в Дніпропетровській області, у якому позивач просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову № ДНЗ/277/АВ/ТД-ФС/158 від 21.02.2019 року про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами у розмірі 250380,00 грн.;

- визнати протиправною та скасувати постанову № ДНЗ/277/АВ/ІП-ФС/159 від 21.02.2019 року про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами у розмірі 4173,00 грн.;

- визнати протиправними дії Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області щодо виходу за межі предмета інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 та вилучення журналу перевірок ФОП ОСОБА_1 та копії направлення № 151 від 27.12.2018 року, що відбулось під час проведення інспекційного відвідування у період з 17.01.2019 року по 18.01.2019 року.;

- визнати протиправним та скасувати припис про усунення виявлених порушень № ДНЗ/277/АВ від 18.01.2019 року.

- стягнути з Головного управління Держпраці у Дніпропетровської області всі понесені судові витрати, в томі числі судовий збір та витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Разом з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій вона просить вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дій постанов Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про накладення штрафу від 21.02.2019 року № ДНЗ/277/АВ/ТД-ФС/158 та № ДНЗ/277/АВ/ІП-ФС/159, до набрання судовим рішенням законної сили.

Свої вимоги про забезпечення позову позивач обґрунтовує тим, що загальний прибуток фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за 2018 рік становив 69924,00 грн., тому накладення штрафу у загальному розмірі 254553,00 грн. за постановами від 21.02.2019 року № ДНЗ/277/АВ/ТД-ФС/158 та № ДНЗ/277/АВ/ІП-ФС/159 призведе до негативних наслідків, включаючи припинення діяльності та звільнення працівників. Також зауважив, що відповідно до статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» оскаржувані постанови є виконавчими документами та набрали законної сили 21.02.2019 року, тому можуть бути пред’явленні до примусового виконання. На їх підставі будуть вжиті заходи примусового виконання, включаючи арешт коштів на банківському рахунку, що призведе до неможливості здійснювати позивачем розрахунки з клієнтами, бюджетом та виплачувати працівникам заробітну плату.

Згідно частини 1 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Суд, перевіривши матеріали заяви про забезпечення позову та оцінивши їх у сукупності, вважає необхідним відмовити в задоволенні заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову з таких підстав.

Відповідно до частини 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідні підстави і необхідність забезпечення позову, згідно статті 152 Кодексу адміністративного судочинства України, повинні бути зазначені та обґрунтовані у заяві про забезпечення позову.

Приймаючи рішення про забезпечення позову, суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності ускладнення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушення у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є у часниками даного судового процесу.

Дослідивши позовну заяву, долучені до неї докази та заяву про забезпечення позову, суд доходить висновку, що позивачем не доведено наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам.

На час розгляду судом заяви, відсутні відомості, щодо звернення постанов Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 21.02.2019 року № ДНЗ/277/АВ/ТД-ФС/158 та № ДНЗ/277/АВ/ІП-ФС/159 до примусового виконання.

У зв'язку із зазначеним суд не знаходить беззаперечних підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.

Крім того, суд зазначає, що в разі забезпечення адміністративного позову в зазначених позивачем межах, суд фактично ухвалить судове рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

З огляду на зазначене, суд вважає, що підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову відсутні, а заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 150-154 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування постанов, скасування припису та визнання дій протиправними - відмовити.

Ухвала набирає законної сили в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та строки передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України окремо від рішення суду у випадку, передбаченому пунктом 2 частини 1 статті 294 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя ОСОБА_2