Постановление суда № 80468515, 14.03.2019, Франківський районний суд м. Львова

465/4303/13-ц

6/465/3/19

У Х В А Л А

судового засідання

14.03.2019 року м. Львів

Франківський районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді - Мартинишин М.О.

з участю секретаря - Мацко Х.Д.

представника відповідача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні м.Львові заяву ПАТ "Універсал Банк" про повторне виселення ОСОБА_2 з квартири № 1, що знаходиться за адресою: вул. Ожешко, 5-А у м. Львові,-

встановив:

ПАТ "Універсал Банк" звернулося до суду із заявою про повторне виселення ОСОБА_2 з квартири № 1, що знаходиться за адресою: вул. Ожешко, 5-А у м. Львові.

Заявник в обґрунтування своєї заяви покликається на те, що 07.08.2013 року Франківським районним судом м. Львова було ухвалено рішення у справі № 465/4303/13-ц за позовом ПАТ "Універсал Банк" до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні квартирою та виселення. 27.03.2014 року головним державним виконавцем Харко М.М. Франківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції проведено примусове виселення ОСОБА_2 з квартири № 1, що знаходиться за адресою: вул. Ожешко, 5-А у м. Львові. 25.02.2015 року під час перевірки стану майна боржника, було встановлено те, що ОСОБА_2 вселилася до вказаної квартири.

Як підставу своїх вимог, заявник зазначає ч. 11 ст. 78 Закону України “Про виконавче провадження”(у редакції, чинній на момент звернення із заявою), в якій йдеться про те, що у разі якщо особа самостійно вселилася у приміщення, з якого вона була примусово виселена, повторне її виселення може бути здійснено державним виконавцем на підставі ухвали суду, який прийняв рішення про виселення.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про день, час та місце слухання справи, тому суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних і доказів, проти чого не заперечив представник відповідача.

В судовому засіданні представник відповідача заяву заперечив, дав пояснення, у яких зазначив про те, що остання не відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Просить у задоволенні заяви відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд вважає, що слід відмовити у задоволенні заяви з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У ст. 182 ЦПК України встановлено те, що при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі. Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлено - він встановлюється судом.

Поряд з цим, повноваження суду щодо розгляду процесуальних питань, пов’язаних з виконанням судових рішень у цивільних справах, а також судового контролю за виконанням рішень суду врегульовані розділом VI та VII ЦПК України. Нормами вказаних розділів процесуального закону не передбачено можливості подання та розгляду судом заяв з питань, що виникають під час виконання судових рішень, крім тих, що прямо передбачені ст.ст. 430-453 ЦПК України. А, отже, судом не встановлено процесуальних підстав для розгляду заяви про повторне виселення, яку подано на стадії виконання судового рішення.

Суд зазначає, що ч. 3 ст. 182 ЦПК України встановлюється правило, згідно з яким заяви подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлено - він встановлюється судом.Згадана норма надає можливість суду розглядати в порядку встановленому ЦПК України і в певних випадках самостійно встановлювати порядок розгляду лише тих заяв, які подаються учасниками справи під час її розгляду в порядку ч. 1 ст. 182 ЦПК України і стосуються процесуальних питань. В інших випадках, в тому числі й тих, що виникають під час виконання судового рішення, суд керується нормами ЦПК України, що містяться у розділах VI та VII ЦПК України

Відповідно до ч. 11 ст. 78 Закону України «Про виконавче провадження» у разі, якщо особа самостійно вселилася у приміщення, з якого вона була примусово виселена, повторне її виселення може бути здійснено державним виконавцем на підставі ухвали суду, який прийняв рішення про виселення. Виконавче провадження в такому разі підлягає поновленню за постановою державного виконавця.

Крім цього, як з’ясовано судом, ч. 11 ст. 78 Закону України “Про виконавче провадження” (у редакції, чинній на момент звернення із заявою), як підстава звернення на яку посилається заявник, не містить норм права, які б встановлювали можливість звернення до суду саме із заявою. А тому, посилання заявника на ч. 11 ст. 78 Закону України “Про виконавче провадження” як підставу свого звернення до суду є необґрунтованим.

Як з’ясовано судом, покликаючись на ч. 11 ст. 78 Закону України “Про виконавче провадження” (у редакції, чинній на момент звернення із заявою), як підставу звернення на яку посилається заявник, не містить норм права, які б встановлювали можливість звернення до суду саме із заявою. А тому, посилання заявника на ч. 11 ст. 78 Закону України “Про виконавче провадження” як підставу свого звернення до суду є необґрунтованим.

Окрім цього, суд вважає, що підстав для повторного виселення не вбачається, оскільки заявником не надано належних та допустимих доказів щодо повторного вселення ОСОБА_2 до зазначеного приміщення.

З урахуванням вищевказаного, а також виходячи з норм матеріального та процесуального права, засад розумності, виваженості та справедливості, суд знаходить необхідним у задоволенні заяви відмовити.

Керуючись ст.ст. 3, 182-183, 222, 258-261 ЦПК України

в и р і ш и в:

У задоволенні заяви ПАТ "Універсал Банк" про повторне виселення ОСОБА_2 з квартири № 1, що знаходиться за адресою: вул. Ожешко, 5-А у м. Львові – відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Львівського апеляційного суду протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України п. п. 15., 15.5 до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційна скарга на ухвалу суду подається через Франківський районний суд м.Львова.

Повний текст ухвали складено 14.03.2019 року.

Суддя Мартинишин М.О.