Решение № 80361021, 28.02.2019, Личаківський районний суд м.Львова

Справа № 463/5399/18

Провадження № 2/463/458/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2019 року Личаківський районний суд м. Львова

в складі головуючого судді - Жовніра Г.Б.,

з участю секретаря судового засідання - Прошляк В.-А.П.,

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представників відповідача - ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Територіальне медичне об’єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області», третя особа: тимчасово виконуючий обов’язки начальника Державної установи «Територіальне медичне об’єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області» – лікар Кушнір - ОСОБА_5 про поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу, -

встановив:

18 вересня 2018 року позивач звернулась із позовом до відповідача, просить скасувати наказ №530 о/с по особовому складу від 06.09.2018 року виданий ДУ «Територіальне медичне об’єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області», наказ №94 «Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1Р.» від 06.09.2018 року виданий ДУ «Територіальне медичне об’єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області», поновити на посаді лікаря-невропатолога терапевтичного відділення стаціонару лікарні ДУ «Територіальне медичне об’єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області», стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду у розмірі 7 000,00 гривень.

Позовні вимоги мотивуючи тим, що з 17 жовтня 2006 року була прийнята на посаду лікаря-невропатолога терапевтичного відділення стаціонару лікарні з поліклінікою служби охорони здоров’я УМВС України у Львівській області. 10 вересня 2018 року їй стало відомо, що наказом №530 по особовому складу від 06.09.2018 року її було звільнено з займаної посади на підставі п.3 ст. 40 КЗпП України. Копію даного наказу отримала лише 10 вересня 2018 року. Крім того звертає увагу на те, що була звільнена відповідно до ч.3 ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання без поважних причин обов’язків покладених на неї трудовим договором. Поряд із цим в наказі не вказано які саме порушення були вчинені позивачем, в чому саме полягало систематичне невиконання без поважних причин посадових обов’язків.

Окрім того посилається на ч.1,3 ст.149 КЗпП України, відповідно до яких, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. Таких пояснень в позивача не вимагалось, її аргументи при винесенні оскаржуваних наказів не враховувались.

Із оскаржуваного наказу №530 вбачається, що дисциплінарне стягнення на позивача було накладено 06 вересня 2018 року відповідно до наказу №94 «Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1Р.». З цим наказом позивача не ознайомлювали, пояснення від неї не відбирались.

06 вересня 2018 року позивач дізналась від свого безпосереднього керівника про проведення службового розслідування стосовно неї по питанню видачі листка непрацездатності № 211297 пацієнтові ОСОБА_6 В цей же день позивач після підготовки подала доповідний лист на ім’я т.в.о. начальника ОСОБА_7, з поясненнями обставин видачі вказаного листка непрацездатності, однак його не прийняли та відмовились реєструвати, позивач змушена була направити цей лист через пошту.

Крім цього вважає, що наказом №530 о/с позивача за одне і теж порушення було притягнуто до дисциплінарної відповідальності та звільнено. Отже, враховуючи те, що звільнення відбулось незаконно, вона підлягає до поновлення на роботі, з стягненням з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу. А також просить стягнути моральну шкоду, завдану відповідачем у зв’язку з порушенням законних прав на працю. Просить позовні вимоги задоволити в повному обсязі.

Ухвало суду від 24 вересня 2018 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

01 листопада 2018 року на адресу суду було скеровано відзив на позовну заяву з додатками, відповідно до якого відповідач повністю відхиляє позов з наступних підстав: наказом №530 о/с від 06.09.2018р. позивача було звільнено відповідно до п.3 ст.40 КЗпП України “за систематичне невиконання без поважних причин обов’язків, покладених на неї трудовим договором”. Згідно ч.3 ст. 149 КЗпП України підставою стягнення слугував наказ по установі від 06.09.2018 р. №94 “Про накладення дисциплінарного стягнення на лікаря-невропатолога ОСОБА_1Р.”, в якому враховуються систематичні, неодноразові порушення нею трудової дисципліни та згідно діючого наказу по установі від 06.12.2017 р. №133 “Про накладення дисциплінарного стягнення на лікаря-невропатолога ОСОБА_1Р.” яким оголошено їй догану.

За результатами службової перевірки проведеної за фактом неналежної видачі та оформлення листка непрацездатності №211297 гр. ОСОБА_6 котрий є інвалідом ІІІ групи та учасником АТО, встановлено порушення позивачем п.5.1.4 та п.5.1.5 наказу МОЗ України від 09.04. 2008 №189 “Про затвердження положення про експертизу тимчасової непрацездатності” та пп.3.3, 3.4, 3.5, 4.1 “Інструкції про порядок заповнення листка непрацездатності”.

Аналогічні порушення позивачем допускались при видачі листків непрацездатності гр. ОСОБА_8, внаслідок чого в установу 18.04.2018 р. направлялись довідка сектору ЕТН відділу ФКА та ЕТН УВД ФССУ у Львівській області, з вимогою недопущення вказаних в ній недоліків в подальшому. За даним фактом також проводилось службове розслідування від 10.05.2018 р., позивач заслуговувала притягнення до дисциплінарної відповідальності, однак враховуючи діюче дисциплінарне стягнення (догану), комісія рекомендувала начальнику установи обмежитись раніше накладеним стягненням.

Зазначає, що позивач відмовилась від ознайомлення та одержання копії наказу №94 від 06.09.2018 р. “Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1Р.”, про що складено відповідний акт від 06.09.2018 р., також відмовилась від одержання трудової книжки, а тому відповідач змушений був скерувати поштове повідомлення про необхідність отримання такої.

Що стосується пояснень позивачки, то такі надійшли на адресу установи 12.09.2018 р., при проведенні службової перевірки позивач неодноразово відмовлялась надати пояснення, про що вказано в наданих копіях документів.

Враховуючи вище наведене просить позовну заяву залишити без задоволення.

28 листопада 2018 року надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позивач аргументує свої доводи тим, що із копії наказів які відповідачем додані до відзиву на позовну заяву вбачається, що наказом від 06.09.2018 р. №530 о/с По особовому складу та наказом від 06.09.2018 р. №94 Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1, позивача притягнули до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з роботи згідно п.3 ст.40 КЗпП України два рази в той же день. Також звертає увагу на те, що позивач була позбавлена можливості подавати свої пояснення стосовно довідки віл 22.06.2018 р. «Про перевірку обґрунтованості видачі та оформлення листка непрацездатності №211297» на яку є посилання у висновку та наказі №94 від 06.09.2018, встановлено, що листок непрацездатності №211297 виданий ОСОБА_6 обґрунтовано.

07 грудня 2018 року представником позивача ОСОБА_3 подано заперечення, відповідно до яких зазначає, що позивача звільнено відповідно до п.3 ст.40 КЗпП України за систематичне невиконання без поважних причин посадових обов’язків. Систематичність порушень трудової дисципліни ОСОБА_1 підтверджується наказом по установі від 06.12.2017 №133 «Про накладення дисциплінарного стягнення на лікаря-невропатолога ОСОБА_1Р.», яким їй оголошена догана, діюча протягом року.

Звільнення з роботи ОСОБА_1 проведено наказом від 06.09.2018 року №530 по о/с, який є наказом з категорії «по особовому складу», а наказ від 06.09.2018 року №94 є наказом по установі, яким оголошується дисциплінарне стягнення, заохочення для працівників, згідно порядку ведення документообігу. А тому просить в задоволенні позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні позивач пояснила, що 05.09.2018 р. вона вийшла з лікарняного на роботу. В цей же день її викликала до себе в.о. головного лікаря ОСОБА_9 та надала їй для ознайомлення довідку складену працівниками фонду соціального страхування від 22.06.2018 р. про перевірку обґрунтованості оформлення листка непрацездатності № 211297 ОСОБА_6 Позивач повідомила, що для надання пояснень по вказаній довідці їй необхідно було ознайомитись з історією хвороби вказаної особи, однак з отриманням такої також виникли труднощі оскільки таку забрав головний лікар Іваницький. Документи історії хвороби вона отримала, лише в 16:00 год., в зв’язку з чим пояснення змогла підготувати лише наступного дня 06.09.2018 р. та намагалась подати такі в канцелярію у 16:30 год., у прийнятті таких їй відмовили в зв’язку із завершенням робочого дня тому вона була змушена скерувати такі поштою.

Окрім того, 06.09.2018 р. їй повідомили, що відносно неї розпочато службове розслідування, яке вже припинено та притягнуто до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення, однак з наказом її не ознайомили копії не надали. 07.09.2018р. вона вийшла на роботу та працювала повний робочий день, ніхто їй не перешкоджав, їй розподілялись для лікування пацієнти. 10.09.2018р. близько 10 год. працівник відділу кадрів вручив їй наказ про звільнення № 530 о/с. В 11:00 год. цього ж дня залишила місце праці, а трудову книжку забрала 08.11.2018 р.

Представник позивача в судовому засіданні пояснив, що в наказі №530 по о/с у ньому не вказано підстав звільнення з роботи, хоча звільнено саме ним, а притягнули до відповідальності іншим наказом № 94, а це по суті подвійне притягнення до відповідальності.

Звертає увагу суду на те, що з наказом №94 ніхто ніколи позивачку не ознайомлював, ознайомили лише з наказом №530 по о/с. Позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення на підставі службового розслідування, яке тривало один день, крім того комісія, яка проводила службове розслідування не врахувала пояснення позивачки. Наказом № 93 було призначено службову перевірку також від 06.09.2018 р. для перевірки відведено один день, на основі перевірки складено висновок також від 06.09.2018р., згідно якого вказано, що листок непрацездатності було видано обґрунтовано, крім цього такий погоджено лікуючим лікарем ОСОБА_9, яка в подальшому була головою комісії по службовому розслідуванню.

Також представник позивача просить врахувати, що п 4.5 Інструкції про порядок заповнення листка непрацездатності передбачає, що у разі помилок при заповнення лікарняного листка, допускаються виправлення. А тому оскільки згідно висновку листок було видано обґрунтовано, якщо і припустити, що були допущені помилкові записи такі можна виправити, тобто тяжкість стягнення не відповідає можливому порушенню. Враховуючи наведене просить позовні вимоги задоволити.

Представники відповідача - ОСОБА_3 позовні вимоги заперечує. Зазначив в судовому засіданні, що з врахуванням притягнення позивачки до дисциплінарної відповідальності у виді догани наказом від 06.12.2017 р. , № 133, підставою для звільнення ОСОБА_1 був висновок службового розслідування від 06.09.2018 р. яке проводилось в зв’язку з довідкою від 22.06.2018 р. УВД Фонду соціального страхування України у Львівській області про перевірку обґрунтованості видачі та оформлення листка непрацездатності № 211297 ОСОБА_6

Довідка з фонду поступила в день її складання 22.06.2018 р., а службове розслідування проводилось 06.09.2018 р., оскільки позивач тривалий час перебувала на лікарняному, тому службове розслідування було розпочате з моменту виходу позивача на роботу.

Зазначив, що безпосередньою підставою притягнення позивачки до дисциплінарної відповідальності були допущенні нею порушення, які вказані в наведеній вище довідці УВД Фонду соціального страхування від 22.06.2018 р., що підтвердились висновком службової перевірки від 06.09.2018 р.

З приводу видачі двох наказів від 06.09.2018 р. зазначив, що наказ №94 про звільнення, а наказ №530 о/с це згідно внутрішнього документообігу, носить інформаційний характер доводиться до відома працівників. Підставою для звільнення є саме наказ №94. Вважає, що пояснення позивача не підтверджуються жодними доказами, а тому враховуючи вище наведене та відзив, просить позов залишити без задоволення.

Представник відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги заперечив, з мотивів наведених в запереченнях на позов, також підтримав пояснення представника ОСОБА_3

Заслухавши пояснення позивача та її представника, представників відповідача, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності, дослідивши та перевіривши усі обставини справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступних мотивів.

Судом встановлено, що з 17 жовтня 2006 року позивач прийнята на роботу до Державної установи «Територіальне медичне об’єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області» на посаду лікаря невропатолога терапевтичного відділення стаціонару лікарні з поліклінікою служби охорони здоров’я УМВС України у Львівській області, що визнається сторонами.

Наказом № 94 від 06.09.2018 р. (а.с.92) «Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1Р.» застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з роботи згідно п.3 ст.40 КЗпП України.

Окрім того, наказом №530 о/с від 06.09.2018 р. (а.с.6) ОСОБА_1 відповідно до п.3 ст.40 КЗпП України звільнено за систематичне невиконання без поважних причин обов’язків покладених на неї трудовим договором на підставі наказу № 94 від 06.09.2018 р..

Частиною 6 статті 43 Конституції України передбачено, що громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до п.3 ст.40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, може бути розірвано власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Пленум Верховного Суду України у п. 22 своєї постанови «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 року № 9 (далі постанова Пленуму ВСУ), роз'яснив, що у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за п.п. 3, 4, 7, 8 ст.40 п.1 ст.41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

В п. 23 зазначеної постанови Пленуму ВСУ звернуто увагу судів на те, що за передбаченими п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок, вчинений після застосування до нього дисциплінарного стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або не зняті достроково (ст.151 КЗпП України), із дня накладення яких до видання наказу про звільнення минуло не більше одного року.

Сторона відповідача обґрунтовуючи законність звільнення ОСОБА_1 за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків покладених на працівника трудовим договором, надала суду наказ про оголошення догани від 06.12.17 р. та висновки службової перевірки.

Зокрема, відповідно до наказу №133 від 06.12.2017 р. «Про накладення дисциплінарного стягнення на лікаря- невропатолога ОСОБА_1Р.» (а.с.79) до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у виді догани.

Перевіряючи законність і обґрунтованість звільнення позивача з роботи за п. 3 ч.1 ст.40 КЗпП України - систематичне невиконання працівником без поважних причин трудових обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, суд виходить з наступного.

Таким чином, невиконання працівником обов'язків є вчинення працівником дій, які працівник відповідно до законодавства, трудового договору, правил внутрішнього трудового розпорядку не мав права вчиняти, або, не вчинення працівником певних дій, які він на підставі зазначених актів зобов'язаний був вчинити.

Невиконання працівником його трудових обов'язків - є порушенням трудової дисципліни лише в тому разі, якщо він діяв винно, тобто навмисно або по необережності. Невиконання працівником трудових обов'язків з причин, від нього не залежних, в тому числі в силу недостатньої кваліфікації, не може розглядатися, як порушення трудової дисципліни, оскільки в цьому випадку відсутня вина працівника в невиконанні трудового обов'язку.

За змістом п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України вирішальне значення має не лише кількість застосованих до працівника стягнень, а ступінь тяжкості вчиненого проступку, заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, ставлення працівника до роботи.

З пояснень представників відповідача та представлених суду документів вбачається, що підставою для звільнення позивача являється наказ № 94 від 06.09.2018 р. (а.с.92) «Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1Р.». У цьому наказі вказано, що такий винесено на основі висновку службової перевірки від 06.09.2018 за фактами порушень зазначених у довідці УВД Фонду соціального страхування України у Львівській області при видачі та оформленні листка непрацездатності ОСОБА_6 лікарем-невропатологом терапевтичного відділення стаціонару ОСОБА_1, а також враховуючи неодноразові порушення нею трудової дисципліни та наказ по установі від 06.12.2017 №133 «Про накладення дисциплінарного стягнення на лікаря –невропатолога ОСОБА_1Р.»

Отже, із змісту оскаржуваного наказу вбачається, що такий винесено за фактами зазначених у довідці УВД Фонду соціального страхування від 22.06.2018 р. порушень при видачі та оформленні листка непрацездатності ОСОБА_6

Згідно вказаної Довідки про перевірку обґрунтованості видачі та оформлення листка непрацездатності №211297 ОСОБА_6 в ДУ «ТМО МВС України по Львівській області» (а.с.98), порушення в частині видачі та оформленні листка непрацездатності ОСОБА_6 полягають в наступному. Згідно листка призначень пацієнт з 21.04 по 22.04.2018р. отримував тільки таблетовані препарати, також наявна заява на ім’я завідувача відділення про відпущення хворого із стаціонару на вихідні дні 21.04-22.04.2018 р., чим порушено стаціонарний режим пп.3,4, 3.5, 4.1 «Інструкції про порядок заповнення листка непрацездатності», затвердженої МОЗ України від 03.11.2004р.

27.04.2008р ОСОБА_6 виписаний із стаціонару, видано ЛН №211297 із зазначенням «причини непрацездатності» - «нещасний випадок на виробництва і його наслідки», замість «загального захворювання», чим порушено вимоги п.3.3 «Інструкції про порядок заповнення листка непрацездатності», затвердженої МОЗ України від 03.11.2004р.

У розділі висновки та пропозиції, наведеної довідки зазначено, що згідно записів у первинній медичній документації листок непрацездатності №211297 з 16.04. по 27.04.2018 р., виданий ОСОБА_6 обґрунтовано. В замін листка непрацездатності №211297 з 16.04 по 27.04.18 р. видати дублікат із зазначенням причини непрацездатності «загальне захворювання» із відміткою про порушення режиму з 21.04 по 22.04.18р., відповідно до пп.3.3, 3.4, 3.5. 4.1«Інструкції про порядок заповнення листка непрацездатності», затвердженої МОЗ України від 03.11.2004р.

Відповідно до інструкції «Про порядок заповнення листка непрацездатності» затвердженої спільним наказом від 03.11.2004 р. вимоги, які згідно довідки були порушенні передбачають:

3.3. У графі "Причина непрацездатності:" слід обов'язково підкреслити відповідну причину звільнення від роботи.

3.4. У графі "Режим:" обов'язково вказати режим, який призначається хворому: стаціонарний, амбулаторний, постільний, домашній, санаторний, вільний тощо.

3.5. У графі "Відмітки про порушення режиму:" зазначається дата порушення режиму, що засвідчується підписом лікаря. Види порушень режиму вказуються у графі "Примітка:" з обов'язковим записом у медичній карті амбулаторного чи стаціонарного хворого.

4.1. При порушенні хворим призначеного режиму вказується вид порушення.

Аналізуючи вищенаведене судом встановлено, що позивач володіла лише інформацією необхідною для виконання вимог п. 3.3 інструкції та заповнення графи "Причина непрацездатності". Однак ні в довідці фонду, ні у висновку службової перевірки не наведено жодних даних, які б давали підстави вважати, що у лікарняному листку, у вказані графі внесена недостовірна чи помилкова інформація з вини ОСОБА_1

Інформація внесення якої передбачено п.п. 3.4, 3.5 та 4.1 стосується порушення хворим режиму, яке згідно наведеної довідки полягало у відпущенні хворого із стаціонару на вихідні дні за рішенням завідувача відділення. Отже рішення, яке призвело до порушення режиму хворим, приймалось не позивачем. Суду не представлено жодного доказу про обізнаність позивача щодо факту порушення хворим режиму.

Оглянувши наявну в матеріалах справи копію листка непрацездатності №211297 ОСОБА_6 (а.с. 157) також встановлено, що в графі «ОСОБА_2 листка непрацездатності дозволяю: «Підпис головного лікаря» стоїть підпис ОСОБА_9, яка також підписала наведені вище довідку від 22.06.2018 р. та висновок службової перевірки від 06.09.2018 р.

В силу ч.ч. 1, 3 ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен врахувати ступень тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

В судовому засіданні встановлено, що позивач, до застосування дисциплінарного стягнення, не надала письмові пояснення з приводу обставин, що стали підставою для її звільнення. Позивач стверджує, що бажала такі надати, однак з об’єктивних підстав: відсутність необхідних документів та недостатність часу не змогла це зробити до винесення оскаржуваних наказів. Представники відповідачів наполягають, що позивач відмовилась від дачі пояснень, в підтвердження чого надають відповідні акти.

З матеріалів справи, зокрема: наказу «Про призначення та проведення службової перевірки» від 06.09.2018 р. (а.с. 96), висновку службової перевірки від 06.09.2018 р. (а.с. 94) та оскаржуваних наказів вбачається, що службова перевірка розпочата і завершена 06.09.2018 р. і цього ж дня прийнято рішення про притягнення позивачку до дисциплінарної відповідальності. Враховуючи наведене суд вважає, що позивач фактично була позбавлена можливості надати письмові пояснення, що свідчить про порушення вказаних вище вимог ст. 149 КЗпП України.

За таких обставин суд вважає, що в судовому засіданні не знайшов свого підтвердження факт, умисного чи необережного, невиконання позивачкою, без поважних причин трудових обов'язків, покладених на неї трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. Крім цього судом встановлено обставини, які свідчать про порушення відповідачем вимог ст. 149 КЗпП України.

Таким чином, суд вважає за необхідне визнати незаконними та скасувати накази: №530 о/с по особовому складу від 06.09.2018 року виданий ДУ «Територіальне медичне об’єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області», №94 «Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1Р.» від 06.09.2018 року виданий ДУ «Територіальне медичне об’єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області» та поновити ОСОБА_1 на посаді лікаря-невропатолога терапевтичного відділення стаціонару лікарні ДУ «Територіальне медичне об’єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області».

Відповідно до ст.235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В зв'язку з поновленням позивачки на роботі, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Середній заробіток визначається судом відповідно до ст. 27 Закону України "Про оплату праці" і Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України N 100 від 8 лютого 1995 року (з наступними змінами), відповідно до яких середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Відповідно до довідки про доходи, за період що передував звільненню та перебуванню позивачки на лікарняному (а.с.131) заробітна плата ОСОБА_1 становила: в квітні 2018 року 7 374, 98 грн., в травень 2018 року 7 358, 30 грн.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абз. 3 п. 8 Порядку).

Відтак, розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу без відрахування обов'язкових платежів та зборів за період з 06.09.2018 року по 28.02.2019 року, а саме, за 122 робочих днів (вересень 2018 р.- 17 днів, жовтень 2018 р. - 22 днів, листопад 2018 р. - 22 днів, грудень 2018 р. - 20 днів, січень 2019 р. - 21 день, лютий 2019 р. - 20 днів), становить 44 988 грн. 72 коп. (368,76 грн. середньоденної заробітної плати х 122).

Що стосується моральної шкоди, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Судом встановлено, що у зв'язку з незаконним звільненням позивач була позбавлена роботи та матеріального забезпечення, була вимушений докладати додаткових зусиль для відновлення порушеного права на працю.

Суд, враховуючи характер правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань позивача, ступеню вини відповідача, виходячи із принципу розумності та справедливості, відшкодування моральної шкоди оцінює у розмірі 1000 грн., що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до статі ч.1 п.2, 4 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання судових рішень у справах: присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більш ніж за один місяць; про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.

Керуючись ст.ст.2, 10-13, 76-81, 141, 258, 259, 279, 263-265, 268, 430 ЦПК України, ст.ст. 40, 43, 235, КЗпП України, Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року, суд –

ухвалив:

позов задоволити частково.

Скасувати наказ №530 о/с по особовому складу від 06.09.2018 року виданий ДУ «Територіальне медичне об’єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області».

Скасувати наказ №94 «Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1Р.» від 06.09.2018 року виданий ДУ «Територіальне медичне об’єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області».

Поновити ОСОБА_1 на посаді лікаря-невропатолога терапевтичного відділення стаціонару лікарні ДУ «Територіальне медичне об’єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області».

Стягнути з Державної установи «Територіальне медичне об’єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 06.09.2018 року по 28.02.2019 року в розмірі 44 988,72грн (сорок чотири тисячі дев’ятсот вісімдесят вісім гривень сімдесят дві копійки).

Стягнути з Державної установи «Територіальне медичне об’єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області» на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоду в розмірі 1 000 гривень.

Стягнути з Державної установи «Територіальне медичне об’єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області» в дохід держави 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок) судового збору.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць.

Дата складання повного рішення суду -06.03.2019 року.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з часу складання повного судового рішення через місцевий суд до Львівського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім’я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: ОСОБА_1, місце проживання: 79032, м. Львів, вул. Шафарика, 2/53, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1.

Відповідач: Державна установа «Територіальне медичне об’єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області», місцезнаходження: 79068, м.Львів, вул. Замарстинівська, 233, ЄДРПОУ 08734210.

Третя особа: тимчасово виконуючий обов’язки начальника Державної установи «Територіальне медичне об’єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області» – лікар Кушнір - ОСОБА_5, адреса: 79059, м. Львів, вул. Гетьмана Мазепи, 24/86.

Суддя Жовнір Г.Б.