Решение № 80353321, 11.03.2019, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

З А О Ч Н Е Р I Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.03.2019 року

м. Лозова Харківської області

Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі:

головуючого - Харабадзе К.Ш.,

за участю секретаря - Бєловол О.О.,

Справа № 629/6474/18

Номер провадження 2/629/367/19

позивач – Кредитна спілка «Лозівський взаємний кредит»

відповідач – ОСОБА_1

відповідач – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу про стягнення заборгованості за кредитним договором

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, просив стягнути солідарно з відповідачів суму заборгованості по відсотках за березень 2017 року – березень 2018 року в розмірі 7222,22 грн., а також сплачений судовий збір у розмірі 1762,00 грн., посилаючись на те, що 02.08.2014 року відповідачка ОСОБА_1 уклала договір споживчого кредиту(Пенсійний) ПД № 528, згідно умов якого отримала кредит у розмірі 18000,00 гривень під 54 % річних, загальним строком користування 24 місяці, з обов'язком погасити кредит до 02.08.2016 року. Згідно п.4.2 Договору протягом дії кредитного договору або до повного погашення заборгованості по кредиту Позичальник зобов’язується отримувати пенсію у Барвінківському відділенні АТ «Ощадбанк» та щомісячно сплачувати кредит згідно графіку з пенсійного рахунку відкритого у вищевказаному банку. Оскільки п.п. 3.3. Договору передбачає безготівкове погашення кредиту, то позичальник скористалася цим правом та 01.09.2015 року уклала з банком довгострокове доручення на списання коштів на користь КС «Лозівський взаємний кредит» - щомісячних платежів по кредиту протягом 24-х місяців (регулярних платежів) по 1245,00 грн., починаючи з вересня 2014 року, але відповідач дану домовленість порушила. 02.08.2014 року між ОСОБА_2 та КС «ЛВК» було укладено договір поруки №528/03, у відповідності до якого вона зобов’язалась відповідати перед кредитором за виконання зобов’язань відповідачем ОСОБА_1 за договором споживчого кредиту ПД №528 від 02.08.2014 року, в повному обсязі цих зобов’язань, а саме в сумі 18000,00 грн. та відсотків за цим кредитом, а також можливих пені та неустойки. У 2016 році КС «ЛВК» звернулося до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості за кредитним договором. Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 15.11.2016 року з ОСОБА_1, ОСОБА_2 було солідарно стягнуто заборгованість по кредиту у розмірі 10251,47 грн., заборгованість по відсотках станом по листопад 2016 року включно в сумі 6293,96 грн. Заборгованість за виконавчим листом стягнуто з боржників в дохід за допомогою МРВДВС ГТУЮ. Строк дії договору споживчого кредиту сплинув 02.08.2016 року, але станом по грудень 2018 року включно, прострочена заборгованість ОСОБА_1 по відсотках яка не увійшла до вищезазначеного виконавчого листа за березень 2017 року – березень 2018 року складає 7222,22 грн.

Представник позивача у судове засідання не з'явилась, надала клопотання про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала в повному обсязі та не заперечує проти заочного рішення.

Відповідачі в судове засідання не з’явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися своєчасно та належним чином, судовою повісткою про виклик за адресою зареєстрованого місця проживання, причину неявки суду не повідомила.

Згідно до положення ч.3 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов’язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з’явилися в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до ч.4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Виходячи з викладеного, зі згоди позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного:

Судом встановлено, що відповідно до укладеного 02.08.2014 року договору споживчого кредиту (пенсійний) ПД№528 відповідачка ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 18000,00 гривень під 54 % річних, загальним строком користування на 24 місяців, з обов'язком погасити кредит до 02.08.2016 року /а.с. 4-5/.

02.08.2014 року між ОСОБА_2 та КС «ЛВК» було укладено договір поруки №528/03. У відповідності якого вона зобов’язалась відповідати перед кредитором за виконання зобов’язань відповідачем ОСОБА_1 за договором споживчого кредиту ПД №528 від 02.08.2014 року /а.с.6/.

Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 15.11.2016 року позовні вимоги КС «Лозівський взаємний кредит» задоволені та солідарно стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 прострочену суму заборгованості по кредиту в сумі 10251,47 грн, суму заборгованості по відсотках станом по листопад 2016 року включно в сумі 6293,96 грн /а.с.7/.

Позивач надав довідку про нарахування та сплату відсотків за договором споживчого кредиту (пенсійний) ДП № 528 від 02.08.2014 року, згідно якої станом по грудень 2018 року включно заборгованість за несплаченими відсотками по кредиту ОСОБА_4 за березень 2017 року – березень 2018 року складає 7222,22 грн /а.с.20/.

Відповідно до п. 5.1. Договору поруки № 528/03 від 02.082014 року, укладеного між КС «Лозівський взаємний кредит» та ОСОБА_2, сторони договору встановлюють, що цей Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та втрачає свою дію з моменту закінчення забезпеченого ним зобов’язання.

Згідно п. 6.4 цього Договору, цей договір забезпечує виконання зобов’язань за кредитним договором ПД № 528 від 02 серпня 2014 року (умовами якого передбачено надання кредиту Позичальнику ОСОБА_1 в розмірі 18000,00 грн на строк 24 (двадцять чотири) місяці, під 54% річних, з обовязком погасити кредит до 02.08.2016 року згідно графіку, що є додатком № 1 до договору споживчог8о кредиту (пенсійний) ПД № 528 від 02 серпня 2014 року).

Згідно ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов’язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов’язання не пред’явить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов’язання не встановлений або встановлений моментом пред’явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред’явить позову до поручителя. Для зобов’язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов’язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов’язання.

Спір між сторонами стосується стягнення заборгованості за договором, а саме заборгованості за відсотками після спливу передбаченого договором строку кредитування.

Так, ОСОБА_5 палатою Верховного Суду 28.03.2018 року у справі №444/9519/12 було прийнято постанову, в якій визначено, що поняття «строк договору», «строк виконання зобов'язання» та «термін виконання зобов'язання» згідно з приписами ЦК України мають різний зміст. Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов’язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А згідно з частиною другою цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов’язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін –календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настання (стаття 252 ЦК України). Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України). Поняття «строк виконання зобов'язання» і «термін виконання зобов'язання» охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов'язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов'язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов'язання.

У цій справі сторони строк договору окремо не визначили, а погодили строк кредитування, термін закінчення кредитування, а також термін щомісячного виконання зобов’язань. Так, судом встановлено, що 02.08.2014 року між КС «Лозівський взаємний кредит» та ОСОБА_1 укладено договір споживчого кредиту (пенсійний) ПД № 528 від, за умовами якого остання отримала кредит строком на 24 місяці, з 02 серпня 2014 року по 02 серпня 2016 року, кредитні кошти у національній валюті у розмірі 18000,00 грн, які зобов'язалася повернути зі сплатою відсотків у розмірі 54 % річних від суми залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Відповідно до п. 3.3. Договору погашення кредиту та процентів відповідач ОСОБА_1 мала здійснювати щомісячно згідно графіку, що є Додатком № 1 до цього договору шляхом внесення готівки в касу або платіжним дорученням на поточний рахунок Кредитора не пізніше, ніж в останній робочий день поточного місяця. Тобто, сторони погодили порядок і строки виконання зобов’язання.

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит і сплатити проценти.

Тобто, зобов’язання з надання кредиту, його повернення та сплати процентів є основним.

Позивач обов’язки за умовами договору виконав, надавши кредитні кошти відповідачу ОСОБА_1 Остання зобов’язалася за договором повернути кредит з процентами періодичними платежами впродовж 24 місяців, з 02.08.2014 року по 02.08.2016 року.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

У відповідності зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, для належного виконання зобов’язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов’язання є його порушенням.

Щодо нарахування та стягнення процентів від суми позики (кредиту) після спливу строку кредитування, то ОСОБА_5 Верховного Суду у справі №444/9519/12 вказала, що відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовується положення параграфа 1 («Позика») глави 71 («Позика. Кредит. Банківський вклад»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати достроково повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу. Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За умовами договору споживчого кредиту (пенсійний) ПД № 528 сторони погодили щомісячну сплату відсотків за кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом, який наданий на 24 місяці - по 02 серпня 2016 року. Відтак, у межах строку кредитування по 02 серпня 2016 року відповідач мав, зокрема, повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти періодичними (щомісячними) платежами не пізніше, ніж в останній робочий день поточного місяця. Починаючи з 03 серпня 2016 року, відповідач мав обов'язок незалежно від пред'явлення вимоги позивачем повернути всю заборгованість за договором, а не вносити її періодичними платежами, оскільки останні були розраховані у межах строку кредитування.

Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

ОСОБА_5 Верховного Суду у справі №444/9519/12 вказала, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.

З огляду на вказане ОСОБА_5 Верховного Суду відхилила аргументи позивача про те, що на підставі статті 599 та частини четвертої статті 631 ЦК України він мав право нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості за кредитом.

Верховний суд констатував, що відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.

У даній справі право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припинилося після спливу визначеного договором строку кредитування, визначеного по 02.08.2016 року, і з цього часу права та інтереси позивача забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання. Отже, після визначеного договором строку кредитування позивач не міг такі проценти нараховувати.

Крім того, рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 15.11.2016 року позовні вимоги КС «Лозівський взаємний кредит» задоволені та солідарно стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 прострочену суму заборгованості по кредиту в сумі 10251,47 грн, суму заборгованості по відсотках станом по листопад 2016 року включно в сумі 6293,96 грн.

Отже, право позивача нараховувати проценти за кредитом припинилося, і позивач не міг такі проценти нараховувати.

Враховуючи викладене, суд вважає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.

З огляду на наведене, суд не убачає правових підстав для задоволення позову. Судові витрати підлягають розподілу у відповідності до вимог ст.141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 81, 89, 141, 259, 264, 265,268, 280-282 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

В задоволенні позовних вимог Кредитної спілки «Лозівський взаємний кредит» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Позивач може оскаржити рішення до Харківського апеляційного суду через Лозівський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

позивач – Кредитна спілка «Лозівський взаємний кредит», код ЄДРПОУ 26420886, місце знаходження за адресою: м. Лозова Харківської області, вул. Перемоги, буд. 4, нежитлове приміщення № 1

відповідач – ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1.

відповідач –ОСОБА_2, РНОКПП НОМЕР_2, зареєстроване місце проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2.

Суддя: К.Ш.Харабадзе