Постановление суда № 8033970, 10.12.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" грудня 2009 р.                               м. Київ                                        К-36303/06

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого – Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А.,

при секретарі: Шкляр А.В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ДПІ у м. Рівне на постанову Господарського суду Рівненської області від 03.08.2006 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 07.11.2006 року по справі № 3/161 за позовом Акціонерного виробничо-комерційного товариства відкритого типу «Рівненська кондитерська фабрика»до ДПІ у м. Рівне про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційних скарг щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Господарського суду Рівненської області від 03.08.2006 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 07.11.2006 року, позовні вимоги Акціонерного виробничо-комерційного товариства відкритого типу «Рівненська кондитерська фабрика»до ДПІ у м. Рівне про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення –задоволено.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач 29.11.2006 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22.11.2007 року касаційна скарга прийнята до провадження суду, по ній відкрито касаційне провадження.

В касаційній скарзі ДПІ у м. Рівне просить скасувати судові рішення та постановити нове –про відмову в задоволені позову посилаючись на те, що судами при постановлені рішень не застосовано норму права, яка підлягає застосуванню, а саме абз. «а»п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»та не враховано п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 цього Закону.

Касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, судові рішення –без змін з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що за результатами проведеної працівниками Рівненської ДПІ позапланової документальної перевірки з питань правильності проведення встановленого порядку відшкодування податку на додану вартість Акціонерного виробничо-комерційного товариства відкритого типу (АВКТВТ) «Рівненська кондитерська фабрика»за вересень 2005 року податковим органом було складено акт № 1301/582/23-300/00382214 від 16.12.2005р., в якому, зокрема, закріплено висновок про порушення позивачем вимог п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого зменшено суму бюджетного відшкодування за вересень 2005 року на 50543,00 грн.

За наслідками апеляційного узгодження податкових повідомлень-рішень, винесених на підставі акту перевірки ДПІ у м. Рівне прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000582344/3/23-318 від 09.06.2006 р., яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 50543,00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 9529,53 грн.

Судами попередніх інстанцій на підставі доказів, досліджених з дотриманням норм процесуального права було встановлено, що позивачем була виявлена помилка в поданій до податкової інспекції декларації з ПДВ за вересень 2005 року (завищення суми бюджетного відшкодування за вересень 2005 року на 50543,00 грн.), яка до початку проведення перевірки підприємством була відкоригована в поданому ним 20.10.2005 року розрахунку коригування сум ПДВ.

Відповідно до п.5.1 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податкове зобов’язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов’язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Згідно абз.«б»п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов’язань, заявлених у податкових деклараціях, то контролюючий орган зобов’язаний самостійно визначити суму податкового зобов’язання платника податків.

Згідно із п.1.7 Порядок оформлення результатів документальних перевірок про дотримання податкового і валютного законодавства суб’єктами підприємницької діяльності –юридичними особами, їх філіалами, відділеннями, іншими відособленими підрозділами, затвердженого Наказом ДПА України № 429 від 16.09.2002р. (далі по тексту –Порядок), факти виявлених порушень податкового та валютного законодавства викладаються в акті документальної перевірки чітко, об’єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи, що акт перевірки, який став підставою для винесення відповідачем оскаржуваного повідомлення-рішення, в порушення вимог зазначеного Порядку не містить даних, які б свідчили про заниження або завищення позивачем сум податкових зобов’язань, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000582344/3/23-318 від 09.06.2006 р. про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 50543,00 грн. за порушення та застосовано штрафні санкції в розмірі 9529,53 грн.

Оскільки відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження порушення позивачем вимог п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»застосування штрафних санкцій також не можна визнати правомірним.

Висновки судів відповідають вимогам законодавства, чинного на момент спірних правовідносин та встановленим по справі обставинам і не спростовуються доводами касаційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст.224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

          Керуючись ст.ст. 210, 220, 221, 224, 231 та ч.5 ст.254 КАС України, колегія –

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу ДПІ у м. Рівне залишити без задоволення, постанову Господарського суду Рівненської області від 03.08.2006 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 07.11.2006 року –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня їх відкриття.

Головуючий:/підпис/________Т.М. Шипуліна

Судді:/підписи/________Л.І. Бившева

________М.І. Костенко

________Н.Є. Маринчак

________Є.А. Усенко