Решение № 80313477, 25.02.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан ОСОБА_1, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

25 лютого 2019 р. справа №520/8875/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мар'єнко Л.М.,

при секретарі судового засідання - Говтві Д.В.,

за участю: представника позивача - ОСОБА_1, представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Ізюмського комунального підприємства теплових мереж до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернулося Ізюмське комунальне підприємство теплових мереж з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просило суд, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог:

- визнати протиправними дії Головного Управління ДФС у Харківській області щодо стягнення грошових коштів на загальну суму 16241,14 грн з рахунку №26006060712180, відкритого Ізюмським комунальним підприємство теплових мереж в установі ХГРУ АТ КБ "ПриватБанк" у безспірному порядку;

- зобов'язати Головне Управління ДФС у Харківській області утриматися від вчинення дій щодо стягнення грошових коштів Ізюмського комунального підприємства теплових мереж у безспірному порядку з рахунків у банках без відповідного рішення суду, яке набрало законної сили.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 27 вересня та 08 жовтня 2018 року відповідачем були здійснені дії щодо безспірного стягнення грошових коштів на загальну суму 16241,14 грн з рахунку №26006060712180, відкритого позивачем в установі ХГРУ АТ КБ «ПриватБанк» за інкасовими дорученнями, виписаними від імені відповідача, як суб’єкта владних повноважень. Водночас, позивач зазначив, що дії відповідача щодо стягнення у безспірному порядку грошових коштів з рахунків обслуговуючих банків позивача, без погодження з позивачем та без відповідного рішення суду, ставить під загрозу виконання позивачем своїх обов’язків, як постачальника тепла в опалювальному сезоні, що є протиправними діями органу владних повноважень. З огляду на викладене, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Відповідач проти позову заперечував, від представника відповідача - ОСОБА_2 через канцелярію суду надійшов письмовий відзив на позов, в яких представник відповідача заперечувала проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що під час спірних правовідносин відповідач діяв у спосіб та у межах, визначених чинним законодавством. Також представник відповідача зазначила, що у зв'язку з тим, що Верховним Судом в порядку касаційного оскарження по справі №820/4771/17 визнано правомірність оскаржуваного позивачем рішення від 02.10.2017 №1 про стягнення коштів платника податків у банках у рахунок погашення податкового боргу контролюючий орган звернувся з відповідними інкасовими дорученнями для стягнення сум безспірної заборгованості до установи банку.

Представник позивача - ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримала позовні вимоги в повному обсязі, просила їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та відповіді на відзив на позов.

Представник відповідача - ОСОБА_2 у судовому засіданні заперечувала проти позову, просила відмовити у його задоволенні, посилаючись на наведені у письмовому відзиві на позов та додаткових поясненнях обставини.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Ізюмське комунальне підприємство теплових мереж (далі - Ізюмське КПТМ) зареєстровано як юридична особа, перебуває на податковому обліку як платник податків та зборів.

В ході судового розгляду встановлено, що ГУ ДФС у Харківській області прийнято рішення № 1 від 02.10.2017 про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу, у відповідності до п. 95.5 ст. 95 ПК України.

Зазначене рішення було оскаржено Ізюмським КПТМ в судовому порядку.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 09.11.2017 по справі №820/4771/17, адміністративний позов Ізюмського КПТМ до ГУ ДФС у Харківській області про скасування рішення - задоволено в повному обсязі. Скасовано рішення ГУ ДФС у Харківській області № 1 від 02.10.2017 про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2017 по справі №820/4771/17, апеляційну скаргу ГУ ДФС у Харківській області залишено без задоволення. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.11.2017 по справі №20/4771/17 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі суддів Касаційного адміністративного суду від 28.08.2018 по справі №820/4771/17, касаційну скаргу ГУДФС у Харківській області задоволено. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.11.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2017 скасовано. Прийнято нову постанову, якою відмовлено в задоволенні адміністративного позову Ізюмського комунального підприємства теплових мереж до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування рішення.

Зазначена постанова суду набрала законної сили з дати її прийняття.

Згідно матеріалів справи, на підставі вказаних обставин контролюючим органом проведено розрахунок суми податкового боргу, з огляду на наявність узгодженої суми заборгованості, визначеної рішенням № 1 від 02.10.2017 про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу, у відповідності до п. 95.5 ст. 95 ПК України, за результатами розрахунку сформовані інкасові доручення від 17.09.2018 №118137-17 в розмірі 7932392,97 грн та від 02.10.2018 №119312-17 в розмірі 7916178,17 грн (а.с.123-124).

З вказаними інкасовими дорученнями відповідач звернувся до банківської установи ХГРУ АТ КБ "ПриватБанк" для безспірного стягнення грошових коштів.

Суд зауважує, що в ході даного судового розгляду позивачем оспорюється не факт наявності або сума податкового боргу, проте, оскаржуються дії відповідача щодо стягнення у безспірному порядку грошових коштів з рахунків обслуговуючих банків позивача, без погодження з позивачем та без відповідного рішення суду.

По суті спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України, платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

За змістом п. 54.1 ст. 54 ПК України, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

У випадках, передбачених п. 54.3 ст. 54 ПК України, обов'язок визначення суми грошових зобов'язань платника податків покладено на контролюючий орган, який згідно зі статтею 58 ПК України реалізує такі повноваження шляхом надсилання платнику податків податкового повідомлення-рішення.

Строки сплати сум податкового зобов'язання визначені положеннями ст. 57 ПК України та, відповідно, складають 10 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку для подання податкової декларації, визначеного пунктом 49.18 статті 49 ПК України, або протягом такого ж строку за днем отримання податкового повідомлення-рішення, а у випадку оскарження - за днем узгодження.

Згідно п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України, сума узгодженого грошового зобов'язання, несплачена платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої в порядку, визначеному цим Кодексом, є податковим боргом.

Відповідно до приписів абз.2 п. 95.5 ст. 95 ПК України, у разі якщо податковий борг виник у результаті несплати грошового зобов'язання та/або пені, визначених платником податків у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу в установлені цим Кодексом строки, стягнення коштів за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, та/або коштів з рахунків такого платника у банках здійснюється за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу без звернення до суду, за умови якщо такий податковий борг перевищує 5 мільйонів гривень та не сплачується протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати, та відсутні зобов'язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ким грошових зобов'язань.

Суд зауважує, що в даному випадку оспорювані дії ГУ ДФС у харківській області вчинені на підставі рішення ГУ ДФС у Харківській області від 02.10.2017 №1 про стягнення коштів платника податків у банках у рахунок погашення податкового боргу правоміність якого підтверджена постановою Верховного Суду від 28.08.2018 по справі №820/4771/17, якою відмовлено в задоволенні адміністративного позову Ізюмського КПТМ до ГУ ДФС у Харківській області про скасування рішення.

Станом на час вчинення відповідних дій ГУ ДФС у Харківській області умови,, передбачені абз.2 п. 95.5 ст. 95 ПК України (щодо суми податкового боргу - більше 5 млн грн та строку несплати самостійно визначених зобов'язань - протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати, та відсутні зобов'язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ким грошових зобов'язань), об'єктивно існували, що підтверджується даними інтегрованої картки платника податку по позивачу, отже відповідач був вправі вчинити дії щодо стягнення коштів з рахунків платника у банках за рішенням керівника контролюючого органу, без звернення до суду.

Відповідно до норм глави 11 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою правління Національного банку України від 21.01.2004 №22, органом стягнення (стягувачем) податкового боргу, простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню) відповідно до статті 41 Податкового кодексу України та статті 17 Бюджетного кодексу України є контролюючі органи.

Стягувач ініціює стягнення коштів у випадках, визначених пунктом 11.1 глави 11 цієї Інструкції з рахунків платників податків - на підставі рішення суду або рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу (за умов, визначених пунктом 95.5 статті 95 Податкового кодексу України).

Стягувач для стягнення коштів оформляє не менше ніж у трьох примірниках інкасове доручення (розпорядження) за формою, наведеною в додатку 22 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення розрахункових документів, що викладені в Додатку 7 до цієї Інструкції.

У реквізиті "Призначення платежу" інкасового доручення (розпорядження) стягувач зазначає назву, дату видачі та номер (якщо він присвоєний) судового рішення / рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу. Судове рішення / рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, на підставі якого оформлено інкасове доручення (розпорядження), банку не подається.

Банк платника приймає до виконання інкасове доручення (розпорядження) стягувана незалежно від наявності достатнього залишку коштів на рахунку платника. Якщо для виконання цих інкасових доручень (розпоряджень) недостатньо коштів (з урахуванням поточних надходжень), то вони виконуються частково відповідно до пункту 11.9 цієї глави.

Банк у разі недостатності коштів на рахунку платника виконує інкасове доручення розпорядження) у межах залишку коштів.

Часткову оплату інкасового доручення (розпорядження) банк оформляє меморіальним ордером, у реквізиті "Призначення платежу" якого зазначає номер і дату інкасового доручення (розпорядження), яке частково оплачено, суму, що залишилася до сплати, та повторює текст, наведений у реквізиті "Призначення платежу" цього інкасового доручення (розпорядження).

Для підтвердження часткової оплати відповідальний виконавець на примірнику інкасового доручення (розпорядження) окреслює реквізит "Сума", зазначає на зворотному боці дату, суму часткового платежу та засвідчує це своїм підписом.

Примірник інкасового доручення (розпорядження), на підставі якого здійснено часткову оплату, залишається на зберіганні в банку платника.

Банк не пізніше наступного робочого дня повідомляє платника про надходження інкасового доручення (розпорядження), якщо умова про таке повідомлення передбачена договором банківського рахунку цього платника (у порядку, передбаченому договором).

Виходячи з наведених норм Інструкції №22, повідомлення позивача про надходження інкасових доручень мав вчинити банк, а у відповідача відсутній вказаний обов'язок в рамках спірних правовідносин.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні (ч.1 ст. 90); жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч. 2 ст. 9); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності (ч. 3 ст. 90); суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч. 4 ст. 90).

Таким чином, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що дії відповідача щодо стягнення грошових коштів на загальну суму 16241,14 грн. з рахунку №26006060712180, відкритого Ізюмським КПТМ в установі ХГРУ АТ КБ "ПриватБанк" у безспірному порядку, здійсненні у відповідності до положень ч. 2 ст. 2 КАС України, через що у задоволенні позовних вимог про визнання дій протиправними щодо стягнення грошових коштів на загальну суму 16241,14 грн та зобов'язання утриматися від вчинення дії щодо стягнення грошових коштів Ізюмського комунального підприємства теплових мереж у безспірному порядку з рахунків у банках без відповідного рішення суду, яке набрало законної сили, - належить відмовити.

Відповідно до положень ст. 139 КАС України, враховуючи те, що у задоволенні позовних вимог відмовлено, понесені витрату позивачу не повертаються.

Керуючись ст. ст. 2, 6-11, 14, 77, 139, 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, –

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Ізюмського комунального підприємства теплових мереж до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання дій протиправними щодо стягнення грошових коштів на загальну суму 16241,14 грн та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 07 березня 2019 року.

Суддя Мар'єнко Л.М.