Постановление суда № 80308234, 05.03.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

05.03.2019Справа № 910/1424/19За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Контактбудсервіс", м. Київ

до Київської міської ради, м. Київ

про визнання недійсним та скасування рішення, -

За розглядом клопотання Київської міської ради

про скасування заходів забезпечення позову, -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників учасників справи:

від стягувача: Омельчук П.І. (представник за довіреністю, адвокат);

від боржника-1: Тхорик С.М. (представник за довіреністю);

від боржника-1: Ткаченко О.О. (представник за довіреністю);

від боржника-2: Ткаченко О.О. (представник за довіреністю);

від боржника-3: не з'явились;

від боржника-4: не з'явились;

від боржника-5: Данилюк Л.В. (представник за довіреністю);

від боржника-6: Стецина І.В. (представник за довіреністю, адвокат).

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Контактбудсервіс" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про визнання недійсним з моменту прийняття та скасування рішення Київської міської ради (відповідач) № 3/6659 від 31.01.2019 "Про розірвання договорів оренди земельних ділянок для забудови об'єктами житлового і соціально-побутового призначення у ж/м Осокорки-Центральні (1, 2, 3, 4, 5, 6 мікрорайони) у Дарницькому районі м. Києва від 08.09.2005 № 63-6-00282, № 63-6-00286, № 63-6-00285, № 63-6-00284, № 63-6-00283".

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неправомірність рішення органу місцевого самоврядування та відсутність підстав для розірвання орендодавцем в односторонньому порядку договорів оренди земельних ділянок від 05.09.2005 (реєстраційні записи від 08.09.2005 за № 63-6-00282, № 636-00286, № 63-6-00285, № 63-6-00284, № 63-6-00283), які були укладені між Київською міською радою та ТОВ "Контактбудсервіс" на підставі рішення Київської міської ради від 14.07.2005 № 774/3349.

07.02.2019 року позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.02.2019 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Контактбудсервіс" про забезпечення позову задоволено частково та до набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/1424/19 заборонено Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та будь-яким іншим уповноваженим особам (в тому числі, але не виключно, суб'єктам державної реєстрації прав, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним кадастровим реєстраторам) вчиняти дії щодо державної реєстрації прав, внесення відомостей до Державного земельного кадастру, зокрема, щодо припинення права оренди (іншого речового права) земельних ділянок, площею 90,6379 га (кадастровий номер 8000000000:96:001:0008), площею 26,7006 га (кадастровий номер 8000000000:96:001:0009), площею 21,8966 га (кадастровий номер 8000000000:96:001:0010), площею 15,4479 га (кадастровий номер 8000000000:96:001:0011), площею 21,3596 (кадастровий номер 8000000000:96:001:0013), що були передані ТОВ "Контактбудсервіс" на підставі договорів оренди земельних ділянок від 05.09.2005, зареєстрованих Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), записи від 08.09.2005 № № 63-6-00282, 63-6-00286, 63-6-00285, 63-6-00284, 63-6-00283, укладених між Київською міською радою та ТОВ "Контактбудсервіс" на підставі рішення Київської міської ради від 14.07.2005р. № 774/3349 "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Контактбудсервіс" земельних ділянок для забудови об'єктами житлового і соціально-побутового призначення у ж/м Осокорки-Центральні (1, 2, 3, 4, 5, 6 мікрорайони) у Дарницькому районі міста Києва"; заборонено Київській міській раді, Київській міській державній адміністрації, Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Комунальному підприємству "Київблагоустрій" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та будь-яким іншим особам, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форм власності та господарювання створювати Товариству з обмеженою відповідальністю "Контактбудсервіс" або уповноваженим ним особам, або будь-яким іншим особам перешкоди або накладати обмеження щодо використання земельних ділянок площею 90,6379 га (кадастровий номер 8000000000:96:001:0008), площею 26,7006 га (кадастровий номер 8000000000:96:001:0009), площею 21,8966 га (кадастровий номер 8000000000:96:001:0010), площею 15,4479 га (кадастровий номер 8000000000:96:001:0011), площею 21,3596 (кадастровий номер 8000000000:96:001:0013), в тому числі, але не виключно, перешкоджати проведенню на вказаних земельних ділянках підготовчих і будівельних робіт, обмежувати доступ до земельних ділянок будівельної техніки та/або робочої сили, здійснювати демонтаж тимчасової огорожі будівельних майданчиків, демонтаж тимчасових під'їзних доріг та споруд, влаштованих для забезпечення заїзду на земельні ділянки будівельної техніки, здійснювати роботи з благоустрою земельних ділянок, зокрема, засипати будівельні котловани, здійснювати вирівнювання ґрунту або будь-які інші дії, які перешкоджають використанню земельних ділянок для виконання підготовчих і будівельних робіт. В іншій частині у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Контактбудсервіс" відмовлено.

11.02.2019 року до суду надійшло клопотання Київської міської ради про скасування заходів забезпечення позову у цій справі.

Вказане клопотання Київської міської ради мотивоване тим, що суд при винесенні ухвали від 08.02.2019 року про часткове задоволення заяви позивача про забезпечення позову у цій справі помилково погодився з доводами позивача стосовно того, що невжиття заходів забезпечення позову у цьому випадку може призвести до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав в межах одного судового провадження, суд, на думку відповідача (далі також боржник-1) дійшов хибного висновку про те, що обраний заявником засіб забезпечення позову є співмірним, відповідає критеріям розумності, обґрунтованості і адекватності, забезпечення збалансованості інтересів учасників спірних правовідносин, запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних інтересів учасників процесу та відповідає інституту забезпечення позову в господарському процесі. Як вказує боржник-1, суд проігнорував інтереси відповідача, не заслухав її доводи та міркування, фактично ухвалою від 08.02.2019 року вирішив спір по суті, на думку Київської міської ради позивачем при зверненні до суду з заявою не було доведено належними засобами доказування обставин, з якими закон пов'язує можливість застосування певного заходу забезпечення позову, сам фат прийняття органом місцевого самоврядування спірного рішення не може слугувати підставою для вжиття таких заходів, суд, приймаючи ухвалу від 08.02.2019 не врахував, що позивач є неналежним землекористувачем земельних ділянок, знаходиться в стадії банкрутства, систематично не виконує умови договорів оренди щодо сплати орендної плати, заборгованість ТОВ "Контактбудсервіс" складає 59 667 670,25 грн. Крім того, Боржник-1 вказував на подання заяви про забезпечення позову не уповноваженою особою, надання переваги доводам заявника у частині необхідності зустрічного забезпечення, понесення збитків у зв'язку з прийняттям ухвали суду від 08.02.2019 року на суму понад 60 млн грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2019 року розгляд клопотання Київської міської ради про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою суду від 08.02.2019 року у справі № 910/1424/19 призначено на 19.02.2019 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.02.2019 року на підставі ст. ст. 120-121 ГПК України учасників справи було повідомлено про те, що судове засідання з розгляду клопотання Київської міської ради про скасування заходів забезпечення позову, призначене на 19.02.2019 року не відбудеться у зв'язку з перебуванням судді Морозова С.М. у відпустці та призначено наступне засідання у справі на 05.03.2019 року.

18.02.2019 року до суду від позивача надійшли заперечення на клопотання відповідача про скасування заходів забезпечення позову, в яких ТОВ "Контактбудсервіс" послідовно навів спростування кожного аргументу відповідача, викладеного у його клопотанні.

У судовому засіданні 05.03.2019 року представники боржників 1, 2, 5, 6 просили суд задовольнити клопотання Київської міської ради та скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.02.2019 року у цій справі.

Представник стягувача заперечував проти вказаного клопотання та просив суд відмовити відповідачеві у задоволенні його клопотання.

Розглянувши клопотання Київської міської ради та заслухавши пояснення представників учасників справи в судовому засіданні, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання та скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою суду від 08.02.2019 року з наступних підстав.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Обов'язковість судового рішення у статті 129 Конституції України та ст. 2 Господарського процесуального кодексу України визначено як одну з основних засад судочинства.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що судове рішення є обов'язковим до виконання.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

За змістом ч. 1 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови; 4) судові накази.

Як передбачено в ч. ч. 1, 2 ст. 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Європейський суд з прав людини рішення якого відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовуються судом як джерело права, неодноразово наголошував щодо недопустимості невиконання або затягування виконання рішення національного суду в порушення прав іншої сторони.

Реальне виконання рішення суду є обов'язковою складовою реалізації особою права на справедливий суд, передбаченого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 року.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справі Савіцький проти України, no. 38773/05, від 26.07.2012 та у справі Глоба проти України, no. 15729/07, від 05.07.2012 вказано, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов'язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки; усі суб'єкти права власності рівні перед законом; захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу; права і свободи людини і громадянина захищаються судом; судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій її території; обов'язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства (частина четверта статті 13, частина перша статті 17, частина перша статті 55, частина п'ята статті 124, пункт 9 частини третьої статті 129).

При вжитті заходів забезпечення позову у цій справі суд виходив з такого:

- особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою та подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову;

- питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок щодо утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову;

- заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду;

- достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову;

- співмірності негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, адекватності заходу до забезпечення позову;

- ефективності захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (виходячи з предмету заявленого позову);

- існування обґрунтованих підстав вважати, що відповідачем вчиняються дії, спрямовані на припинення права користування позивача орендованими ним земельними ділянками;

- обов'язковості судових рішень в контексті наявності чинної станом на час прийняття відповідачем спірного рішення та на час розгляду заяви ухвали Господарського суду міста Києва від 25.05.2018 у справі № 910/2902/18;

- наявності зв'язку між заходами забезпечення позову і предметом заявленого ТОВ "Контактбудсервіс" позову;

- забезпечення збалансованості інтересів учасників спірних правовідносин, відповідності заяви позивача інституту забезпечення позову в господарському процесі;

- відсутності необхідності в зустрічному забезпеченні.

В іншій частині суд визнав заяву ТОВ Контактбудсервіс" передчасною, оскільки заявлені останнім заходи забезпечення позову, на думку суду, не направлені на відновлення порушеного права заявника, а відповідач та інші особи будуть нести надмірний тягар у разі задоволення судом заяви у цій частині.

У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 145 Господарського процесуального кодексу України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. Клопотання про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні не пізніше п'яти днів з дня надходження його до суду.

Узагальнені доводи Київської міської ради, викладені у клопотанні про скасування заходів забезпечення позову зводяться до необхідності переоцінки викладених у заяві позивача про забезпечення позову обставин, доказів на їх підтвердження, іншого тлумачення положень чинного законодавства, незгоди з процесуальним рішенням суду, а не з наявністю обставин, з якими процесуальний закон пов'язує скасування судом вжитих ним заходів забезпечення позову.

При прийнятті рішення щодо відмови у задоволенні клопотання Київської міської ради суд виходить з того, що:

1) ухвала від 08.02.2019 року прийнята за результатами всебічного та повного з'ясування фактичних обставин, на яких ґрунтувалась заява позивача, об'єктивної оцінки доказів, які мають значення для її розгляду;

2) обов'язковості судових рішень як однієї з основних засад судочинства;

3) забезпечення учасникам справи права на перегляд справи та оскарження судового рішення (яким обидві сторони скористались);

4) скасування заходів забезпечення позову в силу положень ч. 1 ст. 145 ГПК України можливе, зокрема, за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Суд розглянув доводи боржника-1, викладені у його клопотанні та з підстав викладених вище відхиляє як необґрунтовані посилання останнього на помилковість доводів позивача стосовно того, що невжиття заходів забезпечення позову у цьому випадку може призвести до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав в межах одного судового провадження, хибність висновку суду про те, що обраний заявником засіб забезпечення позову є співмірним, відповідає критеріям розумності, обґрунтованості і адекватності, забезпечення збалансованості інтересів учасників спірних правовідносин, запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних інтересів учасників процесу та відповідає інституту забезпечення позову в господарському процесі.

Суд погоджується з доводами позивача про те, що у випадку виконання відповідачем спірного рішення та обґрунтованості вимог позивача, останній не зміг би захистити свої права та законні інтереси у межах одного судового провадження та в такому випадку задоволення позову і скасування спірного рішення не буде достатнім для відновлення існуючого становища позивача, а зумовить звернення з іншими позовами до суду.

Не заслуговують на увагу суду при розгляді клопотання про скасування заходів забезпечення позову посилання відповідача на ігнорування інтересів Київської міської ради, не заслуховування її доводів та міркувань, оскільки як про те було вказано в ухвалі суду від 08.02.2019 року згідно з ч. 1 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Довід Київської міської ради про те, що фактично суд своєю ухвалою від 08.02.2019 року вирішив спір по суті відхилено як необґрунтований та такий, що не відповідає дійсності.

Суд повторно звертає увагу відповідача, що предметом заявленого ТОВ "Контактбудсервіс" позову є немайнова вимога про визнання недійсним з моменту прийняття та скасування рішення Київської міської ради № 3/6659 від 31.01.2019 "Про розірвання договорів оренди земельних ділянок для забудови об'єктами житлового і соціально-побутового призначення у ж/м Осокорки-Центральні (1, 2, 3, 4, 5, 6 мікрорайони) у Дарницькому районі м. Києва від 08.09.2005 № 63-6-00282, № 63-6-00286, № 63-6-00285, № 63-6-00284, № 63-6-00283".

Таким чином, за наслідками вирішення спору по суті судом буде прийнято рішення або про задоволення позову та скасування спірного рішення, або про відмову у позові.

Зміст спірної ухвали жодним чином не свідчить та в силу положень чинного процесуального закону є неможливим на цій стадії судового провадження вирішити спір по суті.

Щодо недоведеності позивачем належними засобами доказування при зверненні до суду з заявою про забезпечення позову обставин, з якими закон пов'язує можливість застосування певного заходу забезпечення позову та прийняття органом місцевого самоврядування спірного рішення не може слугувати підставою для вжиття таких заходів, суд відзначає, що при розгляді заяви позивача на підставі наведених ним обґрунтувань та поданих доказів, суд встановив як факт прийняття спірного рішення, в тому числі в період чинності ухвали Господарського суду міста Києва від 25.05.2018 у справі № 910/2902/18, так і існування обґрунтованих підстав вважати, що відповідачем вчиняються дії, спрямовані на припинення права користування позивача орендованими ним земельними ділянками.

Матеріалами справи (зокрема, наявністю відповідних договорів оренди) спростовуються доводи Київської міської ради про те, що позивач є неналежним землекористувачем земельних ділянок.

Суд погоджується з доводами позивача про те, що перебування останнього у процедурі банкрутства, наявність (чи навпаки відсутність) заборгованості з орендної плати не входило до предмету доказування при вирішенні питання щодо вжиття заходів забезпечення позову.

Як і не можна погодитись з боржником-1 про те, що заяву про забезпечення позову подано до суду не уповноваженою особою, оскільки такі обставини при прийнятті заяви до розгляду були враховані судом, належні докази підписанта заяви містяться у матеріалах справи.

Посилання Київської міської ради на те, що відповідне питання (подання заяви про забезпечення позову) не було узгоджене з арбітражним керуючим позивача не ґрунтуються на нормах ч. 2 ст. 18 закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", згідно якої у процедурі розпорядження майном за клопотанням розпорядника майна, сторін або інших учасників справи про банкрутство, що містить підтверджені відомості про перешкоджання керівником боржника виконанню повноважень розпорядника майна, а також про вчинення керівником боржника дій, що порушують права та законні інтереси боржника або кредиторів, господарський суд має право відсторонити керівника боржника від посади та покласти виконання його обов'язків на розпорядника майна. Про усунення керівника боржника від посади господарський суд виносить ухвалу та ч. 8 ст. 22 названого закону, згідно з якою керівник або орган управління боржника виключно за погодженням з розпорядником майна вчиняють правочини (укладають договори) щодо:

відчуження або обтяження нерухомого майна боржника, в тому числі його передачі в оренду, заставу, внесення зазначеного майна до статутного капіталу іншого підприємства або господарського товариства, розпорядження нерухомим майном боржника у будь-який інший спосіб;

одержання та видачі позик (кредитів), надання поруки, гарантій, уступки вимоги, переведення боргу, а також передачі в довірче управління майна боржника;

розпорядження у будь-який спосіб іншим майном боржника, балансова вартість якого становить понад один відсоток балансової вартості активів боржника, та укладання інших значних правочинів (договорів).

Щодо надання переваги доводам позивача у частині необхідності зустрічного забезпечення, суд виходить з того, що у ч. 1 ст. 141 ГПК України закріплено право (а не обов'язок) суду вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення), проте суд, постановляючи ухвалу від 08.02.2019 року, встановив відсутність підстав вважати, що відповідач понесе збитки у зв'язку із заявою про забезпечення позову.

Суд також не приймає як такі, що не підтверджені належними засобами доказування доводи Київської міської ради про понесення збитків у зв'язку з прийняттям ухвали суду від 08.02.2019 року на суму понад 60 млн грн.

Наявність у позивача заборгованості перед відповідачем зі сплати орендної плати на суму 59 667 670,25 грн за укладеними між сторонами договорами оренди земельних ділянок не є збитками, спричиненими забезпеченням позову та таке право останнього за його волевиявленням може бути захищене у встановленому законом порядку.

Відповідно до приписів статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

За приписами статті 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 в справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

На це вказується, зокрема, і у пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004 у справі №1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Крім того, Конституційний Суд України у пункті 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до частини 3 статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; обов'язковість судового рішення; забезпечення права на апеляційний перегляд справи; забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Враховуючи наведені принципи (засади) здійснення судочинства в Україні та встановлені обставини спірних правовідносин, суд дійшов висновку про передчасність вирішення питання щодо скасування вжитих ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.02.2019 у цій справі заходів забезпечення позову, оскільки на сьогоднішній день забезпечення належного захисту права та інтересів всіх учасників спірних правовідносин не дає однозначних підстав для висновку про існування обставин, з якими положення чинного процесуального закону передбачають можливість скасування заходів забезпечення позову.

Практикою Європейського суду з прав людини передбачено, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Інші доводи, міркування учасників справи, в тому числі й озвучені їхніми представниками у судовому засіданні 05.03.2019 року, судом розглянуті, але до уваги та врахування при вирішенні клопотання Київської міської ради не приймаються, оскільки на результат його розгляду не впливають.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що заявником не доведено існування правових підстав, з якими законодавець пов'язує можливість скасування вжитих судом заходів забезпечення позову, а тому відмовляє у задоволенні клопотання Київської міської ради.

При цьому, суд звертає увагу заявника на те, що положеннями частини 6 статті 145 ГПК України передбачено, що відмова у скасуванні забезпечення позову не перешкоджає повторному зверненню з таким самим клопотанням при появі нових обставин, що обґрунтовують необхідність скасування забезпечення позову.

Керуючись ст. ст. 145, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні клопотання Київської міської ради про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.02.2019 року у справі № 910/1424/19 відмовити.

2. Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в порядку та строк, передбачені ст. ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено 07.03.2019 року.

Суддя C.М. Морозов