Решение № 80261216, 04.03.2019, Глобинський районний суд Полтавської області

Справа № 527/317/19

провадження 2-а/527/16/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2019 року м. Глобине

Глобинський районний суд Полтавської області у складі головуючого судді Олефір А.О., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до поліцейського 4 роти батальйону патрульної поліції у м. Кременчуці Управління патрульної поліції в Полтавській області ДПП капрала поліції ОСОБА_2, треті особи: Управління патрульної поліції у місті Кременчуці Департаменту патрульної поліції , Управління патрульної поліції в Полтавській області ДПП про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії НК №305280 від 28 січня 2019 року,-

В С Т А Н О В И В:

12 лютого 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом з вимогою скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії НК №305280 від 28 січня 2019 року, справу про адміністративне правопорушення закрити.

В своєму позові позивач зазначив, що згідно постанови поліцейського 4 роти батальйону патрульної поліції у м. Кременчуці Управління патрульної поліції в Полтавській області ДПП капрала поліції ОСОБА_2серії НК №305280 від 28 січня 2019 року, на нього накладено адміністративне стягнення за ч. 1 ст. 121, ч. 1 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн. Зазначена постанова мотивована тим, що він, 28 січня 2019 року о 13.00 год. на 47 км автодороги М-22 Полтава-Олександрія, керуючи ТЗ DAF – XF 95/430 номерний знак НОМЕР_1, напівпричіп PACTION TXL 339, номерний знак ВІ 8262 XP перевозив вантаж, який був ненадійно закріплений, чим порушив п. 22.3 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, а також на напівпричепі зруйновано корінний лист ресори (гітара), чим порушив п. 31.4.7 «г» ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121 КУпАП.

Названу постанову позивач вважає незаконною та необґрунтованою, оскільки в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення. Так, 28 січня 2019 року о 13.00 год. він дійсно керував зазначеним ТЗ на автошляху М-22 Полтава-Олександрія, рухався до найближчої станції техобслуговування з увімкненою світловою аварійною сигналізацією якомога правіше, оскільки в дорозі виникли несправності, а саме, поламався передній лист ресори. У цей час, його було зупинено працівниками поліції, які стали вимагати показати документи. Він намагався вияснити причину зупинки, на що вони почали оглядати транспортний засіб з метою знайти причини для притягнення його до адміністративної відповідальності. Згодом, йому повідомили, що вантаж, який він перевозив, не було надійно закріплено, а також на напівпричепі зруйновано корінний лист ресори, чим порушив вимоги п. 22.3 та 31.4.7 «ґ» ПДР України та вчинив адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 121, ч. 1 ст. 122 КУпАП. Постанова підлягає скасуванню з наступних підстав. По-перше, у порушення вимог Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення інспектор поліції не роз’яснив йому право та обов’язки передбачені ст. 63 Конституції України, 307, 308, 268, 287-289 КУпАП. Крім того, відмовив у розгляді клопотання щодо відкладення розгляду справи у зв’язку з необхідністю скористатися юридичною допомогою. По-друге, постанова не містить доказів, на яких ґрунтується висновок про вчинення ним адміністративного правопорушення. По-третє, оскаржувана постанова не містить відомостей щодо фіксації правопорушення, а до матеріалів справи не долучено відеозапис з нагрудних камер працівників патрульної поліції, які здійснювали оформлення матеріалів справи. Відповідачем не зафіксовано порушення ним ПДР України, яке б доводило його вину у вчиненні правопорушення, а при розгляді справи не були досліджені інші докази по справі. Крім того, у постанові не зазначено прізвище, ім’я та по батькові інспектора та має виправлення пункт ПДР, а отже неможливо визначити чи то він порушив вимоги п. 22.3 чи 22.5 ПДР, що є недопустимим.

Посилаючись на викладене, на порушення порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення та незаконність дій інспектора поліції, позивач просив суд скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії НК №305280 від 28 січня 2019 року, справу про адміністративне правопорушення закрити.

У судове засідання позивач не з’явився, надав суду заяву, в якій просив розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги підтримував, просив задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з’явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, направив на адресу суду відзив, в якому просив у задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі за безпідставністю. Зазначав, що 28 січня 2018 року ним ухвалено постанову серії НК №305280 у справі про адміністративне правопорушення про притягнення гр. ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених. 1 ст. 121, ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн. за те, що водій ОСОБА_1 28 січня 2019 року о 13.00 год. на 47 км автодороги М-22 Полтава-Олександрія, керуючи ТЗ DAF – XF 95/430 номерний знак НОМЕР_1, напівпричіп PACTION TXL 339, номерний знак ВІ 8262 XP перевозив вантаж, який був ненадійно закріплений, чим порушив п. 22.3 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, а також на напівпричепі зруйновано корінний лист ресори (гітара), чим порушив п. 31.4.7 «г» ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121 КУпАП.В позові позивач не заперечує, що в місці, час та дату, вказані в оскаржувані постанову, він керував вказаним вище транспортним засобом та був зупинений працівниками поліції, які повідомили про порушення ним п. 22.3, п. 31.4.7 «ґ» ПДР України. Доводи позивача щодо порушення відповідачем порядку розгляду справи не заслуговують на увагу та спростовуються поясненнями позивача, які були надані під час розгляду справи інспектору, які зафіксовані на нагрудну відеокамеру. Саме на нагрудну камеру зафіксовано, що інспектор під час патрулювання виявив порушення п. 22.3 ПДР України, а саме, вантаж, який перевозив позивач зсунувся під час руху, оскільки був ненадійно закріплений, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 122 КУпАП. Крім того, було виявлено, що на напівпричепі зруйновано корінний лист ресори (гітара), чим порушено п. 31.4.7 «г» ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 121 КУпАП. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 36 КУпАП стягнення накладено в межах санкції, встановленої за більше серйозне правопорушення з числа вчинених. В порядку ст. 279 КУпАП інспектор представився, повідомив позивача про причину зупинки, а саме, виявлене порушення ним п. 22.3, п. 31.4.7 «ґ» ПДР України. Під час з’ясування фактичних обставин справи водій в усних поясненнях не заперечував про зсув вантажу під час руху, доводи водія, що несправність переднього листа ресори на напівпричепі виникла в дорозі, не відповідали фактичним обставинам справи, оскільки в присутності водія було оглянуто напівпричіп та встановлено, що водій технічну несправність усував за допомогою металевого дроту не в час та місці виявленого правопорушення, а заздалегідь. Крім того, під час розгляду справи водій не заперечував, що на його транспортному засобі під час руху аварійна сигналізація ввімкнена не була, від надання письмових пояснень відмовився, клопотань не заявляв, повідомив, що юридична допомога не потрібна. За результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення,з дотримання норм чинного законодавства на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн. Постанову оголошено в присутності водія негайно після розгляду справи та наданої копію, будь-яких зауважень до змісту постанови водій не висловлював, клопотання про ознайомлення з відеозаписом фіксації правопорушення не заявляв. Доводи позивача про те, що відповідачем було позбавлено його права на інформацію з підстав не зазначення в постанові його прізвища, ім’я та по батькові, виправлення в пункті ПДР України, не заслуговують на увагу, оскільки позивачу під час розгляду справи він повідомив своє прізвище, ім’я та по батькові, посаду та пункти правил ПДР, які він порушив та сам позивач зазначає дану інформацію в позові, що свідчить про обізнаність з даною інформацією, що не може слугувати підставою для звільнення порушника від визначеної законом відповідальності. Таким чином, позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Представник третьої особи в судове засідання не з’явився, в письмових поясненнях проти задоволення позову заперечував.

У відповідності до ч. ч.1, 9 ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Приймаючи до уваги викладене, а також відсутність підстави для відкладення розгляду справи, передбачених в ст. 205 КАС України, суд розглянув справу в порядку письмового провадження.

Вивчивши матеріали справи, безпосередньо, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши та оцінивши докази, які є у справі, суд встановив наступне.

Згідно постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії НК №305280 від 28 січня 2019 року ОСОБА_1 28 січня 2019 року о 13.00 год. на 47 км автодороги М-22 Полтава-Олександрія, керуючи ТЗ DAF – XF 95/430 номерний знак НОМЕР_1, напівпричіп PACTION TXL 339, номерний знак ВІ 8262 XP перевозив вантаж, який був ненадійно закріплений, чим порушив п. 22.3 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, а також на напівпричепі зруйновано корінний лист ресори (гітара), чим порушив п. 31.4.7 «г» ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121 КУпАП.

Надаючи правову оцінку викладеним обставинам, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Згідно із ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від «06» березня 2008 року № 2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ», роз’яснено, що під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 222 КУпАП, розгляд справ про адміністративні правопорушення, передбачених ч. 1 ст. 121 КУпАП, покладено на органи Національної поліції. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

За правилами ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості .

Частиною 1 ст. 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За змістом положень ст.ст. 73, 75, 76 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до п. 2.3 «а,б» ПДР України для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: а) перед виїздом перевірити і забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, правильність розміщення та кріплення вантажу; б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Згідно п. 22.2. ПДР України водій перед початком руху зобов'язаний перевірити надійність розташування і кріплення вантажу, а під час руху - контролювати це, щоб запобігти його падінню, волочінню, травмуванню супроводжуючих осіб чи створенню перешкод для руху.

Відповідно до вимог п. 22.3 ПДР України Перевезення вантажу дозволяється за умови, що він:

а) не наражає на небезпеку учасників дорожнього руху;

б) не порушує стійкості транспортного засобу і не утруднює керування ним;

в) не обмежує водієві оглядовості;

г) не закриває зовнішніх світлових приладів, світлоповертачів, номерних і розпізнавальних знаків, а також не перешкоджає сприйманню сигналів, що подаються рукою;

ґ) не створює шуму, не піднімає пилу та не забруднює проїзну частину і навколишнє середовище.

Як вбачається із відеозапису нагрудної камери інспектором поліції під час патрулювання було помічено, що вантаж (бетонні плити), який перевозив позивач, зсунувся під час руху вліво, оскільки був ненадійно закріплений тросами.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п’ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

Згідно п. 34.1.7 «ґ» забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам: зруйновано корінний лист або центральний болт ресори.

Відповідно до п. 31.1 ПДР України 31.1. технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації.

Згідно ч. 1 ст. 121 КУпАП керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як вбачається із ч. 2 ст. 36 КУпАП якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.

Підставою для скасування постанови позивачем зазначено те, що інспектором складено постанову з порушення встановленого законом порядку, без роз’яснення прав та суті вчиненого правопорушення, а також те, що несправність листа ресори виникла під час руху, разом з тим, з дослідженого відеозапису вбачається, що інспектор на місці зупинки ТЗ позивача представився, повідомив водію про порушення ним вимог п. 22.3 та 31.4.7 «ґ» ПДР України, роз’яснив йому його права та провів розгляд справи про адміністративне правопорушення у передбаченому законом порядку, оголосив постанову, її суть та порядок оскарження, вручив копію. Під час розгляду справи, позивачем жодних клопотань заявлено не було. З відеозапису вбачається, що водій технічну несправність листа ресори усував за допомогою металевого дроту не по дорозі, а заздалегідь, до початку руху. Крім того, на час виявлення правопорушення аварійна сигналізація водієм ввімкнена не була, що не заперечував і сам позивач.

Відповідно до п. 1.3 ПДР України, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Згідно п. 1.9 ПДР, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Позивачем не надано суду жодного доказу на підтвердження того, що несправність транспортного засобу (поломка переднього листа ресори) виникла під час руху ТЗ, а факт зсуву вантажу через ненадійне закріплення він не заперечував.

З огляду на вищенаведене, а також те, що оскаржувана постанова складена у відповідності до ст. 283 КУпАП та вимог «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» затвердженої Наказом МВС 07 листопада 2015 року№1395, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є безпідставними, тому до задоволення не підлягають.

Керуючись ст.ст. 121, 122, 251,278,280,283КУпАП, ст.ст.2,5,9,10,77,90,241,243-246,251,255 КАС України, суд ,-

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до поліцейського 4 роти батальйону патрульної поліції у м. Кременчуці Управління патрульної поліції в Полтавській області ДПП капрала поліції ОСОБА_2, треті особи: Управління патрульної поліції у місті Кременчуці Департаменту патрульної поліції , Управління патрульної поліції в Полтавській області ДПП про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії НК №305280 від 28 січня 2019 року – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження,а у разі їх оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 4 ст.286 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Суддя А. О. Олефір