Постановление суда № 80259421, 05.03.2019, Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/3980/17

провадження №: 2/398/89/19

УХВАЛА

Іменем України

"05" березня 2019 р. Суддя Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі головуючої судді Коліуш Г.В., розглянувши матеріали цивільного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями,-

В С Т А Н О В И В:

В провадженні суду перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями.

Під час моніторингу Єдиного реєстру судових рішень 05.03.2019 року суддею було виявлено наявність ухвали Кропивницького апеляційного суду від 25.02.2019 року (провадження №22-ц-вп/4809/2/19), відповідно до якої визначено підсудність цивільної справи ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про відшкодування шкоди Знам’янському міськрайонному суду Кіровоградської області.

Відповідно до п. 5 ч.1 ст. 36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.

Згідно ч. 1 ст. 39 ЦПК України, з підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід.

У відповідності ч. 1 ст. 40 ЦПК України, питання про відвід (сомовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження.

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у відповідній частині передбачено: «Кожен має право на справедливий розгляд його справи…незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру…».

Вимога «безсторонності», згідно з судовою практикою Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Білуха проти України», «Салов проти України», «Мироненко проти України», «Фельдман проти України») характеризується двома критеріями: перший полягає у намаганні визначити особисте переконання судді у конкретній справі, а другий - у з'ясуванні того, чи забезпечив суддя достатні гарантії для виключення будь-якого розумного сумніву з цього приводу у сторін.

Відповідно до п. 2.5. другого показнику «Об'єктивність» Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та ОСОБА_6 ООН 27.07.2006 № 2006/23, які враховані при прийняті Кодексу суддівської етики, суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Згідно п.12 висновку №1 (2001) Консультативної ради європейських судів для Комітету ОСОБА_7 Європи про стандарти незалежності судових органів і незмінності суддів при винесенні судових рішень у відношенні сторін в судових органів і незмінності суддів при винесенні судових рішень у відношенні сторін у судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, тобто вільними від любих зв’язків, упередженості, які впливають або можуть сприйматися як такі, що впливають на здатність приймати незалежне рішення. Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси визначеної сторони в якому-небудь спорі. Судова влада повинна користуватися довір’ям не тільки зі сторони сторін в конкретному розгляді, але і зі сторони суспільства в цілому. І суддя повинен бути не тільки реально вільним від будь-якого невідповідного зв’язку, упередженості або впливу, але він повинен бути вільним від цього і в очах розумного спостерігача. Інакше довір’я до незалежної судової влади буде підірвано.

Інститут відводу (самовідводу) є однією з найважливіших гарантій здійснення правосуддя неупередженим та справедливим судом. Відвід (самовідвід) дозволяє виключити найменшу підозру в зацікавленості судді в результатах розгляду конкретної справи, навіть якщо насправді такої зацікавленості немає, оскільки пріоритетною тут є суспільна довіра до суду.

Згідно зі ст. 15 Кодексу суддівської етики, затвердженого ХІ черговим з’їздом суддів України 22.02.2013 року, неупереджений розгляд є основним обов’язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у разі неможливості ухвалення ним об’єктивного рішення у справі.

Враховуючи наявність цивільного позову ОСОБА_1 відповідачем за яким є суддя Коліуш Г.В. та наявність майнових претензій з боку ОСОБА_1 до судді Коліуш Г.В.,з метою запобігання у подальшому сумніві щодо об'єктивності та неупередженості головуючого, а також звинувачень у заінтересованості у результаті розгляду справи, суддя дійшов висновку за необхідне заявити самовідвід у відповідності до п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 36, 39, 40, 41 ЦПК України, п.1 ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року –

ПОСТАНОВИВ:

Заявити самовідвід по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями.

Матеріали цивільної справи № 398/3980/17 передати до канцелярії Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області для здійснення автоматизованого розподілу для повторного визначення судді у порядку, передбаченому ст. 33 ЦПК України.

Ухвала оскарженню на підлягає.

Суддя ОСОБА_5