Решение № 80234473, 26.02.2019, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" лютого 2019 р.м. ХарківСправа № 922/72/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шарко Л.В.

при секретарі судового засідання Васильєвій Л.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом ТОВ "Ойл Траст", м. Харків до ТОВ "Ойл сервіс", м. Харків про стягнення 18668,79 грн. за участю представників:

позивача - ОСОБА_1 (керівник), пасторт серія ММ 324431 виданий Пісочинським ВМ Харківського РВ УМВС України в Харківській області від 07.10.99р.,

відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Ойл Траст", м. Харків звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до ТОВ "Ойл сервіс", м. Харків про стягнення заборгованості в сумі 18668,79 грн. за договором №2 про компенсацію витрат за спожиті послуги водопостачання, водовідведення та користування електроенергією від 01.02.2015 року. Судові витрати просить покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 09.01.19р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням учасників справи. Призначено судове засідання на "28" січня 2019 р. о(об) 12:00 год.

Судове засідання у справі №922/72/19 яке було призначене на "28" січня 2019 р. о(об) 12:00 год. не відбулось з причин довготривалої непрацездатності (перебування на лікарняному понад 14 днів) судді Шарко Л.В.

У відповідності до положень розділу 5 ЗАСАД використання автоматизованої системи документообігу господарського суду Харківської області, Затверджених рішенням зборів суддів господарського суду Харківської області №6-1/2016 від 28.03.2016 (із змінами, внесеними рішеннями зборів суддів ГСХО №8-2/2016 від 16.05.2016; №9-2/2016 від 02.12.2016; №2-2/2017 від 20.02.2017; №3-3/2017 від 13.04.2017; №6-3/2017 від 14.11.2017, №5-2/2018 від 22.11.2018):

5.1. У разі якщо в день слухання справи виявиться тимчасово неможливим виконання суддею, в провадженні якого перебуває справа, або який є головуючим у складі колегії суддів, обов’язків судді з причин (тимчасова непрацездатність, відрядження, відпустка, навчання тощо) – повторний автоматичний розподіл судової справи не здійснюється. В цьому разі:

5.1.1. судове засідання не проводиться;

5.1.2. секретар судового засідання пропонує сторонам заповнити явочний лист, подати до суду заяву передбачену ч.9 ст.120 Господарського процесуального кодексу України та повідомляє про неможливість проведення судового засідання у зв’язку з відсутністю судді;

5.1.3. нова дата судового засідання визначається з урахуванням часу поштового перебігу, необхідного для належного повідомлення про неї учасників судового процесу, а також з урахуванням наявної інформації про тривалість відсутності судді;

5.1.4. дата нового судового засідання доводиться до відома сторін та учасників судового процесу у спосіб, визначений ст.120 Господарського процесуального кодексу України, після усунення обставини, які перешкоджали виконанню обов'язків судді (суддів).

21.02.19р. судом направлено на адресу сторін ухвалу-повідомлення в порядку ст.ст. 120, 121 Господарського процесуального кодексу України про те, що судове засідання у справі №922/72/19 відбудеться 26.02.19р. об 11:30 год.

26.02.19р. від позивача надійшли документи для долучення до матеріалів справи, які долучено судом до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні 28.02.19р. підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 28.02.19р. не з'явився.

Враховуючи те, що норми Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.

01.02.2015 року між ТОВ «ОЙЛ ТРАСТ» (надалі Позивач, Платник) та ТОВ «ОЙЛ СЕРВІС» (надалі Відповідач, Користувач) було укладено Договір №2 про компенсацію витрат за спожиті послуги водопостачання, водовідведення та користування електроенергією (далі Договір).

Згідно преамбули Договору, у зв’язку з прийомом у тимчасове користування автозаправних станцій (Додаток №1) згідно договорів оренди майна від 01.12.2014 року, укладених між орендодавцями ТОВ «Російсько-українська паливна компанія «Рута і К», ПАТ «Одеснафтопродукт», ТОВ «Новел-Істейт», ТОВ «Гед Холдінгз» та орендарем ТОВ «ОЙЛ СЕРВІС». З огляду на те, що з 01.08.2015 року Користувач почав користуватися послугами водопостачання, водовідведення та споживати електроенергію, але плату за користування сплачує Платник.

Приймаючи до уваги, що процедура укладення договорів Користувачем з водопостачальними та енергопостачальними компаніями є тривалою, сторони уклали цей Договір.

Предметом Договору (п. 1.1.) є здійснення Платником компенсації витрат за спожиті послуги водопостачання, водовідведення та користування електроенергією в період з 01.02.2015 року по АЗС згідно Додатку №1 до дати укладення Користувачем договорів з водопостачальними та енергопостачальними компаніями.

Відповідно до п.1.2 Договору, під витратами за користування послугами водопостачання, водовідведення та електроенергією в цьому Договорі розуміється сума коштів, яку Користувач повинен сплачувати відповідно до наданих рахунків.

Відповідно до пунктів 2.1, 2.3 Договору, розрахунки з компенсації витрат за спожиті послуги водопостачання, водовідведення та користування електроенергією здійснюються по першій вимозі Платника у наступному порядку: Платник виставляє Користувачу рахунок на суму, що відповідає сумам фактично сплаченим Платником за спожиті послуги водопостачання, водовідведення та спожиту електроенергію в період з 01.02.2015 року по АЗС згідно Додатку №1, до дати укладення Користувачем договорів з водопостачальними та енергопостачальними компаніями.

Користувач зобов'язаний сплатити рахунок, наданий Платником, протягом двадцяти днів з моменту отримання Користувачем рахунку, шляхом перерахування Користувачем грошових коштів на поточний рахунок Платника.

Строк дії Договору відповідно до п. 4.1 Договору - до повного виконання зобов’язань Сторонами.

У відповідності до Акту №Б-00000007 від 30.06.2015 року здачі-прийомки виконаних робіт ТОВ«ОЙЛ ТРАСТ» сплачено компенсацію витрат за спожиті послуги водопостачання, водовідведення та користування електроенергією ТОВ «ОЙЛ СЕРВІС» в сумі 7315,01 гривень.

У відповідності до Акту №Б-00000009 від 31.07.2015 року здачі-прийомки виконаних робіт ТОВ«ОЙЛ ТРАСТ» сплачено компенсацію витрат за спожиті послуги водопостачання, водовідведення та користування електроенергією ТОВ «ОЙЛ СЕРВІС» в сумі 11353,78 гривень.

Відповідач в порушення п. 2.3. Договору, до теперішнього часу не сплатив рахунок шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок ТОВ «ОЙЛ ТРАСТ», протягом двадцяти днів з моменту отримання ТОВ «ОЙЛ ТРАСТ» рахунку (акти здачі-прийомки виконаних робіт).

Таким чином, ТОВ «ОЙЛ СЕРВІС» станом на дату звернення до суду не повернуло ТОВ «ОЙЛ ТРАСТ» грошові кошти сплачені на підставі Договору, таким чином сума заборгованості ТОВ «ОЙЛ СЕРВІС» становить 18668,79 грн.

Надаючи правову кваліфікацію доказам які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов’язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є договір та інші правочини та юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

У відповідності із ст.173 ГК України та ст.509 ЦК України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб’єкт господарювання (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вичинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб’єкту (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утримуватися від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язків.

Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.7 ст.179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов’язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов’язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не припустив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Станом на момент розгляду справи, відповідач не сплатив 18668,79 грн. заборгованості та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15,16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з положеннями ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України).

Враховуючи, що відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, статей 193, 198 Господарського кодексу України, зобов’язання повинні виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно вимогам закону, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би підтверджував сплату заборгованості за договором у сумі 18668,79 грн., суд вважає позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 18668,79 грн. заборгованості, правомірні та обґрунтовані, такі, що не спростовані відповідачем, тому підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 129 ГПК України. Судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином судові витрати покладаються на відповідача в повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 509, 598, 612, Цивільного кодексу України; ст.ст. 173, 174, 179, 193, 197 Господарського кодексу України; ст.ст. 1, 2, 4, 5, 12, 13, 14, 15, 73, 74, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 256, 257, 259 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ойл сервіс", м. Харків на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ойл Траст", м. Харків заборгованість в сумі 18668,79 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 1762,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку для оскарження. Зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення буде складено та підписано 04.03.19р.

Суддя ОСОБА_2