Постановление суда № 80229152, 05.03.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у забезпеченні позову

05 березня 2019 року м. Житомир справа № 240/258/19

категорія 106020000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Єфіменко О.В., розглянувши у порядку письмового провадження заяву про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом Державного реєстратора відділу речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Департаменту реєстрації Житомирської міської ради ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Житомирській області про визнання протиправним та скасування наказу, -

встановив:

16.01.2019 Державний реєстратор відділу речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Департаменту реєстрації Житомирської міської ради ОСОБА_1 звернулась до Житомирського окружного адміністративного суду із позовом, у якому просить визнати протиправним та скасувати наказ Головного територіального управління юстиції у Житомирській області №296/6 «Про часткове задоволення скарги ОСОБА_2 від 30.10.2018» від 15.11.2018.

Після усунення позивачем недоліків позовної заяви, ухвалою суду від 01.02.2019 відкрите провадження у справі за правилами загального позовного провадження з призначення підготовчого засідання на 26.02.2019 на 14:00.

19.02.2019 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 18.02.2019 за вих. №95/14/2.4/2019/3060 (а.с. 98-105).

У підготовчому засіданні 26.02.2019 оголошено перерву до 27.03.2019 до 14:00, що внесено секретарем до протоколу судового засідання від 26.02.2019 (а.с. 160-161).

01.03.2019 позивач через відділ документального забезпечення суду подала клопотання про забезпечення позову шляхом зупинення дії п.6 п.7 наказу Головного територіального управління юстиції у Житомирській області №296/6 «Про часткове задоволення скарги ОСОБА_2 від 30.10.2018» від 15 листопада 2018 року та поновлення доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно до набрання законної сили рішенням у даній справі.

В обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову вказала на очевидні ознаки протиправності наказу по відношенню до неї. Зазначає, що оскаржуваний наказ від 15.11.2018 №296/6 "Про часткове задоволення скарги ОСОБА_2 від 30.10.2018" є явно незаконним, тому є усі підстави вважати, що у разі невжиття заходів забезпечення позову буде завдано шкоду законним правам та інтересам позивача, оскільки оспорюваний наказ, а саме: п.6, 7 по своїй суті порушує гарантоване Конституцією України право на працю позивача, так як трудова діяльність державного реєстратора пов’язана із доступом до Державного реєстру речових прав, а тому незупиненням дії вказаного наказу буде заподіяна шкода правам позивача, а також правам матеріального характеру до ухвалення рішення в адміністративній справі, адже відповідна господарська діяльність є єдиним джерелом доходу позивача, оскаржуваним наказом Головне територіальне управління юстиції у Житомирській області фактично позбавило позивача можливості отримувати дохід відповідно до своєї діяльності та змоги забезпечити своїх малолітніх дітей. При цьому позивач також зазначає, що у неї залишились зобов'язання перед державою у вигляді сплати податків не зважаючи на зупинення її діяльності.

У частині 1 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Ознайомившись із заявою про забезпечення позову та приєднаними до неї документами, суд при вирішенні питання щодо наявності підстав для забезпечення адміністративного позову виходить з наступного.

Частиною першою статті 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Відповідно до ч.2 ст.150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з ч.1 ст.151 КАС України позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Відповідно до ч.2 ст.151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб

За змістом частин 1, 4, 5, 6 статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

З урахування вказаного суд наголошує, що забезпечення позову - це заходи адміністративного процесуального припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим. Вони повинні гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову. Значення цього інституту адміністративного процесуального права в тому, що ним захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення. Мета забезпечення позову це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового рішення, а також перешкоджання спричинення значної шкоди заявнику.

Таким чином, заходи забезпечення позову не мають якогось дискримінаційного характеру стосовно певної сторони у спорі, їх застосування здійснюється у рамках дискреційних повноважень суду і на основі принципів змагальності та процесуального рівноправ'я сторін.

Відтак, під час вирішення питання про забезпечення позову адміністративний суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що законодавець встановив наступні підстави для постановляння ухвали про забезпечення позову у справі: існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; захист прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат та наявні ознаки очевидної протиправності оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності.

Із аналізу наведених норм випливає, що забезпечення адміністративного позову можливе виключно за наявності вищевказаних обставин, які підлягають доведенню позивачем та встановленню судом у разі вжиття таких заходів.

Разом з цим, варто зазначити, що розглядати заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність способу забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

В обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії п.6 п.7 наказу Головного територіального управління юстиції у Житомирській області №296/6 «Про часткове задоволення скарги ОСОБА_2 від 30.10.2018» від 15.11.2018 та поновлення доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно до набрання законної сили рішенням у даній справі, позивач вказує на очевидні ознаки його протиправності.

Жодних доказів на підтвердження існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, до ухвалення судового рішення в адміністративній справі, а також, що відновлення прав без вжиття заходів забезпечення позову стане неможливим, суду надано не було.

Задоволення вимог даної заяви, на думку суду, призведе до фактичного вирішення справи по суті позовних вимог, що є недопустимим.

Зважаючи на викладене, а також враховуючи те, що висновки щодо очевидності ознак протиправності оскаржуваного наказу можуть бути зроблені лише на підставі дослідження поданих сторонами доказів під час судового розгляду конкретної справи, суд приходить до висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення даного позову.

Крім того, суд звертає увагу позивача, що додані нею до клопотання про забезпечення позову копії свідоцтв про народження дітей не можуть слугувати достатнім та належним доказом, у розумінні статтей 73, 76 КАС України, що підтверджують заподіяння шкоди її майновим правам. Доказів того, що саме позивач, одна, матеріально утримує своїх неповнолітніх дітей суду не надано.

Згідно з ч.5 ст.154 КАС України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Відповідно до ч.8 ст.154 КАС України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено.

Керуючись статтями 150, 151, 156, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Відмовити державному реєстратору відділу речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Департаменту реєстрації Житомирської міської ради ОСОБА_1 у забезпеченні позову.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду, у строк та в порядку, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп.15.5 п.15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст ухвали складено: 5 березня 2019 року.

Суддя О.В. Єфіменко