Постановление суда № 80211541, 28.02.2019, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

28.02.2019 р. Справа № 914/1511/18

Господарський суд Львівської області в особі судді Пазичева В.М., розглянувши позовні матеріали, а також заяву відповідача ОСОБА_1 товариства “Укртрансгаз” в особі філії “Управління магістральних газопроводів “Львівтрансгаз” за вх. № 447/19 від 15.02.2019 р. про роз’яснення судового рішення у справі

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “ДУЕТ ПАУЕР”, м. Київ

до відповідача: ОСОБА_1 товариства “Укртрансгаз” в особі філії “Управління магістральних газопроводів “Львівтрансгаз”, м. Львів

про: визнання договору укладеним

Суддя: Пазичев В.М.

При секретарі: Вашкевич Н.І.

Представники сторін не запрошувались.

Суд встановив: 14.08.2018 року за вх. № 1600 в канцелярії Господарського суду Львівської області зареєстровано позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “ДУЕТ ПАУЕР” до ОСОБА_1 товариства “Укртрансгаз” в особі філії “Управління магістральних газопроводів “Львівтрансгаз” про визнання договору укладеним.

11.12.2018 р. Господарським судом Львівської області у справі № 914/1511/18 винесено рішення, яким вирішено уточнені (змінені) позовні вимоги – задоволити. Вважати укладеним договір про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) між ОСОБА_1 товариством “Укртрансгаз” в особі Філії “Управління магістральних газопроводів “ЛЬВІВТРАНСГАЗ” (вул. Рубчака, 3, м. Львів, 79053, код ЄДРПОУ 25560823) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ДУЕТ ПАУЕР” (вул. Ігорівська, 1/8, літ. Г. м. Київ. 04070, код ЄДРПОУ 37177311) в редакції Договору позивача.

04.02.2019 р. за вх. № 285/19 представник позивача подав до канцелярії суду заяву про внесення виправлень в рішення суду. У заяві позивач зазначив, що позивачем у прохальній частині заяви про зміну предмету позову від 2 листопада 2018 року наведено текст специфікації разом з договором, який ТОВ «ДУЕТ ПАУЕР» просило визнати укладеним. В пункті 2 резолютивної частини рішення суду в тексті договору вказана специфікація згадується неодноразово, проте, після тексту договору вона відсутня. Таким чином, позивач вважає, що в пункті 2 резолютивної частини рішення допущена описка і необхідно внести виправлення у вигляді тексту специфікації, розміщеного після тексту договору.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 08.02.2019 р., у задоволенні заяви позивача від 04.02.2019 р. за вх. № 285/19 про внесення виправлень в рішення Господарського суду Львівської області від 11.12.2018 р. у справі № 914/1511/18 відмовлено, в зв’язку з невідповідністю заявлених в ній вимог нормам чинного законодавства України.

15.02.2019 р. за вх. № 447/19 представник відповідача подав заяву про роз’яснення судового рішення.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 18.02.2019 р., заява відповідача про роз’яснення судового рішення залишена без руху, заявнику надано строк до 27.02.2019 р. для виправлення недоліків, що вказані в ухвалі.

21.02.2019 р. за вх. № 7456/19 представник відповідача виправив недоліки заяви про роз’яснення судового рішення, надавши докази сплати судового збору.

У заяві про роз’яснення судового рішення, заявник зазначає, що, згідно зі ст. 18 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Частинами 3-5 статті 180 вказаного Кодексу передбачено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Відповідно до законодавства, істотними умовами будь-якого договору є умови про предмет; умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду; а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнута згода (ст. 638 Цивільного кодексу України).

Заявник зазначає, що у рішенні Господарського суду Львівської області від 11.12.2019 р. зазначено про задоволення змінених (уточнених) позовних вимог ТзОВ «ДУЕТ ПАУЕР» та викладено текст договору, зазначений позивачем в заяві про уточнення позовних вимог.

При цьому, у тексті договору, що визнаний укладеним за рішенням суду, міститься неодноразове відсилання до специфікації як невід’ємної частини договору про закупівлю (п.п. 1.2., 3.3., 5.1., 5.2. договору). Крім того, у специфікації визначено найменування товару, який є предметом договору, ціна за одиницю, кількість товару, строк та місце поставки, що є істотними умовами договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 187 ГК України, день набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

Заявник вважає, що зв’язку з тим, що в резолютивній частині рішення суду від 11.12.2018 р. не зазначено умов щодо кількості товару, асортименту товару, ціни за одиницю товару, що містяться у специфікації до договору, без роз’яснення Господарським судом Львівської області змісту рішення у справі № 914/1511/18, його важко виконати, оскільки існує значна ймовірність неправильного виконання внаслідок неясності резолютивної частини рішення.

Заявник стверджує, що існує необхідність в роз’ясненні рішення від 11.12.2018 р. у справі № 914/1511 /18 в частині того, чи підлягає виконанню договір купівлі-продажу без специфікації до договору, яка є його невід’ємною частиною та містить істотні умови договору, зокрема умови щодо ціни за одиницю товару, кількості та асортименту товару, що є предметом договору.

В зв’язку з вищенаведеним, суд наголошує, що, як зазначено в заяві відповідача, в самих умовах Договору має місце посилання на специфікацію, зокрема:

- Згідно 1.2. Договору, найменування (номенклатура, асортимент), кількість Товарів, одиниця виміру, ціна за одиницю, строк поставки, місце поставки, інші умови зазначаються у Специфікації.

- Згідно 3.3. Договору, ціна за одиницю Товару наведена у Специфікації.

- Згідно 5.1. Договору, постачальник зобов'язується передати Покупцю Товари в кількості, строки та в місці поставки, відповідно до Специфікації.

- Згідно 5.2. Договору, відвантаження Постачальником не вказаних у Специфікації Товарів не допускається.

Також, згідно чинного законодавства України, специфікація – це невід’ємна частина договору, в якій обумовлюється кількість товару, що підлягає поставці, розгорнутий асортимент із визначенням постачання за термінами, передбаченими в договорі.

Крім того, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 22 Закону України «Про публічні закупівлі», тендерна документація повинна містити: інформацію про необхідні технічні, якісні та кількісні характеристики предмета закупівлі, у тому числі відповідну технічну специфікацію (у разі потреби - плани, креслення, малюнки чи опис предмета закупівлі). При цьому технічна специфікація повинна містити: детальний опис товарів, робіт, послуг, що закуповуються, у тому числі їх технічні та якісні характеристики; вимоги щодо технічних і функціональних характеристик предмета закупівлі у разі, якщо опис скласти неможливо або якщо доцільніше зазначити такі показники; посилання на стандартні характеристики, вимоги, умовні позначення та термінологію, пов’язану з товарами, роботами чи послугами, що закуповуються, передбачені існуючими міжнародними або національними стандартами, нормами та правилами.

Цим же законом передбачено, що технічна специфікація, є складовою частиною тендерної документації.

Також, виходячи із змісту позовної заяви, між сторонами не було спору щодо додатків оспорюваного Догвору. Отже, наявність і зміст додатків до Договору не була предметом дослідження в ході судового розгляду справи, оскільки таких вимог сторонами не зазначалося, а специфікація, про яку зазначено в заяві, не є частиною умов оспорюваного Договору, а лише додатком до нього, на який має місце посилання безпосередньо в тексті умов Договору, зміст якого узгоджений сторонами при проведення тендерної процедури.

Відповідно до ст. 245 ГПК України, за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз’яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення.

Подання заяви про роз’яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред’явлене до примусового виконання.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 234, 245, ГПК України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Заяву відповідача від 15.02.2019 р. за вх. № 447/19 про роз’яснення судового рішення - задоволити.

2. Роз’яснити рішення Господарського суду Львівської області від 11.12.2018 р. у справі № 914/1511/18, зазначивши, що специфікація, про яку зазначено в заяві, є додатком до Договору, обов’язкова наявність якого передбачена тендерною процедурою закупівель відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі», а також передбачено п.п. 1.2, 3.3, 5.1 Договору, що судовим рішенням визнаний укладеним.

Веб-адреса сторінки в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть ознайомитися із даною ухвалою - http://reyestr.court.gov.ua/.

Ухвала суду набирає законної сили в строк та в порядку, передбачених ст. 235 ГПК України. Повний текст ухвали виготовлено 28.02.2019 р.

Ухвала суду може бути оскаржена в строк і в порядку, передбачених ст. ст. 254-257 ГПК України.

Суддя Пазичев В.М.