№ 80113340, 25.02.2019, Херсонський міський суд Херсонської області

Справа № 766/22206/18

н/п 3/766/385/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2019 року м. Херсон

Суддя Херсонського міського суду Херсонської області Стамбула Н.В., за участю прокурора Гончарова В., розглянувши матеріали адміністративної справи, які надійшли від Департаменту внутрішньої безпеки Херсонського управління національної поліції України про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 В»ячеслава Анатолійовича, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН судом не встановлений, громадянина України, який народився в Херсонській області Цюрупинського району с. Раденськ, на момент вчинення адміністративного правопорушення займав посаду старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Херсонській області, проживає та зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, б. 19 кв. 4,

за ст.172-6 ч. 1 КУпАП,

в с т а н о в и в :

Встановлено, що наказом начальника ГУНП в Херсонській області № 212 о/с від 01.11.2016 старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 призначено з 26.10.2016 на посаду старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Херсонській області.

Присягу на вірність Українському народу ОСОБА_1 було складено 07.11.2015.

Наказом начальника ГУНП в Херсонській області від 30.06.2017 № 170 о/с старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції з 30.06.2017, згідно із пунктом 7 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліції» (за власним бажанням).

Частиною 1 статті 17 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Відповідно до частини 1 статті 59 Закону України «Про Національну поліцію» служба в поліції визначається як державна служба особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Згідно з частиною 1 статтею 61 Закону України «Про Національну поліцію» на поліцейських поширюються обмеження, визначені Законом України «Про запобігання корупції».

У положенні пункту 1 Розділу II наказу від 09.11.2016 № НОМЕР_1 України «Про затвердження Правил, етичної поведінки поліцейських» зазначено, що під час виконання службових обов'язків поліцейський повинен неухильно дотримуватись антикорупційного законодавства України, обмежень, пов'язаних зі службою в Національній поліції України, визначених Законами України «Про Національну поліцію», «Про запобігання корупції» та іншими актами законодавства України.

Згідно з підпунктом «з» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» поліцейські є суб»єктами, на яких поширюється дія вищевказаного Закону.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про запобігання корупції» суб'єкти декларування - особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а» і «в» пункту 2, пунктах 4 і 5 частини першої статті 3 цього Закону, інші особи, які зобов'язані подавати декларацію відповідно до цього Закону.

Таким чином, згідно до підпункту «з» пункту 1 частини 1 статті З Закону України «Про запобігання корупції» ОСОБА_1 є суб'єктом декларування та відповідальності, на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції».

Згідно зі статтею 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь, гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Згідно з частиною 2 статті 45 Закону України «Про запобігання корупції», особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а» і «в» пункту 2, пункті 5 частини першої статті 3 цього Закону, які припиняють діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, подають декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями.

Відповідно до підпункту 2 пункту 1 Роз'яснення щодо застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно заходів фінансового контролю, що затверджені Рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 11.08.2016 № 3 декларація суб'єкта декларування, який припиняє діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, що подається не пізніше дня такого припинення. Якщо припинення зазначених функцій відбулося з ініціативи роботодавця, декларація подається не пізніше двадцяти робочих днів з дня, коли суб'єкт декларування дізнався чи повинен був дізнатися про таке припинення. Декларація суб'єкта декларування, який припиняє діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, охоплює період, який не був охоплений деклараціями, раніше поданими таким суб'єктом декларування, та містить інформацію станом на останній день такого періоду. Останнім днем такого періоду є день, що передує дню подання декларації. Під раніше поданими деклараціями розуміються як декларації, що були подані до Реєстру відповідно до Закону України «Про запобігання корупції».

Відповідно до пункту 2 Порядку перевірки факту подання суб'єктами декларування декларацій відповідно до Закону України «Про запобігання корупції» та повідомлення Національного агентства з питань запобігання корупції про випадки неподання чи несвоєчасного подання таких декларацій, що затверджений Рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції № 19 від 06.09.2016, зареєстрованим Міністерством юстиції України від 15.11.2016 за № 1479/29609 припиненням діяльності, пов'язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, є день видачі трудової книжки суб'єкту декларування, із зазначенням підстав такого припинення.

Згідно з листом НАЗК від 02.03.2017 № 93-05/4886/17, дата публікації документів, вказана у публічній частині інформаційно-телекомунікаційної системи «Єдиний державний реєстр декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування» співпадає з фактичною датою подання суб'єктами декларування документів до Реєстру.

Відповідно до статті 47 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Статтею 116 КЗпП визначено, що про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

30.06.2017 ОСОБА_1 особисто отримано трудову книжку, посвідчення до РВК, припис до військкомату, довідку з місця роботи та корінець-попередження про обов'язок подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування «перед звільненням» та «після звільнення», що підтверджується відповідною розпискою.

Відповідно до інформації ОСОБА_2 в Херсонській області від 18.10.2018 № 1110/10/01-2018 із ОСОБА_1 проведено повний розрахунок по заробітній платі 11.07.2017 року.

Таким чином, 11.07.2017 року є днем припинення ОСОБА_1 діяльності, як особи, уповноваженої на виконання функцій держави.

Відповідно до листа НАЗК від 23.07.2018 Херсонське управління ДВБ НП України було поінформоване про періоди неналежного функціонування Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та про збої в роботі Реєстру, відповідно до якого таких проблем у роботі Реєстру 30.06.2017, 11.07.2017 не було.

Згідно листа начальника СУ ГУНП в Херсонській області вих. № 8/22/02/8-2018 від 12.10.2018 встановлено, що колишній слідчий СУ ГУНП в Херсонській області ОСОБА_1 на момент звільнення (на 30.06.2017) у відпустці, лікарняному, відрядженні не перебував. ОСОБА_1 протягом 2017 року працював у службовому кабінеті № 323, розташованому на 3-му поверсі адміністративної будівлі ГУНП в Херсонській області, його робоче місце було об лаштоване комп'ютерною, технікою, вихід до мережі Інтернет здійснювався через систему Wi-Fi.

Вказане свідчить про наявність технічної та фізичної можливості у ОСОБА_1 для своєчасної подачі декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями, як особи, уповноваженої на виконання функцій держави (перед звільненням).

Разом з тим, відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру осіб, уповноважених на виконання функцій держави та місцевого самоврядування ОСОБА_1 подав до Реєстру декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями, як особи, яка припиняє виконання функцій місцевого самоврядування (перед звільненням) 03.08.2017 о 09:15 год., тобто несвоєчасно (https://public.nazk.gov.ua/declaration/77f2ecd3-f37d-4356-b0bb-7a4b060450fe).

Крім того, відповідно до розписки від 30.06.2017 про отримання ОСОБА_1 трудової книжки та інших документів, до його відома під підпис доведено вимоги пункту 2 частини 1 статті 3, частини 2 статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» щодо обов'язку подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за період, неохоплений раніше поданою декларацією (перед звільненням), та наступного року - декларацію за минулий рік (після звільнення).

У своєму поясненні ОСОБА_1 підтвердив факт несвоєчасної подачі декларації особи, уповноваженої на виконання функції держави або місцевого самоврядування, за період не охоплений раніше поданими деклараціями, як особа, яка припиняє виконання функцій держави (перед звільненням). Також, ОСОБА_1 пояснив, що поважною причиною несвоєчасної подачі декларації зазначив необізнаність із вимогами Закону про подачу декларації у день звільнення.

Про обізнаність ОСОБА_1 з вимогами антикорупційного законодавства та про вміння працювати у Єдиному державному реєстрі декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави та місцевого самоврядування, також свідчить той факт, що ОСОБА_1 31.10.2016, 17.02.2017 успішно подані щорічні декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно за 2015 та 2016 роки.

Одним із основоположних принципів діяльності із запобігання і протидії корупції є невідворотність відповідальності за вчинення корупційних правопорушень, оскільки ці правопорушення несуть негативні наслідки, які можуть виявитися у підриві авторитету державних органів та органів місцевого самоврядування та зашкодити суспільним інтересам, отже таке правопорушення не може бути визнане як малозначне.

Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до статті 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Склад вказаного правопорушення є формальним, тобто таким, який не передбачає наслідків як обов'язкового елементу об'єктивної сторони, в той час як обов'язковим елементом об'єктивної сторони формального складу завжди є діяння.

Об'єктивна сторона частини 1 статті 172-6 КУпАП встановлює адміністративну відповідальність за порушення вимог щодо вимог фінансового контролю: несвоєчасне подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Крім того, суб'єктивна сторона частини 1 статті 172-6 КУпАП передбачена тим, що ОСОБА_1 був обізнаний про вимоги фінансового контролю, зокрема необхідні терміни подачі декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями, як особи, яка припиняє виконання функцій держави (перед звільненням) та ознайомлений з вимогами фінансового контролю, згідно Закону України «Про запобігання корупції». Знав, що припинивши виконання функцій місцевого самоврядування, він зобов'язаний у день припинення такої діяльності подати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями, як особи, уповноваженої на виконання функцій держави (перед звільненням).

Відсутність суспільної шкоди від адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, так само як і відсутність шкідливих наслідків від нього не є тими необхідними та достатніми підставами для застосування вимог

статті 22 КУпАП.

Таким чином, ОСОБА_1, обіймаючи посаду старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Херсонській області, будучи суб'єктом декларування та відповідальності згідно зі статтею 1, підпунктом «з» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», у порушення вимог ч. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» несвоєчасно (03.08.2017) та без поважних причин, маючи фізичні та технічні можливості, подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функції держави або місцевого самоврядування, за період не охоплений раніше поданими деклараціями, як особа, яка припиняє виконання функцій держави

(перед звільненням).

Отже, ОСОБА_1 вчинив правопорушення, пов'язане з корупцією, передбачене ч. 1 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

В судовому засіданні порушник ОСОБА_3 свою вину не визнав в повному обсязі.

Старший оперуповноважений в ОВС Херсонського управління Департаменту внутрішньої безпеки НП України в судовому засіданні підтримав складений протокол та просив визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст 172-6 КУпАП.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно із ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності та враховуючи обставини вчинення правопорушення, вважаю, що в діях ОСОБА_1 міститься склад адміністративного правопорушення передбаченого ст. 172-6 ч.1 КУпАП, оскільки його вина повністю підтверджується матеріалами справи, зокрема протоколом про адміністративне правопорушення №10/2018 від 08.11.2018 року, витягом з «Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», витягом з наказу начальника ГУНП в Херсонській області від 01.11.2017 року № 212 о/с «Про особовий склад»; витягом з наказу начальника ГУНП в Херсонській області від 30.06.2017 року № 170 о/с «Про особовий склад»; копією присяги ОСОБА_1; поясненнями ОСОБА_1; копією розписки про отримання оригіналів документів та доведення до відома обов»язку подання декларації; копією листа НАЗК від 02.03.2017 року № 93-05/4886/17; копією листа НАЗК від 23.07.2018 року № 71-05/3194/18; копією листа ДП «Українські спеціальні системи» від 18.01.2018 року № 07-873 та іншими матеріалами отриманими під час проведення перевірки.

За правилами ч. З ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов'язаного з корупцією, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його

вчинення.

Встановлено, що відповідно до протоколу датою виявлення інкримінованого правопорушення є 08.11.2018 року.

В силу чинного законодавства останнім днем притягнення особи до адміністративної відповідальності є 08.02.2019 року.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

Вказівка законодавця у зазначеній нормі «на момент розгляду справи», означає, що провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю, якщо на початок розгляду справи закінчилися строки, встановлені ст. 38 КУпАП. Разом із цим, сам розгляд справи про адміністративне правопорушення та його закінчення не обтяжений строками, визначеними ст.38 КУпАП, а передбачений ст. 277 КУпАП, що є гарантією всебічного, об'єктивного і повного з'ясування всіх обставин, які мають значення для вирішення справи.

Крім того, закінчення строку накладення адміністративного стягнення є нереабілітуючою підставою для закриття провадження у справі, як наприклад відсутність в діях особи складу чи події адміністративного правопорушення, у зв'язку із чим визнання вини, особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, є обов'язковим з огляду на вимоги ст.280 КУпАП.

Враховуючи, що адміністративне стягнення за вчинення правопорушення пов'язаного з корупцією може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення, а тому з урахуванням дати вчинення та виявлення інкримінованих правопорушень, станом на 25.02.2019 строк накладення адміністративного стягнення сплив.

Зі змісту наведених правових норм вбачається, що закриття провадження на підставі ч. З ст. 38, п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП можливе за одночасної наявності таких умов як: вчинення (виявлення) адміністративного правопорушення; спливу встановленого законом строку, перебіг якого розпочинається з дня вчинення адміністративного правопорушення.

При цьому для обчислення встановленого законом строку для накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі у зв'язку з його спливом необхідним є встановлення факту вчинення адміністративного правопорушення.

Так, відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

З огляду на зазначене, закриття провадження у справі за п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП можливе лише за умови встановлення судом факту вчинення особою винної протиправної дії чи допущення винної протиправної бездіяльності, що підпадає під ознаки адміністративного правопорушення. Наявність можливого адміністративного правопорушення, не доведеного та не підтвердженого належними та допустимими доказами, не може бути достатньою підставою для закриття провадження у справі відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

В силу вимог ст.ст. 245, 251, 252,280 КУпАП суд повинен повно, всебічно й об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дати оцінку зібраним у ній доказам і постановити судове рішення.

При цьому норм щодо відсутності у суду повноважень на встановлення обставин щодо вчинення адміністративного правопорушення, наявності вини особи у його вчиненні у разі прийняття постанови про закриття провадження за п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП вказаний Кодекс не містить.

Також, відповідно до п.5 інформаційного листа судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22.05.2017 №223-943/0/4-17 якщо на момент розгляду справи в суді закінчились строки притягнення особи до адміністративної відповідальності, то суд в разі заперечення особою своєї вини чи наявності у її діях складу адміністративного правопорушення спочатку в повному обсязі досліджує всі обставини справи, встановлює, чи містить діяння ознаки та склад адміністративного корупційного правопорушення, чи належить особа до суб'єктів цього корупційного правопорушення, чи винна вона в його вчиненні, і лише після цього закриває провадження у справі.

Таким чином, оскільки на момент розгляду справи по суті строк накладення адміністративного стягнення закінчився, то провадження по справі повинно бути закрито.

Керуючись ст.ст.38, 172-6,227,283, 284 КУпАП, суд –

п о с т а н о в и в :

ОСОБА_1 В»ячеслава Анатолійовича визнати винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 172-6 ч.1 КУпАП.

Провадження по справі про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 В»ячеслава Анатолійовича за ст. 172-6 ч.1 КУпАП - з а к р и т и в зв’язку з закінченням на момент розгляду справи по суті строку накладення адміністративного стягнення, передбаченого ч.3 ст. 38 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Постанова набирає чинності ______ року.

Суддя: Н.В.Стамбула