Решение № 80098770, 25.01.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2019 року Справа № 160/8720/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кучми К.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2; РНОКПП НОМЕР_1) до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (53210, Дніпропетровська область, м.Нікополь, пр.Трубників, буд.27; код ЄДРПОУ 39634478) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2018 року ФОП ОСОБА_1 звернулася до адміністративного суду з вищезазначеним позовом, в якому просить суд: визнати незаконним нарахування заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску у сумі 11 909,08 грн. та зобов'язати Нікопольську ОДПІ Головного управління ДФС у Дніпропетровській області скасувати нарахування недоїмки у розмірі 11 909,08 грн. про що внести відповідну інформацію до облікової картки платника податків її, як фізичної особи-підприємця.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що вона є суб'єктом підприємницької діяльності, перебуває на спрощеній системі оподаткування, та є пенсіонером за віком, а тому звільнена від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. У серпні 2018 року вона звернулася до державного реєстратора щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, та дізналася про порушення своїх прав, а саме, що відповідачем не знято ФОП ОСОБА_1 з обліку, у зв'язку з наявністю заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску в сумі 11909,08 грн. Позивач вважає дії відповідача протиправними, а тому просить суд зобов'язати відповідача скасувати недоїмку у розмірі 11 909,08 грн., про що внести відповідну інформацію до облікової картки платника податків (а.с.4-5).

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.11.2018 року у даній справі відкрито провадження, та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Також, ухвалою суду відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом п'ятнадцяти днів, з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі, а позивачу п'ять днів для подання відповіді на відзив, з дня отримання відзиву на позов.

До суду від відповідача повернулось рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, в якому зазначено, що уповноваженою особою відповідача отримано ухвалу суду від 26.11.2018 року про відкриття провадження у справі та копію позовної заяви.

У встановлений ухвалою суду строк, крім того, до теперішнього часу, відповідачем не подано до суду письмового відзиву на позов.

Відповідно до ч.2 ст.175 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву, у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Частиною 4 ст.159 КАС України встановлено, що неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно із ст.258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Частинами 5, 8 ст.262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

За викладених обставин, відповідно до вимог ст.ст.258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є суб'єктом підприємницької діяльності та перебуває на спрощеній системі оподаткування (а.с.9).

Разом з тим, згідно пенсійного посвідчення НОМЕР_2 від 24.02.2009 року, позивач є пенсіонером за віком (а.с.14).

Описом документів, що надаються фізичною особою державному реєстратору для проведення реєстраційної дії «Державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем за її рішенням» підтверджується, що 28.08.2018 року позивач звернулася до державного реєстратора щодо проведення реєстраційних дій припинення підприємницької діяльності (а.с.10).

Листом Нікопольської ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області №1584/8/04-36-58-09 від 12.11.2018 року, повідомлено, що ФОП ОСОБА_1 станом на 08.11.2018 року має заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску у сумі 11 909,08 грн. (а.с.8).

Пунктом 4 ч.1 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до ч.4 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Таким чином, ч.4 ст.4 Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» чітко встановлено, що позивач, як пенсіонер за віком, звільнена від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Судом встановлено, що постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.07.2013 року по справі № 804/9355/13-а за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 було скасовано вимогу про сплату недоїмки № Ф-1045 Управління Пенсійного фонду України у м.Нікополі та Нікопольському районі Дніпропетровської області від 03.05.2013 р., та зобов'язано відповідача утриматись від нарахування єдиного внеску та прийняття вимог про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за відсутності змін у діючому законодавстві України.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2014 року по справі № 804/9355/13-а апеляційну скаргу УПФ України в м.Нікополі та Нікопольському районі Дніпропетровської області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.07.2013 року було задоволено частково, постанову скасовано, позов ФОП ОСОБА_1 задоволено частково, скасовано вимогу про сплату недоїмки № Ф-1045 УПФ України в м. Нікополі та Нікопольському районі Дніпропетровської області від 03.05.2013 року (а.с.6-7).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.06.2014 року відмовлено у відкритті касаційного провадження по справі № 804/9355/13-а за касаційною скаргою УПФ України в м.Нікополі та Нікопольському районі Дніпропетровської області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.07.2013 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2014 року виходячи з того, що скаржником не наведено обґрунтованих доводів допущення судами порушення норм матеріального права.

Таким чином, рішення суду по справі № 804/9355/13-а набрало законної сили 15.05.2014 року.

Суд також звертає увагу на практику ЄСПЛ, засновану на принципах Європейської конвенції з прав людини, що узгоджується із приписами статті 19 Конституції України, яка встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тобто забезпечувати відповідні гарантії проти свавільного порушення прав, свобод та інтересів юридичних і фізичних осіб.

Позитивні зобов'язання сформульовані Європейським судом під час застосування окремих статей Конвенції, зміст яких визначає усталена судова практика ЄСПЛ.

Основною характеристикою позитивних зобов'язань держави є те, що, по суті, вони вимагають від національних органів влади застосувати необхідні засоби для гарантування прав людини, а точніше - вжити прийнятних (розумних) та належних заходів для захисту цих прав.

Розглядаючи питання, які мають загальний інтерес, органи державної влади повинні діяти коректно, дуже послідовно (рішення у справі «Беєлер проти Італії»).

Крім того, як охоронець громадського порядку держава має моральне зобов'язання бути взірцевою, вона повинна стежити за тим, щоб такими були й державні органи, що захищають публічний порядок (рішення ЄСПЛ від 19.06.2001 у справі «Звежинський проти Польщі» (заява № 34049/96).

Отже, враховуючи, що облік за позивачем єдиного соціального внеску у сумі 11909,08 грн. перешкоджає у здійсненні передбаченого законом права на припинення підприємницької діяльності, суд вважає визнати протиправним нарахування заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску у сумі 11 909,08 грн. та зобов'язати відповідача скасувати недоїмку у зазначеному розмірі.

Враховуючи, що судом захищено права позивача шляхом визнання протиправним нарахування заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску у сумі 11909,08 грн., та зобов'язано відповідача скасувати нараховану недоїмку в зазначеному розмірі, суд дійшов висновку щодо відмови у задоволенні решти позовних вимог, а саме в частині зобов'язання відповідача внести відповідну інформацію до облікової картки платника податків ФОП ОСОБА_1

Частиною 1 ст.9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що поданих позивачем доказів достатньо для повного встановлення обставин справи щодо ухвалення законного судового рішення, яким позов слід задовольнити частково.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно із ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 3 ст.139 КАС України визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Судом встановлено, що позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду у розмірі 704,80 грн., що документально підтверджується оригіналом квитанції № 0.0.1187780047.1 від 17.11.2018 року, яка наявна в матеріалах справи (а.с.3).

Враховуючи, що судом частково задоволено позов, виходячи з положень ст. 139 КАС України, суд присуджує на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму сплаченого судового збору у розмірі 352,40 грн., пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.9, 72 - 77, 90, 139, 246 - 247, 249, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним нарахування заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 у сумі 11 909,08 грн. та зобов'язати Нікопольську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області скасувати нараховану недоїмку у розмірі 11 909,08 грн.

У задоволенні решти позову - відмовити.

Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (53210, Дніпропетровська область, м.Нікополь, пр.Трубників, буд.27; код ЄДРПОУ 39634478) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2; РНОКПП НОМЕР_1) судові витрати по справі у розмірі 352,40 грн. (триста п`ятдесят двi гривнi 40 копiйок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржено в строки, передбачені статтею 295 КАС України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційної-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.

Суддя Кучма К.С.