Решение № 80098252, 26.02.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2019 року м. Житомир справа № 240/6091/18

категорія 112010200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Єфіменко О.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Коростишівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про зобов'язання вчинити певні дії, -

встановив:

20.12.2018 до Житомирського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1, у якому він просить зобов’язати Коростишівське об’єднане управління Пенсійного фонду України у Житомирській області зарахувати до страхового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком ОСОБА_1 (дата народження 22.05.1958) період проходження строкової військової служби з 20.05.1977 до 21.06.1979.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що має право на призначення пенсії, оскільки досягнув 60-річного віку, у зв'язку із чим звернувся до відповідача із вимогою щодо зарахування періоду проходження строкової військової служби з 20.05.1977 до 21.06.1979 до страхового стажу, однак отримав відмову, викладену у листі №13533/03 від 21.11.2018, яка мотивована розбіжністю у написанні прізвища у військовому квитку і паспорті заявника.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 28.12.2018 відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

25.01.2019 за вх. №1637/19 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов (а.с. 22-23). В обґрунтування заперечень останній зазначив, що позивачу було правомірно відмовлено у призначенні пенсії, оскільки в останнього було недостатньо необхідного страхового стажу. Так, вік призначення пенсії визначений ч.1 ст.26 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” становить 60 років, страховий стаж - 25 років. Наявний страховий стаж позивача 23 роки. У розрахунок страхового стажу не включено період строкової військової служби з 20.05.1977 до 21.06.1979 (військовий квиток НК №400031 від 20.05.1977) через невідповідність у написанні прізвища у військовому квитку і паспорті, а саме Цивчук - ОСОБА_1. Крім того, для підтвердження військової служби позивач не надав військового квитка, довідки військового комісаріату, військової частини. Позивач до позову додав експертний висновок Українського бюро лінгвістичних експертиз №056/450-а/2 від 13.04.2018, проте Порядком №22-1 не передбачено встановлення ідентичності записів прізвищ, імен та по батькові на підставі експертного висновку.

Як зазначає відповідач, згідно з листом Військового комісару Коростишівського ОМВК №4042 від 05.12.2018, приєднаного позивачем до позову, останній не надав жодних документів щодо підтвердження належності йому військового квитка. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 за безпідставністю і необґрунтованістю.

Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню із таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі ч.1 ст.26 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” звернувся 15.11.2018 до відповідача із заявою про призначення пенсії, оскільки у 2018 році він досягнув пенсійного віку - 60 років, що, на думку позивача, надає йому право на отримання пенсії та його загальний страховий стаж становить 25 років, що відповідає вимогам Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” (а.с. 11).

21.11.2018 на заяву ОСОБА_1 відповідач надіслав лист №13533/03 у якому повідомив про відмову у призначенні пенсії за віком. В обґрунтування відмови зазначив, що страховий стаж ОСОБА_1 становить лише 23 роки, а період проходження ним військової служби з 20.05.1977 до 21.06.1979 не включений у страховий стаж через розбіжність у написанні прізвища у військовому квитку і паспорті, а саме Цивчук - ОСОБА_1 (а.с. 12).

Не погоджуючись із вказаною відмовою відповідача позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи даний спір та надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд встановив таке.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Умови призначення пенсії за віком встановлено статтею 26 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон України №1058-IV).

Згідно ч.1 ст.26 Закону України №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років.

Згідно п.1 ст.24 Закону України №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Пунктом 2 статті 24 Закону України №1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку (до 01.01.2004 - дати набрання чинності законом) - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до пункту "в" частини 3 статті 56 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон України №1788-ХІІ) до стажу роботи зараховується військова служба.

Згідно з п.2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (із змінами), до заяви про призначення пенсії за віком окрім іншого додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637.

Відповідно до абзацу першого пункту 6 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, для підтвердження військової служби, служби цивільного захисту, служби в органах державної безпеки, розвідувальних органах, Держспецзв'язку приймаються: військові квитки; довідки військових комісаріатів, військових частин і установ системи Міноборони, МВС, МНС, Мінінфраструктури, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, ДПС, Управління державної охорони, Держспецзв'язку, Держприкордонслужби, Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС; довідки архівних і військово-лікувальних установ.

Судом встановлено, що 20.05.1977 ОСОБА_1 було видано військовий квиток серії НК №4000311 (а.с. 13). У військовому квитку вказано російською мовою прізвище - “Цивчук”, ім’я - “Сергей”, по-батькові - “Прокофьевич”, дата народження - 22.05.1958, виданий “Коростышевским районным военным комиссариатом Житомирской области”.

Оскільки, записи до військового квитка були здійснені російською мовою, зважаючи на те, що всі інші персональні дані ОСОБА_1 про особу співпадають з даними, вказаними у паспорті громадянина України (а.с. 10), суд дійшов висновку про те, що було допущено помилку під час написання прізвища позивача до військового квитка, що має наслідком відмову у зарахуванні йому періоду військової служби до страхового стажу, та, як наслідок відсутність права на отримання пенсії за віком.

У квітні 2018 року ОСОБА_1 звертався до Українського бюро лінгвістичних експертиз Національної академії наук України, де отримав експертний висновок №056/450-а/2 від 13.04.2018, в якому вказано про те, що попри розбіжності в орфографічній фіксації в документах, наданих для експертизи (військовий квиток, паспорт), а також в інших документах прізвища ОСОБА_1 та Цивчук є ідентичними (а.с. 14).

У подальшому позивач через свого представника звертався до Коростишівського ОМВК про внесення виправлень у прізвище, однак Коростишівським ОМВК надіслано відповідь на заяву представника позивача про відмову у внесенні виправлень, у зв'язку із тим, що орган, який видав військовий квиток, Коростишівський районний військовий комісаріат - ліквідовано, а громадянин ОСОБА_1 не надав жодних документів щодо підтвердження належності військового квитка №40000311 саме йому (а.с. 15).

Аналізуючи наявні у матеріалах справи копії документів, а саме: паспорт громадянина України позивача, довідку про присвоєння ідентифікаційного коду та копію експертного висновку, суд приходить до висновку про необхідність зарахування до страхового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком ОСОБА_1 період проходження ним строкової військової служби з 20.05.1977 до 21.06.1979.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства та наявних у матеріалах справи доказів, суд зазначає, що відмова Коростишівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_2 періоду проходження строкової військової служби, оформлена листом від 21.11.2018 №13533/03, прийнята з порушенням частини 2 статті 19 Конституції України та не відповідає вимогам частини 2 статті 2 КАС України.

Положеннями ст.6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ст.17 Закону України від 23.02.2006 №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" рішення Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права.

У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" ЄСПЛ зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

Так, у справі "ОСОБА_3 проти Нідерландів" ЄСПЛ вказав, що ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

Відповідно до рішення ЄСПЛ від 17.07.2008 у справі "Каіч та інші проти Хорватії" для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Держава несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема, через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Верховний Суд у постанові від 18.10.2018 у справі №815/1048/16 зазначив, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії, чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, ст.13 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" правові висновки Верховного Суду є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права та враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Враховуючи вищевикладене, застосовуючи механізм захисту порушеного права та керуючись повноваженнями, наданими ч.2 ст.9, ч.2 ст.245 КАС України, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправному відмову Коростишівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періоду проходження ним строкової військової служби з 20.05.1977 до 21.06.1979, оформлену листом вих. №13533/03 від 21.11.2018.

Зважаючи на наявність порушеного права та необхідність його відновлення у судовому порядку, керуючись повноваженнями, наданими ч.2 ст.245 КАС України, суд також вважає за необхідне зобов'язати Коростишівське об’єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1, що дає право на призначення пенсії за віком, періоду проходження ним строкової військової служби з 20.05.1977 до 21.06.1979.

Покладення такого обов'язку на відповідача не є перебиранням функції іншого суб'єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб'єкта та зобов'язанням його приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу, з огляду на обов'язковість ефективного механізму захисту порушеного права.

Частиною 1 та 2 ст.77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Коростишівським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області не доведено правомірності свого рішення про відмову у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_2 періоду страхового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком період проходження ним строкової військової служби з 20.05.1977 до 21.06.1979, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду з адміністративним позовом позивачем сплачений судовий збір у розмірі 704,80 грн. У зв'язку із задоволенням позовних вимог суд дійшов висновку, що судові витрати, понесені позивачем, належать відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, а саме у сумі 704,80 грн.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (вул. Ударник, 101, с. Більківці, Коростишівський район, Житомирська область, 12521, РНОКПП НОМЕР_1) до Коростишівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Гагаріна, 2, м. Коростишів, Житомирська область, 12504, код ЄДРПОУ 40380694) про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною відмову Коростишівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області, викладену у листі від 21.11.2018 №13533/03, у зарахуванні ОСОБА_1 до страхового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком період проходження строкової військової служби з 20.05.1977 до 21.06.1979.

Зобов’язати Коростишівське об’єднане управління Пенсійного фонду України у Житомирській області зарахувати до страхового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком ОСОБА_1 (дата народження 22.05.1958) період проходження строкової військової служби з 20.05.1977 до 21.06.1979.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Коростишівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області судові витрати зі сплати судового збору у сумі 704,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення виготовлено: 26 лютого 2019 року.

Суддя О.В. Єфіменко