Решение № 80095281, 18.02.2019, Ямпільський районний суд Вінницької області

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" лютого 2019 р. Справа153/1301/18

Провадження2/153/366/18-ц

Ямпільський районний суд Вінницької області у складі

головуючого судді - Дзерина М.М.

за участю секретаря судових засідань – ОСОБА_1

представника позивача – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань у приміщенні Ямпільського районного суду Вінницької області у місті Ямпіль Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АМГ Миронівське» про визнання незакнною відмову у наданні відпустки по догляду за дитиною,до досягнення нею трирічного віку та поновлення на роботі,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулась до суду із вищезазначеним позовом. Свої вимоги мотивує наступним: 04 лютого 2002 року вона була прийнята на роботу на посаду завідуючий складом паливно-мастильних матеріалів у СТОВ «Надія» с.Миронівка Ямпільського району Вінницької області, яке в подальшому було перейменовано на ТОВ «Миронівка-Агро». Далі у зв’язку з реорганізацією товариства 14 вересня 2007 року вона була звільнена із ТОВ «Миронівка-Агро» за власним бажанням і 15 вересня 2007 року прийнята на роботу на посаду завідуючий складом ПММ у ТОВ «АМГ «Миронівське» с. Петрашівка Ямпільського району Вінницької області, тобто продовжувала виконувати свою роботу. З 04 лютого 2002 року по день її незаконного звільнення будучи на посаді завідуючий складом ПММ, вона здійснювала відпуск пального водіям автомобілів та тракторам, які працюють у відповідача – тобто фактично виконувала роботу «оператора заправних машин». Двічі відповідач відстороняв її від роботи по надуманих підставах, а саме 03 квітня 2018 року та 04 червня 2018 року у зв’язку з підозрою, що нібито вона розкрадає пальне. Позивач двічі оскаржувала до суду незаконні накази відповідача про відсторонення від роботи і суд задовольняв її позови та визнавав таке відсторонення незаконним. Після того як вона виграла перший суд і оскаржила другий наказ про її незаконне відсторонення, керівництво відповідача з метою її звільнення, штучно видали ОСОБА_4 № 71-К від 05 липня 2018 року про скорочення чисельності (штату) працівників та посади, яку вона обіймає – завідуюча складом ПММ. 05 липня 2018 року відповідач вручив їй письмове попередження про наступне вивільнення, вказавши у попередженні, що на цей час вакантних посадах посади відповідно до її кваліфікації немає, та наявна посада – працівник рільничої бригади (сезонна робота). При цьому відповідач, під час того, як вперше відсторонив її від роботи, яку вона постійно виконувала, 10 травня 2018 року згідно ОСОБА_4 43-к прийняв нового працівника - ОСОБА_5 створивши для нього нову штатну посаду «оператор заправних машин». Вважає цілком очевидним те, що відповідач з метою її звільнення навмисно скоротив штатну посаду, де вона працювала і створив нову штатну посаду на якій новий працівник виконує ту ж саму роботу, що й виконувала вона на посаді завідуючий ПММ. Тобто, фактично ніякої зміни в організації виробництва і праці у відповідача не відбулось, лише відбулась штучна зміна назви посади тієї ж самої виконуваної роботи, яку виконувала вона. Також відповідач не врахував вимоги ст. 42 КЗпП щодо її переважного права на залишенні на роботі.

Перебуваючи у трудових відносинах із відповідачем, 04 вересня 2018 року вона звернулася із заявою про надання їй відпустки для догляду за дитиною ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, який доводиться їй онуком, до досягнення ним трирічного віку, із 03 вересня 2018 року до 01 вересня 2020 року. До заяви нею було долучено всі необхідні документи, як це передбачено статтями 18, 20 Закону України «Про відпустки». 05 вересня 2018 року відповідач дав їй відмову у наданні відпустки по догляду за дитиною до досягнення дитиною 3-х річного віку, без дотримання відповідної форми, а саме, не зазначено назви документа, його номера, дати складання, місця складання, тощо. Позивач вважає, що відповідач неправомірно відмовив їй у наданні такої відпустки, без зазначення конкретних мотивів і підстав, а лише обмежився загальною фразою, що не було надано необхідного переліку документів, передбаченого ст.20 ЗУ «Про відпустки».

05 вересня 2018 року відповідач видав наказ №95-К про звільнення, у зв'язку із скороченням чисельності штату відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України, при цьому, не дотримався вимог статті 49-2 КЗпП України щодо порядку вивільнення працівників. Враховуючи викладене, позивач змушена звернутися до суду із даним позовом.

Просить суд: визнати незаконним наказ Товариства з обмеженою відповідальністю «АМГ Миронівське» від 05 вересня 2018 року № 95 «Про звільнення ОСОБА_3В.» згідно якого її було звільнено з посади завідуючої складом паливно-мастильних матеріалів. Поновити її на посаді завідуючої складом паливно-мастильних матеріалів Товариства з обмеженою відповідальністю «АМГ Миронівське» з 05 вересня 2018 року. Стягнути із відповідача на її користь заробітну плату за час вимушеного прогулу починаючи з 05.09.2018 року по день прийняття судового рішення у справі, виходячи із виплат за останні два календарні місяці, що передували дню її звільнення. Визнати незаконною відмову ТОВ «АМГ Миронівське» у наданні відпустки по догляду за дитиною, до досягнення нею трьохрічного віку та зобов'язати ТОВ «АМГ Миронівське» повторно розглянути її заяву від 04 вересня 2018 року про надання відпустки по догляду за дитиною, до досягнення нею трьохрічного віку. Стягнути із відповідача на її користь судові витрати по справі, які складаються зі судового збору в розмірі 704,80 грн. за подачу позову до суду та витрати на професійну правову допомогу адвокатом в розмірі 5000 гривень.

Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Просив суд їх задоволити.

Представник відповідача ТОВ «АМГ Миронівське» - ОСОБА_7 будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, повторно не з’явився в судове засідання.

17 січня 2019 року судом було відкладено розгляд справи у зв’язку із неявкою представника відповідача з причин, які судом були визнані поважними.

18 лютого 2019 року представник відповідача надав суду заяву про відкладення розгляду справи у зв’язку із його участю в розгляді іншої справи в Могилів-Подільському міськрайонному суді.

Відповідно до п.2 ч.3 ст. 223 ЦПК України якщо учасник справи був належним чином повідомлений про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки.

Враховуючи те, що представник відповідача був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи та повторно не з'явився в судове засідання, тому вважаю за можливе провести судове засідання за відсутності представника відповідача.

08 листопада 2018 року представником відповідача – директором ТОВ «АМГ «Миронівське» були надані письмові пояснення зі змісту яких встановлено, що у зв’язку зі значною зміною в організації виробництва та праці на ТОВ «АМГ Миронівське» був ліквідований склад плавно-мастильних матеріалів, як структурний підрозділ товариства. Натомість автозаправна станція Товариства була підпорядкована машино-тракторному парку та його безпосередньому керівнику, а також внесені зміни до штатного розкладу Товариства. Таким чином, відбулось приведення штатного розкладу у відповідність з реорганізацією виробництва ТОВ «АМГ Миронівське» і відповідно за відсутності складу ПММ відпала необхідність в такій посаді як завідувач складом ПММ. Саме тому ОСОБА_3 було звільнено за скороченням посади.

Із показів свідка ОСОБА_8 судом було встановлено, що ОСОБА_3 працювала разом із ним в ТОВ «АМГ Миронівське» починаючи з 2007 року по день її звільнення. Вказав, що в 2018 році ОСОБА_3 підозрювали у крадіжці пального з ТОВ «АМГ Миронівське» та вимагали, щоб остання визнала свою вину. Факт крадіжки не був підтверджений. Після чого в липні 2018 року їх попередили про скорочення штату, однак насправді після звільнення позивача чисельність штату ТОВ «АМГ Миронівське» навпаки збільшилась. На посаду ОСОБА_3 було прийнято ОСОБА_5, який до цього працював землевпорядником в сільській раді.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та зміст заяви по суті справи, оцінивши в сукупності надані сторонами докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне:

Із копії трудової книжки серії АВ № 177373 встановлено, що 04 лютого 2002 року ОСОБА_3 була прийнята на роботу на посаду завідуючий складом паливно-мастильних матеріалів у СТОВ «Надія» с.Миронівка Ямпільський район Вінницька область, яке в подальшому було перейменовано на ТОВ «Миронівка-Агро». У зв’язку з реорганізацією товариства 14 вересня 2007 року ОСОБА_3 була звільнена із ТОВ «Миронівка-Агро» за власним бажанням та 15 вересня 2007 року прийнята на роботу на посаду завідуючий складом ПММ у ТОВ «АМГ «Миронівське» с.Петрашівка Ямпільського району Вінницької області. 05 вересня 2018 року ОСОБА_3 була звільнена з роботи за скороченням штату, відповідно до наказу № 95 від 05 вересня 2018 року (а.с.7).

ОСОБА_4 № 95-К від 05 вересня 2018 року встановлено, що ОСОБА_3, завідуючого складом ПММ звільнено з роботи з 05 вересня 2018 року у зв’язку із скороченням штату працівників та неможливістю подальшого працевлаштування. Виплачено ОСОБА_3 вихідну допомогу у розмірі середньомісячного заробітку (а.с.10).

Із попередження про наступне вивільнення встановлено, що на підставі ОСОБА_4 № 71 від 05 липня 2018 року внаслідок якого проводиться скорочення чисельності (штату) працівників та посади, яку обіймає ОСОБА_3 повідомляють її про те, що 05 вересня 2018 року, але не раніше ніж через два місяці з дати ознайомлення/підписання даного повідомлення, вона буде звільнена з займаної посади. На цей час вакантних посад відповідно до її кваліфікації немає. Вакантна посада «працівник рільничої бригади (сезонна робота) (а.с.8,44).

Із заяви ОСОБА_3 від 04 вересня 2018 року встановлено, що позивач зверталась до директора ТОВ «АМГ Миронівське» із проханням надати їй відпустку по догляду за дитиною (внуком) ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 до досягнення дитиною трьохрічного віку(а.с.9).

Із наказу №93-К від 04 вересня 2018 року «Про відмову у наданні відпустки по догляду за дитиною до досягнення дитиною 3-х річного віку» встановлено, що ОСОБА_3 було відмовлено у наданні їй відпустки по догляду за дитиною, у зв’язку із тим, що останньою не був наданий необхідний перелік документів (а.с.11, 74).

Двічі відповідач відстороняв позивача від роботи, а саме, 03 квітня 2018 року та 04 червня 2018 року у зв’язку з підозрою, що позивач розкрадає пальне. Позивач двічі оскаржувала до суду накази відповідача про відсторонення її від роботи. судом двічі визнавано відсторонення ОСОБА_3 від роботи незаконним. (Рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 29.05.2018 року, справа № 153/507/18 та рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 23.07.2018 року, які в апеляційному порядку не оскаржувались та набрали законної сили) (а.с.12-20).

Із копії попередження про наступне вивільнення встановлено, що на підставі ОСОБА_4 № 71 від 05 липня 2018 року внаслідок якого проводиться скорочення чисельності (штату) працівників та посади, яку обіймає ОСОБА_8, повідомляють його про те, що 05 вересня 2018 року , але не раніше ніж через два місяці з дати ознайомлення/підписання даного повідомлення, він буде звільнений з займаної посади. На цей час вакантних посад відповідно до його кваліфікації немає. Вакантна посада «працівник рільничої бригади (сезонна робота) (а.с.42).

Із переліку працівників ТОВ «АМГ Миронівське» посади яких скорочуються та ознайомлені з наказом № 71–К від 05 липня 2018 року встановлено, що позивач 05 липня 2018 року була ознайомлена із наказом № 71 К (а.с.43).

Із копії Акту від 05 вересня 2018 року встановлено, що 05 липня 2018 року директор ТОВ «АМГ Миронівське», інспектор відділу кадрів ТОВ «АМГ Миронівське» та представник трудового колективу ТОВ «АМГ Миронівське», склали даний акт про наступне: зафіксовано факт ознайомлення ОСОБА_3 із ОСОБА_4 № 71 «По внесення змін в чисельність працівників Товариства», а саме щодо скорочення посади «Завідуючий складом ПММ; 05 липня 2018 року ОСОБА_3 було надано попередження про наступне вивільнення, у якому особистим підписом ОСОБА_3 зафіксований факт отримання попередження; на дату складання даного акту відсутнє заперечення/відмова з боку ОСОБА_3 про неможливість працювати на запропонованій посаді "працівник рільничої бригади". Підпис ОСОБА_3 про ознайомлення з даним актом відсутній.(а.с.44).

Із копії Акту від 05 вересня 2018 року встановлено, що ОСОБА_3 відмовилась підписатись по ознайомлення із наказом № 95-К від 05.09.2018 року «Про звільнення ОСОБА_3В» (а.с.45).

Із листа повідомлення від 06 вересня 2018 року встановлено, що ОСОБА_3 на домашню адресу було направлено нагадування про необхідність отримання трудової книжки та кінцевого розрахунку заробітної плати та виплат (а.с.47,66). Із рекомендованого повідомлення №2452500009883 встановлено, що 12 вересня 2018 року ОСОБА_3 отримала вищезазначений лист-повідомлення (а.с.48, 67).

Із інструкції з охорони праці № 27 для операторів заправних станцій та із Журналу обліку видачі інструкцій з охорони праці на підприємстві ТОВ «АМГ Миронівське» встановлено, що ОСОБА_5 оператор АЗС був ознайомлений з даною інструкцією (а.с.75-83).

Із штатного розкладу адміністративно-управлінського апарату ТОВ «АМГ Миронівське», затвердженого наказом № 26 від 29 березня 2018 року встановлено, що кількість посад становить 44 та 39 штатних працівників.

Із штатного розпису ТОВ «АМГ Миронівське» затвердженого наказом № 69 від 02 липня 2018 року встановлено, що кількість посад становить 60, а штатних працівників збільшилось до 177 працівників.

Із довідки виданої ТОВ «АМГ Миронівське» від 31 жовтня 2018 року № 128 встановлено, що ОСОБА_3 отримувала заробітну плату у липні – 3800 грн., серпні 3800 грн., разом 7600 гривень.

Із особової картки працівника ТОВ «АМГ Миронівське» встановлено, що ОСОБА_5 10 травня 2018 року був призначений оператором заправної станції (ПММ) згідно ОСОБА_4 № 43 від 10 травня 2018 року. Останнє місце роботи – Петрашівська сільська рад, посада спеціаліст-землевпорядник.

ОСОБА_4 № 43 «Про прийняття на роботу» від 10 травня 2018 року встановлено, що до ТОВ «АМГ Миронівське» з 11 травня 2018 року було прийнято 6 (шість) нових працівників.

Із копії відомостей про видачу пального з 2007 року по 2018 рік судом не було встановлено, що ОСОБА_3 здійснювала у вищезазначений період видачу пального.

Сторонами не заявлено клопотань про витребування інших доказів, виклик свідків чи призначення судових експертиз, а тому суд вирішив справу на підставі наявних у ній доказів, відповідно до ст.ст.12,13 ЦПК України.

Оцінюючи усі докази у їх сукупності, суд вважає доведеними обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх позовних вимог, виходячи із наступного.

Частиною 1статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Згідно п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Звільнення з підстав, зазначених у цьому пункті цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника за його згодою, на іншу роботу (ч.2 ст. 40 КЗпП).

Частиною третьою ст. 49-2 КЗпП передбачено, що одночасно з попередженням про звільнення у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Судом було встановлено, що 05 вересня 2018 року відповідач прийняв оскаржуваний наказ № 95-К «Про звільнення ОСОБА_3В.», згідно якого позивача було звільнено з посади завідуючий складом паливно-мастильних матеріалів на підставі п.1 ст.40 КЗпП України, а саме у зв’язку з скороченням штату працівників та неможливістю подальшого працевлаштування.

Провівши аналіз наданих штатних розписів ТОВ «АМГ Миронівське» затверджених 29 березня 2018 року та 02 липня 2018 року встановлено, що скорочення чисельності та штату працівників ТОВ «АМГ Миронівське» не відбулось. Навпаки чисельність працівників та штат працівників збільшився. Згідно штатного розпису затвердженого 29 березня 2018 року чисельність штатних посад становила 44 та 39 штатних працівників. Згідно штатного розпису затвердженого 02 липня 2018 року штатних посад збільшилось до 60 посад, а штатних працівників збільшилось до 177 працівників.

Відповідачем не було підтверджено жодними доказами про зміну в організації виробництва та праці на ТОВ «АМГ Миронівське», а саме ліквідацію складу плавно-мастильних матеріалів, як структурного підрозділу товариства .

Тому суд має підстави вважати, щозміни в організації виробництва і праці у відповідача не відбулось, також не відбулось скорочення чисельності штату працівників. Відбулась зміна назви посади, яку виконувала позивач.

Відповідно до частини першої статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. Положення частини третьої статті містить перелік категорій працівників, які можуть розраховувати на переважне право у залишенні на роботі при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації. Так пунктом 3 ч.3 статті 42 КЗпП України, працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації надається таке переважне право.

Позивач виконувала роботу оператора заправних станцій ПММ починаючи з 04 лютого 2002 року до дня звільнення. У журналі реєстрації вступного інструктажу з питань охорони праці позивач ОСОБА_3 була проінструктована 15 вересня 2007 року - як заправщик.

Відповідач звільняючи позивача з посади не врахував вимог пункту 3 частини другої статті 42 КЗпП України, яка регулює переважне право залишення на роботі при вивільненні працівників з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації.

Враховуючи період перебування сторін у трудових відносинах, позивач мала переважне право, виходячи із норми пункту 3 частини другої статті 42 КЗпП України. Однак відповідачем при звільненні ОСОБА_3 не було враховано безперервний стаж роботи останньої 16 років. На роботу відповідачем було прийнято нового працівника ОСОБА_5, який до цього працював землевпорядником в Петрашівській сільській раді.

Згідно зі статтею 22 КЗпП України відповідно до Конституції України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об'єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання не допускається.

Відповідач не надав суду доказів, що позивач відмовилась від запропонованої їй роботи та переведення на іншу роботу, а також не надано доказів що власник не мав можливості перевести позивача на іншу роботу.

Тому, враховуючи зазначені обставини, суд має підстави визнати незаконним та скасувати наказ директора ТОВ «АМГ Миронівське» «Про звільнення ОСОБА_3В.» від 05 вересня 2018 року № 95 К, яким позивача звільнено з роботи 05 вересня 2018 року та яким порушено право позивача на працю. Заперечення відповідача та надані ним докази не спростовують доводів позивача, а також не підтверджують правомірності наказу №95 К від 05 вересня 2018 року.

Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Отже, аналіз зазначених правових норм у їх сукупності з положеннями статті 43 Конституції України дає підстави для висновку про те, що за змістом частини першої статті 235 КЗпП України працівник підлягає поновленню на попередній роботі у разі незаконного звільнення, під яким слід розуміти як звільнення без законної підстави, так і звільнення з порушенням порядку, установленого законом.

Враховуючи вищевикладене, суд має підстави поновити ОСОБА_3 на посаді завідуючої складом паливно-мастильних матеріалів Товариства з обмеженою відповідальністю «АМГ Миронівське».

Щодо позовних вимог в частині стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 235 Кодексу законів про працю України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції"іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим Постановою КМ України від 8 лютого 1995 року №100 (зі змінами та доповненнями), визначено, що середній заробіток за час вимушеного прогулу обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передували звільненню. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня зарплата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці.

Враховуючи вказані обставини, суд має підстави для стягнення з відповідача на користь позивача коштів за час вимушеного прогулу.

Судом було встановлено, що ОСОБА_3 отримувала заробітну плату за останні два календарні місяці роботи, що передували звільненнюпо 3800 гривень за місяць. Вимушений прогул позивача складає 5 місяців, таким чином ОСОБА_3 необхідно виплатити кошти за час вимушеного прогулу в сумі 19 000 (дев’ятнадцять тисяч гривень).

Щодо неправомірної відмови відповідачем у наданні позивачу відпустки по догляду за дитиною до досягнення дитиною 3-х річного віку.

Згідно з абзацом 2 пункту 4 частини першої статті 4 Закону України «Про відпустки», визначено такий вид соціальної відпустки як відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 18 цього Закону).

Згідно ч.3 ст.18 ЗУ «Про відпустки», ця відпустка може бути використана повністю або частинами також батьком дитини, бабою, дідом чи іншими родичами, які фактично доглядають за дитиною, або особою, яка усиновила чи взяла під опіку дитину, одним із прийомних батьків чи батьків-вихователів.

За бажанням жінки або осіб, зазначених у частині третій цієї статті, у період перебування їх у відпустці для догляду за дитиною вони можуть працювати на умовах неповного робочого часу або вдома. Аналогічні положення закріплені у статті 179 КЗпП України.

Згідно з частиною третьою статті 20 Закону України «Про відпустки», відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається за заявою жінки або осіб, зазначених у частині третій статті 18 цього Закону, повністю або частково в межах установленого періоду та оформляється наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу.

Вимогами ч.4 ст.20 Закону України «Про відпустки» передбачено відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається особам, зазначеним у ч.3 ст. 18 цього Закону - на підставі довідки з місця роботи (навчання, служби) матері дитини про те, що вона вийшла на роботу до закінчення терміну цієї відпустки і виплату допомоги по догляду за дитиною їй припинено (із зазначенням дати).

Позивач перебуваючи у трудових відносинах із відповідачем, 04 вересня 2018 року звернулася із письмовою заявою до відповідача про надання їй відпустки для догляду за дитиною ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, який доводиться їй онуком, до досягнення дитиною трирічного віку, із 03.09.2018 року до 01.09.2020 року, що не заперечується відповідачем.

04 вересня 2018 року відповідач відмовив ОСОБА_3 у наданні відпустки по догляду за дитиною до досягнення дитиною 3-х річного віку, оскільки останньою не був наданий необхідний перелік документів передбачений ст.20 Закону України «Про відпустки». Відповідачем в наказі № 93-К від 04 вересня 2018 року не зазначено, який конкретно документ не було подано ОСОБА_3 для надання останній відпустки по догляду за внуком.

В судовому засіданні представник відповідача повідомив, що відмова у наданні ОСОБА_3 відпустки по догляду за внуком була зумовлена тим, що остання не надала довідку, що її донька приступила до навчання.

Вимогами ч.4 ст. 20 Закону України "Про відпустки" не передбачено надання довідки, що матір дитини приступила до навчання.

Разом з цим, судом встановлено, що позивачем було надано відповідачеві всі документи, які передбачені статтями 18, 20 Закону України «Про відпустки», а саме: довідку про перебування матері (доньки позивачки) на денній формі навчання, свідоцтво про народження дитини ОСОБА_6, свідоцтво про народження доньки позивачки, свідоцтво про шлюб, копія паспорта. Тому суд вважає, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у наданні відпустки по догляду за дитиною.

За наведених вище обставин суд приходить до висновку про обґрунтованість заявленого позову, а відтак він підлягає повному задоволенню.

При цьому, в силу вимог ст. 430 ЦПК України рішення суду слід допустити до негайного виконання в частині поновлення на роботі.

Оскільки позовні вимоги задоволені, суд за правилами ст.141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в розмірі 704,80 грн. Окрім цього, позивач понесла витрати на правову допомогу у зв’язку з розглядом справи в сумі 5000 гривень, що підтверджується договором № 92 про надання правової допомоги від 10 вересня 2018 року, розрахунком № 92 від 10 вересня 2018 року та квитанцією № 92 від 10 вересня 2018 року.

На підставі ст.141 ЦПК України суд має підстави стягнути із відповідача на користь позивача 5000 гривень на правову допомогу.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, ст.ст. 8, 21, 22, 43, 55 Конституції України, ст. 22, 40, 49-2, ст.235 КЗпП України, ст.ст. 18, 20 Закону України «Про відпустки», суд

У Х В А Л И В :

Заявлені вимоги задовольнити.

Визнати незаконним наказ Товариства з обмеженою відповідальністю «АМГ Миронівське» від 05 вересня 2018 року № 95-К «Про звільнення ОСОБА_3В.», згідно якого ОСОБА_3 було звільнено з посади завідуючий складом паливно-мастильних матеріалів.

Поновити ОСОБА_3 на посаді завідуючий складом паливно-мастильних матеріалів Товариства з обмеженою відповідальністю «АМГ Миронівське» з 05 вересня 2018 року.

Стягнути із ТОВ «АМГ Миронівське» на користь ОСОБА_3 заробітну плату за час вимушеного прогулу починаючи з 05 вересня 2018 року по день прийняття судового рішення у справі, тобто по 18 лютого 2019 року, виходячи із виплат за останні два календарні місяці, що передували дню її звільнення.

Визнати незаконною відмову ТОВ «АМГ Миронівське» у наданні ОСОБА_3 відпустки по догляду за дитиною, до досягнення нею трьохрічного віку та зобов'язати ТОВ «АМГ Миронівське» повторно розглянути заяву ОСОБА_3 від 04 вересня 2018 року про надання відпустки по догляду за дитиною, до досягнення нею трьохрічного віку.

Стягнути із ТОВ «АМГ Миронівське» на користь ОСОБА_3 судові витрати по справі, які складаються зі сплати судового збору в розмірі 704,80 грн. за подачу позову до суду та витрати на професійну правову допомогу в розмірі 5000 гривень.

Рішення суду підлягає негайному виконанню в частині вимог про поновлення на роботі ОСОБА_3.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, мають право оскаржити рішення суду повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Вінницького апеляційного суду. До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Ямпільський районний суд Вінницької області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач:ОСОБА_3, жителька села Миронівка, Ямпільського району, Вінницької області, реєстраційний номер облікової картки платника податків : НОМЕР_1.

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «АМГ Миронівське», юридична адреса: вул. Соборна, 13, с. Петрашівка Ямпільського району, Вінницької області, код ЄДРПОУ: 35160243.

Повний текст судового рішення складено 26 лютого 2019 року.

Суддя: М.М.Дзерин