Решение № 80086750, 21.02.2019, Святошинський районний суд міста Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/15959/18

пр. № 2/759/2103/19

21 лютого 2019 року Святошинський районний суд м. Києва

у складі: головуючого-судді Петренко Н.О.

при секретарі Васюрі Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Житло-комфорт» до ОСОБА_1 про стягнення боргу

встановив:

Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач ОСОБА_1 є власником машиномісць НОМЕР_1,НОМЕР_2,НОМЕР_3,НОМЕР_4 в житловому будинку АДРЕСА_1, які утримує та обслуговує ТОВ «Сервіс-Житло-комфорт». Понад три роки відповідач не сплачує за надані йому позивачем послуги з утримання належних йому машиномісць, продовжуючи ними користуватися. Від укладення договору про оплату послуг з утримання належних йому машиномісць ОСОБА_1 відмовився. Вартість утримання одного машиномісця становить 350,00 грн. на місяць. Таким чином заборгованість відповідача складає 50 400,00 грн. (350,00х4 машиномісцях36 місяців), 3% річних та інфляційні втрати 9 939,50 грн., загалом 60 339,50 грн., яку представник позивача просить стягнути з відповідача та судовий збір в розмірі 1 762,00 грн.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про день та час слухання справи належним чином повідомлявся, причини неявки суду невідомі. На підставі наявних в справі доказів суд ухвалив провести заочний розгляд справи, проти чого не заперечує представник позивача.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 є власником машиномісць НОМЕР_1,НОМЕР_2,НОМЕР_3,НОМЕР_4 за адресою; АДРЕСА_1.

Відповідно до копій свідоцтв про право власності Головного управління житлового забезпечення від 28.12.2012р. машиномісця НОМЕР_1,НОМЕР_2,НОМЕР_3,НОМЕР_4 в підземній автостоянці за адресою; АДРЕСА_1 дійсно належать ОСОБА_1 на праві приватної власності.

23.06.2011р. між Державним підприємством «Житлоінбуд» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Житло-комфорт» був укладений договір, предметом якого є передача замовником виконавцю функцій утримання житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом та прибудинковою територією на АДРЕСА_2, поштова адреса після введення в експлуатацію - АДРЕСА_1 та проведення розрахунків з власниками житлових і нежитлових приміщень.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 проценти річних від простроченої суми.

Як вбачається з калькуляції витрат паркінга за адресою: АДРЕСА_1, вартість обслуговування одного машиномісця за 1 місяць складає 350,00 грн.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд прийшов до висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів щодо належного розрахунку суми заборгованості відповідача.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги не підтверджені доказами, а тому не підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 525, 526, 610, 625 Цивільного кодексу України, 12, 13, 81, 141, 142, 259, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд-

вирішив:

Відмовити в задоволенні позову.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя: Петренко Н.О.