Постановление суда № 80026621, 22.02.2019, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

22 лютого 2019 року СєвєродонецькСправа № 812/1207/18

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Секірська А.Г., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю по справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в місті Лисичанську Луганської області про визнання дій неправомірними, зобов’язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 16.07.2018 у справі № 812/1207/18 адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в місті Лисичанську Луганської області про визнання дій неправомірними, зобов’язання вчинити певні дії задоволено частково, визнано протиправною відмову управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області у виплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини пенсії у зв’язку з порушенням термінів її виплати з 22.07.2009 по 16.03.2015, оформлену листом від 19.04.2018 № 133/І-7; зобов’язано управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області провести нарахування та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини пенсії у зв’язку з порушенням термінів її виплати з 22.07.2009 по 16.03.2015.

19.02.2019 через відділ діловодства та обліку звернень громадян (канцелярію) суду від позивача до суду надійшла заява про встановлення судового контролю в порядку ст.382 КАС України по справі № 812/1207/18, яка обґрунтована тим, що рішення суду набрало законної сили 18.09.2018, однак відповідач його не виконав. З посиланням на статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтю 129 Конституції України, статті 14, 382 КАС України позивач просить суд зобов’язати управління суб’єкта владних повноважень управління ПФ України в м. Лисичанську Луганської області, що є відповідачем у справі подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення у справі № 812/1207/18.

Окрім того, позивач зазначив, що окремою ухвалою суду від 02.07.2018 суд ухвалив витребувати від управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області розрахунок сум компенсації втрати частини доходів пенсії ОСОБА_1 у зв’язку з порушенням строків її виплати, який є предметом розгляду у даній справі. На думку позивача, до теперішнього часу ухвала суду від 02.07.2018 не виконана, що є порушенням статті 185-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Розглянувши заяву представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд не знаходить підстав для задоволення заяви про встановлення судового контролю з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов’язати суб’єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Норми частини першої статті 382 КАС України кореспондують з положеннями частини шостої статті 246, пункту 4 частини першої статті 322 названого Кодексу, згідно з якими у резолютивній частині рішення суду першої інстанції зазначається, відповідно, встановлений судом порядок та строк виконання рішення, встановлений судом строк для подання суб’єктом владних повноважень - відповідачем до суду першої інстанції звіту про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій.

Згідно зі статтею 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов’язковими до виконання на всій території України. Суб’єктами, на яких поширюється обов’язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.

Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов’язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

З наведеного слідує, що рішення суду, яке набрало законної сили, є обов’язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України “Про виконавче провадження”. Судовий контроль у формі зобов’язання подати звіт, також є формою забезпечення виконання судових рішень.

Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України “Про огляд практики застосування адміністративними судами статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України” від 13.03.2017 № 3, зобов’язання суб’єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання постанови, є правовим наслідком судового рішення і саме в його резолютивній частині повинно бути визначено обов’язок подати звіт, оскільки встановити судовий контроль за невиконанням рішення суб’єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд першої чи апеляційної інстанції може лише під час прийняття постанови у справі.

Пленум Вищого адміністративного суду України також наголосив, що наведене є правом, а не обов’язком суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов’язати суб’єкта владних повноважень, проти якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Таким чином, встановити судовий контроль за виконанням рішення суб’єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд першої інстанції може під час прийняття рішення у справі. Такий контроль здійснюється судом першої інстанції шляхом зобов’язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання рішення суду, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту із накладенням штрафу.

Отже, у разі звернення позивача із заявою про зобов’язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення після прийняття рішення у справі суд ухвалою відмовляє у задоволенні такої заяви.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного суду 10 грудня 2018 року у справі №807/2358/15 (адміністративне провадження №К/9901/45276/18).

В прохальній частині позивач просить встановити саме судовий контроль за виконанням рішення суду шляхом зобов'язання подати до суду звіт про виконання рішення.

Щодо посилань позивача про невиконання управлінням Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області окремої ухвали суду від 02.07.2018, суд зазначає, що ОСОБА_1 у прохальній частині заяви від 19.02.2018 за вх. № 9214/2019 не викладено вимог щодо необхідності вжиття судом заходів з цього приводу, лише наведено вимоги статті 185-6 КУпАП.

Разом з тим, суд роз’яснює позивачу, що порядок постановлення окремих ухвал врегульовано статтею 249 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій зокрема зазначено, що суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб’єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.

Суд може постановити окрему ухвалу у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов’язків, неналежного виконання професійних обов’язків (в тому числі якщо підписана адвокатом чи прокурором позовна заява містить суттєві недоліки) або іншого порушення законодавства адвокатом або прокурором. Окрема ухвала щодо прокурора або адвоката надсилається органу, до повноважень якого належить притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора або адвоката відповідно.

В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення.

З метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, суд встановлює у ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання.

Разом з тим, з матеріалів адміністративної справи вбачається, що під час судового розгляду справи для її повного, всебічного та об’єктивного розгляду, суд керуючись статтями 9, 80, 90 Кодексу адміністративного судочинства України постановив ухвалу про витребування від відповідача додаткових доказів у справі, а саме - розрахунку сум компенсації втрати частини пенсії ОСОБА_1 у зв`язку з порушенням строків її виплати, який був предметом розгляду у даній справі.

На виконання вказаної ухвали 13.07.2018 відповідачем надано відповідь за вх. № 16791/2018 з поясненнями підстав ненадання розрахунку сум компенсації втрати частини пенсії ОСОБА_1 у зв`язку з порушенням строків її виплати.

Тобто, з матеріалів справи вбачається, що під час судового розгляду справи окремі ухвали судом не виносилися, а 02.07.2018 судом постановлена ухвала про витребування доказів від відповідача, які не є тотожними процесуальними документами, а положення статті 185-6 КУпАП застосовні саме щодо невжиття заходів щодо окремої ухвали суду, яка в даному випадку судом не постановлювалась.

Також суд зазначає, що пунктом п’ятим частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що адміністративне судочинство – це діяльність адміністративних судів щодо розгляду і вирішення адміністративних справ у порядку, встановленому цим Кодексом, отже застосування положень статті 185-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення відсутні.

З огляду на викладене, зважаючи, що встановлення судового контролю за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень можливе лише під час прийняття такого рішення, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви позивача про встановлення судового контролю в порядку статті 382 КАС України по справі № 812/1207/18.

Керуючись статтями 246, 248, 256, 382 Кодексу адміністративного судочинства, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю по справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в місті Лисичанську Луганської області про визнання дій неправомірними, зобов’язання вчинити певні дії відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя ОСОБА_2