Решение № 80023921, 20.02.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2019 року Справа № 160/886/19

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Ількова В.В.,

при секретарі: Деркач О.В.,

розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи адміністративну справу ОСОБА_1 до Головного управління ОСОБА_2 фонду України в Дніпропетровській області про зобов’язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

29.01.2019 року ОСОБА_1 звернулася із позовом до Головного управління ОСОБА_2 фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить суд:

- зобов’язати Головне управління ОСОБА_2 фонду України в Дніпропетровській області у відповідності до абзацу 1, пункту 4-4, розділу ХV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 з урахуванням величини одного року страхового стажу в розмірі 1,35 % та провести відповідні перерахунки та виплати з 04.10.2017 року з урахуванням проведених раніше виплат.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що перебуває на обліку в Головному управлінні ОСОБА_2 фонду України в Дніпропетровській області, з жовтня 2017 року та отримує пенсію за віком на пільгових умовах. Загальний стаж роботи на момент призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах, складає 29 років, робота за Списком № 1 (пільговий стаж) – складає 8 років 8 місяців 25 днів, що відповідає 444 місяцям. Розмір пенсії позивача складає 7250,36 гривень. У 2018 році позивач звернилася до Головного управління ОСОБА_2 фонду України в Дніпропетровській області із заявою, в якій просила про здійснення нарахування пенсії за віком з 04.10.2017 року відповідно до пункту 4-4 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35%. Однак, листом від 03.01.2019 року № К 19868-18 позивачу було повідомлено, що для застосування величини оцінки страхового стажу в розмірі 1,35% немає підстав. Не погодившись із вказаними висновками, викладеними у рішенні ОСОБА_2 фонду № К 19868-18 від 03.01.2019 року позивач звернулася до суду із цим позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.01.2019 року відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) учасників справи на 20.02.2019 року.

20.02.2019 року представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що пенсії, які призначалися відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», з 01.10.2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %. Зазначає, що з 01.10.2017 року по 31.12.2017 року величина оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35 % застосовується тільки при призначенні пенсії, а розмір пенсії обчислюється за нормами Закону, що діють на дату переведення на пенсію іншого виду. Додатково зауважує, що для застосування страхового стажу в розмірі 1,35 % при переведенні Позивача з пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» на пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» відсутні законні підстави.

Розглянувши подані документи й інші матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає про таке.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінню ОСОБА_2 фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсіє за віком.

З січня 2008 року по 31.01.2016 року позивач перебувала на обліку в органах ОСОБА_2 фонду України та отримувала пенсію по інвалідності.

04.10.2017 року позивач звернулася до відповідача із заявою про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком відповідно до п.п.2 п.2 ст. 114 розділу XIV «ОСОБА_2 забезпечення окремих категорій громадян» Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

За даними пенсійної справи загальний стаж роботи позивача складає 29 років, робота за Списком № 1 складає 8 років 8 місяців 25 днів, що становить 444 місяці.

Для розрахунку розміру пенсії позивачу ОСОБА_2 фондом була використана заробітна плата за період з 01.07.2000 року по 31.08.2017 року, відповідно до якої індивідуальний коефіцієнт для обчислення середньомісячного заробітку для розрахунку пенсії становить 5,14152. Середньомісячний заробіток для обчислення пенсії складає 19 392,38 грн., який обчислений із урахуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України за 2016 рік (3764,40 грн.).

Станом на 01.12.2018 року позивач отримує пенсіє за віком у розмірі 7250,36 гривень.

У грудні 2018 році позивач звернулася до Головного управління ОСОБА_2 фонду України в Дніпропетровській області із заявою, в якій просила про здійснення нарахування пенсії за віком з 04.10.2017 року відповідно до пункту 4-4 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35%.

Листом від 03.01.2019 року № К – 19868-18 позивачу було повідомлено, що для застосування величини оцінки страхового стажу в розмірі 1,35% немає підстав, оскільки було здійснено переведення з одного виду пенсії на інший, а не первинне її призначення.

Не погодившись з прийнятим рішенням № К 19868-18 від 03.01.2019 року, позивач звернулася до суду із цим позовом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV в редакції яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до положень ч.1 ст. 9 Закону № 1058-IV за рахунок коштів ОСОБА_2 фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

При цьому, згідно з положеннями ч. 1 ст. 10 Закону № 1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Частиною 3 ст. 45 Закону України № 1058 - VI передбачено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами ОСОБА_2 фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в ч. 1 ст. 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

При переведенні з одного виду пенсії на інший особам враховується заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), як при первинному призначенні пенсії, а за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в ч. 1 ст. 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Частиною 3 ст. 45 Закону № 1058-IV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом України №1058 - VI.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06.03.2018 року у справі №185/1474/17 (2а/185/161/17), адміністративне провадження № К/9901/3035/17.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 року № 2148-VІІІ, який набув чинності з 11.10.2017 року, внесено зміни до Прикінцевих положень Закону № 1058-IV та доповнено їх пунктами 43 - 47. Пунктом 44 цього Закону передбачено, що з 1 жовтня 2017 року по 31 грудня 2017 року при призначенні пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35%.

Положеннями ч. 2 ст. 40 Закону України № 1058 - VI передбачено, що заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою:

Зп = Зс х (Ск : К), де:

Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;

Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії;

Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1+Кз2+Кз3+ ... +Кз);

К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Частиною 1 ст. 25 Закону № 1058 - VI передбачено, що коефіцієнт страхового стажу, що застосовується для обчислення розміру пенсії, визначається із заокругленням до п'яти знаків після коми за формулою:

Кс = См х Вс / 100% х 12, де:

Кс - коефіцієнт страхового стажу;

См - сума місяців страхового стажу;

Вс - визначена відповідно до цього Закону величина оцінки одного року страхового стажу (у відсотках).

Таким чином, середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35%, згідно положень пункту 4-4 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону застосовується лише при призначенні особам пенсії у період з 01.10.2017 року по 31.12.2017 року.

Водночас, суд зазначає, що приписи ч. 3 ст. 45 Закону регулюють переведення з одного виду пенсії на інший вид, тобто вказана норма застосовується до тих видів пенсій, які визначені саме Законом № 1058-IV.

Однак, у справі, яка розглядається, має місце призначення пенсії за іншим законом, а не переведення з одного на інший вид пенсії в межах одного закону.

Так, судом встановлено, з січня 2008 року по 31.01.2016 року позивач перебувала на обліку в органах ОСОБА_2 фонду України та отримувала пенсію по інвалідності, а з 04.10.2017 року позивач звернулася до відповідача із заявою про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком відповідно до п.п.2 п.2 ст. 114 розділу XIV «ОСОБА_2 забезпечення окремих категорій громадян» Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

04.10.2017 року позивачу було вперше призначено пенсію згідно Закону №1058-IV.

З огляду на зазначене, положення абз. 1 п. 4-4 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV поширюються на правовідносини щодо визначення розміру пенсії за віком позивачу при її призначенні, оскільки у вказаній нормі зазначено, що з 1 жовтня 2017 року по 31 грудня 2017 року при призначенні пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35%.

Таким чином, суд вважає, що відповідач при обчисленні розміру для призначення позивачу вперше пенсії за віком відповідно до норм Закону безпідставно не застосував величину оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35%.

Твердження відповідача щодо того, що величина оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35 % не повинна застосовується для визначення розміру пенсії позивача є необґрунтованими та такими, що порушують права позивача.

ОСОБА_1 за призначенням пенсії відповідно до Закону № 1058-ІV звернувся вперше 04.10.2017 року, що також не заперечується ОСОБА_2 фондом, а тому відповідач для визначення розміру пенсії за віком мав застосувати пункт 4-4 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV в редакції закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 року № 2148-VIII, відповідно до якого при призначенні пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35%.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо призначення позивачу пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1% замість 1,35 % є неправомірними.

Таким чином, враховуючи характер спірних правовідносин, суд вважає, що належним способом захисту порушених прав позивача є саме зобов’язання відповідача - Головне управління ОСОБА_2 фонду України в Дніпропетровській області повторно провести новий розрахунок раніше призначеної пенсії за віком ОСОБА_1 з урахуванням передбаченої абзацем 1 пункту 4-4 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» № 1058/2003 – величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35% та здійснити її виплату (пенсії) з урахуванням раніше виплачених платежів, починаючи з 04.10.2017 року.

Згідно з частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2)визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3)визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Пунктом 8 частини 1 статті 4 КАС України передбачено, що позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.

З огляду на вищезазначене, з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів відповідача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними дії Головного управління ОСОБА_2 фонду України в Дніпропетровській області щодо зменшення величини оцінки одного року страхового стажу з 1,35 до 1 відсотка при призначенні пенсії ОСОБА_1 за віком у відповідності до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та зобов’язати Головне управління ОСОБА_2 фонду України в Дніпропетровській області повторно провести новий розрахунок раніше призначеної пенсії за віком ОСОБА_1 з урахуванням передбаченої абзацем 1 пункту 4-4 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» № 1058/2003 – величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35% та здійснити її виплату (пенсії) з урахуванням раніше виплачених платежів, починаючи з 04.10.2017 року.

Відтак, з урахуванням вищевикладеного, позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління ОСОБА_2 фонду України в Дніпропетровській області про зобов’язання вчинити певні дії підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до приписів статті 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 768,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ОСОБА_2 фонду України в Дніпропетровській області.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ОСОБА_2 фонду України в Дніпропетровській області про зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління ОСОБА_2 фонду України в Дніпропетровській області щодо зменшення величини оцінки одного року страхового стажу з 1,35 до 1 відсотка при призначенні пенсії ОСОБА_1 за віком у відповідності до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Зобов’язати Головне управління ОСОБА_2 фонду України в Дніпропетровській області повторно провести новий розрахунок раніше призначеної пенсії за віком ОСОБА_1 з урахуванням передбаченої абзацом 1 пункту 4-4 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» №1058/2003 – величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35% та здійснити її виплату (пенсії) з урахуванням раніше виплачених платежів, починаючи з 04.10.2017 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 витрати за сплату судового збору в загальному розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім грн. 40 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ОСОБА_2 фонду України в Дніпропетровській області.

Позивач: ОСОБА_1 (52800, АДРЕСА_1, код ОКПП НОМЕР_1).

Відповідач 1: Головне управління ОСОБА_2 фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В Ільков