№ 80000723, 21.02.2019, Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 484/3785/16-п

Провадження №3-в/484/9/19

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.02.2019року м. Первомайськ

Суддя Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області Медведєва Н.А., розглянувши заяву Державної судової адміністрації України про поновлення строку пред'явлення виконавчого документа до виконання, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 13.12.2016 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 173-2, ч.2 ст.187 КУпАП та до нього застосовано адміністративне стягнення у вигляді адміністративного арешту строком на 15 діб. Крім того, стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 275 грн. 60 коп.

Вказана постанова суду набрала законної сили 26.12.2016 року та її було направлено для примусового виконання в частині стягнення судового збору, однак її було повернуто стягувачу у зв'язку з пропуском строку повторного пред'явлення виконавчого документу на виконання.

В обґрунтування поважності причин пропуску строку представник ДСА України ОСОБА_2 посилається на те, що відповідна постанова надійшла до ДСА України 20.04.2018 року, тобто вже після закінчення строку повторного пред'явлення виконавчого документу на виконання, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції від 20.04.2018 року № 1-16911/18. Враховуючи об'єктивність причин пропуску строку пред'явлення постанови суду до виконання та зважаючи на стислі строки пред'явлення виконавчих документів про стягнення судового збору до виконання та недопущення збитків державного бюджету, представник ДСА України ОСОБА_2 просить поновити строк пред'явлення до виконання постанови Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 13.12.2016 у справі № 484/3785/16-п в частині стягнення судового збору.

Представник ДСА України просила розглядати дану заяву без її участі.

Дослідивши матеріали справи, вважаю, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частинами 1, 3, 4 ст. 299 КУпАП передбачено, що постанова про накладення адміністративного стягнення підлягає виконанню з моменту її винесення, якщо інше не встановлено цим Кодексом та іншими законами України. Постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу підлягає примусовому виконанню після закінчення строку, встановленого ч. 1ст. 307 цього Кодексу. Постанова про накладення адміністративного стягнення звертається до виконання органом (посадовою особою), який виніс постанову.

Постанова про накладення адміністративного стягнення виконується уповноваженим на те органом у порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами України (ч. 1ст. 300 КУпАП).

Згідно ч. 4 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що за рішеннями про стягнення в дохід держави коштів або вчинення інших дій на користь чи в інтересах держави, прийнятими у справах про адміністративні правопорушення, та за рішеннями, прийнятими у кримінальних провадженнях, стягувачем виступає державний орган, який прийняв відповідне рішення або за матеріалами якого судом прийнято відповідне рішення.

За рішеннями про стягнення судового збору, про накладення штрафу (як засобу процесуального примусу) стягувачем є Державна судова адміністрація України.

Відповідно до ст. 303 КУпАП не підлягає виконанню постанова про накладення адміністративного стягнення, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення. Статтею 304 КУпАП передбачено, що питання, які пов’язані з виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення, вирішується органом (посадовою особою), який виніс постанову.

Відповідно до ч.5 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв’язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення, строк пред’явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв’язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

Частиною 6 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що стягувач, який пропустив строк пред’явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 05.04.2018 року стягувачем було отримано 20.04.2018 року, про що свідчить відмітка на ньому. Однак, до суду ДСА звернулася лише в січні 2019 року. Судом не встановлено поважних причин пропуску строку пред’явлення виконавчого документа до виконання, а тому в поновленні такого строку слід відмовити.

Крім того, із заяви ДСА України вбачається, що вона має посилання на норми ЦПК України, який регулює інші правовідносини.

Керуючись ст.ст. 283, 304 КУпАП, ст. ст. 3, 4, 12, 18 Закону України «Про виконавче провадження» суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволені заяви Державної судової адміністрації України про поновлення строку пред’явлення постанови до виконання в частині стягнення судового збору - відмовити.

Постанова оскарженню не підлягає.

СУДДЯ: