Решение № 79966805, 19.02.2019, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

19 лютого 2019 р.справа № 1440/2466/18

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., за участю секретаря судового засідання Кафанової Г.Г.,

представника позивача: Кордіка Є.І..

представника відповідача: Горнецької М.В.,

у спрощеному позовному провадженні із повідомленням учасників справи, у відкритому судовому засіданні, розглянув адміністративну справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Активгаз Юг", вул. Нікольська, 25 (вул. Морехідна, 1В/3, 54038), м. Миколаїв, 54030

до відповідачаУправління Держпраці у Миколаївській області, вул. Маршала Василевського, 40/1, м. Миколаїв, 54003

провизнання протиправними і скасування постанов про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № МК722/432/АВ/П/ПТ/ТД-ФС, № МК722/432/АВ/П/ПТ/ІП-ФС від 07.05.18 р.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Активгаз Юг" (надалі - позивач або Товариство) звернулось із адміністративним позовом до Управління Держпраці у Миколаївській області (надалі - відповідач або Держпраці), в якому просить суд визнати протиправними і скасувати постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № МК722/432/АВ/П/ПТ/ТД-ФС і № МК722/432/АВ/П/ПТ/ІП-ФС, обидві від 7 травня 2018 р.

Свої вимоги позивач обґрунтував наступним:

- перевірка Товариства проведена на підставі Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 р. № 295 (надалі - Порядок № 295), який, як вважає позивач, не набрав чинності в установленому законом порядку, а тому не міг бути застосований відповідачем;

- на офіційному веб-сайті Держпраці відсутні рішення Мінсоцполітики про форми службового посвідчення інспектора праці, акта, довідки, припису, вимоги, тощо, що є підставою для недопущення до проведення інспекційного відвідування;

- позивачу не надано для ознайомлення підставу інспекційного відвідування, яка зазначена в направленні на його проведення.

По суті виявлених порушень позивач зазначив, що відповідач дійшов помилкового висновку про використання праці осіб, з якими не укладено трудовий договір. Так, ОСОБА_3 працює охоронцем на підставі цивільно-правового-договору, а ОСОБА_4 і ОСОБА_5 знаходились на території Товариства з метою майбутнього працевлаштування. Також, позивач вказує на те, що відповідач не направляв на його адресу ані повідомлення про розгляд його справи, ані самі постанови, що позбавило позивача права прийняти участь в розгляді справи.

Відповідач позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні на тій підставі, що порядок проведення перевірки ним дотримано. Зазначив, що перевіркою встановлено порушення Товариством приписів трудового законодавства в частині допущення на роботу осіб, з якими не укладено трудовий договір, що і послугувало підставою для накладення штрафу постановою № МК722/432/АВ/П/ПТ/ТД-ФС, а іншою постановою № МК722/432/АВ/П/ПТ/ІП-ФС позивач оштрафований за порушення вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29 липня 1993 р. № 58 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. за № 110 (надалі - Інструкція № 58) (а. с. 58-64).

9 жовтня 2018 р. за заявою позивача судом прийнято ухвалу про забезпечення позову, шляхом зупинення стягнення на підставі спірних постанов (а. с. 48-49).

Під час розгляду справи, судом задоволено заяву позивача про виклик свідків (а. с. 97-98).

Справа розглянута у спрощеному позовному провадженні із повідомленням учасників справи. В судовому засіданні представники сторін підтримали свої вимоги і заперечення, викладені в процесуальних заявах.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне.

12-13 квітня 2018 р., на підставі наказу від 11 квітня 2018 р. № 95 та направлення № 142 на проведення інспекційного відвідування суб'єкта господарювання, відповідач провів інспекційне відвідування Товариства, результати якого оформлені Актом № МК722/432/АВ (надалі - Акт інспекційного відвідування) (а. с. 30-34, 66-67).

В Акті інспекційного відвідування зафіксовані наступні порушення з боку позивача:

1) ст. 21 ч. 1, ст. 24 ч. 3 Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП України), зокрема на Товаристві працюють 4 особи (ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_4.), з яким не укладено трудовий договір;

2) п. 2.4. глави 2 Інструкція № 58, а саме, записи в трудових книжках про прийняття на роботу не відповідають текстам відповідних наказів;

3) п. 2.5. глави 2 Інструкції № 58 - працівників не ознайомлено під розписку із записом про прийняття на роботу;

4) п. 7.1. пп. "б" глави 7 Інструкції № 58 - на Товаристві відсутня книга обліку руху трудових книжок;

5) ст. 30 ч. 2 Закону України "Про оплату праці", що виявилось у відсутності достовірного обліку виконуваної працівником роботи та бухгалтерського обліку витрат на оплату праці.

24 квітня 2018 р. відповідач надіслав позивачу повідомлення про призначення розгляду справи, яке позивач не отримав з причини закінчення терміну його зберігання (а. с. 87).

7 травня 2018 р. Держпраці прийняло постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № МК722/432/АВ/П/ПТ/ТД-ФС, якою за порушення ст. 24 ч. 3 КЗпПУ (допущення осіб до роботи без укладення трудового договору), на підставі ст. 265 ч. 2 абз. 2 КЗпП України, Товариство оштрафовано на 446 760,0 грн. (а. с. 88-89).

Того ж дня Держпраці прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № МК722/432/АВ/П/ПТ/ІП-ФС, якою за порушення вимог Інструкції № 58 та вимог Закону України "Про оплату праці", на позивача накладено штраф в розмірі 3 723,0 грн. (а. с. 90-91).

Відповідач направив позивачу спірні постанови рекомендованим листом, але останній їх не отримав у зв'язку із закінченням терміну їх зберігання (а. с. 92-93).

Як визначено ст. 24 ч. 3 КЗпПУ, працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

В Акті інспекційного відвідування зафіксовано, що 4 особи (ОСОБА_3, ОСОБА_4., ОСОБА_5 і ОСОБА_6) працювали на Товаристві без оформлення трудових відносин. Відповідач ці обставини заперечує.

Так, ним подано договір про надання послуг сторожа, укладений з ОСОБА_3 31 березня 2018 р. (а. с. 36-37).

Суд критично оцінює такий доказ і не приймає його до уваги. При цьому суд звертає увагу на те, що договір укладений на строк з 31 березня до 13 квітня 2018 р., про що прямо зазначено в п. 5.2. і п. 5.3. договору, тобто дата закінчення договору збігається із датою закінчення інспекційного відвідування, а 13 квітня 2018 р. наказом № 55-К ОСОБА_3 прийнято на роботу на посаду охоронця з 14 квітня 2018 р., хоча така посада відсутня в штатному розписі підприємства, а сам наказ № 55-К не зареєстрований в Журналі реєстрації наказів.

Сам факт укладення договору тільки на строк до закінчення перевірки, потім зміна правових підстав роботи з договору на наказ про прийняття на роботу, без очевидних підстав для цього, відсутність посади охоронця в штатному розписі Товариства, відсутність реєстрації наказу, свідчать про штучність як договору про надання послуг сторожа так і обставин, на яких ґрунтуються доводи позивача в цій частині.

Накази про прийняття на роботу з 14 квітня 2018 р. ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 датовані 13 квітня 2018 р., тобто вони прийняті позивачем вже після проведення інспекційного відвідування і того ж дня повідомлення про прийняття на роботу направлені до податкового органу.

Зазначені обставини розцінюються судом як такі, що свідчать про відсутність належним чином оформлених трудових відносин із ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 на початок інспекційного відвідування.

За клопотанням позивача, в судовому засіданні була допитана свідок ОСОБА_4, яка пояснила, що на момент проведення інспекційного відвідування - 12-13 квітня, ще не працювала на Товаристві, а тільки виявила намір на працевлаштування та прибула до об'єкту Товариства - автозаправної станції для ознайомлення з умовами праці.

Надані ОСОБА_4 пояснення не спростовують того факту, що наказ про її прийняття на роботу прийнятий вже після початку проведення інспекційного відвідування. Крім того, відповідач подав Акт про відмову від надання пояснень, з якого слідує, що під час інспекційного відвідування вона надавала інші пояснення, згідно яких, на час інспекційного відвідування, вона працювала на Товаристві тиждень (а. с. 72).

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що відповідач вірно встановив порушення позивачем вимог ст. 24 ч. 3 КЗпПУ.

Інші доводи позивача зводяться до порушення відповідачем процедури проведення перевірки.

Зокрема позивач зазначає, що Порядок № 295 не набрав чинності, так як він не зареєстрований в Міністерстві юстиції України.

Відповідно до ст. 52 ч. 1, 5 Закону України "Про Кабінет Міністрів України", в редакцій станом на момент проведення перевірки, постанови Кабінету Міністрів України, крім постанов, що містять інформацію з обмеженим доступом, набирають чинності з дня їх офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самими постановами, але не раніше дня їх опублікування. Постанови Кабінету Міністрів України публікуються в Офіційному віснику України, газеті "Урядовий кур'єр", акти Кабінету Міністрів України також оприлюднюються шляхом їх розміщення на офіційному веб-сайті Кабінету Міністрів України.

Відповідно до офіційного веб-сайту Верховної Ради України, 16 травня 2017 р. Порядок № 295 опублікований в "Урядовому кур'єрі" та Офіційному віснику України (https://zakon.rada.gov.ua/laws/card/295-2017-%D0%BF).

Отже, Порядок № 295, за правилами ст. 52 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" набрав чинності і підлягає застосуванню відповідачем.

У відповідності до п. 4 абз. 3 Порядку № 295 форми службового посвідчення інспектора праці, акта, довідки, припису, вимоги, перелік питань, що підлягають інспектуванню, оприлюднюються на офіційному веб-сайті Держпраці.

Під час проведення інспекційного відвідування об'єкт відвідування має право не допускати до проведення інспекційного відвідування у разі якщо на офіційному веб-сайті Держпраці відсутні рішення Мінсоцполітики про форми службового посвідчення інспектора праці, акта, довідки, припису, вимоги, перелік питань, що підлягають інспектуванню (п. 14 пп. 2 абз. 2 Порядку № 295).

Суд констатує, що на офіційному веб-сайті Держпраці відповідні рішення Мінсоцполітики відсутні, але дана норма надає право позивачу не допустити посадових осіб Держпраці до проведення інспекційного відвідування, однак позивач таким правом не скористався і допустив відповідача до перевірки, а тому не може апелювати до норми, яка надавала йому певне право, але він на власний розсуд вже розпорядився таким правом.

Відповідно до п. 9 Порядку № 295, під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред'явити об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення.

Цій нормі кореспондує п. 14 Порядку № 295, в якому визначено, що під час проведення інспекційного відвідування об'єкт відвідування має право перевіряти в інспектора праці наявність службового посвідчення та не допускати до проведення інспекційного відвідування у разі відсутності такого посвідчення.

Отже, зауваження позивача про необхідність його повідомлення про підставу інспекційного відвідування та пред'явлення направлення на його проведення, безпідставні - посадова особа Держпраці повинна пред'явити тільки своє посвідчення.

Судом враховано, що на повідомленні про інспекційне відвідування стоїть підпис і дата отримання його посадовою особою Товариства (а. с. 67).

Постановою про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № МК722/432/АВ/П/ПТ/ТД-ФС штраф на позивач накладений на підставі ст. 265 ч. 2 абз. 1 КЗпПУ, яка передбачає, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" мінімальну заробітну плату у місячному розмірі встановлено на рівні 3 723,0 гривні (ст. 8 Закону).

Таким чином, розрахунок штрафу за постановою № МК722/432/АВ/П/ПТ/ТД-ФС складає 3 723 х 30 х 4 = 446 760.

Іншою постановою № МК722/432/АВ/П/ПТ/ІП-ФС позивач оштрафований в розмірі 3 723,0 грн. за порушення вимог Інструкції № 58 та Закону України "Про оплату праці" (записи в трудових книжках про прийняття на роботу не відповідають текстам відповідних наказів, працівників не ознайомлено під розписку із записом про прийняття на роботу, на Товаристві відсутня книга обліку руху трудових книжок, не ведеться достовірний облік виконуваної працівником роботи та бухгалтерський облік витрат на оплату праці). Підставою для накладення цього штрафу є ст. 265 ч. 2 абз. 7 КЗпПУ, яка передбачає штраф за порушення інших вимог трудового законодавства в розмірі мінімальної заробітної плати.

Суд звертає увагу, що в позовній заяві та під час розгляду справи в судовому засіданні позивач не навів жодних доказів на спростування порушень вимог Інструкції № 58 і Закону України "Про оплату праці" за які накладено штраф останньою постановою.

Що стосується зауважень позивача про те, що він не отримував запрошення на розгляд його справи та постанови, суд відзначає, що відповідач такі документи надсилав на адресу позивача рекомендованими листами, але позивач їх не отримав у зв'язку із закінченням терміну їх зберігання, але відповідач виконав всі залежні від нього дії для повідомлення позивача.

З огляду на встановлені обставини справи, суд приходить до висновку про безпідставність позовних вимог.

Стаття 157 ч. 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що у випадку ухвалення рішення щодо відмови у задоволенні позову заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним судовим рішенням.

Керуючись ст. ст. 2, 19, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю "Активгаз Юг" (вул. Нікольська, 25 (вул. Морехідна, 1В/3, 54038), м. Миколаїв, 54030, ЄДРПОУ 39385045) до Управління Держпраці у Миколаївській області (вул. Маршала Василевського, 40/1, м. Миколаїв, 54003, ЄДРПОУ 39787411) про визнання протиправними і скасування постанов про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № МК722/432/АВ/П/ПТ/ТД-ФС і № МК722/432/АВ/П/ПТ/ІП-ФС від 7 травня 2018 р., відмовити.

2. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя А. О. Мороз