Постановление суда № 79869261, 08.02.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

08 лютого 2019 р. Справа № 160/1102/19 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Лозицька І.О., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Південного відділу державної виконавчої служби м. Кам'янське Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, третя особа: Публічне акціонерне товариство КБ «Надра» про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, визнання протиправними та скасування постанов, -

ВСТАНОВИВ:

04.02.2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач), в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Південного відділу державної виконавчої служби м. Кам'янське Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області щодо відкриття виконавчого провадження та накладення арешту на майно та кошти боржника;

- визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження № ВП 52570670 від 04.10.2016 року на виконання виконавчого листа № 404/4872/12, виданого Баглійським районним судом м. Дніпродзержинська;

- визнати протиправною та скасувати постанову ВП № 52570670 від 04.10.2016 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження;

- визнати протиправною та скасувати постанову ВП № 52570670 від 21.12.2018 року про арешт коштів боржника;

- зобов'язати Південний відділ державної виконавчої служби м. Кам'янське Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області зняти арешт, накладений на нерухоме майно ОСОБА_1 та зняти арешт з грошових коштів, що містяться на рахунках 305299 АТ КБ «ПриватБанк» НОМЕР_1, універсальна картка, відкрита в АТ КБ «ПриватБанк» НОМЕР_2 та картка НОМЕР_3 АТ КБ «ПриватБанк», що належить ОСОБА_1.

В обґрунтування свого позову ОСОБА_1 зазначив, що у січні 2019 року дізнався про те, що на його рахунки у банку накладений арешт на підставі постанови Південного відділу державної виконавчої служби м. Кам'янське Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області. Також після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження позивач з'ясував, що 03.10.2016 року ПАТ КБ «Надра» подало виконавчий документ до Баглійського відділу державної виконавчої служби м. Дніпродзержинська Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (згодом змінив назву на Південний відділ державної виконавчої служби м. Кам'янське Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області), а саме: виконавчий лист № 404/4872/12, виданий 28.11.2012 року Баглійським районним судом м. Дніпродзержинська. На підставі зазначеного виконавчого листа відповідачем були винесені оскаржувані постанови державного виконавця.

Разом з тим, позивач посилається на норми Закону України «Про виконавче провадження» та зазначає, що вказаний виконавчий лист був пред'явлений до виконання поза межами строків, встановлених ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження». При цьому, за твердженнями ОСОБА_1, державний виконавець на противагу вимогам Закону України «Про виконавче провадження», неправомірно відкрив виконавче провадження.

Тому, не погоджуючись з діями та рішеннями державного виконавця, позивач звертається до суду з цим адміністративним позовом.

Суд при вирішенні питання щодо прийняття цієї позовної заяви до свого провадження та призначення її до розгляду, виходить з такого.

У відповідності до вимог ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), завданням адміністративного судочинства є захист прав свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового оскарження.

Звернення до адміністративного суду реалізується шляхом пред'явлення відповідного адміністративного позову, відкриття провадження в адміністративній справі та прийняття адміністративним судом постанови, яка після набрання законної сили, підлягає примусовому виконанню шляхом видачі виконавчого листа та пред'явлення його до примусового виконання.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Згідно зі ст. 287 КАС України, встановлені особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Статтею 447 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Згідно з ч. 1 ст. 448 ЦПК України, скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Також у відповідності до ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку передбаченому законом.

Як вбачається зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів, позивач оскаржує дії та рішення державного виконавця, що вчинені в ході примусового виконання виконавчого листа, виданого у цивільній справі № 404/4872/12 від 28.11.2012 року щодо стягнення солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» 126897,56 грн. заборгованості за кредитним договором, та солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» понесені судові витрати: 1268,98 грн. судового збору. Рішення суду у цій цивільній справі набрало законної сили станом на 10.12.2012 року, строк пред'явлення виконавчого листа до виконання 11.12.2013 року, виконавчий лист виданий - 01.04.2013 року. Це підтверджується копією зазначеного виконавчого листа.

Виходячи з викладеного вище та з огляду на положення ст. 287 КАС України, ст. ст. 447 - 452 ЦПК України, ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», суд приходить до висновку, що даний позов не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки законодавством передбачений інший порядок оскарження учасниками виконавчого провадження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця під час виконання рішень судів у цивільних справах.

Таким чином, позивач, як сторона виконавчого провадження у рамках примусового виконання рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області за виконавчим листом № 404/4872/12 у цивільній справі щодо стягнення заборгованості за кредитним договором, має право на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця до Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у порядку, визначеному ст. ст. 447 - 452 ЦПК України.

Наведена правова позиція відповідає позиції Вищого адміністративного Суду України, яка була викладена в ухвалі Вищого адміністративного Суду України від 01.11.2017 року провадження № К/800/29954/17 та в постанові Пленуму Вищого адміністративного Суду України від 21.05.2012 року № 5, зокрема, в п. 2 вказаної постанови зазначено, що суди при визначенні юрисдикції повинні виходити з того, що до юрисдикції адміністративних судів належать спори щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби при виконанні всіх виконавчих документів, передбачених частиною другою статті 17 Закону України «Про виконавче провадження», крім тих, відносно яких законом установлений інший, виключний порядок їх оскарження.

Отже, критеріями визначення юрисдикції судів щодо вирішення справ з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення є юрисдикційна належність суду, який розглянув справу як суд першої інстанції, видав виконавчий документ, та статус позивача як сторони у виконавчому провадженні.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що цю позовну заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

За таких обставин, враховуючи, що позовну заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, суд вважає за необхідне відмовити заявнику у прийнятті заяви та відкритті провадження за вказаною заявою на підставі п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України.

Крім того, відповідно до ч. ч. 1 - 2 ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з положеннями ст. 9 Конституції України та ст. 17, ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20.07.2016 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви № 29458/04, № 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики Суду термін «встановленим законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, «що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом [рішення у справі «Занд проти Австрії» (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. (…) фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом «встановленим законом», національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

За таких обставин, суд вважає за необхідне роз'яснити позивачу, що його позов підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства у загальному місцевому суді, який видав виконавчий документ, а саме: Баглійським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області за правилами, встановленими Цивільним процесуальним кодексом України.

При цьому, суд вважає за необхідне звернути увагу позивача на те, що на виконання Указу Президента України від 29 грудня 2017 року № 449/2017 «Про ліквідацію та утворення місцевих загальних судів», 04 липня 2018 року здійснено державну реєстрацію новоутвореної юридичної особи - Окружного суду міста Кам'янського, про що внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Однак, Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області та Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області продовжують здійснювати правосуддя до початку роботи новоутвореного суду. Новоутворений Окружний суд міста Кам'янського розпочне свою діяльність з дня, визначеного у повідомленні голови цього суду про початок роботи, розміщеного в газеті «Голос України» відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Керуючись статтями 6, 7, 170, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до Південного відділу державної виконавчої служби м. Кам'янське Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, третя особа: Публічне акціонерне товариство КБ «Надра» про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії, визнання протиправними та скасування постанов.

Копію ухвали разом з поданням та доданими до нього матеріалами надіслати заявнику за зазначеною у поданні адресою.

Роз'яснити заявнику, що відповідно до ч. 5 ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства, повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Ухвала суду може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку та у строки, встановлені ст.295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала набирає законної сили у порядку та у строки, встановлені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Лозицька