Решение № 79846721, 14.02.2019, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2019 року м. Черкаси

справа № 925/1128/18

Господарський суд Черкаської області у складі: головуючого - судді Скиби Г.М., за участю секретаря судового засідання Хелис Н.М., у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду розглянув справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “НОРД ЕНЕРДЖІ”, м. Київ, вул. Старокиївська, 10Г

до дочірнього підприємства “Черкаський облавтодор” відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України”, м. Черкаси, бул. Шевченка, 389

про стягнення 103759,10 грн. заборгованості та санкцій,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю;

ОСОБА_2 - директор - за посадою;

від відповідача: ОСОБА_3 - за довіреністю.

Товариство з обмеженою відповідальністю “НОРД ЕНЕРДЖІ” звернулося в господарський суд Черкаської області з позовом до дочірнього підприємства “Черкаський облавтодор” відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” про стягнення заборгованості за поставлене дизельне паливо згідно договору купівлі-продажу (поставки) товарів (з доставкою) від 02.03.2018р. №91/2702-2018 в розмірі 2 310 479,10 грн., в тому числі:

2 206 720,00 грн. основного боргу,

662,02 грн. пені,

66,20 грн. штрафу,

37 957,84 грн. 3% річних,

65 073,04 грн. інфляційних,

відшкодування судових витрат та 30 100,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

В підготовчому засіданні 10.01.2019р. було закрито провадження в частині стягнення основного боргу в сумі 2 206 720,00 грн. Позивач підтримує позов в частині стягнення обтяжень та штрафних санкцій на загальну суму 103 759,10 грн.:

662,02 грн. пені,

66,20 грн. штрафу,

37 957,84 грн. - 3% річних,

65 073,04 грн. інфляційних втрат,

та судові витрати, в тому числі витрати на правову допомогу.

До початку підготовчого засідання 25.01.2019р. представник відповідача подав до суду клопотання від 24.01.2019р. №273/11 про зменшення розміру витрат на правничу допомогу з мотивів необґрунтованого завищення розцінок на послуги адвоката.

У судовому засіданні:

представники позивача вимоги підтримали повністю з підстав, викладених у позовній заяві (з урахуванням заяви про часткове закриття провадження), та просили їх задовольнити.

Відповідач вимоги визнає та просить врахувати неналежне фінансування відповідача з бюджету та сезонності робіт. Просить звернути увагу суду на надмірні нарахування розміру інфляційних втрат та необгрунтовано великі розміри адвокатських витрат у справі. Доказів повного погашення боргу не представив.

Позивач не змінив підставу чи предмет спору. Позивач не збільшував і не зменшував розмір позовних вимог.

Сторони не пропонували вирішити спір в позасудовому порядку.

На запитання головуючого представники сторін та учасників заявили:

про відсутність будь-яких інших доказів на підтвердження своїх доводів і пояснень;

про відсутність потреби у витребуванні інших доказів від учасників провадження у справі та інших осіб;

про можливість завершення дослідження обставин справи.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, судом встановлено такі взаємовідносини сторін та обставини:

02.03.2018р. між товариством з обмеженою відповідальністю “НОРД ЕНЕРДЖІ” (Постачальником – Позивач по справі), в особі директора ОСОБА_2, що діє на підставі Статуту, та дочірнім підприємством “Черкаський облавтодор” відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” (Покупцем – Відповідач по справі), в особі директора ОСОБА_4, що діє на підставі Статуту, було укладено договір купівлі-продажу (поставки) товарів (з доставкою) №91/2702-2018 (надалі – Договір, а.с. 15-21), за умовами якого Постачальник зобов'язався поставляти та передавати у власність Покупця, а Покупець зобов'язався приймати і оплачувати на умовах цього Договору дизельне паливо (надалі - товар) в кількості до 80 000 літрів орієнтовно.

Пунктом 3.1. Договору передбачено, що ціна Договору становить 2 208 000 грн. в т.ч. ПДВ 368 000 грн.

Відповідно до п. 3.2 Договору загальна вартість товару за цим Договором складається із вартості кожної партії товару, поставленої в межах строку дії Договору.

Відповідно до п. 5.1 Договору Постачальник здійснює поставку товару на умовах DDР (склад покупця, транспортні витрати за рахунок Постачальника). Покупець надає Постачальнику письмову заявку, де зазначається найменування товару, його кількість, найменування структурного підрозділу, до складу якого постачається товар, адреса місця постачання, перелік матеріально-відповідальних осіб, уповноважених Покупцем одержати товар.

Відповідно до п. 5.7 Договору здавання-приймання товару проводиться уповноваженими представниками Покупця і Постачальника.

Згідно п. 5.4 та п. 5.5 Договору приймання-передача товару здійснюється шляхом підписання уповноваженими особами сторін видаткових накладних. Датою передачі товару вважається дата підписання видаткової накладної на товар, що засвідчує реальне отримання товару за кількістю та якістю матеріально-відповідальними (уповноваженими) особами. Обов'язок з поставки товару є виконаним в момент передачі товару та надання документів, зазначених в п. 4.2. Договору.

В п. 4.1 та п. 4.2 Договору закріплено, що оплата товару здійснюється на підставі рахунку Постачальника, який приймається до оплати при отриманні товару та всіх документів, що підтверджують належну якість товару (сертифікат або паспорт якості), видаткових накладних, у яких вказуються дані про виробничий підрозділ Покупця, який безпосередньо отримав партію товару, ТТН та інших первинних документів, передбачених для даного виду товару. Постачальник має зареєструвати податкову накладну в єдиному електронному реєстрі у передбачені чинним законодавством строки. У разі ненадання зазначених цим пунктом документів (у тому числі електронних) Постачальник зобов'язується відшкодувати спричинені Покупцю збитки (витрати).

За час дії Договору Покупець замовив у Постачальника товар в кількості 80 000 літрів дизельного пального стандарту Євро5, що підтверджується заявкою від 02.03.2018р. №349/03 (а.с. 22).

На виконання умов Договору Постачальник поставив та передав у власність, а Покупець прийняв товар в кількості 87 200 літрів дизельного пального стандарту Євро5 (всього вісім партій поставки) загальною вартістю 2 406 720 грн., що підтверджується:

- видатковою накладною №53 від 03.03.2018р. (а.с. 24) та Актом приймання-передачі товару №53 від 03.03.2018р. в кількості 22 300 літрів на суму 615 480 грн. (а.с. 25);

- видатковою накладною №54 від 03.03.2018р. (а.с. 26) та Актом приймання-передачі товару №54 від 03.03.2018р. в кількості 8 700 літрів на суму 240 120 грн. (а.с. 27);

- видатковою накладною №56 від 04.03.2018р. (а.с. 28) та Актом приймання-передачі товару №56 від 04.03.2018р. в кількості 9 300 літрів на суму 256 680 грн. (а.с. 29);

- видатковою накладною №57 від 04.03.2018р. (а.с. 30) та Актом приймання-передачі товару №57 від 04.03.2018 р. в кількості 11 700 літрів на суму 322 920 грн. (а.с. 31);

- видатковою накладною №58 від 04.03.2018р. (а.с. 32) та Актом приймання-передачі товару №58 від 04.03.2018р. в кількості 10 200 літрів на суму 281 520 грн. (а.с. 33);

- видатковою накладною №59 від 06.03.2018р. (а.с. 34) та Актом приймання-передачі товару №59 від 06.03.2018р. в кількості 6 000 літрів на суму 165 600 грн. (а.с. 35);

- видатковою накладною №60 від 06.03.2018р. (а.с. 36) та Актом приймання-передачі товару №60 від 06.03.2018р. в кількості 12 000 літрів на суму 331 200 грн. (а.с. 37);

- видатковою накладною №61 від 06.03.2018 р. (а.с. 38) та Актом приймання-передачі товару №61 від 06.03.2018р. в кількості 7 000 літрів на суму 193 200 грн. (а.с. 39).

Вказаний товар був отриманий уповноваженою особою Покупця ОСОБА_5, який діяв на підставі довіреності №38 від 02.03.2018р. (а.с. 23).

На виконання вимог п. 4.1. та п. 4.2. Договору Постачальник передав Покупцю:

видаткові накладні;

ТТН на відпуск нафтопродуктів;

сертифікат відповідності серії ВГ бланк №671647 та паспорт якості на Товар №227;

зареєстрував в ЄЕРПН податкові накладні №2 від 03.03.2018р., №3 від 03.03.2018р., №5 від 04.03.2018р., №6 від 04.03.2018р., №7 від 04.03.2018р., №8 від 06.03.2018р. №9 від 06.03.2018р., №10 від 06.03.2018р. на суму поставленого товару;

та виставив рахунки на оплату товару:

- №36 від 02.03.2018р. на суму 855 600,00 грн., який Покупець отримав 06.03.2018р. (а.с. 58);

- №38 від 03.03.2018р. на суму 861 120,00 грн., який Покупець отримав 06.03.2018р. (а.с. 59);

- №39 від 05.03.2018р. на суму 690 000,00 грн., який Покупець отримав 07.03.2018р. (а.с. 60).

Пунктом 4.3. Договору передбачено, що Покупець зобов'язується розрахуватися з Постачальником за отриманий товар на протязі 30 календарних днів з моменту отримання від Постачальника документів, передбачених п. 4.1. та п. 4.2. Договору.

Покупець не виконав належним чином умови Договору в частині оплати вартості товару в обумовлені строки, у зв'язку з чим Продавцем було направлено на адресу Покупця дві вимоги по погашенню заборгованості:

№1608 від 27.04.2018р. (а.с. 61-63)

та №1634 від 05.06.2018р. (а.с. 64-65).

Листом від 10.05.2018р. №768/11 Покупець повідомив, що погашення заборгованості за поставлений товар розпочне після відновлення належного фінансування виконаних ним робіт з експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування на замовлення Служби автомобільних доріг у Черкаській області (а.с. 66).

Пунктом 4.4. Договору передбачено, що у разі недостатності суми проведеного Покупцем на Постачальника платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі, ця сума погашає вимоги Постачальника у такій черговості: за будь-яких умов у першу чергу сплачується (погашається) сума основного боргу; всі інші нарахування та платежі сплачуються (погашаються) виключно після сплати (погашення) суми основного боргу.

13.09.2018 р. Відповідач в рахунок сплати основного боргу по Договору сплатив Позивачу грошові кошти в сумі 200 000 грн. (а.с. 67).

Таким чином, сума основного боргу Відповідача перед Позивачем станом на момент подачі цього позову по Договору становить 2 206 720,00 грн. (2 406 720,00 грн. – 200 000,00 грн.). На вказану суму основного боргу Позивач нарахував пеню, штраф, суму трьох відсотків річних та інфляційних збитків.

Невиконання Відповідачем взятих на себе зобов’язань стало підставою звернення Позивача до суду для захисту порушеного права та примусового стягнення боргу з Відповідача.

Відповідач позов визнав по сумі основного боргу та санкцій. Вимоги заперечив в частині надмірного нарахування інфляційних втрат та винагороди за правничу допомогу, доводи позивача не спростував належними доказами.

Оцінюючи зібрані докази в їх сукупності та за своїм внутрішнім переконанням, заслухавши доводи та пояснення представників сторін, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з таких правових підстав та мотивів.

Згідно з постановою Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009р. №14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності з положеннями постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 «Про судове рішення» рішення з господарського спору повинно прийматись у відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з’ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Сторони за договором є суб’єктами господарювання та самостійними юридичними особами, що підтверджено витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Згідно ч. 3 ст. 5 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб’єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання повинні здійснювати свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Частина 2 ст. 13 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає зобов’язання особи при здійсненні своїх прав утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Між сторонами виникли та існують договірні відносини оплатної поставки товару паливної групи (дизельне пальне) на підставі письмового строкового оплатного двостороннього консенсуального договору.

Місце проведення господарської діяльності сторін відповідає місцю їх реєстрації згідно даних ЄДРПОУ – положення ст. 93 ЦК України.

За змістом ст. 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За правовою природою спірний договір купівлі-продажу (поставки) товарів (з доставкою) від 02.03.2018р. №91/2702-2018 є договором купівлі-продажу і відповідає вимогам ст. 655 Глави 54 ЦК України, якою встановлено, що одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві) та отримати гроші, а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.1 ст. 173 ГК України зобов’язання, що виникає між суб’єктами господарювання, в силу якого один суб’єкт зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта, або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку, є господарським зобов’язанням.

Згідно ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов’язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Суд вважає, що сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору. Договір купівлі-продажу (поставки) товарів (з доставкою) від 02.03.2018р. №91/2702-2018 не заперечений сторонами, не визнаний судом недійсним та не розірваний в установленому порядку. Суд також враховує презумпцію правомірності правочину (положення ст. 204 ЦК України).

Позивач в період з 03.03.2018р. по 06.03.2018р. здійснив поставку, а Відповідач прийняв товар – дизельне паливо на загальну суму 2 406 720,00 грн., що підтверджується видатковими накладними, актами-приймання передачі товару, податковими накладними та не оспорюється сторонами. Претензій щодо кількості, якості та асортименту отриманого товару не заявлено.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом, між Позивачем та Відповідачем було узгоджено строк сплати за отриманий товар, який визначений п. п. 4.3 Договору – Покупець зобов'язується розрахуватися з Постачальником за отриманий товар на протязі 30 календарних днів з моменту отримання від Постачальника документів, передбачених п. 4.1. та п. 4.2. Договору.

Суд враховує відсутність претензій Відповідача стосовно неналежної поставки товару, недопоставки товару чи іншого невиконання умов спірного договору.

Суд також враховує, що Відповідач свої зобов’язання в частині належної та повної оплати за вже отриманий товар належним чином не виконав на момент звернення з позовом і провів оплату в розмірі 2 206 720,00 грн. за отриманий товар після звернення позивача з позовом до суду. Оплата прийнята Позивачем.

В підготовчому засіданні ухвалою суду від 10.01.2019р. було закрито провадження в частині стягнення основного боргу в сумі 2 206 720,00 грн.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Штрафними санкціями у відповідності з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В п. 7.3.1 Договору закріплено, що порушенням Договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього Договору.

Договір про забезпечення виконання зобов’язання у виді неустойки (штраф та пеня) укладено між сторонами у письмовому виді відповідно до приписів ст.ст. 546, 549 ЦК України, ст. 232 ГК України.

Відповідно до п. 7.3.7 Договору в разі порушення строків оплати товару, Покупець на вимогу Постачальника одноразово зобов'язаний сплатити останньому пеню в розмірі 0,001% від суми боргу за кожний день прострочення та штраф в розмірі 0,0001% від суми боргу (сплачується одноразово).

Пунктом 7.3.10. Договору передбачено, що нарахування будь-яких сум щодо відповідальності Покупця за невиконання грошового зобов'язання за цим договором, припиняється через один місяць від дня порушення такого зобов'язання.

Пунктом 7.3.11. Договору передбачено, що загальний розмір відповідальності Покупця за цим договором не може перевищувати 1% від загальної вартості порушених зобов'язань Покупця.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інше не встановлено договором.

На підставі вказаних вимог Позивачем нараховано Відповідачу 662,02 грн. пені, 66,20 грн. штрафу, 37 957,84 грн. 3% річних за період прострочення з 06.04.2018р. по 17.10.2018р. включно, 65 073,04 грн. інфляційних за період березень-вересень 2018 року, які просить стягнути з відповідача.

Розрахунок перевірено судом за допомогою калькулятора санкцій апаратного комплексу «Ліга-Закон».

Виконаний позивачем розрахунок вимоги виконано по пені, штрафу та 3% річних вірно та не перевищує сум можливого нарахування. 662,02 грн. пені, 66,20 грн. штрафу, 37 957,84 грн. 3% річних підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача.

Вимога про стягнення 65 073,04 грн. інфляційних втрат підлягає до часткового задоволення – лише за період квітня – вересня 2018р., оскільки позивачем не враховано право відстрочення платежу на 30 днів за договором з дати постачання товару – остання партія постачання за договором виконана за видатковою накладною №61 від 06.03.2018р. (а.с. 38). Задоволенню підлягає вимога про стягнення 55661,44 грн. інфляційних втрат. В решті вимог належить відмовити за необгрунтованістю та безпідставністю.

Відповідно до ст.ст. 74, 76-79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Обов’язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб’єктивного права.

Суд зазначає, що проведення оплати відповідачем під час розгляду справи та неподання ним доказів у справу про оплату - має враховуватись виконавчою службою при виконанні рішення суду в ході виконавчого провадження. Суд вважає, що відповідач мав достатньо часу для надання доказів про проведення належного та повного розрахунку.

Відповідно до приписів ст.ст. 16, 58 ГПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога). Представником у суді може бути адвокат.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро (організаційні форми адвокатської діяльності).

Частиною 5 ст. 14 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" стороною договору про надання правової допомоги є адвокатське бюро.

В свою чергу п. 4 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону визначає, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 123 ГПК України, судові витрата складаються з витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до приписів ст. 130 ГПК України при визнанні позовних вимог відповідачем з останнього стягується 50% судового збору на користь позивача. Решта 50% сплаченого судового збору підлягають поверненню з державного бюджету позивачу за його мотивованою письмовою заявою. Письмової заяви про повернення 50% судового збору позивач до суду не подав.

Згідно ст. 129 ГПК України судові витрати належить покласти на Відповідача пропорційно задоволених вимог та стягнути на користь Позивача 17258,01 грн. судового збору (50% від суми присудженого судового збору) та 30 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 129-130, 232, 233, 236-241 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з відповідача: дочірнього підприємства “Черкаський облавтодор” відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України”, м. Черкаси, бул. Шевченка, 389, код ЄДРПОУ 31141625, номер рахунку в банку невідомий

на користь позивача: товариства з обмеженою відповідальністю “НОРД ЕНЕРДЖІ”, м. Київ, вул. Старокиївська, 10Г, ідентифікаційний код 39999698, номер рахунку в банку невідомий

662,02 грн. пені, 66,20 грн. штрафу, 37 957,84 грн. 3% річних, 55 661,44 грн. інфляційних, 17258,01 грн. судового збору та 30 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

В решті вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складення повного судового рішення. Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу безпосередньо до суду апеляційної інстанції на вказане рішення.

Повне рішення складено 15.02.2019р.

Суддя Г.М. Скиба