Решение № 79836579, 08.10.2018, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2018 року Справа № 804/4752/18 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Кадникова Г.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійні вимог на стороні позивача – ОСОБА_2 про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1, позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення від 27.04.2018р. №897761-1319-0464 та №897761-1319-0464/1, винесе Головним управлінням Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (ГУ ДФС у Дніпропетровській області).

Ухвалою суду від 02.07.2018 року позовну заяву залишено без руху на підставі ст.169 КАС України, зі встановленням строку для усунення виявлених недоліків.

06.08.2018 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом було відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.

Позивач в обґрунтування своїх вимог повідомляє, що Головне управління ДФС у Дніпропетровській області винесло податкове повідомлення-рішення від 27 квітня 2018 року №897761-1319-0464 та №897761-1319-0464/1, згідно з якими йому було визначено суму податкових зобов’язань за платежем «земельний податок з фізичних осіб», код платежу 18010700 на загальну суму 614 930,82 грн, з яких сума податкового зобов’язання за період: 2015 рік – 3 045,47 грн; 2016 рік – 19 723,56 грн; 2017 рік – 257 606,62 грн; 2018 рік – 334 555,17 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач зареєстрований як платник єдиного податку за ставкою 5 відсотків група 3 та використовує належне йому на праві приватної власності нежилі приміщення, зокрема, розташоване за адресою м. Дніпро, вул. Винокурова, буд.3а у своїй господарській діяльності. Таким чином, відповідно до підпункту 4 пункту 297.1 статті 297 Податкового кодексу України позивач, за його твердженням, звільняється від сплати земельного податку в частині земельної ділянки, що знаходиться під належним йому нежилим приміщенням.

Позивач зазначає, що дані податкові повідомлення-рішення прийняті безпідставно та підлягають скасуванню.

Відповідач позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю, обґрунтовуючи свою позицію тим, що з моменту набуття права власності на житловий будинок (будівлю або споруду) у набувача виникає право (власності чи користування) на земельну ділянку, на якій знаходиться цей об'єкт, а з ним і обов'язок сплачувати земельний податок чи орендну плату.

Ураховуючи положення ст.ст.12, 257, 258, 261, 262 КАС України, суд розглянув адміністративну справу одноособово в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.

Суд, дослідивши та оцінивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, в їх сукупності, проаналізувавши норми діючого законодавства, прийшов до наступних висновків.

31.20.2013 року Позивач, разом з ОСОБА_3 придбали у ОСОБА_2 (третя особа, що не заявляє самостійних вимог, на боці Позивача) 8/100 часток будівель та споруд, що знаходяться за адресою: м. Дніпро (колишня назва –м. Дніпропетровськ), вул. Винокурова, будинок 3А та розташоване на земельній ділянці площею 0,3888 га, кадастровий номер 1210100000:04:018:0074, що підтверджується Договором купівлі-продажу 8/100 часток будівель та споруд від 31.10.2013 року, посвідченим ОСОБА_4, приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу. Зазначені будівлі були передані Покупцям у рівних частках по 4/100 (чотири сотих кожному).

Право власності позивача на будівлі та споруди підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та обтяжень №12049615 від 31.10.2013 року.

19.10.2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено договір дарування 4/100 часток будівель та споруд, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5

Згідно з умовами даного договору ОСОБА_3 передає у власність ПогосянаАйказа Ваграмовича безоплатно майно, а саме 4/100 часток будівель та споруд, що належать йому на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 31.10.2013 року, Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 12049615, реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна 185859512101. Право власності ОСОБА_1 підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №91128995 від 04.97.2017 року, реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна.

27.04.2017 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 було укладено Договір купівлі-продажу нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_7 Згідно з даним Договором ОСОБА_6 зобов’язується передати ОСОБА_1 нерухоме майно – 92/100 частки нежитлових приміщень, що знаходяться за адресою: м. Дніпро (колишня назва – м. Дніпропетровськ), вул. Дніпросталівська (колишня назва – вул. Винокурова), буд. 3А та розташоване на земельній ділянці площею 0,3888 га, кадастровий номер 1210100000:04:018:0074.

Право власності на об’єкт нежитлового приміщення підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №86053304 від 27.04.2017 року, реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна – 185859512101.

Таким чином, судом встановлено, що згідно зі всіма трьома вищезазначеними договорами відчуження, нежилі об’єкти нерухомого майна, що розташовані на земельній ділянці площею 0,3888 з кадастровим номером 1210100000:04:018:0074, знаходяться у власності у Позивача – ОСОБА_1.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (далі по тексту - ПК України).

Згідно з пунктом 63.1 статті 63 Податкового кодексу України облік платників податків ведеться з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотримання податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

За приписами статті 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до підпункту 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

У розумінні підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Справляння плати за землю здійснюється відповідно до положень розділу ХIII ПК України.

Так, відповідно до підпунктів 269.1.1 та 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

В силу вимог підпункту 270.1.1 та 270.1.2 пункту 270.1 статті 270 ПК України об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Таким чином, обов'язок платника податку сплачувати плату за землю виникає у власників та землекористувачів з дня виникнення права власності або користування земельною ділянкою.

Положеннями частини першої, другої ст.120 ЗК України встановлено що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

З огляду на викладене, суд наголошує на тому, що визначення податкових зобов'язань із земельного податку у спірних правовідносинах повинно здійснюватися пропорційно до площі належного позивачу нежилого приміщення.

Аналогічні положення закріплені в частині першій статті 377 Цивільного кодексу України.

Отже, аналіз зазначених норм права дає можливість визначити, хто саме є платником земельного податку, що є об'єктом оподаткування, з якого моменту виникає (набувається, переходить) обов'язок сплати цього податку, подію (явище), з якою припиняється його сплата, умови та підстави сплати цього платежу у разі вчинення правочинів із земельною ділянкою чи будівлею (її частиною), які на ній розташовані.

Таким чином, контролюючим органом було винесено податкове повідомлення-рішення №897761-1319-0464/1від 27.04.2018 року, яким визначено суму податкового зобов’язання за платежем «земельний податок з фізичних осіб», код платежу 18010700 за 2015 рік у сумі 3 045,47 грн., за 2016 рік у сумі 19 723,56 грн., за 2017 рік у сумі 257 606,62 грн.. Також контролюючим органом було винесено податкове повідомлення-рішення №897761-1319-0464 від 27.04.2018 року, яким визначено суму податкового зобов’язання за платежем «земельний податок з фізичних осіб», код платежу 18010700 за 2018 рік у сумі 334 555,17 грн.

Суми податкового зобов’язання встановлені у розрахунку земельного податку, що був складений Головним ДРІ відділу адміністрування податків і зборів з фізичних осіб та єдиного внеску території обслуговування Лівобережної ОДПІ м. Дніпра Ю.А. Гончаром.

Ставку земельного податку розраховано з урахуванням площі земельної ділянки, базової вартості за 1 кв.м., нормативної грошової оцінки за 1 кв.м..

Таким чином, Позивач у 2015 році був власником земельної ділянки площею 155,5 кв.м., тому сума податкового зобов’язання за період січень-грудень 2015 року становить 3 045,47 грн.

У 2016 році позивач був власником земельної ділянки площею 155,5 кв.м. до вересня місяця, таким чином сума податкового зобов’язання за період січень-вересень становить 11 834,14 грн. У жовтні 2016 року, а саме 19.10.2016 року позивач набув у власність 4/100 часткибудівель та споруд, що знаходяться за адресою м. Дніпро (колишня назва – м. Дніпропетровськ), вул. Дніпросталівська (колишня назва – вул. Винокурова), буд. 3А і таким чином став власником 8/100 часток будівель та споруд за вказаною адресою, що розташовані на земельній ділянці загальною площею0,3888 з кадастровим номером 1210100000:04:018:0074. Частка у праві власності становить 311 кв.м. і на підставі цього сума податкового зобов’язання була нарахована на площу 311, 00 кв.м. за період жовтень – грудень у розмірі 7 889, 42 грн.

У 2017 році Позивач був власником будівель та споруд , що знаходяться на земельній ділянці площею 311,00 кв.м. до квітня місяця 2017 року. Таким чином, податкове зобов’язання було призначено за період січень-березень на суму 6 690,24 грн. 27.04.2017 року позивач став власником будівель та споруд, що знаходяться на земельній ділянці загальною площею 0,3888 з кадастровим номером 1210100000:04:018:0074. Таким чином, податкове зобов’язання було визначено за період квітень-грудень у розмірі 250 916,38 грн.

У 2018 році ставка земельного податку розраховувалась за період січень-грудень, об’єктом оподаткування була земельна ділянка площею 0,3888 з кадастровим номером 1210100000:04:018:0074. Таким чином, сума податкового зобов’язання становить 334 555,17 грн.

З огляду на вищезазначене, контролюючим органом було правомірно встановлено розмір податкових зобов’язань.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що він здійснює господарську діяльність на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, зокрема є платником єдиного податку, а належне йому на праві приватної власності приміщення використовується у власній господарській діяльності, що є підставою для звільнення його від обов'язку сплати земельного податку у силу положень статті 297 Податкового кодексу України.

У пункті 269.2 статті 269 Податкового кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, сплачують земельний податок в особливому порядку, передбаченому главою 1 розділу XIV цього Кодексу (за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності).

Так, відповідно до підпункту 4 пункту 297.1. статті 297 Податкового кодексу України, платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів, зокрема, податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку першої – третьої груп для провадження господарської діяльності та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаро-виробництва.

У значенні наведених норм права спрощена система оподаткування не звільняєсуб'єктагосподарюваннявідвиконанняподатковихзобов'язаньзісплатиподатків, встановлених у пункті 297.1 частини 297 Податкового кодексу України, а запроваджу є інші умови, порядок та механізм їх сплати, а також встановлює можливість відновлення їх сплати на загальних підставах у разі недотримання умов оподаткування за спрощеною системою.

Умовою несплати земельного податку за зазначеною системою оподаткування є те, що суб'єкт господарювання, який є власником чи користувачем земельної ділянки, використовує цю землю для проведення господарської діяльності. Можливість звільнення від сплати цього податку за інших умов, наприклад, коли окремо надається в найм будівля, її частина чи нежиле приміщення без земельної ділянки, на якій розміщена перелічена нерухомість, не встановлена.

Суд наголошує на тому, що Позивач є фізичною особою-підприємцем з 31.05.2018 року, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Таким чином, Позивач не може бути звільнений від сплати податку на землю за попередній період 2015-2018 рр.

При цьому, як вбачається зі виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 01.06.2018, до основного виду підприємницької діяльності позивача належить технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів, що спростовує доводи позивача про використання у власній господарській діяльності саме земельної ділянки, оскільки об'єктом такої діяльності позивача є об'єкти нерухомості, а не земельна ділянка, на якій вони розташовані.

Враховуючи вищевикладене, суд не знаходить підстав для задоволення позову.

Згідно з ст.67 Конституції України, кожен зобов’язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів, які б були підставою для скасування штрафних санкцій, передбачених податковими повідомленнями-рішеннями від 27 квітня 2018 року №897761-1319-0464 та №897761-1319-0464/1 суду надано не було. З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.139, 246, 382, 255, 292-297, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

В задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійні вимог на стороні позивача – ОСОБА_2 про скасування податкового повідомлення-рішення – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Г. В.Кадникова