Решение № 79836461, 05.02.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2019 року Справа № 160/8283/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, третя особа, Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

06.11.2018 року ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі -відповідач), третя особа - Головне Управління казначейської служби України у Дніпропетровській області, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у поверненні безпідставно сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 4613 грн.;

- зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області звернутися з поданням, передбаченим п. 5 "Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів", затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 787 від 03.09.2013 року, до органу Казначейства про повернення ОСОБА_2 помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування за договором купівлі-продажу 1/2 частини домоволодіння від 30.08.2018 року в сумі 4613 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивачем зазначено, що ним було сплачено збір на обов’язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 1% від вартості об’єкта купівлі-продажу, у зв’язку з тим, що позивач придбав житло вперше, він звернувся до відповідача із заявою про повернення безпідставно сплаченого збору на обов’язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна, при цьому відповідачем було відмовлено позивачу у поверненні помилково сплаченого збору. Позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у відмові скласти та подати подання щодо повернення помилково сплаченого збору, у зв’язку з чим просив суд позовні вимоги задовольнити.

08.11.2018 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду було відкрито провадження за даним адміністративним позовом та справу призначено до розгляду в підготовчому засіданні.

04.12.2018 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказано, що надана відповідачем відмова є обґрунтованою та прийнята у відповідності до вимог чинного законодавства, у зв’язку з тим, що оскільки діючим законодавством України про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування не передбачено порядок повернення збору на обов’язкове пенсійне страхування та вказано, що відповідач не наділений повноваженнями щодо визнання дійсності правочину операцій з купівлі-продажу нерухомого майна, у зв’язку з чим просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

15.01.2019 року Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановив усну ухвалу, із занесенням до протоколу судового засідання, закрити підготовче засідання та призначити справу до розгляду в судовому засіданні на 05 лютого 2019 року(а.с.43).

В судове засідання позивач, представник відповідача не прибули, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, звернулись до суду з заявами про розгляд справи за їх відсутності в порядку письмового провадження (а.с.42,50).

Представник третьої особи в судове засідання не прибув, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином (а.с.48), про причини не прибуття суд не повідомив, з заявами до суду не звертався.

Згідно ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з’явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З урахуванням відсутності заперечень з боку представника відповідача про розгляд справи в письмовому провадженні, належного повідомлення про дату, час та місце розгляду справи позивача та третьої особи, наявності достатніх доказів у матеріалах справи для вирішення спору по суті заявлених вимог, суд ухвалив здійснити розгляд справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 30.08.2018 року ОСОБА_2 придбав 1/2 частки домоволодіння, що знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Мінусинська, буд.108, відповідно до договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстровано в реєстрі за №3430 (а.с.8-10).

При посвідченні угоди, відповідно до статті 49 закону України «Про нотаріат», позивачем було сплачено збір на обов’язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 1% від вартості об’єкта купівлі-продажу, що становить 4613,00 грн., що підтверджується копією квитанції від №17468124 від 31.08.2018 року, наявної в матеріалах справи.

06.09.2018 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою, в якій, вказано що позивач придбав житло вперше, у зв’язку з чим просив повернути безпідставно сплачений збір на обов’язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 4613,00 грн. та вжити всіх заходів передбачених законодавством щодо повернення позивачу вказаного збору.

08.10.2018 року листом №24199/05-05/26 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило позивача, що органи Пенсійного фонду України не наділені повноваженнями щодо визнання дійсності правочину операцій під час купівлі-продажу нерухомого майна (а саме згідно законодавства не визначає в котрий раз придбавається нерухоме майно), оскільки органи Пенсійного фонду не володіють інформацією щодо прав власності на нерухоме майно, а тому відсутні підстави для повернення коштів позивача.

Позивач не погоджується з вказаною відповіддю та вважає її такою, що не відповідає вимогам законодавства.

Отже, спір між сторонами виник з підстав відмови позивачу у повернені сплаченого збору на обов’язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 4613,00 грн.

Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються положеннями Конституції України та Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 № 400/97-ВР.

Відповідно до пункту 9 статті 1 даного Закону платниками збору на обов'язкове пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше. Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.

Питання сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» врегульовані Порядком сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 № 1740 (далі - Порядок).

Згідно з пунктом 15-1 Порядку збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Пункт 15-3 Порядку передбачає, що нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

З огляду на вищевказані норми Закону та Порядку, суд дійшов висновку, що громадяни, які придбавають нерухоме майно, зокрема квартиру, вперше не є платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, тобто звільнені від його сплати в розмірі 1 % від вартості нерухомого майна (квартири), зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 01.11.2018 № 143568150, ОСОБА_2 є власником 1/2 частини домоволодіння за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, вулиця Мінусинська, будинок 108, придбаної на підставі договору купівлі-продажу від 30.08.2018 року, що посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 3430.

Отже, 1/2 частини домоволодіння за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Мінусинська, будинок 108, відноситься до таких, що придбана позивачем вперше.

Будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження позивача про придбання ним житла вперше, чи підтверджували б реєстрацію на праві приватної власності за позивачем будь-якого іншого нерухомого майна та свідчили б про відсутність у нього права на звільнення від сплати збору, відповідачем не надано.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивач дійсно вперше придбав житло (за договором купівлі-продажу квартири від 30.08.2018 року за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, вулиця Мінусинська, будинок 108) та при укладенні договору купівлі-продажу помилково сплатив збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 1 % від його вартості.

Частиною другою статті 45 Бюджетного кодексу України передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Відповідно до пункту 5 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Мінфіну від 03.09.2013 № 787, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.

Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України (далі органи ДФС) подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

Згідно з пунктом 7.2 Порядку ведення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших платежів, затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 27.09.2010 № 21-2, яким установлено механізм здійснення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, суми помилково сплачених платежів зараховуються в рахунок майбутніх платежів або повертаються платникам на підставі заяви.

Отже, законодавством визначено порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджетів, який передбачає наявність подання відповідного органу, що контролює справляння надходжень бюджету, з метою внесення його платником до органу Державної казначейської служби України.

Відмова відповідача у поверненні позивачу збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна, є протиправною, оскільки саме органи Пенсійного фонду України, які контролюють справляння надходжень бюджету по цьому збору, мають за ініціативою платника скласти та подати відповідне подання до органів державної казначейської служби.

Таким чином, суд дійшов висновку, що збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1 % від вартості придбаного нерухомого майна, позивачем сплачено помилково, за відсутності обов'язку здійснювати такий платіж, у зв'язку з чим кошти в сумі 4613,00 грн., сплачені при нотаріальному оформленні договору купівлі-продажу вперше придбаного житла, підлягають поверненню.

Щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідача сформувати та подати в управління Державної казначейської служби України в Центральному районі м. Дніпра подання про повернення помилково (надмірно) сплаченого згідно квитанції №17468124 від 31.08.2018 року збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 4613,00 грн., що був сплачений позивачем під час придбання вперше 1/2 частки домоволодіння, суд зазначає наступне.

Згідно ч.4 ст.245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Тобто, законодавець передбачив обов'язок суду змусити суб'єкт владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього (дискреційні повноваження), тому втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження наведеного органу та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Як слідує зі змісту Рекомендації № К (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980р. під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд під час розгляду та вирішення публічно-правових спорів перевіряє, чи рішення суб'єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції. При цьому, відповідно до правил правозастосування практики Європейського суду з прав людини, суд не може своїм рішенням підмінити рішення суб'єкта владних повноважень.

Тобто, дискреційними є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».

Натомість, у даному випадку суд не вважає повноваження відповідача, як дискреційними, оскільки відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд.

Згідно судової практики Європейського суду з прав людини (рішення по справі «Олссон проти Швеції» від 24 березня 1988 року) запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців, водночас, суди повинні відновлювати порушене право шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень, у тому числі колегіальний орган, прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» практика ЄСПЛ підлягає застосуванню судами як джерело права.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимога позивача про зобов'язання відповідача сформувати та подати в Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області подання про повернення помилково (надмірно) сплаченого згідно квитанції №17468124 від 31.08.2018 року збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 4613,00 грн., що був сплачений позивачем під час придбання вперше 1/2 частки домоволодіння підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Доказів, які б спростували доводи позивача, відповідач суду не надав. З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч.1 ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем ОСОБА_2 при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 704,80 грн.

Враховуючи, що адміністративний позов задоволено судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду підлягає стягненню в сумі 704,80 грн.

Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, третя особа, Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_2 у винесені подання про поверненні безпідставно сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 4613 грн. згідно квитанції №17468124 від 31.08.2018 року.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області сформувати та подати в Головне управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області подання про повернення помилково (надмірно) сплаченого згідно квитанції №17468124 від 31.08.2018 року збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 4613,00 грн., що був сплачений ОСОБА_2 під час придбання вперше 1/2 частки домоволодіння.

Стягнути на користь ОСОБА_2 ((51200, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, Набережна Перемоги, буд.26, код ЄДРПОУ 21910427).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 15.02.2019 року.

Суддя (підпис) Н.Є. Сліпець