Постановление суда № 79779821, 13.02.2019, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

13 лютого 2019 року ЛуцькСправа № 140/129/19

Суддя Волинського окружного адміністративного суду Дмитрук В.В., вивчивши позовну заяву ОСОБА_1 до 7 прикордонного загону (І категорії) Західного регіонального управління (І категорії) Державної прикордонної служби України (Львівського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України) про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

22.01.2019 ОСОБА_1 звернувся до 7 прикордонного загону (І категорії) Західного регіонального управління (І категорії) Державної прикордонної служби України (Львівського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України) про визнання протиправними та скасування наказів від 21.05.2018 №132-к в частині оголошення позивачу дисциплінарного стягнення «сувора догана», від 11.07.2018 №188-к в частині оголошення позивачу дисциплінарного стягнення «догана», від 06.08.2018 №210-к в частині оголошення позивачу дисциплінарного стягнення «догана», від 28.08.2018 №221-ос в частині припинення контракту та звільнення позивача з військової служби у запас, від 06.09.2018 №232-ос в частині виключення позивача зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 25.01.2019 позовну заяву було залишено без руху та встановлено позивачу 10-денний строк з моменту отримання даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом: подання належним чином оформленої заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду щодо усіх заявлених позовних вимог та надання доказів поважності причин його пропуску.

11.02.2019 представником позивача подано до суду заяву про поновлення строку звернення до суду, в якій зазначено, що в тексті скарги від 08.10.2018 про визнання незаконними наказів про звільнення від 28.08.2018 №221-ос, від 06.09.2018 №232-ос позивач зазначав про неправомірність наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності від 21.05.2018 №132-к, від 11.07.2018 №188-к, від 06.08.2018 №210-к, а тому вважає, що таке формулювання і є оскарженням наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності, які стали підставою для винесення наказів про звільнення. Крім того, вказав, що при поданні скарги від 08.10.2018 позивачем реалізоване право на альтернативне досудове оскарження, скарга подана до вищого органу у встановлений строк, а позовна заява - у місячний строк з дня отримання відповіді на таку скаргу.

Розглянувши подані документи і матеріали, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає поверненню позивачу, виходячи з наступного.

Так, частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно із частиною п'ятою статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.

Строки звернення до адміністративного суду із адміністративним позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Додатково суд звертає увагу при вирішенні процесуального питання щодо дотримання строків звернення до суду і на практику Європейського суду з прав людини. У справах «Стаббігс та інші проти Великобританії», «Девеер проти Бельгії», суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

У Справі «Пономарьов проти України» Європейський суд зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.03.2006 (справа «Мельник проти України») погодився з тим, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. А також вказав, що зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.

Як слідує із позовної заяви, позивач просить визнати протиправними та скасувати накази від 21.05.2018 №132-к, від 11.07.2018 №188-к, від 06.08.2018 №210-к, від 28.08.2018 №221-ос, від 06.09.2018 №232-ос, копії яких він отримав 01.10.2018.

В позовній заяві та у заяві про поновлення строку звернення до суду представником позивача наведені однакові обставини пропуску строку звернення до суду. В обґрунтування зазначено, що позивач оскаржував накази від 21.05.2018 №132-к, від 11.07.2018 №188-к, від 06.08.2018 №210-к, від 28.08.2018 №221-ос, від 06.09.2018 №232-ос в адміністративному порядку, а з позовом до суду звернувся після отримання відповіді на скаргу.

У свою чергу, під поважними причинами пропуску строку на оскарження слід розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась, та пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Суд наголошує, що факт оскарження наказів в адміністративному порядку ніяким чином не створював перешкоди для звернення позивача до адміністративного суду із позовом про оскарження даних наказів.

Крім того, суд вважає за необхідне вказати, що подана 08.10.2018 скарга позивача на ім'я голови ДПС України стосувалась виключно двох наказів: №221-ос від 28.08.2018 в частині припинення контракту та звільнення з військової служби в запас старшого прапорщика ОСОБА_1 та №232-ос від 06.09.2018 в частині виключення позивача зі списку особового складу загону та всіх видів забезпечення, а відтак посилання представника позивача, що останнім було використано спосіб досудового вирішення спору відповідно до п.88 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України («військовослужбовець, який вважає, що не вчинив правопорушення, має право протягом місяця з часу накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командирові або звернутися до суду у визначений законом строк») є безпідставним, оскільки зазначені в скарзі накази були винесені не в порядку накладення дисциплінарного стягнення.

Відтак, суд дійшов висновку, що наведені у заяві обставини пропуску строку звернення до суду є неповажними, інших підстав для поновлення строку судом не встановлено.

Згідно із пунктом 9 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Статтею 123 КАС України визначено наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду.

Так, частиною першої зазначеної статті передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею в заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (частина друга статті 123 КАС України).

Таким чином, оскільки наведені у заяві обставини пропуску строку звернення до суду визнані неповажними, інших підстав для поновлення строку судом не встановлено, тому позовна заява ОСОБА_1 до 7 прикордонного загону (І категорії) Західного регіонального управління (І категорії) Державної прикордонної служби України (Львівського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України) про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу підлягає поверненню.

Керуючись пунктом 1 частини четвертої, частинами п'ятою - восьмою статті 169, статтею 248 КАС України, суддя

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до 7 прикордонного загону (І категорії) Західного регіонального управління (І категорії) Державної прикордонної служби України (Львівського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України) про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, - повернути позивачу.

Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка її подала, разом із позовною заявою і доданими до неї документами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.

Суддя В.В. Дмитрук