Постановление суда № 79755333, 12.02.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

12 лютого 2019 року м. Київ № 826/17618/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 в адміністративній справі

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії,В С Т А Н О В И В:

Рішенням суду від 21.09.2018р. позов задоволено, визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (м. Київ, 04053, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368), яка полягає у непроведенні перерахунку розміру призначеної ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) пенсії за вислугу років з урахуванням змісту довідки Департаменту фінансів Міноборони України №248/3/8/1094 від 25.10.2017р. та довідки Фінансового управління Генерального штабу ЗС України №305/857 від 27.11.2017р. та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (м. Київ, 04053, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368) здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) з 29 серпня 2017 року за вислугу років з урахуванням змісту довідки Департаменту фінансів Міноборони України №248/3/8/1094 від 25.10.2017р. та довідки Фінансового управління Генерального штабу ЗС України №305/857 від 27.11.2017р. з прийняттям до розрахунку розміру пенсії наступні складові: щомісячну грошову винагороду у розмірі 60 відсотків грошового забезпечення, матеріальну допомогу, грошову допомогу на оздоровлення, індексацію, премію згідно Дисциплінарного статуту, яку він отримував в період з серпня 2015 року по липень 2017 року включно, а також премію, надбавку за роботу, що передбачає допуск до державної таємниці, й надбавку за виконання особливо важливих завдань за період з серпня 2015 року по лютий 2016 року та премію та надбавку за виконання особливо важливих завдань за березень, квітень, травень 2016 року в уточнених розмірах.

13 грудня 2018 року на виконання рішення суду видані виконавчі листи.

11 січня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою в порядку ст. 383 КАС України, якою просив: визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у невиконанні рішення суду від 21.09.2018р.; постановити окрему ухвалу для вжиття заходів усунення порушень закону відповідачем та наявність підстав для розгляду питання про притягнення до відповідальності посадових осіб Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві та встановити судовий контроль за виконанням рішення суду від 21.09.2018р. зобов'язавши відповідача подати до суду у десятиденний строк звіт про виконання зазначеного судового рішення.

Ухвалою суду від 14.01.2019р. витребувано від відповідача письмові пояснення та докази на їх підтвердження про причини невиконання рішення суду у справі №826/17618/17 та надано відповідачу п'ятиденний термін для надання вказаних пояснень.

07 лютого 2019 року відповідачем через канцелярію суду подані письмові пояснення та докази на їх підтвердження, відповідно до яких ОСОБА_1 у січні 2019 року здійснено перерахунок пенсії на підставі рішення суду від 21.09.2018р.

Розглянувши матеріали справи та подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтується заява, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду заяви і вирішення її по суті, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

З аналізу викладених норм вбачається, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не його обов'язком.

Європейський Суд з прав людини звертав увагу, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у справі "Скордіно проти Італії" (Scordino v. Italy). Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі "Сіка проти Словаччини" (Sika v. Slovaki), №2132/02, пп. 24-27, від 13.06.2006, пп. 18 рішення "Ліпісвіцька проти України" №11944/05 від 12.05.2011).

Крім того, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах "Бурдов проти Росії" від 07.05.2002, "Ромашов проти України" від 27.07.2004, "Шаренок проти України" від 22.02.2004 зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов'язувальне рішення залишалося бездієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід'ємною частиною судового процесу.

Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі "Сокур проти України" (Sokur v. Ukraine), №29439/02, від 26.04.2005, та у справі "Крищук проти України" (Kryshchuk v. Ukraine), №1811/06, від 19.02.2009).

Згідно зі статтею 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Суб'єктами, на яких поширюється обов'язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.

При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до приписів частини другої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Слід зауважити, що судовий контроль не встановлювався при ухваленні рішення від 21.09.2018р. у справі №826/17618/17.

Водночас, суд наголошує, що завершальною стадією судового провадження з примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) є виконавче провадження (стаття 1 Закону України "Про виконавче провадження").

При цьому, у разі відсутності добровільного виконання судових рішень, приписами Закону України "Про виконавче провадження" врегульований порядок дій та заходів, що спрямовані на примусове виконання таких рішень.

Відповідно до частини восьмої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що позивач отримав виконавчий лист на примусове виконання рішення суду.

За заявою позивача відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві 19.12.2018р. відкрито виконавче провадження №57928499 з виконання виконавчого листа виданого судом 13.12.2018р.

У той же час, розглянувши заяву про встановлення судового контролю, суд вважає її необґрунтованою, оскільки як вбачається з пояснень відповідача, ОСОБА_1 здійснено перерахунок пенсії та у січні 2019 року проведено її виплату. Крім того, доплата різниці пенсії з 29.08.2017р. по 04.12.2018р. у розмірі 49324,26грн., як пояснив представник відповідача буде виплачена в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018р. №649 "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду". Різницю пенсії з 05.12.2018р. по 31.01.2019р. у розмірі 5034,75грн. буде виплачено у лютому 2019 року.

Крім того, заява позивача в частині винесення окремої ухвали задоволена бути не може, оскільки прийняття вказаної ухвали є правом суду.

Під час розгляду вказаних заяв позивача, судом не встановлено підстав для винесення окремої ухвали.

Крім того, задоволенню не підлягає заява ОСОБА_1 в частині визнання протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у невиконанні рішення суду від 21.09.2018р., оскільки представником відповідача до суду надані докази перерахунку розміру його пенсії та виплати такої у січні 2019 року.

Таким чином, відсутні підстави для задоволення заяв ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у невиконанні рішення суду від 21.09.2018р.; постановлення окремої ухвали та встановлення судового контролю за виконанням рішення суду від 21.09.2018р.

Керуючись статтями 248, 382, 383 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні заяв про постановлення окремої ухвали та встановлення судового контролю за виконанням рішення суду від 21.09.2018р.

Заяву ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, яка полягає у невиконанні рішення суду від 21.09.2018р. залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.

Ухвала в частині відмови в задоволенні заяви про встановлення судового контролю за виконання судового рішення на підставі п. 25 ч. 1 ст. 294 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена відповідно до ст. 293-297 КАС України.

Суддя В.В. Амельохін