Постановление суда № 79722073, 11.02.2019, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

Справа № 489/6042/18

11.02.2019

Кримінальне провадження

№ 1-кп/489/292/2019

У Х В А Л А

11 лютого 2019 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд м. Миколаєва в складі:

судді - Крутія Ю.П.,

за участю секретаря судового засідання - Лейфури Д.О.,

прокурора - Омелян А.В.,

обвинуваченого - ОСОБА_1,

захисника - Михайлова Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Миколаєва, проживає за адресою: АДРЕСА_1, у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст. 185, ч.2 ст. 185, ч.2 ст. 186 КК України,

В С Т А Н О В И В :

До теперішнього часу судове слідство по кримінальному провадженню відносно ОСОБА_1, обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст. 185, ч.2 ст. 185, ч.2 ст. 186 КК України, не закінчено.

Строк тримання ОСОБА_1 під вартою закінчується 17.02.2019 року.

Прокурор заявила клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 строком на 60 діб.

Захисник та обвинувачений заявили суду клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 з тримання під вартою на домашній арешт, мотивуючи тим, що він потребує лікування, не буде перешкоджати слідству та ухилятись від суду.

Вислухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд вважає, що в клопотанні захисника та обвинуваченого необхідно відмовити, а клопотання прокурора підлягає задоволенню за наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 9 КПК України, суд приймає до уваги висновки викладені в рішеннях Європейського суду з прав людини, з урахуванням практики якого застосовується кримінальне процесуальне законодавство України, зокрема у рішеннях "В. проти Швейцарії" від 26.01.1993 р., "Мамедова проти Росії" від 01.06.2006 р., виходячи з яких наявність ризиків переховування від правосуддя чи вчинення нових злочинів оцінюється не тільки залежно від суворості можливого покарання та тяжкості злочину. Їх треба визначати з урахуванням низки інших ревалентних факторів, які можуть або підтвердити наявність такого ризику, або зробити її настільки незначною, що вона не може слугувати виправданням для тримання під вартою, якими є характер обвинуваченого, його моральні якості, його кошти, зв'язки з державою.

ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочинів проти власності, один з яких є тяжким, раніше судимий за вчинення тяжких злочинів, не має постійного місця роботи, а отже ризик, який було враховано при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме вчинення іншого злочину - не зменшився. Таким чином, суд вважає, що інший менш суворий запобіжний захід не забезпечить належної поведінки обвинуваченого щодо виконання ним своїх процесуальних обов'язків.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 331, 372 КПК України, -

П О С Т А Н О В И В :

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою продовжити до 11.04.2019 року.

У клопотанні захисника Михайлова Г.В. та обвинуваченого ОСОБА_1 про зміну запобіжного заходу - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: Ю.П. Крутій