Решение № 79715972, 31.01.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2019 року Справа № 205/7028/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кучми К.С. при секретарі - Чорній М.В. за участю: позивача - ОСОБА_1 представника позивача - ОСОБА_2 представника відповідача - Фоменкової К.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

27.09.2018 року позивач звернувся до Ленінського районного суду м.Дніпропетровська з позовною заявою, в якій просив: визнати протиправними дії ГУ Національної поліції в Дніпропетровській області щодо відмови йому у виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку з втратою працездатності та зобов'язати відповідача виплатити йому одноразову грошову допомогу у зв'язку з втратою працездатності у розмірі 410 050 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він звернувся із заявою (рапортом) про виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності до відповідача, в якій просив виплатити йому одноразову грошову допомогу у зв'язку з тим, що отримав третю групу інвалідності та втратив 30% професійної працездатності по пораненню, пов'язаному з виконанням службових обов'язків. Проте, ним було отримано повідомлення, відповідно до якого у виплаті одноразової грошової допомоги було відмовлено. Позивач вважає, що відмова відповідача у призначені та виплаті допомоги, передбаченої ст. 97 Закону України «Про Національну поліцію» є протиправною, необґрунтованою та такою, що не відображає дійсних обставин справи, складена за відсутності належних доказів, з порушенням вимог чинного законодавства України. Тому, він звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Ухвалою Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 02.10.2018 року адміністративну справу було направлено на розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду за підсудністю.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.11.2018 року справу № 205/7028/18 прийнято до провадження, та призначено до розгляду у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

У судовому засідання позивач та його представник позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили суд позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

У відповіді на відзив на позовну заяву представник позивача також зазначив, що право на призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням поліцейському інвалідності виникає з дотриманням сукупності умов, а саме, 1) звільнення особи з поліції внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції; 2) визначення поліцейському інвалідності протягом шести місяців після звільнення його з поліції. Позивач був звільнений зі служби в поліції 11.12.2017 року, проте, інвалідність отримано в результаті травми, що пов'язана з безпосередньою участю в антитерористичній операції при виконанні службових обов'язків, перебуваючи на службі в НП України, тобто, травма була отримана під час проходження служби, що і стало причиною звільнення, отже, право позивача виникає з дати встановлення інвалідності. Відповідач безпідставно відмовив у призначенні та отриманні допомоги, тому, позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги, у розмірі, передбаченому ст.99 Закону України «Про Національну поліцію».

Представник відповідача у судовому засіданні пред'явлені позовні вимоги не визнала та зазначила, що ОСОБА_1 з 2015 р. по 2017 р. проходив службу в Національної поліції, та наказом ГУНП від 11.12.2017 № 369 о/с був звільнений за п.2 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» (через хворобу). 01.03.2018 року позивач звернувся до ГУНП із заявою (рапортом) про виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності, в якій просив виплатити допомогу у зв'язку з отриманням третьої групи інвалідності та 30% втрати професійної працездатності Але відповідачем було відмовлено, враховуючи, що підстави у виплаті допомоги, відповідно до п.3 ч.1 ст.97 Закону України «Про Національну поліцію» відсутні.

Представник відповідача також зазначила, що однією з умов для призначення та виплати одноразової грошової допомоги відповідно є дотримання терміну визначення поліцейському інвалідності, а саме, протягом шести місяців після звільнення, та відсутнє правове врегулювання призначення та виплати одноразової грошової допомоги поліцейським, яким інвалідність встановлено до звільнення. Враховуючи, що позивача було звільнено після встановлення йому інвалідності, відповідач вважає, що відсутні підстави призначення допомоги в порядку передбаченому п.4 ч.1 ст.97 Закону України «Про Національну поліцію». Отже, відповідач вважає, що ГУ НП при розгляді заяви ОСОБА_1 щодо виплати йому одноразової грошової допомоги діяло виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законами України, тому, просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 наказом «По особовому складу» № 369 о/с 11 грудня 2017 року був звільнений зі служби в поліції за пунктом 2 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через хворобу) (а.с.33).

Інвалідність позивачу була встановлена 22.02.2018 року Обласною медико-соціальною експертною комісією № 4, що підтверджується випискою з акту огляду медико-соціальною експертною комісією до довідки серії 12 AAA № 651485 від 20 лютого 2018 року та довідкою про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії 12 AAA № 009913 від 22 лютого 2018 року (а.с.11-12).

Матеріалами справи підтверджується, що 01.03.2018 року позивач звернувся із заявою (рапортом) про виплату ОГД у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, в якому просив виплатити йому одноразову грошову допомогу (далі - ОГД) у зв'язку з тим, що він отримав третю групу інвалідності та втратив 30% професійної працездатності по пораненню, пов'язаному з виконанням службових обов'язків у 2015 році. Також, позивач у заяві зазначив, що у 2015 році він вже отримував грошову виплату по пораненню у сумі 30450 грн. (а.с.9).

Проте, 27.03.2018 року відповідачем було направлено позивачу повідомлення «Про розгляд заяви на виплату ОГД» за № 19/331 від 27.03.2018 року, відповідно до якого у виплаті ОГД позивачу було відмовлено, з посиланням на приписи ст.97 Закону України «Про Національну поліцію» (а.с.10).

Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються Законом України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 р. № 580-VІІІ (в редакції чинній на час спірних правовідносин) (далі - Закон № 580-VІІІ) і Порядком та умовами виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого наказом МВС України № 4 від 11.01.2016 року (зі змінами), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 року за № 163/28293 (далі -Порядок № 4).

Пунктом 4 ч.1 ст.97 Закону № 580-VІІІ встановлено, що одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі: визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті.

Згідно із ч.1 ст.100 Закону № 580-VІІІ, визначення інвалідності та ступеня втрати працездатності без визначення інвалідності поліцейським здійснюється в індивідуальному порядку державними закладами охорони здоров'я відповідно до закону та інших нормативно-правових актів.

В ході розгляду адміністративної справи судом встановлено, що позивач отримав травму, що пов'язана з безпосередньою участю в антитерористичній операції при виконанні службових обов'язків, перебуваючи при цьому на службі в Національній поліції України, що підтверджується свідоцтвом про хворобу № 331 від 29 вересня 2017 року (а.с.13-14) та актом № 34/15 про нещасний випадок (у тому числі поранення) від 19 травня 2015 року (а.с.15-17).

Частиною 6 ст.100 Закону № 580-VІІІ чітко встановлено, що особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, визначеної цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення в них такого права.

Підпунктом «в» п.3 ч.1 ст.99 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено розміри одноразової грошової допомоги поліцейським, а в разі їх загибелі (смерті) - особам, які за цим Законом мають право на її отримання, визначаються виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату, а саме визначення поліцейському внаслідок причин, зазначених у пункті 3, інвалідності III групи - 250 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України» на 2018 рік від 07.12.2017 р. № 2246-VІІІ, розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 1 січня 2018 року становить 1 762 грн.

Статтею 101 Закону № 580-VІІІ встановлені підстави, за яких призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, а саме: якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність, часткова втрата працездатності без визначення інвалідності поліцейського є наслідком: а) учинення ним діяння, яке є кримінальним або адміністративним правопорушенням; б) учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння; в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, який доведений судом); г) подання особою свідомо неправдивої інформації про призначення і виплату одноразової грошової допомоги.

Отже, матеріалами справи підтверджується, що у відповідача відсутні підстави не призначення та не виплати одноразової грошової допомоги позивачу.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України 11.01.2016 р. № 4 затверджено Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, яким визначають механізм оформлення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейських центрального органу управління поліції, територіальних органів поліції, міжрегіональних територіальних органів Національної поліції, установ та організацій, що належать до сфери управління Національної поліції України (далі - органи поліції), поліцейських в т.ч. слухачів та курсантів вищих навчальних закладів із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - навчальних закладів), поліцейських, відряджених до інших органів державної влади, установ, організацій (далі - інших органів).

Абзацом 2 п.1 розділу 2 Порядку № 4 визначено, що днем виникнення права на отримання ОГД є у разі встановлення поліцейському інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Таким чином, законодавець закріпив лише граничний строк для встановлення інвалідності для звільнення і не обмежив поліцейських у часі щодо можливості встановлення інвалідності ще за час проходження служби в поліції.

Жодна норма вказаного Закону № 580-VІІІ заборони щодо можливості встановлення інвалідності ще за час проходження служби в поліції не містить.

Враховуючи вищевикладене та той факт, що єдиною підставою для відмови позивачу в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги є посилання на п.4 ч.1 ст.97 Закону № 580-VІІІ, суд дійшов висновку, що позивач, якому встановлена ІІІ група інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним служби в поліції, має право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги у розмірі, встановленому п.п. «в» п.3 ч.1 ст.99 Закону України «Про Національну поліцію».

Згідно із ч.1 ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частин 1, 4 ст.73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно із ст.76 КАС України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до частин 1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 ст.6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейськоїкомісії з прав людини.

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Рисовський проти України» (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов'язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб'єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу «доброго врядування».

Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (див. рішення у справах «Beyelerv. Italy» № 33202/96, «Oneryildizv. Turkey» № 48939/99, «Moskalv. Poland» № 10373/05).

ЄСПЛ у рішенні від 24.04.2015 року за заявою N 38667/06 у справі «Будченко проти України" наголосив, шо відсутність механізму реалізації законодавчого положення становить втручання у право заявника за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції (пункт 39). А у рішенні від 10.03.2011 року у справі "Сук проти України" (заява N 10972/05) вказав, що держава на власний розсуд визначає, які доплати надавати своїм працівникам із державного бюджету. Держава може ввести, призупинити або припинити їх виплату, вносячи відповідні законодавчі зміни. Однак, якщо законодавча норма, яка передбачає певні доплати, є чинною, а передбачені умови дотриманими, державні органи не можуть відмовляти у їх наданні, доки законодавче положення залишається чинним (пункт 23).

Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (див. рішення у справі «HasanandChaushv. Bulgaria» № 30985/96).

Вказана правова позиція висловлена в постанові Верховного суду від 17.04.2018 р. № К/9901/33241/18.

Статтею 3 Конституції України встановлено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Отже, суд зазначає, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

З огляду на викладене, з метою повного та ефективного захисту прав позивача, суд вважає визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку з втратою працездатності та зобов'язати відповідача виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у зв'язку з втратою працездатності з викладених вище підстав.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку з втратою працездатності.

Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку з втратою працездатності.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 287 КАС України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.

Повний текст рішення складений 08.02.2019 року.

Суддя Кучма К.С.