Постановление суда № 79608253, 04.02.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

04 лютого 2019 року Справа № 160/148/19 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Конєва С.О., розглянувши матеріали адміністративного позову Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області до Комунального закладу "Верхівцевський психоневрологічний інтернат "Дніпропетровської обласної ради" про застосування заходів реагування, -

ВСТАНОВИВ:

29.12.2018р. (згідно штемпеля поштового зв'язку) Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області звернулося з адміністративним позовом до Комунального закладу "Верхівцевський психоневрологічний інтернат "Дніпропетровської обласної ради" та просить:

- застосувати заходи реагування у вигляді повного зупинення експлуатації (роботи) об'єктів, а саме: основної будівлі, будівлі жилого корпусу №2, будівлі жилого корпусу №3, будівлі жилого корпусу №4, будівлі (медпункт-контора), будівлі котельні (пральня, електродільниця), будівлі гаражів, будівлі дизельної (гаражі), будівлі комори ПММ, будівлі комори (продовольчі), будівлі ангару, будівлі комори-майстерні (плотня), будівлі комори з підвалом (продуктова, господарча), комплексу будівель (корівник, свинарник, конюшня (будівлі підсобного господарства)) за адресою: Дніпропетровська область, Верхньодніпровський район, м. Верхівцеве, вул. Залізнична, 1а, Комунального закладу "Верхівцевський психоневрологічний інтернат "Дніпропетровської обласної ради" (код ЄДРПОУ - 03188381), до повного усунення порушень;

- встановити у судовому рішенні спосіб і порядок його виконання шляхом зобов'язання зупинити експлуатацію об'єктів, а саме: основної будівлі, будівлі жилого корпусу №2, будівлі жилого корпусу №3, будівлі жилого корпусу №4, будівлі (медпункт-контора), будівлі котельні (пральня, електродільниця), будівлі гаражів, будівлі дизельної (гаражі), будівлі комори ПММ, будівлі комори (продовольчі), будівлі ангару, будівлі комори-майстерні (плотня), будівлі комори з підвалом (продуктова, господарча), комплексу будівель (корівник, свинарник, конюшня (будівлі підсобного господарства)) за адресою: Дніпропетровська область, Верхньодніпровський район, м. Верхівцеве, вул. Залізнична, 1а, Комунального закладу "Верхівцевський психоневрологічний інтернат "Дніпропетровської обласної ради" (код ЄДРПОУ - 03188381), до повного усунення порушень.

Ухвалою суду від 14.01.2019р. вказаний позов було залишено без руху на підставі ч.1 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України та зобов'язано позивача у десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позову без руху усунути недоліки позовної заяви шляхом надання до канцелярії суду документу про сплату судового збору у розмірі 1762,00 грн. за подання даного адміністративного позову до суду у відповідності до вимог ст. 4 Закону України "Про судовий збір" та ч. 3 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

28.01.2019р., на виконання вимог вищевказаної ухвали суду від 14.01.2019р., позивачем подано до канцелярії суду заяву про усунення недоліків позовної заяви, до якої додано докази сплати судового збору.

При вирішенні питання про відкриття провадження у даній справі, із наявних в матеріалах справи документів, судом встановлено, що позивачем даний адміністративний позов про застосування заходів реагування на підставі акту перевірки №123 від 27.08.2018р. поданий позивачем до суду 29.12.2018р. (згідно вхідного штемпеля суду №563/19), тобто з пропущенням тримісячного строку звернення до суду з даним позовом, встановленого ч.2 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України.

У свою чергу, позивач подав клопотання, у якому просив поновити пропущений строк звернення до суду з цим позовом посилаючись як на поважність причин пропуску такого строку, на відсутність бюджетних асигнувань для сплати судового збору та на те, що вперше позивач звертався з цим позовом до суду 22.12.2017р., за наслідками його розгляду ухвалою суду від 11.01.2018р. у справі №804/272/18 позов було залишено без руху, а 30.01.2018р. даний позов повернуто позивачеві через невиконання вимог ухвали суду про залишення позову без руху та дана ухвала надійшла до позивача 13.02.2018р. Повторно позивач звертався з цим позовом до суду 22.02.2018р., за наслідками його розгляду ухвалою суду від 26.02.2018р. у справі №804/1397/18 позов було залишено без руху, а 23.03.2018р. даний позов повернуто позивачеві через невиконання вимог ухвали суду про залишення позову без руху та дана ухвала надійшла до позивача 29.03.2018р. Повторно позивач звертався з цим позовом до суду 05.04.2018р., за наслідками його розгляду ухвалою суду від 10.04.2018р. у справі №804/2519/18 позов було залишено без руху, а 12.06.2018р. даний позов повернуто позивачеві через невиконання вимог ухвали суду про залишення позову без руху та дана ухвала надійшла до позивача 19.06.2018р.

При цьому, у даному клопотанні позивачем не наведено обґрунтованих причин поважності не подання даного позову до суду у період з 19.06.2018р. по 29.12.2018р., тобто більше шести місяців.

Вивчивши зміст клопотання про поновлення строку звернення до суду з даним адміністративним позовом та додані на його підтвердження документи, суд приходить до висновку про те, що викладені у клопотанні причини пропуску строку звернення до суду з даним позовом не можуть бути визнані судом поважними, а тому даний адміністративний позов підлягає поверненню позивачеві на підставі ч.2 ст.123, п.9 ч.4 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з наступного.

У відповідності до вимог ч.2 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог.

Аналізуючи вказані норми, можна дійти висновку, що позивач, як суб'єкт владних повноважень, повинен був звернутися з позовними вимогами до суду про застосування заходів реагування у тримісячний строк після виникнення підстав для такого звернення, з урахуванням того, що акт перевірки, на підставі якого заявлено позовні вимоги позивача складено 27.08.2018р., тобто даний позов повинен був бути поданий у строк з 27.08.2018р. по 26.11.2018р.

Разом з тим, як вбачається зі змісту позову, даний адміністративний позов складений позивачем 26.12.2018р. за №9527/05-18 та поданий позивачем до адміністративного суду лише 08.01.2019р., тобто із пропущенням трьохмісячного строку звернення до суду, встановленого ч.2 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому, позивач просить поновити пропущений строк звернення до суду з цим позовом посилаючись як на поважність причин пропуску такого строку, на відсутність бюджетних асигнувань для сплати судового збору у зв'язку з чим даний адміністративний позов неодноразово повертався позивачеві адміністративним судом у зв'язку з несплатою судового збору.

Проте, наведені обставини судом не можуть бути визнані поважними для поновлення строку звернення до суду з цим позовом через те, що невиконання вимог ухвали суду про залишення позову без руху та повернення даної позовної заяви через невиконання позивачем вимог суду, зокрема, через несплату судового збору, не є поважними причинами, так як і не є поважними причинами посилання позивача і на відсутність коштів для сплати судового збору суб'єктом владних повноважень, що підтверджується постановою Пленуму Вищого адміністративного Суду України від 05.02.2016р. №2.

Окрім того, слід зазначити і те, що доводи позивача про те, що вперше цей позов було подано 22.12.2017р. є безпідставними та не спроможними, не можуть бути визнані судом як поважні причини пропуску строку звернення до суду з цим позовом, оскільки як вбачається зі змісту позову у даній справі його складено лише 26.12.2018р. (вих. №9527/05-18), а відповідно, цей позов не міг бути поданий до суду 22.12.2017р.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що наведені у клопотанні позивача про поновлення строку звернення до суду обставини щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом, не є поважними причинами для поновлення позивачеві пропущеного строку звернення з даним адміністративним позовом.

Таким чином, суд визнає неповажними причинами пропуску строку звернення до суду з даним позовом, які наведені у клопотанні позивача про поновлення строку звернення до суду, з урахуванням того, що позивачем не надано доказів та не наведено причин поважності його пропуску зважаючи на вищевикладене.

У відповідності до вимог ч.2 ст.123 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо вказані у заяві підстави для поновлення пропущеного строку до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Згідно із положеннями п.9 ч.4 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених частиною 2 статті 123 цього Кодексу.

Приймаючи до уваги викладене, визнання судом неповажними причин для поновлення строку звернення до суду з цим позовом, які викладені у клопотанні позивача про поновлення строку звернення до суду, суд приходить до висновку про наявність підстав для повернення даного адміністративного позову згідно до вимог ч.2 ст.123, п.9 ч.4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

Також, судом враховується і те, що з аналізу практики Європейського Суду з прав людини вбачається, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, Європейський Суд з прав людини виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об'єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.

У зв'язку з наведеним, судом враховуються висновки, викладені у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Фогарді проти Сполученого Королівства" про те, що право доступу до суду не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням; вони дозволені тому, що право доступу до суду, в силу своєї природи, потребує регулювання з боку держави, а також і рішення Європейського суду з прав людини "Устименко проти України", яке набуло статусу остаточного 29.01.2016р., про те, що причини поважності пропуску строку звернення до суду повинні бути досліджені судом та повинні бути обґрунтованими та вмотивованими.

Керуючись ч.2 ст.123, п.9 ч.4 ст.169, ст.ст. 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області до Комунального закладу "Верхівцевський психоневрологічний інтернат "Дніпропетровської обласної ради" про застосування заходів реагування - повернути позивачеві.

Копію ухвали разом із позовною заявою та доданими матеріалами надіслати позивачу за зазначеною у позовній заяві адресою.

Роз'яснити позивачеві, що згідно ч. 8 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала суду може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня складання ухвали у відповідності до вимог ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України та у порядку, встановленому п.п.15.1 п.15 Розділу УІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала набирає законної сили у строки, встановлені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва