Решение № 79546255, 09.01.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2019 року Справа № 804/4323/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Відділу з питань державного архітектурно-будівельного контролю виконкому Криворізької міської ради, третя особа - ОСОБА_3 про зобов’язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_2 до Відділу з питань державного архітектурно-будівельного контролю виконкому Криворізької міської ради, третя особа ОСОБА_3, в якому, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, позивач просить:

визнати протиправною та скасувати реєстрацію декларації про готовність об`єкта до експлуатації за №ДП 141141330171 від 13.05.2014 року стосовно реконструкції житлового будинку по вул. Черешнева, 13, Дзержинський район, м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область, код об`єкта 1110.3, категорія складності І.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що декларація про готовність об`єкта до експлуатації за №ДП 141141330171 від 13.05.2014 року стосовно реконструкції житлового будинку по вул. Черешнева, 13, Дзержинський район, м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область містить недостовірні дані, а саме підпис її як одного із замовників є недійсним, оскільки вона жодних підписів у означеній декларації не робила. У зв`язку з вказаним позивач вважає дану декларацію такою, що підлягає скасуванню з підстави недостовірності даних, що в ній містяться.

Відповідач надав письмові заперечення, в яких зазначив, що згідно приписів Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17 лютого 2011 року №3038-VI та Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 р. №461 встановлено вичерпний перелік підстав для скасування декларації про готовність об`єкта до експлуатації. Даний перелік не містить таку підставу для скасування вказаної декларації як заява замовника будівництва щодо недостовірності зробленого підпису. Таким чином, відповідач діяв у межах повноважень та на підставі діючого законодавства, а тому відмова у скасуванні реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації за №ДП 141141330171 від 13.05.2014 року є правомірною.

Сторони в судове засідання не з’явилися, повідомлені належним чином, надали клопотання про розгляд справи за їх відсутності та їх представників.

Згідно з ч.9 ст.205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що перешкоди для розгляду справи, передбаченні ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивачу та третій особі на підставі договору купівлі-продажу №661018 від 29.12.2004 року та свідоцтва про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 11.01.2005 року належить домоволодіння по вул. Черешнева, 13, Дзержинський район, м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область, форма власності: приватна спільна часткова.

У зв`язку з тим що, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 побудували у 2005 році на земельній ділянці, виділеній під будівництво по вказаній адресі житловий будинок без належного узгодження, вони звернулись до суду з позовом про визнання узаконення самовільно збудованих споруд, а згідно рішення Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу від 28.01.2008 року за ними визнано право власності в рівних частинах за кожним із них на самовільно збудовані будівлі за адресою по вул. Черешнева, 13, Дзержинський район, м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область. Означене підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 03.12.2008 року.

При цьому, за наслідками апеляційного розгляду постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 16.05.2018 року рішення Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу від 28.01.2008 року від 28.01.2008 року скасовано та ухвалено нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 та ОСОБА_2 відмовлено. Таким чином, житловий будинок за адресою по вул. Черешнева, 13, Дзержинський район, м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область є самочинним будівництвом.

Крім того, позивачем та третьою особою була подана до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області декларація про готовність об`єкта до експлуатації №ДП 141141330171 від 13.05.2014 року, яка підписана ОСОБА_3 та ОСОБА_2

Однак, ОСОБА_2 подана заява до Відділу з питань державного архітектурно-будівельного контролю виконкому Криворізької міської ради від 19.04.2018 року про скасування означеної декларації у зв`язку з внесенням до неї недостовірних даних, а саме внесений до декларації підпис є недійсним, оскільки нею він власноруч не ставився.

Згідно листа Відділу з питань державного архітектурно-будівельного контролю виконкому Криворізької міської ради від 27.04.2018 року №662 у задоволенні вказаної заяви було відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідача, позивач звернулась до суду із зазначеним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності визначаються Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 №3038-VI та Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 р. № 461.

Згідно до ч.2 ст.39-1 Закону №3038-VI у разі виявлення відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю факту подання недостовірних даних, наведених у надісланому повідомленні чи зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об’єкт самочинним будівництвом, зокрема якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи без належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, а також у разі скасування містобудівних умов та обмежень реєстрація такої декларації, право на початок виконання підготовчих або будівельних робіт, набуте на підставі поданого повідомлення, підлягають скасуванню відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Так, п.22 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 р. № 461 у разі виявлення відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю наведених у зареєстрованій декларації недостовірних даних (встановлення факту, що на дату реєстрації декларації інформація, яка зазначалася в ній, не відповідала дійсності, та/або виявлення розбіжностей між даними, зазначеними у декларації), які є підставою вважати об’єкт самочинним будівництвом, зокрема, якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи без затвердженого в установленому порядку проекту або будівельного паспорта, а також у разі скасування містобудівних умов та обмежень, реєстрація такої декларації підлягає скасуванню органом державного архітектурно-будівельного контролю. Орган державного архітектурно-будівельного контролю також скасовує реєстрацію декларації за рішенням суду про скасування реєстрації декларації, що набрало законної сили.

Відповідно до ч.1 ст.376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Таким чином, законодавцем наданий вичерпний перелік підстав для скасування декларації про готовність об`єкта до експлуатації, а саме наведення у декларації недостовірних даних, що є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, тобто якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи без належно затвердженого проекту або будівельного паспорта; скасування містобудівних умов та обмежень реєстрація такої декларації; рішення суду про скасування реєстрації декларації, що набрало законної сили.

З огляду на викладене, підставою для скасування декларації про готовність об`єкта до експлуатації не може бути заява замовника будівництва у зв`язку з недійсністю його підпису у декларації, оскільки такі дані, окрім тих, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом не є підставою для скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації.

Крім того, позивач пояснила в судовому засіданні, що вона була обізнана про збільшення нерухомості, проживала в будинку в процесі проведення будівельних робіт.

Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до приписів статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на вищевикладене, суд відмовляє в задоволенні адміністративного позову.

Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати у зв'язку із відмовою у задоволенні позову не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст.ст.243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно ч.4 ст.243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складений 18 січня 2019 року.

Суддя О.В. Єфанова