Решение № 79545525, 31.01.2019, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 січня 2019 року, м. Херсон, справа № 923/893/18

Господарський суд Херсонської області у складі судді Закуріна М. К., розглянувши справу

за позовом ОСОБА_1

до:

відповідача-1- ОСОБА_2

відповідача-2- ОСОБА_3

про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Співдружність ініціативних працездатних інвалідів»,

за участю:

- секретаря судового засідання Бєлової О.С.,

- третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю «Співдружність ініціативних працездатних інвалідів» (третьої особи-1) та ОСОБА_5 (третьої особи - 2),

- представників:

позивача - ОСОБА_6,

відповідача-1 - не з'явився,

відповідача-2 - ОСОБА_7,

третьої особи-1 - ОСОБА_6,

третьої особи-2 - ОСОБА_8,

у с т а н о в и в:

Дії, аргументи та докази позивача

17.10.2018, з урахуванням заяви від 30.10.2018, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, спрямованим до ОСОБА_9 та ОСОБА_3, про визнання недійсним укладеного 15.08.2017 між ними договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Співдружність ініціативних працездатних інвалідів».

У якості обґрунтування власної позиції позивач вказав, що:

- він є єдиним засновником (власником) Товариства з обмеженою відповідальністю «Співдружність ініціативних працездатних інвалідів», що слідує з пункту 4.4. Статуту Товариства та Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 31.07.2018,

- проте на час розгляду справи в суді існує договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Співдружність ініціативних працездатних інвалідів» від 15.08.2017, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_9, за умовами якого ОСОБА_3 продав, а ОСОБА_9 придбав у власність частку у розмірі 60 % у статутному капіталі вказаного Товариства,

- при укладенні цього договору від імені ОСОБА_3 діяв ОСОБА_10 на підставі довіреності, посвідченої нотаріусом Нотаріальної контори № 3 Московського району міста Мінська Антоновою О.А., але за твердженнями ОСОБА_3 ним довіреність на цю особу не видавалася та він її не знає,

- відповідно до відповіді нотаріуса Нотаріальної контори № 3 Московського району міста Мінська Антонової О.А. № 1180 від 06.10.2017 нею довіреність від імені ОСОБА_3 на ім'я ОСОБА_10 не посвідчувалася,

- спірний договір є недійсним на підставі положень статей 203 та 215 Цивільного кодексу України, оскільки він укладений без волевиявлення власника майна, оскільки ОСОБА_3 не уповноважував ОСОБА_10 на представлення його інтересів при укладенні вказаного договору.

З метою підтвердження заявлених вимог, позивач разом із позовною заявою надав та послався на наступні докази:

- Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб станом на 31.07.2018 (а.с. 17-21),

- договір купівлі-продажу частки від 28.08.2017 (а.с. 22-23),

- протокол зборів засновників № 4 від 28.08.2017 (а.с. 24),

- Статут ТОВ «Співдружність ініціативних працездатних інвалідів» (а.с. 25-30),

- заяви ОСОБА_3 (а.с. 34, 35),

- лист Нотаріальної контори № 3 Московського району міста Мінська № 1180 від 06.10.2017 (а.с. 36),

- Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб станом на 02.10.2017 (а.с. 37-41),

- договір купівлі-продажу частки від 15.08.2017 (а.с. 42),

- протокол загальних зборів № 1508/17 від 15.08.2017 (а.с. 43-44),

- Статут ТОВ «Співдружність ініціативних працездатних інвалідів» (нова редакція) (а.с. 45-50),

- довіреність від 11.11.2015 (а.с. 51, 52-3),

- Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб станом на 05.10.2018 (а.с. 54-58),

- договір купівлі-продажу частки від 02.10.2017 (а.с. 59),

- протокол Загальних зборів № 1808/17 від 02.10.2017 (а.с. 60-61),

- Статут ТОВ «Співдружність ініціативних працездатних інвалідів» (нова редакція) (а.с. 62-67),

- постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 14.12.2017 у справі № 821/1504/17 (а.с. 68-72),

- постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2018 у справі № 821/1504/17 (а.с. 73-78).

Дії та аргументи відповідача - 2

ОСОБА_3 заявлені до нього вимоги визнав у повному обсязі та у поданому до суду у встановлений строк відзиві на позов вказав, що він не укладав спірний договір з ОСОБА_9 та не уповноважував ОСОБА_10 на представлення його інтересів при укладенні вказаного договору.

Дії та аргументи третьої особи - 1

Товариство з обмеженою відповідальністю «Співдружність ініціативних працездатних інвалідів» у поданому до суду поясненні вказало, що йому не було відомо про проведення зборів 15.08.2017. При цьому єдиним власником товариства є ОСОБА_1.

Дії та аргументи третьої особи - 2

ОСОБА_5 пояснення відносно позову не подав, але в судовому засіданні при розгляді справи по суті його представник ОСОБА_8 зазначив, що він заперечує проти позову, вказуючи на відсутність у позивача права на оспорювання договору, а також відсутність судового рішення щодо визнання недійсною довіреності, за якою діяв ОСОБА_10

Процесуальні дії та рішення суду

Ухвалою суду від 31.10.2018 відкрите провадження у справі за правилами загального провадження. Цією ж ухвалою відповідачам та третім особам встановлений строк (29.11.2018) надати відзив та пояснення на позов, а позивачу строк (05.12.2018) для надання відповіді на відзив. На виконання вказаної ухвали відповідачем-2 поданий у встановлений строк відзив на позов, а третьою особою-1 пояснення на позов.

Підготовче провадження проведене у судовому засіданні, яке відбулося 6 та 26 грудня 2018 року, а розгляд справи по суті - 31.01.2019.

Під час підготовчого провадження в судових засіданнях приймали участь представники: ОСОБА_6 (представник позивача та третьої особи - 1) та ОСОБА_7 (представник відповідача-2). Проте, розгляд справи по суті відбувся без їх участі, оскільки судом задоволені їх клопотання про такий розгляд.

При цьому розгляд справи проведений без участі відповідача-1, оскільки він свого представника у судові засідання не направив, хоча ухвали суду від 31.10.2018, 06.12.2018 та 26.12.2018 були направлені на його адресу: АДРЕСА_2. Суд зазначає, що кореспонденція суду була повернута без вручення з відміткою пошти: «Повертається за закінченням встановленого строку зберігання» (а.с. 146, 159), а відповідно до роздруківки поштового відправлення від 31.01.2019 про відстеження доставки суду № 7350102670805 (ухвали від 26.12.2018 про призначення розгляду справи по суті) з 02.01.2019 відправлення знаходиться у точці видачі, але не вручене під час доставки з «інших причин» (а.с. 165).

Таким чином, судом вжиті належні заходи для повідомлення відповідача-1 про судовий розгляд справи.

При вирішенні питання порядку подачі доказів з метою їх подальшої оцінки при винесенні даного рішення, суд зазначає, що позивачем дотримані вимоги частини 2 статті 80 Господарського процесуального кодексу України щодо подачі доказів разом із позовною заявою, а тому названі вище письмові докази прийняті судом до розгляду.

Суд також констатує, що сторонами не заявлено процесуальних клопотань.

Установлені судом обставини

Статутом Товариства з обмеженою відповідальністю «Співдружність ініціативних працездатних інвалідів», затвердженим рішенням зборів засновників № 4 від 28.08.2017, встановлено, що:

- «Вищим органом товариства є збори засновників …» (пункт 7.1.),

- «Для забезпечення діяльності товариств за рахунок внесків засновників створюється статутний капітал товариства у розмірі 10 000 000 грн. Частка в статутному капіталі: ОСОБА_1 … - 10 000 000 грн, що складає 100 % у статутному капіталі» (пункт 4.4.).

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 31.07.2018 ТОВ «Співдружність ініціативних працездатних інвалідів» зареєстроване у якості суб'єкта господарської діяльності з 18.11.1997 та до Реєстру внесене 23.09.2004.

За цим документом ТОВ «Співдружність ініціативних працездатних інвалідів»:

- має організаційно-правову форму товариства з обмеженою відповідальністю,

- органом управління товариства є загальні збори,

- єдиним засновником товариства є ОСОБА_1, який володіє 10 000 000 грн внеску до статутного фонду.

Проте, з інших Витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 02.10.2017 та 05.10.2017 вбачається, що до Реєстру були внесені відомості щодо ТОВ «Співдружність ініціативних працездатних інвалідів» в частині іншого розміру статутного капіталу та засновників.

Зокрема, відповідно до Витягу з Реєстру станом на 02.10.2017 статутний капітал Товариства складав 80 000 000 грн, а засновниками зазначені ОСОБА_1 з розміром внеску 4 000 000 грн та ОСОБА_9 з розміром внеску 76 000 000 грн.

Водночас, відповідно до Витягу з Реєстру станом на 05.10.2017 статутний капітал Товариства складав 80 000 000 грн, а засновниками зазначені ОСОБА_1 з розміром внеску 4 000 000 грн та ОСОБА_5 з розміром внеску 76 000 000 грн.

Отже, після реєстрації у Єдиному державному реєстрі з 29.08.2017 відомостей про єдиного власника Товариства - ОСОБА_1 02.10.2017 та 05.10.2017 до Реєстру були внесені інші відомості - про іншій розмір статутного капіталу та інший склад засновників, шляхом здійснення відповідних реєстраційних дій № 14971050037002878 та № 14971050045002878.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 14.12.2017 у справі № 821/1504/17, яка залишена без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2018, названі реєстраційні дії № 14971050037002878 від 02.10.2017 та № 14971050045002878 від 05.10.2017 були скасовані.

Таким чином, судом установлено, що єдиним власником та засновником ТОВ «Співдружність ініціативних працездатних інвалідів» починаючи з 29.08.2017 (дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомостей про зміну засновників), у тому числі станом на час розгляду справи в суді, є ОСОБА_1.

Проте, на даний час існує документ під назвою «Договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Співдружність ініціативних працездатних інвалідів» від 15.08.2017, за яким ОСОБА_3, виступаючи у якості продавця, продав ОСОБА_9, як покупцю, частку у статутному капіталі Товариства.

Основними умовами цього договору є наступні:

- «Громадянин України ОСОБА_3 …, який володіє часткою статутного капіталу Товариства розміром 6 000 000 грн, що становить 60 % … статутного капіталу Товариства …, від імені якого на підставі Довіреності, посвідченої 11.11.2015 за реєстровим номером 13-889 Антоновою Оксаною Аркадіївною, нотаріусом Мінського нотаріального округу, діє ОСОБА_10 … з однієї сторони та громадянин України ОСОБА_9 … з іншої сторони … уклали договір про наступне …» (преамбула договору),

- «Продавець передає у власність покупцю, а покупець приймає у власність частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Співдружність ініціативних працездатних інвалідів» … та зобов'язується сплатити за цю частку належну грошову суму згідно з умовами договору …» (пункт 1),

- «Частка, що відчужується продавцем, становить 6 000 000 грн …» (пункт 2).

Таким чином, у даному договорі від імені продавця частки ОСОБА_3 виступав за довіреністю ОСОБА_10

Водночас, Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 14.12.2017 у справі № 821/1504/17 встановлено, що згідно листа нотаріуса Мінського нотаріального округу Антонової О.А. від 06.10.2017 № 1180 повідомлено, що довіреність на ім'я ОСОБА_13 та на ім'я ОСОБА_10 від 11.11.2015 за реєстровим № 13-889 нею не посвідчувалася. Крім того, за нотаріально посвідченою заявою ОСОБА_3 він на ім'я ОСОБА_10 довіреність не надавав та не уповноважував вчиняти від його імені будь-які дії.

Ці обставини не потребують повторного доказування у відповідності до частини 4 статті 75 ГПК України.

Резюмуючи наведене, суд приходить до висновку, що договір купівлі-продажу частки у статному капіталі від 15.08.2017 укладений без волевиявлення власника, не уповноваженою на те особою.

Оцінка суду установлених обставин та норм діючого законодавства

Щодо підвідомчості спору господарському суду

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 20 ГПК України «господарські суди розглядають … справи у спорах, що виникають з правочинів щодо … часток ... в юридичній особі …».

У даному випадку предметом спору є вимоги про недійсність договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства, а тому на даний спір розповсюджується юрисдикція господарських судів України.

Щодо права позивача на оспорювання договору, укладеного між іншими особами

За змістом частини 2 статті 20 ГК України «кожний суб'єкт … має право на захист своїх прав і законних інтересів», яке захищається серед іншого шляхом «визнання … недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом», а за пунктом 2 частини 1 статті 16 ЦК України «способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути … визнання правочину недійсним».

Відповідно до статей 215 та 216 ЦК України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» встановлено, що:

- «Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги;

- Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не вправі посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким доводам позивача;

- Відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину».

У даному випадку, вимога про визнання недійсним спірного договору заявлена позивачем, як особою, яка, за його твердженнями є єдиним власником та засновником Товариства, частка у якому була предметом купівлі-продажу за спірним договором, а тому, на думку суду, його права та інтереси зачіпаються цим договором.

Отже, позивач має право на оспорювання договору купівлі-продажу частки, хоча і не є його учасником.

Щодо договору купівлі-продажу корпоративних прав

Правові наслідки недодержання сторонами при вчинені правочину вимог закону регулюються положеннями параграфу 2 глави 16 розділу IV Цивільного кодексу України.

Так, за змістом частини 1 статті 215 ЦК України «підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу» (частина 1); «Недійним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним» (частина 2).

У свою чергу, відповідно статті 203 ЦК України «зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства» (частина 1), «волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі» (частина 3).

Отже, законом встановлені правові наслідки відносно існуючих, укладених, тобто підписаних, та наявних правочинів.

Так, у відповідності до статті 202 того ж Кодексу «правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків» (частина 1).

Разом з тим, положеннями статей 205 та 207 названого Кодексу встановлено, що «правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі …» (частина 1 статті 205); «правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони» (стаття 207).

Водночас, за змістом частини 7 статті 179 Господарського кодексу України «господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів».

Зокрема, у відповідності до статті 626 ЦК України «договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків» (частина 1).

Поряд з цим згідно зі статтею 628 ЦК України «зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства» (частина 1).

Положення про істотні умови господарського договору наведені у статті 180 ГК України. Зокрема, за цією статтею:

- «зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства» (частина 1),

- «господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом, чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода» (частина 2),

- «при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору» (частина 3),

- «умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції …» (частина 4),

- «ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України …» (частина 5).

Таким чином, наведені правові приписи вказують на:

- сприйняття в якості правочину лише дії особи, спрямованої на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків,

- віднесення договору до різновидності правочинів,

- сприйняття договору як домовленості двох або більше сторін, спрямованої на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків,

- встановлену законом форму правочину, яка може бути усною або письмовою,

- сприйняття умов, визначених на розсуд сторін і погоджених ними, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, у якості змісту договору,

- можливість визнання недійсним (нікчемним) лише правочину (договору), який існував фізично, тобто був укладений між сторонами за наявності їх волевиявлення, хоча й з порушенням діючого законодавства.

У даному випадку договір купівлі-продажу від 15.08.2017 хоча і укладений без волі власника частки, але є наявним фізично та має підписи його учасників, а тому він, з урахуванням наведених висновків, сприймається судом у якості правочину (договору), який може бути предметом судового розгляду щодо його недійсності.

Безпосередньо інститут представництва регулюється главою 17 ЦК України.

Зокрема,

- «Представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє» (частина 1 статті 237),

- «Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства» (частина 3 статті 237),

- «Довіреність є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами… (частина 3 статті 244),

- «Форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин» (частина 1 статті 245).

Отже, правочин може бути укладений особою на підставі представництва за довіреністю від імені довірителя лише у випадку наявності волевиявлення довірителя на таке представництво шляхом видачі та оформлення відповідної довіреності (договору).

У даному випадку оспорюваний договір укладений від імені власника частки (ОСОБА_3.) особою (ОСОБА_10.), яка не була уповноважена на його укладення шляхом надання повноважень за довіреністю, оскільки така довіреність йому не видавалася, а наявна є нікчемною через її фіктивність.

Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність волевиявлення учасника правочину - ОСОБА_3 на укладення договору щодо відчуження належної йому частки у статному капіталі Товариства, у зв'язку з чим сам зміст такого договору суперечить положенням статті 319 ЦК України, за якими лише власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону,та статті 655 того ж Кодексу, за якою лише власник має право передати свої майнові права їх покупцеві.

Оскільки спірний договір не відповідає положенням частини 1 та частини 3 статті 203 ЦК України, він є недійсним за частиною 1 статті 215 ЦК України.

Висновки суду з предмету судового розгляду

На підставі викладеного, за результатами оцінки доказів, суд приходить до висновків, що:

- єдиним власником та засновником ТОВ «Співдружність ініціативних працездатних інвалідів» починаючи з 29.08.2017, у тому числі станом на час розгляду справи в суді, є ОСОБА_1,

- позивач має право на оспорювання договору купівлі-продажу частки, хоча і не є його учасником,

- договір купівлі-продажу від 15.08.2017 хоча і укладений без волі власника частки - ОСОБА_3, але є наявним фізично та має підписи його учасників, а тому може бути предметом судового розгляду щодо його недійсності,

- договір купівлі-продажу частки укладений без волевиявлення власника - ОСОБА_3, не уповноваженою на те особою,

- відсутність волевиявлення учасника правочину - ОСОБА_3 на укладення договору є наслідком його невідповідності положенням статей 319 та 655 ЦК України,

- спірний договір не відповідає положенням частини 1 та частини 3 статті 203 ЦК України, а тому є недійсним за частиною 1 статті 215 ЦК України.

За наведених обставин та висновків позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат

Судовими витратами у даній справі є витрати позивача на сплату судового збору за позовом відповідно до квитанції № 0.0.1142222324 від 25.09.2018 на суму 1 762 грн судового збору, які у відповідності до приписів статті 129 ГПК України підлягають стягненню з відповідачів у рівних частинах, оскільки жоден із них не прийняв заходи щодо самостійного вирішення спору з позивачем відносно оспорюваного договору.

На підставі вказаних правових норм та керуючись статтями 238, 240 ГПК України ,

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати недійсним договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Співдружність ініціативних працездатних інвалідів», укладений між ОСОБА_9 та ОСОБА_3 15.08.2017.

3. Стягнути з ОСОБА_9 (АДРЕСА_2, реєстраційний номер платника податків НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_3; реєстраційний номер платника податків НОМЕР_2) - 881 грн компенсації по сплаті судового збору.

4. Стягнути з ОСОБА_3 (АДРЕСА_1; реєстраційний номер платника податків НОМЕР_3) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_3; реєстраційний номер платника податків НОМЕР_2) - 881 грн компенсації по сплаті судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 31.01.2019

Суддя М.К. Закурін