Решение № 79521999, 12.12.2018, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2018 року Справа № 160/7867/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 , розглянувши у спрощеному (письмовому) провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби України про про визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі – ОСОБА_2, позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом про:

- визнання протиправною та скасування картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110160/2018/00008 від 11.05.2018р.;

- зобов’язання Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби (далі – Дніпропетровська митниця ДФС, відповідач) повторно розглянути питання митного оформлення транспортного засобу – легкового автомобіля марки “Mercedes-Benz”, “ML 320 CDI”, номер кузова VIN-WDC1641221A393225, VI742IV (GE), 2008 року випуску, який належить ОСОБА_2.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що ним 11.03.2017 року ввезено на митну територію України транспортний засіб марки «Mercedes-Benz», модель «ML 320 CDI» в режимі тимчасового ввезення під письмове зобов`язання вивезти транспортний засіб до 11.03.2018 року.

За заявою позивача було видано посвідчення про реєстрацію ТЗ серії DR №004671 від 17.03.2017 року, на підставі якого здійснено державну реєстрацію ТЗ, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу KM190870 від 18.03.2017 року.

Позивач звернувся до митного органу для пільгового оформлення транспортного засобу 23.02.2018 року, тобто до закінчення шестимісячного строку, передбаченого ст.374 Митного кодексу України. Проте, вказує, що не мав фактичної можливості для виїзду в Грузію для зняття транспортного засобу з обліку в країні попереднього проживання, оскільки автомобіль знаходився в ремонті на СТО ТОВ «Бізнес-АВТО» з 02.02.2018 року по 20.04.2018 року, що підтверджується наступними документами: лист з СТО № 02/02-47-2018 від 02.02.2018 року, наряд-замовлення №919 ВІД 02.02.3018 року, акт про виконання робіт, надання послуг №39 від 20.04.2018 року. Вищезазначені факти були викладені позивачем в поясненнях, наданих під час митного контролю.

29.03.2018 року між позивачем (Довіритель) та ФОП ОСОБА_3 (Повірений) укладено договір доручення, відповідно до якого Довіритель доручає, а Повірений приймає на себе зобов’язання по декларуванню в митних органах України товарів, майна, транспортних засобів та інших предметів, що переміщуються довірителем через митний кордон України, а також проведення інших дій, пов’язаних з митним оформленням товарів.

02.05.2018 року уповноваженою особою декларанта ОСОБА_3 подано митну декларацію типу ІМ 40 АА №110160/2018/001545, у графі 31 якої зазначено «Переїзд на постійне місце проживання. 1. \ Автомобіль легковий, для перевезення людей, що використовування для власного користування - 1 шт., марка - Mercedes-Benz, модель - ML 320 CDI, номер кузова НОМЕР_1 - WDC1641221A393225, реєстраційний номер - VI742IV (GE), тип двигуна – дизель, робочий об’єм циліндрів – 2987см3, дата виробництва – 03.04.2008, дата першої реєстрації – 19.02.2016, модельний рік виготовлення – 2008, потужність двигуна – 165кВт, колір – чорний, кількість місць для сидіння (включаючи водія) – 5, торговельна марка: Mercedes-Benz , виробник: Daimler Chrysler AG, країна виробництва: DE.

Відповідно до графи 36 вищезазначеної митної декларації Позивачу надано пільгу, визначену підпунктом «б» пункту 3 частини 10 статті 374 Митного кодексу України - транспортні засоби особистого користування, що класифікуються в одній із товарних позицій 8702, 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 тонни), 8711 згідно з УКТ ЗЕД (у кількості однієї одиниці на кожного громадянина, який досяг 18-річного віку), за умови документального підтвердження того, що до дня видачі документа, що підтверджує право на постійне проживання в Україні, громадянин був власником (або співвласником) такого транспортного засобу не менше одного року, а транспортний засіб перебував за ним на постійному обліку (реєстрації) у відповідних реєстраційних органах країни постійного місця попереднього проживання громадянина не менше одного року, якщо даний транспортний засіб підлягає реєстрації в цій країні (код пільги - 301).

11.05.2018 року Позивачу було відмовлено у пільговому митному оформленні з наступних причин: «Відповідно до письмового рішення членів комісії встановлено, що надані документи не відповідають вимогам п.3 ч.10 ст.374 Митного кодексу України у частині «за умови документального підтвердження того, що до дня видачі цього документа громадянин проживав на території країни, з якої він прибув не менше трьох років», а також у частині «ввозяться (пересилаються) громадянами у зв’язку з переселенням на постійне місце проживання в Україну протягом шести місяців з дня видачі документа, що підтверджує право громадянина на постійне проживання в Україні».

Ухвалою суду від 29.10.2018р. позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін і проведення судового засідання.

30.11.2018р. відповідач надав письмовий відзив на позов, який долучено до матеріалів справи. За змістом відзиву відповідач заперечує проти позовних вимог.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначив наступне.

Правила митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України, затверджені наказом Державної митної служби України від 17.11.2005 №1118 (у редакції наказу Держмитслужби від 17.03.2008), зареєстрований в Мінюсті України 25.11.2005 за № 1428/11708 (далі-Правила № 1118).

Відповідно до пункту 4.1 пункту 4 цих Правил якщо власником транспортного засобу (уповноваженою особою) подано митну декларацію для митного оформлення автомобіля зі звільненням від оподаткування, то до завершення митного оформлення проводиться перевірка обґрунтованості цього звільнення, для чого у митному органі створюється відповідна комісія.

Така комісія створена у Дніпропетровській митниці ДФС згідно з наказом митниці від 20.07.2016 № 185 «Про створення комісії з перевірки обґрунтованості підстав для звільнення від оподаткування транспортних засобів».

Відповідач підтверджує, що до МД від 02.05.2018 № ИА110160/2018/00008 позивачем (декларантом) надані наступні документи:

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 19.02.2016 № АЬ6231865;

- посвідка на постійне місце проживання від 29.08.2017 № ІН136092;

- картка платника податків від 04.05.2016;

- паспорт іноземця з Грузії від 16.10.2017 №17АА01193;

- паспорт іноземця з Грузії від 04.09.2013 № 11АВ14016;

- заява Позивача від 23.02.2018;

- лист Дніпропетровської митниці ДФС від 12.03.2018 № 75/ІН/04-50-67-02;

- пояснення Позивача від 02.05.2018;

- виписка з ЄДРПОУ ТОВ «Бізнес-Авто»;

- наряд-замовлення ТОВ «Бізнес-Авто» від 02.02.2018 № 919 на надання послуг з технічного обслуговування і ремонту;

- лист ТОВ «Бізнес-Авто» від 02.02.2018 № 02/02-47-2018;

- акт виконаних робіт ТОВ «Бізнес-Авто» від 20.04.2018 № 39;

- рахунок ТОВ «Бізнес-Авто» від 20.04.2018 № 545;

- службова записка від 16.04.2018 № 55/04-50-67-2-35-ЕП;

службова записка від 23.04.2018 № 135/04-50-18-1-12-еп.

За результатами опрацювання наданих декларантом документів комісією було встановлено, що в даному випадку відсутні підстави для здійснення митного оформлення автомобіля зі звільненням від оподаткування, оскільки ОСОБА_2 не в повному обсязі дотримані вимоги пункту 3 частини 10 статті 374 Митного кодексу України.

Відповідач вважає, що серед наданих документів у позивача відсутнє документальне підтвердження постійного проживання не менше трьох років на території Грузії до дня видачі посвідки на постійне проживання в Україні.

Також, відповідач зазначає що звернення ОСОБА_2 від 23.02.2018 не відповідає приписам Митного кодексу України та Правил № 1118.

Одночасно, відповідач не бере до уваги документи ТОВ «Бізнес-Авто», надані позивачем про передачу автомобіля для ремонту 02.02.2018., оскільки вважає, що ОСОБА_2 до моменту поломки автомобіля мав достатньо часу для звернення до митниці з митною декларацією щодо митного оформлення транспортного засобу на підставі п. З ч. 10 ст. 374 Митного кодексу України, а станом на 23.02.2018 транспортний засіб не був знятий з обліку в органах реєстрації країни попереднього проживання.

Враховуючи викладене, комісією було прийнято рішення про непогодження здійснення митного оформлення автомобіля зі звільненням від сплати митних платежів.

У відповідності до вимог Правил № 1118 у зв'язку з відсутністю позитивного висновку комісії керівником митниці було прийнято рішення про неможливість митного оформлення транспортного засобу зі звільненням від оподаткування, яке оформлено у вигляді резолюції на Аркуші погодження митного контролю та митного оформлення транспортного засобу зі звільненням від оподаткування за МД від 02.05.2018 №ИА110160/2018/001545.

Наведені обставини і стали підставою для відмови у митному оформленні за МД від 02.05.2018 № ИА110160/2018/001545.

Дослідивши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з наявних у справі матеріалів, позивачем 11.03.2017 р. ввезено на митну територію України транспортний засіб марки «Mercedes-Benz», модель «ML 320 CDI» в режимі тимчасового ввезення під письмове зобов`язання вивезти транспортний засіб до 11.03.2018 року (а.с.19).

За заявою Позивача було видано посвідчення про реєстрацію ТЗ серії DR №004671 від 17.03.2017 року, на підставі якого здійснено державну реєстрацію ТЗ, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу KM190870 від 18.03.2017 року (а.с.21).

29.03.2018 року між позивачем та ФОП ОСОБА_3 було укладено договір доручення, відповідно до якого Довіритель доручає, а Повірений приймає на себе зобов’язання по декларуванню в митних органах України товарів, майна, транспортних засобів та інших предметів, що переміщуються довірителем через митний кордон України, а також проведення інших дій, пов’язаних з митним оформленням товарів (22-25).

02.05.2018 року уповноваженою особою декларанта ОСОБА_3 подано митну декларацію типу ІМ 40 АА №110160/2018/001545, у графі 31 якої зазначено «Переїзд на постійне місце проживання. 1. \ Автомобіль легковий, для перевезення людей, що використовування для власного користування - 1 шт., марка - Mercedes-Benz, модель - ML 320 CDI, номер кузова НОМЕР_1 - WDC1641221A393225, реєстраційний номер - VI742IV (GE), тип двигуна – дизель, робочий об’єм циліндрів – 2987см3, дата виробництва – 03.04.2008, дата першої реєстрації – 19.02.2016, модельний рік виготовлення – 2008, потужність двигуна – 165кВт, колір – чорний, кількість місць для сидіння (включаючи водія) – 5, торговельна марка: Mercedes-Benz , виробник: Daimler Chrysler AG, країна виробництва: DE (а.с.36).

Відповідно до графи 36 вищезазначеної митної декларації позивачу надано пільгу, визначену підпунктом «б» пункту 3 частини 10 статті 374 Митного кодексу України - транспортні засоби особистого користування, що класифікуються в одній із товарних позицій 8702, 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 тонни), 8711 згідно з УКТ ЗЕД (у кількості однієї одиниці на кожного громадянина, який досяг 18-річного віку), за умови документального підтвердження того, що до дня видачі документа, що підтверджує право на постійне проживання в Україні, громадянин був власником (або співвласником) такого транспортного засобу не менше одного року, а транспортний засіб перебував за ним на постійному обліку (реєстрації) у відповідних реєстраційних органах країни постійного місця попереднього проживання громадянина не менше одного року, якщо даний транспортний засіб підлягає реєстрації в цій країні (код пільги - 301).

До митного контролю та митного оформлення транспортного засобу позивач надав наступні документи: свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу AL6231865 від 19.02.2016 року, договір про надання послуг митного брокера №240 від 29.03.2018 року, посвідка на постійне проживання IH036092 від 29.08.2017 року, акт про виконання робіт з СТО від 20.04.2018 року, виписка з ЄДРПОУ від 18.06.2018 року, заява № 62/ІН/3-15 від 26.02.2018 року, картка платника податків від 04.05.2016 року, лист № 75/ІН/04-50-67-02 від 12.03.2018 року, лист з СТО № 02/02-47-2018 від 02.02.2018 року, наряд-замовлення №919 ВІД 02.02.3018 року, паспорт іноземця з Грузії №17 від 16.10.2017 року, паспорт іноземця з Грузії №11А від 04.09.2013 року, пояснення від 02.05.2018 року, рахунок з СТО № 39 від 20.04.2018 року, службова записка №135/04-50-18 від 23.04.2018 року, службова записка № 55/04-50-67 від 16.04.2018 року.

11.05.2018 року позивачу було відмовлено у пільговому митному оформленні з наступних причин: «Відповідно до письмового рішення членів комісії встановлено, що надані документи не відповідають вимогам п.3 ч.10 ст.374 Митного кодексу України у частині «за умови документального підтвердження того, що до дня видачі цього документа громадянин проживав на території країни, з якої він прибув не менше трьох років», а також у частині «ввозяться (пересилаються) громадянами у зв’язку з переселенням на постійне місце проживання в Україну протягом шести місяців з дня видачі документа, що підтверджує право громадянина на постійне проживання в Україні».

Не погодившись з такою відмовою, позивач звернувся з відповідним позовом до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України (далі – МК України).

Пунктами 23, 24 частини 1 статті 4 Митного кодексу України встановлено, що митне оформлення це виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Митний контроль це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Згідно частин 1, 2, 3 статті 318 Митного кодексу України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

Митний контроль здійснюється виключно органами доходів і зборів відповідно до цього Кодексу та інших законів України.

Митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Порядок звільнення від оподаткування митними платежами, передбаченими законодавством України під час переселення громадян на постійне місце проживання в Україну регулюється нормами ст.374 Митного кодексу України.

Відповідно до пп.б п.3 ч.10 ст.374 МК України при ввезенні (пересиланні) на митну територію України громадянами звільняються від оподаткування митними платежами товари, призначені для забезпечення звичайних повсякденних потреб громадянина та початкового облаштування, що ввозяться (пересилаються) громадянами у зв'язку з переселенням на постійне місце проживання в Україну протягом шести місяців з дня видачі документа, що підтверджує право громадянина на постійне проживання в Україні, за умови документального підтвердження того, що до дня видачі цього документа громадянин проживав на території країни, з якої він прибув, не менше трьох років: транспортні засоби особистого користування, що класифікуються в одній із товарних позицій 8702, 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 тонни), 8711 згідно з УКТ ЗЕД (у кількості однієї одиниці на кожного громадянина, який досяг 18-річного віку), за умови документального підтвердження того, що до дня видачі документа, що підтверджує право на постійне проживання в Україні, громадянин був власником (або співвласником) такого транспортного засобу не менше одного року, а транспортний засіб перебував за ним на постійному обліку (реєстрації) у відповідних реєстраційних органах країни постійного місця попереднього проживання громадянина не менше одного року, якщо даний транспортний засіб підлягає реєстрації в цій країні.

Згідно з ч.11 ст.374 МК України товари за товарними позиціями 8702, 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 тонни), 8711, 8716 згідно з УКТ ЗЕД, що ввозяться на митну територію України громадянами у зв'язку з переселенням на постійне місце проживання в Україну із звільненням від оподаткування митними платежами відповідно до цього Кодексу, підлягають постановці на тимчасовий облік в державних реєстраційних органах на строк до двох років з оформленням документів на право тимчасового користування такими товарами та можуть бути відчужені або передані у володіння, користування чи розпорядження іншим особам (крім членів сімей таких громадян) упродовж двох років з дня ввезення на митну територію України лише після сплати особами, які ввезли їх в Україну, всіх митних платежів за ставками, чинними на день подання митної декларації.

Таким чином, законодавством визначено такі умови звільнення від оподаткування митними платежами товарів, які призначені для забезпечення звичайних повсякденних потреб громадянина та початкового облаштування, що ввозяться (пересилаються) громадянами у зв'язку з переселенням на постійне місце проживання в Україну (у тому числі транспортні засоби):

- ввезти транспортний засіб протягом шести місяців з дня видачі документа, що підтверджує право громадянина на постійне проживання в Україні (наявність посвідки на постійне місце проживання в Україні);

- надати документальне підтвердження того, що до дня видачі посвідки на постійне місце проживання в Україні громадянин проживав на території країни, з якої він прибув, не менше трьох років;

- надати документальне підтвердження того, що до дня видачі посвідки на постійне місце проживання в Україні, громадянин був власником (або співвласником) такого транспортного засобу не менше одного року, а транспортний засіб перебував за ним на постійному обліку (реєстрації) у відповідних реєстраційних органах країни постійного місця попереднього проживання громадянина не менше одного року, якщо даний транспортний засіб підлягає реєстрації в цій країні.

Згідно з вимогами ст.374 МК України, обов'язковою умовою для звільнення від сплати митних платежів при ввезенні товарів на митну територію України є переселення на постійне місце проживання в Україну.

Відповідно до наявних у справі документів, позивач має постійне місце проживання в Україні з 29.08.2017 року, що підтверджується посвідкою на постійне проживання №ІН136092 (а.с.12).

Приймаючи до уваги пояснення відповідача щодо строків звернення позивача до Дніпропетровської митниці ДФС, суд звертає увагу на наступне.

23.02.2018 року Позивач звернувся до Дніпропетровської митниці ДФС із заявою стосовно митного оформлення автомобіля марки «Mercedes-Benz», модель «ML 320 CDI», ідентифікаційний номер (кузова) WDC1641221A393225, реєстраційний номер VI742IV (GE), рік випуску – 2008, а саме: щодо зміни митного режиму «тимчасове ввезення» на митний режим «імпорт (випуск для вільного обігу)» із наданням пільг при митному оформленні транспортного засобу особистого користування при переселенні на постійне місце проживання в Україну.

На вищезазначену заяву позивач отримав відповідь № 75/ІН/04-50-67-02 від 12.03.2018 року, що Дніпропетровська митниця ДФС не заперечує проти зміни митного режиму за умови зняття транспортного засобу з реєстраційного обліку в країні попереднього проживання у найкоротший термін (а.с.35).

Позивачем було знято транспортний засіб з реєстраційного обліку в Грузії та 26.03.2018 року відповідні документи було подано до Дніпропетровської митниці ДФС.

Окрім того, відповідно до службової записки Начальника Управління організації митного контролю від 23.04.2018 року за № 135/04-50-18-1-12-сп, у зв’язку з тим, що на момент надання митниці документів, які підтверджують зняття транспортного засобу з обліку в країні попереднього проживання, минуло більше шести місяців, останній вважав за доцільне розглянути можливість здійснення митного оформлення транспортного засобу гр. ОСОБА_2 у порядку, встановленому законодавством у разі документального підтвердження поважних причин, за яких допущено перевищення (пропуск) строку, передбаченого ст.374 МКУ після опрацювання наявних документів та прийняття рішення комісією, яку створено відповідно до наказу Дніпропетровської митниці ДФС від 20.07.2016 № 185»Про створення комісії з перевірки обґрунтованості підстав для звільнення від оподаткування транспортних засобів» (а.с.38).

Позивач звернувся до митного органу для пільгового оформлення транспортного засобу 23.02.2018 року, тобто до закінчення шестимісячного строку, передбаченого ст. 374 МК України. Проте позивач не мав фактичної можливості для виїзду в Грузію для зняття транспортного засобу з обліку в країні попереднього проживання, оскільки автомобіль знаходився в ремонті на СТО ТОВ «Бізнес-АВТО» з 02.02.2018 року по 20.04.2018 року, що підтверджується наступними документами: лист з СТО № 02/02-47-2018 від 02.02.2018 року, наряд-замовлення №919 ВІД 02.02.3018 року, акт про виконання робіт, надання послуг №39 від 20.04.2018 року (а.с.29-33). Вищезазначені факти були викладені позивачем в поясненнях, наданих під час митного контролю (а.с.37).

За приписами пп.б п.3 ч.10 ст.374 МК України, при ввезенні (пересиланні) на митну територію України громадянами звільняються від оподаткування митними платежами товари, призначені для забезпечення звичайних повсякденних потреб громадянина та початкового облаштування, що ввозяться (пересилаються) громадянами у зв'язку з переселенням на постійне місце проживання в Україну протягом шести місяців з дня видачі документа, що підтверджує право громадянина на постійне проживання в Україні.

З огляду на вищезазначене, враховуючи той факт, що транспортний засіб було ввезено Позивачем на територію України в режимі тимчасового ввезення ще до отримання посвідки на постійне проживання та поважність причини затримання строків зняття транспортного засобу з обліку у країні попередньої реєстрації, а також те, що Позивач звернувся з заявою до Дніпропетровської митниці ДФС про зміну режиму з «тимчасового ввезення» на «імпорт» в межах шестимісячного строку, суд приходить до висновку, що позивачем не було порушено вимог ст.374 МК України в частині «ввозяться (пересилаються) громадянами у зв’язку з переселенням на постійне місце проживання в Україну протягом шести місяців з дня видачі документа, що підтверджує право громадянина на постійне проживання в Україні».

Щодо документального підтвердження того, що до дня видачі Посвідки на постійне проживання Позивач проживав на території Грузії не менше трьох років, суд звертає увагу на наступне.

Питання ввезення громадянами на митну територію України транспортних засобів при переселенні на постійне місце проживання в Україну регулюється Правилами №1118.

Відповідно до п.7 Правил №1118 власник транспортного засобу або уповноважена особа, який переміщує транспортний засіб через митний кордон України, пред'являє його митному органу для проведення митного огляду й подає оригінали та ксерокопії, крім іншого, паспортних документів та інших документів, визначених законодавством України та міжнародними договорами України, що дають право на перетин державного кордону, та/або паспорта громадянина (посвідчення особи з відміткою про місце проживання); посвідки чи іншого документа про постійне (тимчасове) проживання в Україні або за кордоном.

Як визначено п.4.1. Розділу III Правил №1118, при необхідності вирішення питання про можливість звільнення транспортного засобу від оподаткування посадова особа митного органу, яка здійснює митне оформлення транспортного засобу, перевіряє відомості та відмітки в документах на відповідність вимогам Закону:

- постійне проживання громадянина на території країни попереднього місця проживання не менше одного року (зараз три роки) (для іноземців та осіб без громадянства – з дати підтвердження факту постійного проживання в країні попереднього місця проживання до дати отримання посвідки на постійне проживання або до дати отримання паспорта громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні; для громадян України – з дати поставлення до дати зняття з постійного консульського обліку, а за відсутності відмітки про зняття з постійного консульського обліку – до дати отримання паспорта громадянина України);

- перебування ТЗ у власності громадянина не менше одного року з дати набуття права власності на ТЗ до дати: для іноземців та осіб без громадянства – отримання посвідки на постійне проживання або отримання паспорта громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні; для громадян України – зняття з постійного консульського обліку, а за відсутності відмітки про зняття з постійного консульського обліку – до дати отримання паспорта громадянина України);

- перебування ТЗ на обліку в країні постійного місця попереднього проживання його власника не менше одного року (для іноземців та осіб без громадянства – з дати підтвердження факту постійного проживання в країні попереднього місця проживання до дати отримання посвідки на постійне проживання або до дати отримання паспорта громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні; для громадян України – з дати поставлення до дати зняття з постійного консульського обліку, а за відсутності відмітки про зняття з постійного консульського обліку – до дати отримання паспорта громадянина України).

Пунктом 45 ст. 4 Митного кодексу України передбачено, що постійне місце проживання – місце проживання на території будь-якої держави не менше одного року громадянина, який не має постійного місця проживання на території інших держав і має намір проживати на території цієї держави протягом будь-якого строку, не обмежуючи таке проживання певною метою, і за умови, що таке проживання не є наслідком виконання цим громадянином службових обов'язків або зобов'язань за договором (контрактом).

Позивачем до митного контролю та митного оформлення транспортного засобу надано паспорт іноземця з Грузії, який є біометричним, тобто інформація про особу Позивача внесено до Єдиного демографічного реєстру та є доступною для посадових осіб митних органів при здійсненні митного контролю та митного оформлення (а.с.13).

Відповідно до п.14 ч.1 ст.7 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», до Реєстру вноситься така інформація про особу: додаткова змінна інформація про місце проживання, про народження дітей, про шлюб і розірвання шлюбу, про зміну імені, у разі наявності - інформація про податковий номер (реєстраційний номер облікової картки платників податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків) або повідомлення про відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган), а також про місце роботи та посаду (у разі оформлення посвідчення члена екіпажу).

Статтею 337 МК України передбачено, що однією із форм митного контролю є перевірка документів та відомостей, які подаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а саме: перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.33 МК України, Інформаційні ресурси органів доходів і зборів складаються із відомостей, що містяться у документах, які надаються під час проведення митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів, та інших документах. Інформаційні ресурси органів доходів і зборів – це сукупність електронної інформації, що включає електронні дані, створені, оброблені та накопичені в інформаційних системах органів доходів і зборів.

Відповідно до підпункту 4.2. п.4 Правил, підтвердженням права на здійснення митного оформлення ТЗ зі звільненням від оподаткування, згідно з вимогами статті 8 Закону України "Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України", є такі документи та відмітки в них: для іноземців та осіб без громадянства, які переселяються на постійне місце проживання в Україну:

а) паспортний документ іноземця та особи без громадянства на право виїзду за кордон з імміграційною візою на постійне проживання в Україні, виданою закордонним дипломатичним представництвом або консульською установою України, та/або копія дозволу на імміграцію в Україну;

б) посвідка на постійне проживання в Україні (може бути відсутньою при перетині митного кордону України);

в) відмітка у паспортному документі іноземця та особи без громадянства на право виїзду за кордон про наявність дозволу на постійне проживання, встановлена додатком 1 до Правил в'їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.95 № 1074 (1074-95-п ) (може бути відсутня при перетині митного кордону України).

Проживання позивача на території Грузії не менше трьох років підтверджується інформаційною довідкою від 18.05.2018 року (а.с.15-17).

Окрім того, суд звертає увагу на час протягом якого відповідачем було винесено рішення про відмову у митному оформленні.

Відповідно до ч.3 ст.256 МК України, рішення про відмову у митному оформленні приймається в межах строку, відведеного статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення. Неприйняття такого рішення протягом зазначеного строку є бездіяльністю, яка може бути оскаржена в порядку, встановленому главою 4 цього Кодексу.

За приписами ч.1 ст.255 МК України, митне оформлення завершується протягом чотирьох робочих годин з моменту пред’явлення органу доходів і зборів товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що підлягають митному оформленню (якщо згідно з цим Кодексом товари, транспортні засоби комерційного призначення підлягають пред’явленню), подання митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та всіх необхідних документів і відомостей, передбачених статтями 257 і 335 цього Кодексу.

Митну декларацію було подано позивачем 02.05.2018 року (а.с.36), а Картку відмови видано відповідачем лише 11.05.2018 року (а.с.18).

Частиною 2 ст.255 МК України, строк, зазначений у частині першій цієї статті, може бути перевищений на час виконання відповідних формальностей виключно у разі: 1) виконання митних формальностей поза місцем розташування органу доходів і зборів відповідно до статті 247 цього Кодексу; 2) підтвердженого письмово бажання декларанта або уповноваженої ним особи подати відповідно до цього Кодексу додаткові документи чи відомості про зовнішньоекономічну операцію або характеристики товару; 3) проведення досліджень (аналізу, експертизи) проб і зразків товарів, якщо товари не випускаються відповідно до частини двадцять першої статті 356 цього Кодексу; 4) виявлення порушень митних правил, якщо товари не випускаються відповідно до частини п’ятої цієї статті; 5) зупинення митного оформлення відповідно до Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції"; 6) подання додаткових документів відповідно до частини третьої статті 53 цього Кодексу в межах передбаченого нею строку, перебіг якого припиняється з моменту отримання митницею (митним постом) таких документів чи письмової відмови декларанта або уповноваженої ним особи у їх наданні; 7) призупинення митного оформлення відповідно до статей 399 і 400 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, жодні з цих процедур не застосовувались при виконанні митних формальностей митними органами, а тому відповідачем порушено строк для прийняття рішення про відмову у митному оформленні.

Окрім вищезазначеного, суд звертає увагу, що нормами митного законодавства України передбачено подання додаткових відомостей для уточнення інформації при здійсненні митного контролю та митного оформлення.

Зокрема, п.2.2 Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 631, після прийняття МД для митного оформлення у разі подання МД на паперовому носії необхідність подання документів, зазначених в графі 44 МД, визначається посадовою особою ПМО під час виконання митних формальностей, встановлених підпунктами 4.5.5 - 4.5.10 пункту 4.5 розділу IV цього Порядку. Інформація про необхідність подання документів, зазначених в графі 44 МД, вноситься посадовою особою, що здійснює відповідну митну формальність, до розділу IV інформаційного аркуша, із зазначенням коду документа, посади, прізвища, ініціалів, дати та часу встановлення вимоги, та засвідчується особистим підписом посадової особи. Інформація про ознайомлення з вимогою надання документів вноситься Декларантом до розділу IV Інформаційного аркуша.

Окрім того, п.8 ч.1 ст.336 Митного кодексу України як однією із форми митного контролю передбачено направлення запитів до інших державних органів, установ та організацій, уповноважених органів іноземних держав для встановлення автентичності документів, поданих органу доходів і зборів.

Суд звертає увагу на Міжнародну конвенцію про взаємну адміністративну допомогу у відверненні розслідуванні та припиненні порушень митного законодавства , до якої Україна приєдналась Указом Президента України від 23.05.2000 р № 699/2000. Відповідно до цієї Конвенції митна адміністрація договірної сторони може звернутися із запитом про надання взаємної допомоги щодо різних напрямів митної діяльності, а саме: стягнення ввізного та вивізного мита і податків (додаток 2); контроль (додаток 3), нагляд (додаток 4), розслідування та повідомлення на користь іншої договірної сторони (додаток 5), участь представників митних адміністрації у розгляді справ у суді або трибуналі (додаток 6); присутність представників митної адміністрації однієї договірної сторони на території іншої договірної сторони (додаток 7).

Крім того, Україна з іншими державами уклала цілу низку міжнародних угод, в яких ідеться про запити. Так, Законом України від 15 грудня 1999 р. була ратифікована Угода про співробітництво та взаємодопомогу в митних справах ( держави учасниці цієї угоди – державам СНД), в якій окрема стаття призначена формі та змісту запита.

З огляду на вищезазначене, паспорт іноземця з Грузії є достатнім документальним підтвердженням того, що до дня видачі Посвідки на постійне проживання позивач проживав на території Грузії не менше трьох років та митний орган мав достатньо повноважень для перевірки відомостей, поданих позивачем.

Згідно з п.1 ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням принципу змагальності, диспозитивності та офіційного з’ясування всіх обставин у справі (ст.9 КАС України), положення Кодексу адміністративного судочинства України передбачають не лише обов’язок суб’єкта владних повноважень (відповідача у справі) щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності (ч.2 ст.77 КАС України), але й обов’язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч.1 ст.77 КАС України).

З огляду на встановлені обставини, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України, враховуючи, що адміністративний позов задоволено повністю, сплачений позивачем квитанцією 0.0.1161297483.1 від 17.10.2018 судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в сумі 1409грн. 60коп. підлягає поверненню.

Керуючись ст.ст.90, 139, 241-243, 246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_2 (49100, АДРЕСА_1, рнокпп НОМЕР_2) до Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби України (49038, м.Дніпро, вул.Княгині Ольги, 22, код ЄДРПОУ 39421732) про визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби України у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110160/2018/00008 від 11.05.2018р.

Зобов’язати Дніпропетровську митницю Державної фіскальної служби України повторно розглянути питання митного оформлення транспортного засобу – легкового автомобіля марки “Mercedes-Benz”, “ML 320 CDI”, номер кузова VIN-WDC1641221A393225, VI742IV (GE), 2008 року випуску, який належить ОСОБА_2.

Стягнути з Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби України (49038, м.Дніпро, вул.Княгині Ольги, 22, код ЄДРПОУ 39421732) за рахунок бюджетних асугнувань на користь ОСОБА_2 (49100, АДРЕСА_1, рнокпп НОМЕР_2) судовий збір у розмірі 1409грн. 60коп. (одна тисяча чотириста дев’ять грн. 60 коп.).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Г. В.Кадникова