Постановление суда № 79460409, 28.01.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

28 січня 2019 року Справа №160/9712/18

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Коренева А.О., розглянувши в порядку письмового позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та спонукання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просила:

визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не поновлення виплати пенсії за віком ОСОБА_1;

зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перерахувати розмір та поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 07.10.2009 року, як не працюючому пенсіонеру, з врахуванням компенсації втрати частини доходів, з підвищенням та індексацією пенсії відповідно до ст.ст. 27, 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», доплатою до пенсії за понаднормативний стаж відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», надбавкою до пенсії як дитині війни, здійснити осучаснення пенсії відповідно до пенсійної реформи України, починаючи з 01.10.2017 року та здійснювати виплату пенсії на визначений пенсіонером банківській рахунок.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, 27.01.2014р. позивачка звернулась із заявою до Правління Пенсійного фонду України про поновлення виплати пенсії за віком. Листом від 10.02.2014р. № 1420/Д-11 Департамент пенсійного забезпечення Пенсійного фонду України повідомив позивача про те, що її заява направлена для розгляду за належністю до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області. ГУПФ України в Дніпропетровській області листом від 27.02.2014 р. № Д320-14 роз'яснено позивачу порядок подання заяви про поновлення виплати раніше призначеної пенсії та документи, які додаються до заяви. 08.04.2014р. ОСОБА_1 звернулася із заявою до Правління Пенсійного фонду України. Листом від 16.05.2014р. № 5316/Д-11 позивача повідомлено про направлення її заяви за належністю до ГУПФ України в Дніпропетровській області, а листом ГУПФ України в Дніпропетровській області від 02.06.2014р. № Д925-14 роз'яснено, що виплата пенсії позивача під час проживання за кордоном буде здійснюватись у разі прийняття Верховною Радою України Закону про ратифікацію Угоди між Україною та Державою Ізраїль за встановленим Угодою порядком. Не погоджуючись з прийнятими рішеннями ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом. Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 листопада 2014 року по справі № 826/16629/14, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2015 року, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.04.2014р. Однак, відповідачем виплату пенсії ОСОБА_1 не поновлено. У зв'язку з чим, позивачка через представника за нотаріально довіреністю - ОСОБА_3 звернулася до Лівобережного відділу обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про перерахунок та поновлення виплати пенсії за віком (додаток 2 до Порядку № 22-1) з 07.10.2009р., із застосуванням всіх підвищень, індексацій, надбавок та доплат, передбачених пенсійним законодавством України, як не працюючому пенсіонеру, дитині війни, здійснити запит недостатніх для поновлення виплати пенсії документів. Листом Головного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області № Д7901-18 від 01.06.2018р. в поновленні виплати пенсії за віком відмовлено. В обґрунтування відмови зазначено, що відповідно до Порядку № 22-1 подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій заява про поновлення виплати пенсії подається заявником особисто або його законним представником за місцем перебування на обліку, як одержувача пенсії. Відповідно до п. 2.9 Порядку № 22-1 особа, яка звертається за пенсією повинна пред'явити документ, що посвідчує місце проживання (реєстрації).

Позивачка, вважає протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не поновлення виплати пенсії за віком, у зв'язку з чим просила позов задовольнити.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2018 року у даній справі відкрито провадження, та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

10 січня 2019 року до суду від представника відповідача надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, в якому було зазначено, що згідно з пунктом 1 Порядком подання та оформлення документів для призначення рахунку) пенсій - заява про призначення пенсії працюючим громадянам і членам їх сімей подається заявником особисто або через представника, який діє на підстав виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації), або законним представником відповідно до законодавства за місцем проживання (реєстрації) заявника. У відповідності до пункту 16, 29 Порядку - документ, що посвідчує місце проживання приймаються паспорт або довідка уповноважених органів з місця проживання реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування. Іноземні громадяни та особи без громадянства подають також копію посвідки на постійне проживання (реєстрації). Таким чином, згідно з надісланими ОСОБА_3 ксерокопіями документів для призначення пенсії ОСОБА_1 документи, які засвідчують місце проживання (реєстрації) цієї особи в Україні відсутні, у зв'язку з чим відсутні підстави для поновлення пенсії ОСОБА_1 Враховуючи наведене просили у задоволенні позову відмовити.

З огляду на вказане, виходячи з положень п. 2 ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про необхідність залишення позовної заяви без розгляду на підставі ч.1 ст.240 КАС України, з урахуванням наступного.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 КАС України зазначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Згідно з ч. 3 ст. 9 КАС України зазначено, що кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Якщо позовну заяву від імені позивача подано особою, яка не має повноважень на ведення справи, суди повинні повернути таку позовну заяву (п. 3 ч. 4 ст. 169 КАС України), а якщо це виявлено під час судового засідання, - залишати її без розгляду (п. 1 ч. 1 ст. 240 КАС України).

Відповідно до пунктів 1,2 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності; якщо заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.

Як вбачається з матеріалів справи позовна заява підписана від імені ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на підставі довіреності виданої 07.03.2018 року. Із тексту вказаної довіреності вбачається, що вона видана на підставі закордонного паспорта громадянина України НОМЕР_1, орган, що видав - 0401, від 15.10.1996 року строк дії, якого сплив 15.10.2006 року, данні про продовження терміну дії паспорта в матеріалах справи відсутні.

Крім того, суд зазначає, що 14 липня 2016 року Верховна Рада України прийняла Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, спрямованих на лібералізацію Європейським Союзом візового режиму для України» Зазначеним Законом, зокрема, внесено зміни до Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» та Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус».

Згадані зміни, які набувають чинності 01 жовтня 2016 року, передбачають, серед іншого, скасування можливості продовження терміну дії паспортів громадянина України для виїзду за кордон

Тобто, на момент видачі довіреності 07 березня 2018 року термін дії паспорта ОСОБА_1, виданого 15.10.1996 року сплив, та продовження його дії після 01.10.2016 року не передбачено законом.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 215, ч. 1 ст. 203 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. У п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» судам роз'яснено, що відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України саме на момент вчинення правочину.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 КАС України зазначено, що здатність мати процесуальні права та обов'язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами).

Згідно з приписів ст. 55 КАС України, сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника.

Повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами: 1) довіреністю фізичної або юридичної особи; 2) свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна. Довіреність фізичної особи повинна бути посвідчена нотаріально або, у визначених законом випадках, іншою особою. Довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (електронним цифровим підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами. Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність". У разі подання представником заяви по суті справи в електронній формі він може додати до неї довіреність або ордер в електронній формі, підписані електронним цифровим підписом відповідно до Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему (ст.59 КАС України).

Статтею 60 КАС України, представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов'язки. Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері. Про припинення представництва або обмеження повноважень представника за довіреністю має бути повідомлено суду шляхом подання письмової заяви. У разі припинення повноважень представника на здійснення представництва особи у справі він не може бути у цій самій справі представником іншої сторони, третьої особи на іншій стороні або третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору. Підстави і порядок припинення представництва за довіреністю, скасування довіреності та відмови представника від наданих йому повноважень визначаються Цивільним кодексом України.

Судом встановлено, що повноваження ОСОБА_3 на підписання позовної заяви не підтвердженні належним документом.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 240 КАС України, зазначено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 240, 256, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та спонукання до вчинення дій - залишити без розгляду.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.О. Коренев