Решение № 7939865, 16.02.2010, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Справа №22ц-1526/10 Головуючий в 1 інстанції Ліпчанський С.М.

Категорія 26 Доповідач Будулуца М.С.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2010 року суддя Апеляційний суд Донецької області в складі:

Головуючої - судді Курило В.П.,

суддів: Будулуци М.С., Санікової О.С.,

при секретарі: Степаненко В.Б.,

розглянувши апеляційну скаргу Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в Мар”їнському районі Донецької області на рішення Мар”їнського районного суду Донецької області від 8 грудня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в Мар”їнському районі Донецької області (далі ВВД ФСС) на рішення Мар”їнського районного суду Донецької області про відшкодування моральної шкоди завданої пошкодженням здоров”я на виробництві, -

ВСТАНОВИВ:

Мар”їнським районним судом Донецької області від 8 грудня 2009 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. На його користь з ВВД ФСС у відшкодування моральної шкоди стягнуто 10000 грн., та на користь держави 7 грн. 50 коп. витрат з інформаційно технічного забезпечення розгляду справи

З вказаним рішенням суду не погодився відповідач - Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в Мар”їнському районі Донецької області та подав апеляційну скаргу.

В обґрунтування доводів скарги ВВД ФСС посилався на те, що суд порушив норми матеріального і процесуального права. На думку апелянта суд не врахував, що факт спричинення позивачу моральної шкоди не встановлений та не підтверджений відповідним медичним висновком. Стягнувши з ВВД ФСС на користь держави витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 7 грн. 50 коп., суд вийшов за межі заявлених позовних вимог.

У судовому засіданні представник ВВД ФСС - Забкова С.А. підтримала доводи апеляційної скарги.

Представник позивача ОСОБА_3 заперечувала проти доводів апеляційної скарги, вважала їх необґрунтованими, просила в задоволенні скарги відмовити, а рішення суду - залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення суду змінити.

Згідно ст. 309 ч. 1 п. 4 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що правовідносини, які виникли між сторонами в зв'язку з відшкодуванням моральної шкоди, заподіяної внаслідок професійного захворювання, регулюються Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

Згідно з п. п. "е" п.1 ч. 1 ст. 21 та ч. 3 ст. 28 цього Закону, у разі настання страхового випадку, Фонд соціального страхування у встановленому законодавством порядку зобов'язаний виплатити потерпілому грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння йому цієї шкоди.

Судом першої інстанції по справі встановлено, що під час виконання трудових обов'язків на вугільному підприємстві позивач отримав професійне захворювання.

Висновком МСЕК від 1 грудня 2005 року з 1 листопада 2005 року йому вперше встановлено втрату 40% професійної працездатності у зв'язку з професійним захворюванням - хронічною поперековою радікулопатією та він визнаний інвалідом 3 групи (а. с. 70).

Із матеріалів справи і пояснень позивача вбачається, що останній тривалий час працював у вугільному підприємстві на підземних роботах, пов'язаних з шкідливими умовами праці. Внаслідок отриманого професійного захворювання він втратив 40 відсотків професійної працездатності. 12 жовтня 2005 року на підприємстві був складений акт розслідування професійного захворювання за формою П-4, йому встановлена 3 група інвалідності та обмеження щодо умов праці, та заподіяна моральна шкода, яка полягає у моральних і фізичних стражданнях, в зв'язку з ушкодженням здоров'я, що порушило його нормальні життєві зв'язки, та потребує від нього додаткових зусиль для організації свого життя (а. с. 6, 20, 70).

За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що наслідки цієї виробничої травми змусили позивача змінити спосіб життя та докласти додаткових зусиль для організації життя. У зв'язку з цим у нього, відповідно до ст.ст.21,28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", виникло право на відшкодування моральної шкоди. Право на отримання потерпілим страхових виплат у разі настання стійкої втрати працездатності, у тому числі, виплати за моральну шкоду, виникає в особи з дня встановлення їй такої стійкої втрати працездатності вперше висновком МСЕК, а таке право у позивача виникло з 23.01.2002 р.

Таким чином, право на відшкодування моральної шкоди виникло у позивача ще до набрання чинності як Законом України "Про державний бюджет України на 2007 рік", так і Законом України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

Згідно ст.58 Конституції України закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Аналогічні положення містять у собі ч.ч.1,2 ст.5 ЦК України.

Доводи Фонду про відсутність відповідних медичних висновків про спричинення моральної шкоди позивачу, як підстави для відшкодування моральної шкоди останньому, не ґрунтуються на вказаному законі, оскільки їх витребування, окрім висновку МСЕК, вказаним законом не передбачено.

Інші доводи апеляційної скарги відносно невірної оцінки доказів, наявним у справі, не ґрунтуються на законі, суперечать вищенаведеному, а тому уваги не заслуговують.

Саме норми Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" передбачали відшкодування моральної шкоди застрахованим особам як страхову виплату, тому покладання на відділення Фонду обов'язку по сплаті такої страхової виплати не є цивільною відповідальністю зазначеного органу, і її виплата не обмежена строком позовної давності.

За таких обставин суд дійшов правильного висновку про наявність у позивача права вимагати відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю, за нормами Закону України " Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності ".

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, що їх регулює.

Визнаючи розмір суми, що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди - 10000 грн., суд урахував конкретні обставини справи, важкість отриманого потерпілим професійного захворювання, постійний характер негативних наслідків захворювання та ступінь моральних страждань, порушення та зміну звичайного укладу його життя і особистих звязків.

Рішення суду в цій частині відповідає вимогам чинного законодавства.

Згідно зі ст. 79 ЦПК України, до витрат, повязаних з розглядом справи, відносяться витрати на інформаційно-технічне забезпечення, які не є позовними вимогами, а є видом судових витрат.

Тому довід апеляційної скарги про те, що стягнувши витрати на інформаційно технічне забезпечення розгляду справи з відповідача на користь держави, суд вийшов за межі позовних вимог, не ґрунтується на законі і апеляційний суд його відхиляє.

Втім, апеляційний суд вважає, що розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи - 7 грн. 50 коп., визначений судом помилково. Відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1258 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 5 серпня 2009 року № 825), якою затверджено Розміри витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду судових процесів, повязаних з розглядом цивільних та господарських справ, він повинен складати 15 грн., оскільки позовна заява про відшкодування моральної шкоди була подана до суду 18 вересня 2009 року і відповідно до п.3 ч.3 ст.81 ЦПК України не підлягає оплаті позивачем при зверненні до суду та покладається на відповідача після розгляду справи. А тому, згідно зі ст.309 ЦК України, це порушення норми процесуального права є підставою для зміни судового рішення та часткового задоволення апеляційної скарги.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції необхідно змінити і збільшити розмір витрати на інформаційно технічне забезпечення розгляду справи до 15 грн., які слід стягнути з Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в Мар”їнському районі Донецької області, як відповідача по справі, на розрахунковий рахунок 31219259700001, отримувач - Державний бюджет, банк - ГУ ДКУ у Донецькій області, МФО 834016, код ЕДРПОУ 34686537 .

Керуючись ст. ст. 303, 309, 316 ЦПК України , апеляційний суд , -

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в Мар”їнському районі Донецької області задовольнити частково.

Рішення Мар”їнського районного суду Донецької області від 8 грудня 2009 року змінити.

Стягнути з Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в Мар”їнському районі Донецької області витрати на інформаційно технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 15 грн. на розрахунковий рахунок 31219259700001, отримувач - Державний бюджет, банк - ГУ ДКУ у Донецькій області, МФО 834016, код ЕДРПОУ 34686537.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає чинності з моменту його проголошення, може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.

Головуюча:

Судді