Постановление суда № 79398252, 25.01.2019, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/1073/19

Провадження № 1-кс/161/787/19

У Х В А Л А

П Р О А Р Е Ш Т М А Й Н А

25 січня 2019 року слідчий суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області Кирилюк В.Ф., за участю секретаря судового засідання Самолюк І.М., прокурора Рудика Д.В., слідчого Оніщук Я.П., представників володільця майна ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, володільця майна ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку клопотання начальника відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби управління нагляду у кримінальному провадженні Прокуратури Волинської області ОСОБА_5, про накладення арешту на майно в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32018030000000061 від 10 грудня 2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.212 КК України,

В С Т А Н О В И В :

22 січня 2019 року на адресу суду надійшло вказане клопотання.

Клопотання мотивовано тим, що слідчим управлінням фінансових розслідувань ГУ ДФС у Волинській області здійснюється досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні.

В ході досудового розслідування встановлено, що службові особи ТОВ «Стікс» шляхом фактичної реалізації у 2015-2018 роках невстановленим особам товарно-матеріальних цінностей (автозапчастин та товарів) та відображення в бухгалтерському і податковому обліку товариства фіктивних операцій з їх реалізації в адресу ТОВ «Радіокомплектація», ТОВ «Компанія «Агора», ТОВ «Компанія «Автотехмонтаж», ТОВ «Компанія «Будтехремонт» ухилились від сплати податку на додану вартість та податку на прибуток у значних розмірах.

Зазначає, що вказані обставини підтверджується актом документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Стікс» з питань дотримання податкового, валютного законодавства від 12 листопада 2018 року №23581/14-01/20135038, яким встановлено заниження податку на прибуток всього в сумі 4 855 833,00 грн. та заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 650 212,00 грн.

11 січня 2019 року в адміністративно-господарському приміщенні магазину «Автотурист» за адресою м. Луцьк, вул. Зв’язківців, 23, за ухвалою слідчого судді, був проведений обшук, в ході якого виявлено та вилучено:

1) грошові кошти в розмірі 6 546,00 грн.;

2) картонна коробка коричневого кольору за написом №1, в якій знаходяться чорнові записи;

3) картонна коробка коричневого кольору за написом №2, в якій знаходяться чорнові записи;

4) автозапчастини, перелік яких наведений у протоколі від 11 січня 2019 року.

Прокурор у клопотанні зазначає, що вказані документи та речові докази зберігали на собі сліди злочину та містять на собі інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту, чи обставин вчинення кримінального правопорушення.

У судовому засіданні прокурор та слідчий клопотання підтримали та просили суд його задовольнити.

Додатково, прокурор Рудик Д.В. у судовому засіданні в обґрунтування клопотання посилався на приписи п.4 ч.2 ст.170 КПК України, відповідно до яких арешт майна допускається з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Представники володільця майна, ТОВ «Стікс» в судовому засіданні заперечили щодо накладення арешту на майно в частині вилучених автозапчастин, оскільки вказане повністю зупинить діяльність підприємства, а прокурором не доведено, яке саме значення для даного кримінального провадження мають ці предмети.

ФОП ОСОБА_4 у судовому засіданні повідомив, що вилучені кошти в сумі 6546 грн. належать йому, просить відмовити в задоволенні клопотання в цій частині.

Заслухавши пояснення прокурора, слідчого, представників володільця майна, володільця майна, допитавши свідків та дослідивши письмові матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання слід задовольнити частково, з наступних підстав.

Частиною першою статті 170 КПК України визначено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

При цьому у п.1 ч.2 ст.170 КПК України зазначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Також, у статті 98 КПК України вказано, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.

На думку слідчого судді, враховуючи фабулу кримінального провадження, яка стосується можливого вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.212 КК України «Ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів)» у період з 2015 по 2018 роки, позицію представників володільців майна, які в цілому не заперечили щодо накладення арешту на грошові кошти та чорнові записи (документи), з метою збереження речових доказів слід накласти арешт на вилучені грошові кошти та чорнові записи, оскільки вказані речі та предмети є необхідними для встановлення об’єктивної істини у кримінальному провадженні.

Однак, щодо вилучених автозапчастин слідчий суддя не може погодитися з доводами прокурора, що вказані предмети зберегли на собі сліди злочину, або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.

Фактично, як слідує з фабули кримінального провадження, яка міститься у витязі з Єдиного реєстру досудових розслідувань, кримінальне провадження стосується можливого заниження у 2015-2018 роках службовими особами ТОВ «Стікс» показників податку на додану вартість та податку на прибуток шляхом фактичної реалізації автозапчастин кінцевим споживачам (фізичним чи юридичним особам), оскільки такі операції документально оформлялися як поставка іншим суб’єктам господарюванням (не кінцевим споживачам). Враховуючи зазначене, а також період, за який проведена податкова перевірка, яка і стала підставою для внесення відомостей про можливе кримінальне правопорушення до ЄРДР, слідчий суддя зауважує, що вилучені наразі автозапчастини ніяким чином не є та не можуть бути предметом доказування у даній ситуації, оскільки органом досудового розслідування належними та допустимими доказами не доведено, що нереалізовані автозапчастини, які фактично зберігаються за місцем провадження господарської діяльності ТОВ «Стікс» можуть мати якесь доказове значення у цьому кримінальному провадженні.

Не доведено органом досудового розслідування і прокурором також те, що спірні автозапчастини є частиною тих автозапчастин, які, можливо, документально, але фіктивно оформлені як поставлені ТОВ «Радіокомплектація», ТОВ «Компанія «Автотехмонтаж», ТОВ «Компанія «Авора», ТОВ «Компанія «Будтехремонт», а за фактом призначені для реалізації іншим особам – кінцевим споживачам.

Крім того, при прийнятті рішення в цій частині слідчий суддя враховує положення ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якій зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В цьому контексті слідчий суддя зауважує про помилковість доводів прокурора про те, що накладення арешту на спірні автозапчастини не порушить права власності ТОВ «Стікс», оскільки, як зазначено у ч.1 ст.317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Отже, невиправдане втручання та обмеження будь-якого із зазначених елементів, які становлять зміст права власності, призведе до свавільного порушення захищеного ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, права на мирне володіння своїм майном.

Враховуючи вищевикладене, а саме не доведення прокурором того факту, що вилучені автозапчастини мають доказове значення для даного кримінального провадження, слідчий суддя дійшов висновку про відсутність підстав для накладення арешту на них на підставі п.1 ч.2 ст.170 КПК України.

Стосовно усних доповнень прокурора у судовому засіданні про необхідність накладення арешту на підставі п.4 ч.2 ст.170 КПК України, тобто для відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), слідчий суддя зазначає, що відповідно до ч.6 ст.170 КПК України, в такому випадку арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

З аналізу вищенаведеного положення КПК України слідує, що арешт на майно, як засіб забезпечення відшкодування шкоди та цивільного позову, може бути застосований до майна трьох категорій осіб:

1) підозрюваного (обвинуваченого, засудженого);

2) фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи (наприклад - відшкодування юридичною або фізичною особою шкоди, завданої їхнім працівником чи іншою особою, ст.1172 ЦК України);

3) юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження.

В перших двох випадках для того, щоб майно юридичної особи віднести до критеріїв такого, що підлягає арешту на підставі п.4 ч.2 ст.170 КПК України, обов’язково необхідне встановлення особи підозрюваного (обвинуваченого, засудженого), і його пов’язаність трудовими відносинами з юридичною особою.

В третьому випадку відомості про юридичну особу, щодо якої здійснюється провадження мають бути обов’язково внесені у відповідний розділ ЄРДР, призначений для цього.

Крім того, обов’язково має бути заявлений цивільний позов, з обґрунтуванням його ціни.

Як підтверджено прокурором у судовому засіданні, у даному кримінальному провадженні жодній особі наразі не пред’явлена підозра, цивільний позов жодною особою не пред’являвся, а у витязі з ЄРДР не зазначеного жодної юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження (а.с.42).

Зазначене, на переконання слідчого судді, унеможливлює на даний момент накладення арешту на спірні автозапчастини на підставі п.4 ч.2 ст.170 КПК України, а отже в задоволенні клопотання в цій частині слід відмовити.

Щодо вилученої суми грошових коштів, суд зазначає, що на даний час їх походження достовірно не відоме, тому доцільним є накладення арешту на зазначену суму.

ФОП ОСОБА_4 має право, у випадку надання підтверджуючих документів щодо належності вилучених коштів йому, звернутися із клопотанням про скасування накладеного на них арешту.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.170-173 КПК України, слідчий суддя,

У Х В А Л И В :

Клопотання задовольнити частково.

Накласти в межах даного кримінального провадження арешт на грошові кошти в сумі 6 546,00 грн., картонну коробку коричневого кольору за написом №1, в якій знаходяться чорнові записи; картонну коробку коричневого кольору за написом №2, в якій знаходяться чорнові записи, які були вилучені під час обшуку 11 січня 2019 року проведеного за адресою м. Луцьк, вул. Зв’язківців, 23.

В задоволенні решти вимог клопотання – відмовити.

Копію ухвали негайно після її постановлення вручити слідчому, прокурору, а також присутнім під час оголошення ухвали.

Копію ухвали надіслати особі, щодо майна якої вирішувалося питання про арешт.

Відповідно до ст.174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження – судом.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області ОСОБА_6