Решение № 79369921, 23.01.2019, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.01.2019 Справа № 917/1366/18

м. Полтава

За позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз", Кловський узвіз, 9/1, м. Київ, 01021

до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз", вул. Л.Толстого, 87, м. Лубни, Полтавська область, 37503

про стягнення 35036,07 грн.

Суддя Господарського суду Полтавської області Семчук О.С.

Секретар судового засідання Лепій О.В.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 1-341 від 29.12.2018);

від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність б/н від 02.01.2019).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Укртрансгаз" (далі - позивач/ АТ "Укртрансгаз") звернулося з позовною заявою до Господарського суду Полтавської області про стягнення з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз" (далі - відповідач/ ПАТ "Лубнигаз") 35036,07 грн., в тому числі 8625,42 грн. пені, 6018,27 грн. 3% річних та 20392,37 грн. інфляційних нарахувань. В обґрунтування позову позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1109011161/П33 від 28.09.2011.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 27.11.2018 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження у справі, сторін повідомлено, що розгляд справи відбудеться 20.12.2018.

Ухвалою від 20.12.2018 суд за клопотанням відповідача відклав розгляд справи на 16.01.2019.

В судовому засіданні 16.01.2019 судом оголошено перерву до 23.01.2019.

Відповідач позов заперечує, посилаючись на те, що фактичні дії сторін щодо надання та оплати послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами у 2016-2017 роках, здійснювались поза межами договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1109011161/П33 від 28.09.2011, оскільки не є його предметом, отже, відсутні правові підстави для відповідальності сторін згідно договору, що розглядається в даній справі.

Також відповідач у відзиві просить суд застосувати строк позовної давності по вимогах про стягнення пені.

В судовому засіданні 23.01.2019 представник позивача підтримує позовні вимоги у повному обсязі, представник відповідача заперечує позов, просить суд застосувати позовну давність до вимог про стягнення пені та просить суд зменшити розмір пені.

Суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення на підставі ч. 1 ст. 240 ГПК України та повідомив дату виготовлення повного тексту рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

28.09.2011 Дочірня компанія "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", назва якої пізніше була змінена на AT "Укртрансгаз", (Газотранспортне підприємство за договором) та ПАТ "Лубнигаз" (ОСОБА_3 за договором) уклали між собою договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1109011161/П33 (далі - Договір).

Згідно з п. 1.1 Договору Газотранспортне підприємство зобов’язується надати ОСОБА_3 послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу ОСОБА_3 від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій (далі - ГРС), а ОСОБА_3 зобов’язується сплатити за надані послуги з транспортування газу магістральними трубопроводами в розмірі, у строки та порядку, передбаченому умовами цього Договору.

Відповідно до п. 11.1 Договору в редакції Додаткової угоди № 3 від 16.11.2012. (а.с. 22-29) передбачено, що Договір діє в частині транспортування газу до 31 грудня 2012 року, а в частині розрахунків за надані Газотранспортним підприємством послуги - до повного виконання ОСОБА_3 своїх зобов’язань за цим Договором. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії Договору жодною із Сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Позивач у позові зазначає, що ані Позивач, ані Відповідач не менше ніж за місяць до закінчення дії Договору чи в інший строк не заявляли одне одному про припинення його дії або перегляд його умов, у зв’язку з чим даний Договір продовжує свою дію до 31.12.2018.

На виконання умов Договору позивач у 2016-2017 роках надав відповідачу послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу на загальну суму 343625,94 грн. відповідно до наступних актів наданих послуг:

- у січні 2016 року на суму 3028,80 грн. відповідно до акту наданих послуг від 31.01.2016 (а.с. 37);

- у квітні 2016 року на суму 151,38 грн. відповідно до акту наданих послуг від 30.04.2016 (а.с. 38);

- у травні 2016 року на суму 64,51 грн. відповідно до акту наданих послуг від 31.05.2016 (а.с. 39);

- у червні 2016 року на суму 274,33 грн. відповідно до акту наданих послуг від 30.06.2018 (а.с. 40);

- у липні 2016 року на суму 116,33 грн. відповідно до акту наданих послуг від 31.07.2016 (а.с. 41);

- у вересні 2016 року на суму 554,02 грн. відповідно до акту наданих послуг від 30.09.2016 (а.с. 42);

- у жовтні 2016 року на суму 8707,98 грн. відповідно до акту наданих послуг від 31.10.2016 (а.с. 43);

- у листопаді 2016 року на суму 10771,27 грн. відповідно до акту наданих послуг від 30.11.2016 (а.с. 44);

- у грудні 2016 року на суму 20157,13 грн. відповідно до акту наданих послуг від 31.12.2016 (а.с. 45);

- у січні 2017 року на суму 51255,00 грн. відповідно до акту наданих послуг від 31.01.2017 (а.с. 46);

- у лютому 2017 року на суму 19270,00 грн. відповідно до акту наданих послуг від 28.02.2017 (а.с. 47);

- у березні 2017 року на суму 88187,18 грн. відповідно до акту наданих послуг від 31.03.2017 (а.с. 48);

- у вересні 2017 року на суму 31073,32 грн. відповідно до акту наданих послуг від 30.09.2017 (а.с. 49);

- у листопаді 2017 року на суму 67188,71 грн. відповідно до акту наданих послуг від 30.11.2017 (а.с. 50);

- у грудні 2017 року на суму 42825,98 грн. відповідно до акту наданих послуг від 31.12.2017 (а.с. 51).

Пунктом 5.5 Договору в редакції Додаткової угоди № 3 від 16.11.2012 сторони погодили, що оплата вартості послуг за транспортування газу здійснюється ОСОБА_3 (крім гарантованого постачальника) шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Газотранспортного підприємства на умовах 100 відсотків попередньої оплати за десять днів до початку місяця, у якому буде здійснюватися транспортування газу.

ОСОБА_3 самостійно визначає розмір суми платежу попередньої оплати як добуток тарифу та планового обсягу газу на відповідний місяць. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться ОСОБА_3 до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

Позивач стверджує, що відповідач в порушення зазначених умов Договору оплатив послуги, надані позивачем у 2016 - 2017 роках відповідно до актів наданих послуг, з порушенням належного строку для їх оплати, чим здійснив прострочення таких зобов’язань.

Відповідно до п. п. 7.1., 7.3. Договору в редакції Додаткової угоди № 3 від 16.11.2012 Газотранспортне підприємство і ОСОБА_3 у випадку невиконання або неналежного виконання зобов’язань за Договором несуть відповідальність у межах, передбачених законодавством. У разі порушення ОСОБА_3 строків оплати, передбачених розділом 5 Договору, із ОСОБА_3 стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Враховуючи вказані пункти Договору позивач нарахував відповідачу пеню за неналежне виконання зобов’язань за Договором у зв’язку з порушенням належного строку оплати актів наданих послуг у розмірі 8625,42 грн. за загальний період з 22.08.2017 по 31.01.2018.

Крім того, на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України позивач нарахував відповідачу 6018,27 грн. 3% річних за загальний період з 21.02.2016 по 31.01.2018 та інфляційні втрати у сумі 20392,37 грн. за загальний період з 01.03.2016 по 31.01.2018.

Вказані суми пені, річних та інфляційних втрат позивач просить суд стягнути з відповідача.

Відповідач позов заперечує посилаючись на наступні обставини.

Так, відповідач зазначає, що 11.06.2015 Постановою НКРЕКП № 1732 ліцензію ПАТ "Лубнигаз" на постачання природного газу анульовано з 01.07.2015. Відповідач отримав ліцензію на розподіл природного газу (№ 1273 від 16.04.2015) і здійснює цей вид діяльності, у зв’язку з чим не проводить постачання чи транспортування природного газу промисловим споживачам та іншим суб’єктам господарювання.

Фактично по договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1109011161/П33 від 28.09.2011 надається послуга з транспортування природного газу на виробничо-технологічні витрати, нормовані втрати та власні потреби ПАТ "Лубнигаз".

Постачальником природного газу для забезпечення виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат ПАТ "Лубнигаз" є ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України». Транспортування природного газу по цій категорії здійснюється ПАТ «Укртрансгаз» відповідно до Договору № 1109011161/П33 від 28.09.2011.

15.11.2017 відповідач звернувся до позивача за врегулюванням питання щодо заборгованості по Договору шляхом підписання Спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків на суму 42765,30 грн., але відповідачу було відмовлено у підписанні спільного протокольного рішення.

21.11.2017 відповідач направив супровідним листом вих. № 2487 оригінали спільних протокольних рішень на суму 42765,30 грн. в 6-ти примірниках та зведені реєстри, але підписаних спільних протокольних рішень позивач не повернув.

09.01.2018 відповідач направив позивачу 2 примірники додаткової угоди до договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 28.09.2011 № 1109011161/П33 зі змінами внесеними в п. 1.2 Договору в такій редакції:

"п. 1.2. ОСОБА_3, транспортування якого за цим Договором здійснює Газотранспортне підприємство, призначений для задоволення виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат ОСОБА_3».

ОСОБА_4 проігнорував дану додаткову угоду і не повернув її підписаною на адресу відповідача.

09.01.2018 відповідач направив позивачу підписаний акт № 1-17-1109011161/П33 наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 30.11.2017 з протоколом розбіжностей від 05.01.2018, в якому зазначив, що отримав послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами для забезпечення виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат у листопаді 2017 року, але підписаного протоколу розбіжностей позивачем не повернуто.

На думку позивача, фактичні дії сторін щодо надання та оплати послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами у 2016-2017 роках, а також їх правові наслідки, повинні розглядатись як такі, що здійснювались поза межами цього договору, оскільки не є його предметом, отже, відсутні правові підстави для відповідальності сторін згідно договору, що розглядається в даній справі.

Також відповідач зазначає, що порушення ним виконання зобов’язань сталося не з його вини, а тому вимоги позивача є такими, що не підлягають задоволенню.

Крім того, відповідач просить суд застосувати строк позовної давності до вимог по стягненню пені.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 ЦК України передбачена свобода договору.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання за типовим договором на транспортування природного газу магістральними трубопроводами.

Закон України від 09.04.2015 N 329-VIII "Про ринок природного газу" (далі - Закон N 329-VIII) визначає правові засади функціонування ринку природного газу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону N 329-VIII транспортування природного газу здійснюється на підставі та умовах договору транспортування природного газу в порядку, передбаченому кодексом газотранспортної системи та іншими нормативно-правовими актами.

За договором транспортування природного газу газотранспортне підприємство зобов'язується забезпечити замовнику послуги транспортування природного газу на період та умовах, визначених у договорі транспортування природного газу, а замовник зобов'язується сплатити встановлену в договорі вартість послуг транспортування природного газу.

Статтею 629 ЦК України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Статтею 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Частиною першою ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Відповідно до ст. 599 ЦК України та ст. 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Матеріалами справи підтверджується факт надання позивачем відповідачу послуг з транспортування природного газу у 2016-2017 роках.

Пунктом 5.5 Договору в редакції Додаткової угоди № 3 від 16.11.2012 сторони погодили, що оплата вартості послуг за транспортування газу здійснюється ОСОБА_3 (крім гарантованого постачальника) шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Газотранспортного підприємства на умовах 100 відсотків попередньої оплати за десять днів до початку місяця, у якому буде здійснюватися транспортування газу.

ОСОБА_3 самостійно визначає розмір суми платежу попередньої оплати як добуток тарифу та планового обсягу газу на відповідний місяць. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться ОСОБА_3 до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

На підтвердження сум та дат оплат відповідачем послуг по Договору позивачем надано копії реєстрів оплат.

Відповідач заперечень щодо сум та дат оплат, які зазначені у реєстрах оплат, суду не надав.

Судом встановлено, що відповідач оплачував за надані позивачем послуги з простроченням строків оплати, встановлених у Договорі.

Відповідно до п. 7.3. Договору в редакції Додаткової угоди № 3 від 16.11.2012 у разі порушення ОСОБА_3 строків оплати, передбачених розділом 5 Договору, із ОСОБА_3 стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

На підставі п. 7.3. Договору та ч. 2 ст. 625 ЦК України позивач нарахував відповідачу пеню за неналежне виконання зобов’язань за Договором у зв’язку з порушенням належного строку оплати актів наданих послуг у розмірі 8625,42 грн. за загальний період з 22.08.2017 по 31.01.2018, 6018,27 грн. 3% річних за загальний період з 21.02.2016 по 31.01.2018 та інфляційні втрати у сумі 20392,37 грн. за загальний період з 01.03.2016 по 31.01.2018.

Суд перевірив надані позивачем розрахунки пені, річних та інфляційних втрат і встановив їхню правильність.

Щодо заперечення відповідача стосовно того, що правові підстави для відповідальності сторін згідно договору, що розглядається в даній справі відсутні, оскільки фактичні дії сторін щодо надання та оплати послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами у 2016-2017 роках, здійснювались поза межами Договору, та не є його предметом, суд зазначає наступне.

Так, відповідач посилається на те, що з 01.07.2015 анульовано його ліцензію на постачання природного газу, ним отримано ліцензію на розподіл природного газу, у зв’язку з чим відповідач не проводить постачання чи транспортування природного газу промисловим споживачам та іншим суб’єктам господарювання.

Відповідач стверджує, що фактично по договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1109011161/П33 від 28.09.2011 надається послуга з транспортування природного газу на виробничо-технологічні витрати, нормовані втрати та власні потреби ПАТ "Лубнигаз".

Суд вважає, що вказані обставини ніяким чином не впливають на зобов'язання відповідача по оплаті послуг наданих йому позивачем згідно умов Договору, оскільки Договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1109011161/П33 від 28.09.2011. є чинним, зміни щодо призначення газу, який транспортується позивачем, до Договору не внесені.

Твердження відповідача стосовно того, що 09.01.2018 він направляв позивачу 2 примірники додаткової угоди до Договору зі змінами внесеними в п. 1.2 Договору, яка була проігнорована позивачем, судом до уваги не приймаються, оскільки в даній справі стягуються суми пені, річних та інфляційних нараховані на зобов'язання 2016-2017 років, а відповідач звернувся до позивача з пропозицією щодо внесення змін у договір лише у 2018 році.

Крім цього, суд звертає увагу на те, що відповідач ще у 2015 році, після анулювання його ліцензії, міг звернутися до позивача з пропозицією про внесення змін у Договір або ж відмовитися від пролонгації Договору в передбачений у ньому строк, проте не зробив цього.

Враховуючи викладене, вказане заперечення відповідача судом до уваги не береться.

Щодо посилання відповідачем на те, що позивач відмовився підписати Спільне протокольне рішення на суму 42765,30 грн., то суд зазначає, що відмова позивача від підписання вказаного Спільного протокольного рішення не є предметом позову, що розглядається у даній справі.

Крім того, відповідач просить суд застосувати строк позовної давності до вимог про стягнення пені.

Так, згідно п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Згідно п. 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013. № 14 (далі - Постанова № 14), перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Вище зазначено, що судом встановлено правомірність нарахування позивачем пені у розмірі 8625,42 грн. за загальний період з 22.08.2017 по 31.01.2018.

Відповідно до п. 4.3. Постанови № 14, якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін.

Таким чином, строк позовної давності по стягненню пені нарахованої з 22.08.2017 по 31.01.2018 спливає з 23.08.2018 по 01.02.2019 відповідно.

Позовну заяву, що розглядається, надіслано до суду 29.10.2018, про що свідчить дата на накладній Укрпошти, яка розміщена на звороті конверту (а.с. 62). Тобто, позивачем пропущено позовну давність по стягненню пені нарахованої за період з 22.08.2017 по 28.10.2017.

З врахування вказаного стягненню підлягає пеня нарахована за загальний період з 29.10.2017 по 31.01.2018 у розмірі 4854,87 грн.

При цьому судом не береться до уваги зауваження позивача щодо того, що строк позовної давності по стягненню пені було перервано вчиненням відповідачем дій, що свідчать про визнання ним свого боргу.

Так, відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Суд зазначає, що здійснення відповідачем оплат основного боргу 22.12.2018, на яке посилається позивач у відповіді на відзив, не свідчить про визнання відповідачем обов'язку по сплаті пені. Отже, висновок позивача про те, що перебіг позовної давності щодо стягнення пені переривався, є хибним.

Крім цього, після початку розгляду справу по суті, в судовому засіданні 23.01.2019 представник відповідача заявив усне клопотання про зменшення розміру пені.

Суд відхилив вказане клопотання представника відповідача керуючись наступним.

Відповідач ні у відзиві на позов, ні в попередніх судових засіданнях не заявляв клопотання про зменшення розміру пені.

Згідно ч. 4 ст. 165 ГПК України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Таким чином, заявлення представником відповідача клопотання про зменшення розміру пені після початку розгляду справи по суті суперечить вимогам ч. 4 ст. 165 ГПК України. До того ж вказане клопотання жодним чином не обґрунтовано та не підтверджено належними доказами.

Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню частково, в частині стягнення 4854,87 грн. пені, 6018,27 грн. 3% річних та 20392,37 грн. інфляціних втрат. В іншій частині позов задоволенню не підлягає.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз" (вул. Л.Толстого, 87, м. Лубни, Полтавська область, 37503; код ЄДРПОУ 05524713) на користь Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (Кловський узвіз, 9/1, м. Київ, 01021; код ЄДРПОУ 30019801) 4854 грн. 87 коп. пені, 6018 грн. 27 коп. 3% річних, 20392 грн. 37 коп. інфляційних втрат, 1572 грн. 37 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст.256, 257 ГПК України). Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 24.01.2019.

Суддя О.С. Семчук