Решение № 79351476, 23.01.2019, Личаківський районний суд м.Львова

Справа №463/6160/18

Провадження №2/463/541/19

Заочне

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2019 року Личаківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді: Стрепка Н.Л.,

з участю секретаря судових засідань: ОСОБА_1,

представника позивача: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом Львівського міського центру зайнятості до ОСОБА_3 про стягнення коштів, -

встановив:

позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача допомоги з безробіття в розмірі 5 186,04 гривень, а також судового збору – 1 762 гривень.

Позов мотивує тим, що 3 травня 2018 року відповідач ОСОБА_3 звернувся до Львівського міського центру зайнятості в пошуках роботи, йому надано статус безробітного відповідно до ст. 43 Закону України «Про зайнятість населення». На підставі поданої заяви відповідач отримував матеріальне забезпечення допомогу по безробіттю. У відповідності до Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення згідно з Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», отримана інформація від ДФС, ПФУ про перебування відповідача у цивільно-правових відносинах в період перебування на обліку як безробітного, зокрема з’ясовано, що відповідач під час перебування на обліку як безробітний у Львівському міському центрі зайнятості уклав договір цивільно-правового характеру про надання послуг (виконання робіт) від 12 червня 2018 року № 8 з фізичною особою підприємцем ОСОБА_4 та отримав дохід і відповідно підлягав зняттю з обліку як безробітний з 12 червня 2018 року. У зв'язку із не повідомленням відповідачем спеціалістів центру про вказані обставини безпідставно продовжував отримувати допомогу по безробіттю, перебувати на обліку як безробітний. У зв’язку з цим, Львівський міський центр зайнятості скерував відповідачу повідомлення про повернення коштів в сумі 5 186,04 гривен, проте така залишилась без задоволення. В обґрунтування позовних вимог посилається на додані до позовної заяви письмові докази, які підтверджують право вимоги до відповідача та розмір заборгованості останнього. Як на підставу задоволення вимог вказує на положення ст.ст. 1, 3, 4, 44, 45 Закону України «Про зайнятість населення», п.п. 2, 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», ч. 1, ст. 1166, ст. 1212 ЦК України.

Ухвалою суду від 6 листопада 2018 року прийнято позов до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2, який діяв на підставі довіреності від 11 січня 2019 року № 2 позов підтримав, пояснення надав аналогічні викладеним в ньому, просив такий задовольнити.

Відповідач в судові засідання 4 грудня 2018 року та 23 січня 2019 року не з’явився, хоча належним чином повідомлявся про час та місце їх проведення, про причини неявки суду не повідомив, відзив на позовну заяву або клопотання про відкладення розгляду справи не подав.

За таких обставин, відповідно до ч. 4 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд вважає за можливе провести судове засідання у відсутності відповідача у справі та ухвалити заочне рішення на підставі доказів, які знаходяться в матеріалах справи, відносно чого представник позивача не заперечив.

Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, оцінивши в сукупності зібрані у справі докази, вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з таких мотивів.

Судом встановлено, що відповідач 3 травня 2018 року звернувся до Львівського міського центру зайнятості із заявами про надання статусу безробітного відповідно до Закону України «Про зайнятість населення» та призначення виплати допомоги по безробіттю у розмірі, передбаченому Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», що стверджується відповідними заявами (а.с. 5, 6).

Як видно з витягу із наказів Львівського міського центру зайнятості про прийнятті рішення по ОСОБА_3, 8 травня 2018 року відповідачу надано статус безробітного з 3 травня 2018 року, починаючи з 10 травня 2018 року останньому призначено та розпочато виплату допомоги по безробіттю (а.с. 7).

З акту № 426 від 29 серпня 2018 року розслідування страхового випадку та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та цивільно-правового договору № 8 від 12 червня 2018 року, акту № 1 прийому наданих послуг до цивільно-правового договору від 30 червня 2018 року вбачається, що ОСОБА_3 перебував у цивільно-правових відносинах з фізичною особою підприємцем ОСОБА_4 з 12 червня 2018 року до 30 червня 2018 року та отримав дохід в розмірі 4 345 гривень (а.с. 8-11).

Статтею 2 Закону України «Про зайнятість населення» визначено, що безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про зайнятість населення» до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно.

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 45 Закону України «Про зайнятість населення» реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється у разі встановлення факту виконання безробітним оплачуваної роботи (надання послуг).

Відповідно до частини другої статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Частиною третьою статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» передбачено, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Згідно з пунктом 5 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності, затвердженим наказом Міністерства соціальної політики України 15 червня 2015 року № 613, виплата допомоги по безробіттю припиняється, зокрема, у разі припинення реєстрації безробітного з підстав, передбачених Порядком реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2013 року № 198 (з дня припинення реєстрації або в разі невідвідування без поважних причин центру зайнятості).

Відповідно до підпункту 1 пункту 37 Порядком реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2013 року № 198, центр зайнятості припиняє реєстрацію, зокрема, з дня укладення цивільно-правового договору щодо виконання робіт (надання послуг).

З розрахунку вбачається, що за період отримання допомоги по безробіттю у центрі зайнятості з 12 червня 2018 року по 26 серпня 2018 року відповідачу нараховано та виплачено допомогу по безробіттю в розмірі 5 186,04 гривень (а.с. 4). Вказаний розрахунок є належним та допустимим доказом, відповідачем не спростовано і не подано доказів щодо неправильного нарахування вказаної суми.

Таким чином, у зв'язку з тим, що відповідач не повідомив позивача про те, що він на час отримання матеріального забезпечення на випадок безробіття, уклав цивільно-правовий договір за виконання якого отримав кошти, що є обставиною, яка впливає на умови виплати допомоги по безробіттю, починаючи з 12 червня 2018 року по 26 серпня 2018 року, безпідставно отримував допомогу по безробіттю.

Стаття 1212 ЦК України визначає, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Встановлено, що позивач скеровував відповідачу повідомлення щодо відшкодування допомоги по безробіттю у сумі 5 186,04 гривень, однак таке залишилась без виконання та відповіді, протилежного відповідачем не представлено.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог та про стягнення з відповідача на користь позивача коштів в сумі 5 186,04 гривень.

При цьому, у відповідності до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати в розмірі 1 762 гривень судового збору.

Керуючись ст.ст. 141, 265, 273, 274, 280, 282-284, 289 ЦПК України, суд –

ухвалив:

Позов Львівського міського центру зайнятості до ОСОБА_3 про стягнення коштів – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 в користь Львівського міського центру зайнятості 5 186 (п’ять тисяч сто вісімдесят шість) гривень 04 (чотири) копійки, а також судові витрати в розмірі 1 762 (однієї тисячі сімсот шістдесяти двох) гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте за письмовою заявою відповідача, яка подається до суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду через Личаківський районний суд м. Львова шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне найменування (ім’я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: Львівський міський центр зайнятості, місцезнаходження: 790060, м. Львів, вул. Княгині Ольги, 122, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 25555035.

Відповідач: ОСОБА_3, місце проживання: 79014, м. Львів, вул. Мучна, 14/7, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1.

Суддя: Стрепко Н. Л.