Решение № 79342924, 27.12.2018, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

27 грудня 2018 року м. Рівне №460/2719/18Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Друзенко Н.В. за участю секретаря судового засідання Романчук В.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі: позивача: ОСОБА_1, представник ОСОБА_2,

відповідача: представник не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 доУправління Держпраці у Рівненській області визнання протиправними та скасування постанов, -В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Держпраці у Рівненській області про визнання протиправними та скасування постанови про накладення штрафу №РВ236/1338/000363/МГ-ФС від 13.09.2018 та №РВ236/1338/000364/ІП-ФС від 13.09.2018.

Після усунення недоліків позовної заяви, ухвалою від 15.11.2018 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 04.12.2018.

15.11.2018 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву Управління Держпраці у Рівненській області (а.с.79-82).

Ухвалою від 04.12.2018 закрито підготовче провадження у справі, розгляд справи по суті призначено у відкритому судовому засіданні на 27.12.2018.

В судовому засіданні 27.12.2018 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що відповідачем за результатами перевірки позивача було складено постанови про накладення штрафу за порушення вимог законодавства про працю. Проте з порушеннями, що лягли в основу окаржуваних постанов, позивач не погоджується. Так, зазначено, що працівникам, які працювали у святкові і неробочі дні, надавалися інші дні відпочинку, що дозволено нормамаи чинного законодавства. А що стосується табелів обліку використаного робочого часу за період січень 2018 - червень 2018, то хоч вони і не відображали дійсного стану речей, втім до порушень трудових прав найманих працівників фактично не призвели. За наведеного, підстав для притягнення позивача до відповідальності у відповідача не було. З огляду на це, сторона позивача доводила, що оспорювані постанови про накладення на позивача штрафу є необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню.

Згідно з відзивом на позовну заяву відповідач позов не визнає. Його заперечення ґрунтуються на тому, що за результатами інспекційного відвідування встановлено порушення позивачем вимог частини першої та другої статті 107, статті 57 КЗпП України та частини другої статті 30 Закону України "Про оплату праці", а саме: не забезпечено проведення оплати праці для працівників у святкові дні у подвійному розмірі у відношенні щодо 13 осіб; не забезпечено достовірний облік виконуваної працівником роботи, тобто відсутній графік змінності працівників; не забезпечено достовірний облік виконуваної працівником роботи, тобто невірно зазначені години та дні роботи працівників. Відтак, сторона відповідача вважає, що інспектори, як проводили інспекційне відвідування, діяли в межах, у спосіб та на підставі повноважень, визначені чинним законодавством, а оскаржувані постанови про накладення штрафу на позивача прийняті правомірно та обґрунтовано. За таких обставин, просила в задоволенні позову відмовити.

Дослідженням письмових доказів по справі суд встановив наступне.

20.08.2018 Управлінням Держпраці у Рівненській області оформлено наказ №799 та направлення на інспекційне відвідування №725-Н/09-27 з питань додержання законодавства про працю Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (а.с.83,84). Як свідчить зміст наказу №799 від 20.08.2018, підставою для інспекційного відвідування позивача слугувала службова записка начальника відділу з питань здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів ОСОБА_3 від 20.08.2018, окреме доручення голови Державної служби України з питань праці Чернеги Р.Т. від 24.07.2018 №173/4.1-ДП-18.

Інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 фактично проведено з 12:30 год. 21.08.2018 по 16:50 год. 22.08.2018. Його результати оформлені актом інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю №РВ236/1338/АВ від 22.08.2018 (а.с.62-66).

В Акті зазначено про порушення ФОП ОСОБА_1:

- статті 57 КЗпП України, яке полягало у тому, що підприємцем не забезпечено достовірний облік виконуваної працівником роботи, тобто відсутній графік змінності працівників;

- частини другої статті 30 Закону України "Про оплату праці", а саме: забезпечено достовірний облік виконуваної працівником роботи, тобто невірно зазначені години та дні роботи працівників;

- частини першої та другої статті 107 КЗпП України, яке полягало у не забезпеченні проведення оплати праці для працівників у святкові дні у подвійному розмірі у відношенні щодо 13 осіб.

13.09.2018 на підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято постанову №РВ236/1338/000363/МГ-ФС та №РВ236/1338/000364/ІП-ФС, якими на ФОП ОСОБА_1 накладено штраф за порушення законодавства про працю у розмірі 483990 грн. та 3723 грн. відповідно (а.с.59-61).

Не погодившись з правомірністю прийнятих постанов, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 43 Конституції України держава створює умови для здійснення громадянами права на працю. Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю є важливими способами захисту трудових прав працівників, гарантією забезпечення законності в трудових відносинах.

Відповідно до частини першої статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №96 від 11.02.2015 встановлено, що Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Згідно з підпунктом 6 пункту 4 зазначеного Положення, Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Пунктом 7 цього Положення передбачено, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.

Порядок здійснення державного нагляду за додержанням законодавства про працю затверджений постановою Кабінету Міністрів України №295 від 26.04.2017.

Пунктом 2 вказаного Порядку встановлено, що державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів; виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин).

Згідно з пунктом 11 цього Порядку інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право: 1) під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об'єкта відвідування, в яких використовується наймана праця; 2) ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об'єктом відвідування їх копії або витяги; 3) наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об'єкта відвідування запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення; 4) за наявності ознак кримінального правопорушення та/або створення загрози безпеці інспектора праці залучати працівників правоохоронних органів; 5) на надання робочого місця з можливістю ведення конфіденційної розмови з працівниками щодо предмета інспекційного відвідування; 6) фіксувати проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин засобами аудіо-, фото- та відеотехніки; 7) отримувати від державних органів інформацію, необхідну для проведення інспекційного відвідування, невиїзного інспектування.

Пунктами 19, 20 зазначеного Порядку передбачено, що за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю припис про їх усунення. Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником.

Тобто, відповідач є повноважним органом, який забезпечує реалізацію державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю на території Рівненської області.

Судом встановлено, що відповідачем прийнято оскаржувану постанову про накладення штрафу №РВ236/1338/000363/МГ-ФС від 13.09.2018 на підставі висновків про порушення позивачем вимог частини першої та другої статті 107 КЗпП України.

Слід зазначити, що відповідно до статті 12 Закону України "Про оплату праці" норми оплати праці (за роботу в надурочний час; у святкові, неробочі та вихідні дні; у нічний час; за час простою, який мав місце не з вини працівника; при виготовленні продукції, що виявилася браком не з вини працівника; працівників молодше вісімнадцяти років, при скороченій тривалості їх щоденної роботи тощо) і гарантії для працівників (оплата щорічних відпусток; за час виконання державних обов'язків; для тих, які направляються для підвищення кваліфікації, на обстеження в медичний заклад; для переведених за станом здоров'я на легшу нижче оплачувану роботу; переведених тимчасово на іншу роботу у зв'язку з виробничою необхідністю; для вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, переведених на легшу роботу; при різних формах виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших спеціальностей; для донорів тощо), а також гарантії та компенсації працівникам в разі переїзду на роботу до іншої місцевості, службових відряджень, роботи у польових умовах тощо встановлюються Кодексом законів про працю України та іншими актами законодавства України.

Норми і гарантії в оплаті праці, передбачені частиною першою цієї статті та Кодексом законів про працю України, є мінімальними державними гарантіями.

Відповідно до статті 73 КЗпП України встановлені такі святкові дні: 1 січня - Новий рік, 7 січня і 25 грудня - Різдво Христове, 8 березня - Міжнародний жіночий день, 1 травня - День праці, 9 травня - День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні (День перемоги), 28 червня - День Конституції України, 24 серпня - День незалежності України, 14 жовтня - День захисника України.

Робота також не провадиться в дні релігійних свят: 7 січня і 25 грудня - Різдво Христове, один день (неділя) - Пасха (Великдень), один день (неділя) - Трійця.

За поданням релігійних громад інших (неправославних) конфесій, зареєстрованих в Україні, керівництво підприємств, установ, організацій надає особам, які сповідують відповідні релігії, до трьох днів відпочинку протягом року для святкування їх великих свят з відпрацюванням за ці дні.

У дні, зазначені у частинах першій і другій цієї статті, допускаються роботи, припинення яких неможливе через виробничо-технічні умови (безперервно діючі підприємства, установи, організації), роботи, викликані необхідністю обслуговування населення. У ці дні допускаються роботи із залученням працівників у випадках та в порядку, передбачених статтею 71цього Кодексу.

Робота у зазначені дні компенсується відповідно до статті 107 цього Кодексу.

Відповідно до статті 107 КЗпП України робота у святковий і неробочий день (частина четверта статті 73) оплачується у подвійному розмірі: 1) відрядникам - за подвійними відрядними розцінками; 2) працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, - у розмірі подвійної годинної або денної ставки; 3) працівникам, які одержують місячний оклад, - у розмірі одинарної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота у святковий і неробочий день провадилася у межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота провадилася понад місячну норму.

Оплата у зазначеному розмірі провадиться за години, фактично відпрацьовані у святковий і неробочий день.

На бажання працівника, який працював у святковий і неробочий день, йому може бути наданий інший день відпочинку.

Тобто, за наявності бажання працівника та роботодавця, за роботу у святковий чи неробочий день працівнику взамін подвійного розміру за відпрацьований час може бути наданий інший день для відпочинку.

Судом встановлено, що згідно з табелями обліку використання робочого часу водії ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та фельдшер ОСОБА_11 працювали у святкові дні 1 та 7 січня, водії ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_8, ОСОБА_16, ОСОБА_9, ОСОБА_17 та фельдшер ОСОБА_11 працювали у святковий день 8 березня, водії ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та фельдшер ОСОБА_18 працювали у святковий день 8 квітня, водії ОСОБА_12, ОСОБА_7, ОСОБА_17, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та фельдшер ОСОБА_11 працювали у святкові дні 1,9 та 27 травня, водії ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_10 та фельдшер ОСОБА_18 працювали у святковий день 28 червня. Оплата праці вказаних осіб у святкові дні у подвійному розмірі не здійснювалася, що підтверджується відомостями нарахування та виплати заробітної плати, та не заперечувалося стороною позивача в судовому засіданні.

Разом з тим, сторона позивача доводила, що особам, які працювали у святкові дні, надавалися інші дні для відпочинку, за їх бажанням та вибором.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_18 підтвердили, що працювали за графіком з черговістю два дні роботи та два дні вихідних, а у випадку роботи у святкові дні, вони брали собі вихідний у інший день. При цьому, свідки вказали, що не мали ні наміру, ні бажання отримувати подвійний розмір заробітку за роботу у святкові дні, позаяк їм більше підходив такий вид компенсації, як інший вихідний.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Стороною відповідача доводи сторони позивача нічим не спростовані.

Фактично, під час інспекційного відвідування позивача інспектори з праці не використали жодних повноважень, наданих їм згідно з Порядком здійснення державного нагляду за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №295 від 26.04.2017. Зокрема, інспектори взагалі не відібрали ні усних, ні письмових пояснень у працівників позивача на предмет отримання чи неотримання ними компенсації за роботу у святкові дні, та щодо виду такої компенсації, хоча мали відповідне право. Відповідно до цього, в акті інспекційного відвідування немає жодного спростування тому факту, що найманим особам позивача, які працювали у святкові дні, надавалися інші дні для відпочинку, за їх бажанням та вибором.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про не доведення відповідачем належними та допустимими доказами порушення позивачем, як суб'єктом господарювання, частини першої та другої статті 107 КЗпП України, а отже і наявності підстав, передбачених абзацом четвертим частини другої статті 265 КЗпП України, для прийняття оспорюваної постанови, згідно якого на позивача накладено штраф у розмірі 483990 грн. Враховуючи встановлені в ході судового розгляду обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 13.09.2018 №РВ236/1338/000363/МГ-ФС не відповідає критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, встановленим в частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства, порушує права та законні позивача, які підлягають до судового захисту шляхом скасування відповідного рішення суб'єкта владних повноважень.

Разом з тим, наявні в матеріалах справи докази та покази свідків свідчать, що позивачем в порушення вимог статті 57 КЗпП України та частини другої статті 30 Закону України "Про оплату праці" не забезпечено достовірний облік виконуваної працівником роботи, так як позивачем не правильно зазначені години і дні роботи працівників, а графік змінності відсутній.

Відповідно до статті 57 КЗпП України час початку і закінчення щоденної роботи (зміни) передбачається правилами внутрішнього трудового розпорядку і графіками змінності у відповідності з законодавством.

Згідно з статтею 30 Закону України "Про оплату праці" при кожній виплаті заробітної плати роботодавець повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; б) розміри і підстави відрахувань із заробітної плати; в) сума заробітної плати, що належить до виплати.

Роботодавець зобов'язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Таким чином, приймаючи у відповідності до абзацу восьмого частини другої статті 265 КЗпП України постанову №РВ236/1338/000364/ІП-ФС, Управління Держпраці у Рівненській області діяло на підставі, в межах та у спосіб, визначені чинним законодавством, а отже правових підстав для задоволення позову в цій частині суду немає.

За наведеного, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до задоволення частково.

В силу вимог частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відповідно до цього присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Рівненській області підлягають судові витрати у пропорційному до задоволених вимог розмірі, тобто в сумі 4839,90 грн. (483990 грн. х100% :487713 грн. = 99,237 % від 4877,13 грн)

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, АДРЕСА_1) до Управління Держпраці у Рівненській області (код ЄДРПОУ 39780243, вул.Лермонтова, 7, м.Рівне, 33028 ) - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Рівненській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №РВ236/1338/000363/МГ-ФС від 13.09.2018 згідно з якою на Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 483990,00 грн.

В задоволенні позовних вимог про визнання протиправною та скасування постанови Управління Держпраці у Рівненській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №РВ236/1338/000364/ІП-ФС від 13.09.2018 згідно з якою на Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 3723,00 грн., - відмовити.

Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 пропорційну суму судового збору у розмірі 4839,90 грн., за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Управління Держпраці у Рівненській області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складений 08 січня 2019 року.

Суддя Друзенко Н.В.