Решение № 79308555, 21.01.2019, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

21 січня 2019 року м. Рівне №460/3021/18

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача, Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області, про: 1) визнання протиправною бездіяльності відповідача, яка полягала в нездійсненні нарахування та виплати позивачу грошової допомоги, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення відповідно до пункту 7-1 розділу “Прикінцеві положення” Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, але не менше як в сумі 33601 (тридцять три тисячі шістсот однієї) гривні 40 копійок; 2) зобов'язання відповідача зарахувати позивачу в стаж роботи, який дає право на призначення грошової допомоги згідно з пунктом 7-1 розділу “Прикінцеві положення” Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, період його роботи на посаді керівника спортивної секції по волейболу в Рівненському кооперативному профтехучилищі з 29 серпня 1988 року по 25 червня 1992 року включно і в Рівненському кооперативному технікумі з 26 червня 1992 року по 14 вересня 1997 року включно; 3) зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 “Прикінцевих положень” Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, але не менше як в сумі 33601 (тридцять три тисячі шістсот одна) гривня 40 копійок. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 09.06.2018 позивачу призначена пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Позивач вказує, що станом на день досягнення пенсійного віку мав понад 35 років стажу роботи на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п."е" ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Тому, враховуючи, що за призначенням пенсії він звернувся вперше, він мав право на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, передбаченої пунктом 7-1 “Прикінцевих положень” Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”. Разом з тим, відповідач не призначив та не виплатив позивачу таку допомогу, мотивуючи це тим, що стаж роботи позивача на посадах, що дають право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п."е" ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", становить лише 27 років. Зокрема, відповідачем не були враховані періоди роботи позивача з 01.09.1988 по 30.06.1992 в Рівненському кооперативному профтехучилищі та з 01.07.1992 по 14.09.1997 в Рівненському кооперативному технікумі на посаді механіка з виконанням педагогічного навантаження керівника спортивної секції по волейболу, оскільки чинним законодавством не передбачено зарахування періодів роботи за сумісництвом чи на інших умовах до стажу, що дає право на пенсію за вислугу років. Таку бездіяльність щодо виплати грошової допомоги позивач вважає протиправною, оскільки позиція відповідача щодо відсутності підстав для зарахування періодів його роботи в Рівненському кооперативному профтехучилищі та Рівненському кооперативному технікумі до стажу, що право на пенсію за вислугу років, суперечить правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №456/1310/17. З наведених підстав просить адміністративний позов задовольнити повністю.

У встановлений судом строк відповідач подав до суду відзив на адміністративний позов, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог. На обґрунтування своїх заперечень зазначив, що з 09.06.2018 позивачу дійсно призначена пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». При цьому, пунктом 7-1 “Прикінцевих положень” Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” передбачено, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Крім того, Розділом 1 «Освіта» Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909, встановлено, що право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, викладачі, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації, професійно-технічних навчальних закладів, художні керівники, керівники гуртків, секцій, студій та інших позашкільних навчальних закладів. Відповідач звертає увагу на те, що вказаним Переліком не передбачена посада механіка у вищих навчальних закладах І-ІІ рівня акредитації, професійно-технічних навчальних закладах. Також, чинним законодавством не передбачено зарахування періодів роботи за сумісництвом чи на інших умовах до стажу, що дає право на пенсію за вислугу років. Тому, періоди роботи позивача з 01.09.1988 по 30.06.1992 в Рівненському кооперативному профтехучилищі та з 01.07.1992 по 14.09.1997 в Рівненському кооперативному технікумі на посаді механіка з виконанням педагогічного навантаження керівника спортивної секції по волейболу не можуть бути зараховані до стажу, що дає право на пенсію за вислугу років. Таким чином, записами в трудовій книжці позивача підтверджується в останнього наявність лише 27 років спеціального стажу, а тому права на виплату грошової допомоги, передбаченої пунктом 7-1 “Прикінцевих положень” Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, він не має. За наведених обставин, просив в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 19.12.2018, позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що з 09.06.2018 позивачу призначена пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

За наслідками розгляду звернення позивача, Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі – ГУ ПФУ в Рівненській області) листом від 21.08.2018 за №М-710/02.4-17 повідомило, що Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909, не передбачена посада механіка у вищих навчальних закладах І-ІІ рівня акредитації, професійно-технічних навчальних закладах. Крім того, чинним законодавством також не передбачено зарахування періодів роботи за сумісництвом чи на інших умовах до стажу, що дає право на пенсію за вислугу років. З огляду на вказане, періоди роботи позивача з 01.09.1988 по 30.06.1992 в Рівненському кооперативному профтехучилищі та з 01.07.1992 по 14.09.1997 в Рівненському кооперативному технікумі на посаді механіка з виконанням педагогічного навантаження керівника спортивної секції по волейболу, а також з 01.09.1990 по 25.06.1992 на посаді вихователя гуртожитку, не можуть бути зараховані до стажу, що дає право на пенсію за вислугу років. Таким чином, згідно з записами в трудовій книжці позивача, до страхового стажу, що дає право на призначення та виплату грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 “Прикінцевих положень” Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, можливо зарахувати лише періоди роботи з 15.08.1980 по 26.11.1984, з 28.08.1986 по 29.08.1988 та з 15.09.1997 по 09.06.2018 (день досягнення пенсійного віку), що загалом становить 27 років. З огляду на вказане, ГУ ПФУ в Рівненській області вказувало на відсутність підстав для призначення та виплати позивачу грошової допомоги у зв’язку з відсутністю в останнього необхідного спеціального стажу.

21.08.2018 позивач звернувся до ГУ ПФУ в Рівненській області з заявою, в якій просив вирішити питання щодо призначення йому грошової допомоги з урахуванням довідки Рівненського кооперативного економіко-правового коледжу від 13.08.2018 №143.

Листом від 29.08.2018 за №М-937/07.1-59 ГУ ПФУ в Рівненській області повідомило позивачу про відсутність у нього 35 років стажу в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", необхідних для призначення та виплати грошової допомоги відповідно до 7-1 “Прикінцевих положень” Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.

Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача щодо призначення та виплати йому грошової допомоги, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Вирішуючи вказаний спір по суті та надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій встановлені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон №1058).

Відповідно до пункту 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону України №1058, особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. «е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років.

Пунктом 5 Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1191 (далі – Порядок №1191), встановлено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

Аналіз вказаних вище норм права дозволяє прийти до висновку про те, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з наявністю у неї необхідного спеціального стажу (від 25 до 30 років) роботи на певних, визначених законодавством, посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної або комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону №1058 будь-якого іншого виду пенсії.

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 13.03.2018 у справі №234/13835/17.

Згідно із змістом позовної заяви та відзиву, сторонами не заперечується наявність у позивача 27 років спеціального стажу необхідно для призначення та виплати грошової допомоги відповідно пункту 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону України №1058, набутого за періоди роботи останнього з 15.08.1980 по 26.11.1984, з 28.08.1986 по 29.08.1988 та з 15.09.1997 по 09.06.2018 (день досягнення пенсійного віку).

Спірним в даній справі є можливість зарахування до спеціального стажу періодів роботи позивача з 01.09.1988 по 30.06.1992 в Рівненському кооперативному профтехучилищі та з 01.07.1992 по 14.09.1997 в Рівненському кооперативному технікумі на посаді механіка з виконанням педагогічного навантаження керівника спортивної секції по волейболу, а також з 01.09.1990 по 25.06.1992 на посаді вихователя гуртожитку.

Відповідно до п.2 Порядку №1911, до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» і «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Як зазначено вище по тексту рішення, згідно з п. «е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 затверджений Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років (далі – Перелік №909).

Розділом 1 «Освіта» Переліку №909 передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи вищих навчальних закладів I-II рівнів акредитації та професійно-технічних навчальних закладів.

Відповідно до записів №№7-11 трудової книжки позивача, останній з 30.08.1988 по 30.06.1992 працював в Рівненському кооперативному профтехучилищі на посаді механіка з правом викладання, а з 01.07.1992 по 14.09.1997 – в Рівненському кооперативному технікумі на посаді механіка з правом викладання предметів.

Згідно з наявною в матеріалах справи довідкою Рівненського кооперативного економіко-правового коледжу від 13.08.2018 №142, позивач фактично приступив до виконання педагогічного навантаження керівника спортивної секції по волейболу в Рівненському кооперативному профтехучилищі з 01.09.1988 та виконував його по 30.06.1992, в т.ч.: у 1988-1989 н.р. – 240 годин, у 1989-1990 н.р. – 320 годин, у 1990-1991 н.р. – 240 годин, у 1991-1992 н.р. – 240 годин.

Також, в матеріалах справи наявна копія довідки Рівненського кооперативного економіко-правового коледжу від 13.08.2018 №143, згідно з якою позивач дійсно працював в Рівненському кооперативному технікумі на посаді механіка з 01.07.1992 з виконанням педагогічного навантаження керівника спортивної секції по волейболу, в т.ч.: у 1992-1993 н.р. – 360 годин, у 1993-1994 н.р. – 298 годин, у 994-1995 н.р. – 360 годин, у 1995-1996 н.р. – 360 годин, у 1996-1997 н.р. – 352 години.

При цьому, відповідно до запису №12 трудової книжки позивача, останній був переведений з посади механіка Рівненському кооперативному технікумі з 15.09.1997.

Враховуючи, що у період з 01.09.1988 по 30.06.1992 та з 01.07.1992 по 14.09.1997 позивач виконував педагогічне навантаження керівника спортивної секції по волейболу, а тому, на переконання суду, в силу вимог п.2 Порядку №1911 вказані періоди мають бути зараховані останньому до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону України №1058.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується наявність у позивача загалом понад 35 років страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону України №1058.

З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що не здійснюючи призначення та виплати позивачу грошової допомоги, передбаченої пунктом 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону України №1058, відповідач допустив протиправну бездіяльність, внаслідок чого порушив законодавчо гарантоване право останнього на забезпечення у старості та соціальний захист.

Згідно з довідкою відповідача від 04.11.2018 №10325/03, позивачу призначена пенсія за віком з 09.06.2018 в розмірі 3360,14грн.

Тому, з урахуванням положень пункту 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону України №1058, розмір належної до виплати позивачу грошової допомоги складає 33601,40грн. (3360,14грн. х 10 = 33601,40грн.).

Відтак, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльності відповідача та зобов’язання останнього зарахувати до спеціального страхового стажу позивача періодів його роботи в Рівненському кооперативному профтехучилищі та в Рівненському кооперативному технікумі, а також призначити та виплатити позивачу грошову допомогу відповідно до пункту 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону України №1058 в сумі 33601,40грн., - є обґрунтованими та належать до задоволення.

Одночасно, суд звертає увагу на те, що позивач просить зобов'язати відповідача зарахувати до його страхового стажу, що дає право на призначення та виплату грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону України №105, зокрема, період його роботи в Рівненському кооперативному профтехучилищі з 29.08.1988 по 25.06.1992.

Разом з тим, згідно з довідкою Рівненського кооперативного економіко-правового коледжу від 13.08.2018 №142, позивач працював в Рівненському кооперативному профтехучилищі на посаді механіка з виконанням педагогічного навантаження керівника спортивної секції по волейболу у період з 01.09.1988 по 30.06.1992.

З огляду на вказане, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача зарахувати до страхового стажу позивача, що дає право на призначення та виплату грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону України №105, періоду його роботи в Рівненському кооперативному профтехучилищі саме з 01.09.1988 по 25.06.1992.

Твердження відповідача про те, що чинним законодавством не передбачено можливість зарахування періодів роботи за сумісництвом чи на інших умовах до стажу, що дає право на пенсію за вислугу років, суд оцінює критично, оскільки ні Закон №1058, ні Порядок №1911 не містять жодних застережень щодо неврахування періодів роботи за сумісництвом до стажу, що дає право на пенсію за вислугу років.

При цьому, суд зауважує, що відповідачем не було надано жодних доказів на підтвердження того, що позивач виконував роботу керівника спортивної секції по волейболу за сумісництвом.

Підсумовуючи вищенаведене в його сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову.

Щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до ч.1 ст.382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов’язати суб’єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

З аналізу змісту вказаної норми права слідує, що застосування даного виду судового контролю є правом суду, яким він може скористатися після ухвалення судового рішення.

Враховуючи зміст спірних правовідносин та стадію судового розгляду, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування даного заходу судового контролю за виконанням судового рішення у адміністративній справі.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що в адміністративному позові позивачем заявлена одну вимога немайнового характеру, оскільки вимоги про зобов’язання відповідача зарахувати до спеціального страхового стажу позивача періодів його роботи з 01.09.1988 по 30.06.1992 та з 01.07.1992 по 14.09.1997, а також призначити та виплатити позивачу грошову допомогу, є похідними від вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача.

Тобто, за подання до суду даного позову останньому належало сплатити судовий збір в розмірі 704,80грн.

Проте, згідно з наявним в матеріалах справи оригіналом квитанції №0.0.1204272096.1 від 06.12.2018 позивачем сплачений судовий збір в сумі 2114,40грн.

Відтак, кошти в сумі 1409,60грн. суд уважає коштами судового збору, внесеними у більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Разом з тим, відповідно до ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, зокрема, в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Станом на час розгляду справи клопотання про повернення коштів судового збору сплачених в більшому розмірі, ніж встановлено законом, від позивача не надходило, отже у суду відсутні правові підстави для винесення ухвали про повернення зазначеного судового збору.

Щодо решти судового збору, то у зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог він стягується на користь позивача в сумі 352,40грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у відповідності до ч.3 ст.139 КАС України.

Керуючись статтями 241-246, 263 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльності Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області, яка полягала в нездійсненні нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення відповідно до пункту 7-1 розділу “Прикінцеві положення” Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.

Зобов'язати Рівненське об'єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області зарахувати ОСОБА_1 в стаж роботи, який дає право на призначення грошової допомоги згідно з пунктом 7-1 розділу “Прикінцеві положення” Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, період його роботи на посаді керівника спортивної секції по волейболу в Рівненському кооперативному профтехучилищі з 1 вересня 1988 року по 25 червня 1992 року та в Рівненському кооперативному технікумі з 26 червня 1992 року по 14 вересня 1997 року.

Зобов'язати Рівненське об'єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області призначити та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 “Прикінцевих положень” Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, в сумі 33601,40грн. (тридцять три тисячі шістсот одна грн. 40 коп.).

В задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області зарахувати ОСОБА_1 в стаж роботи, який дає право на призначення грошової допомоги згідно з пунктом 7-1 розділу “Прикінцеві положення” Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, період його роботи на посаді керівника спортивної секції по волейболу в Рівненському кооперативному профтехучилищі з 29 серпня 1988 року по 25 червня 1992 року, - відмовити.

Стягути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області судовий збір в сумі 352,40грн. (триста п'ятдесят дві грн. 40 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

1) позивач - ОСОБА_1 (33002, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1);

2) відповідач - Рівненське об'єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області (33001, м. Рівне, вул. Яворницького, 34, код ЄДРПОУ 40373305).

Повний текст рішення складений 21 січня 2019 року.

Суддя Комшелюк Т.О.