Решение № 79289357, 17.01.2019, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

_____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 січня 2019 року Справа № 923/947/18

Господарський суд Херсонської області у складі судді Пригузи П.Д., за участі секретаря Литвиненко Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Іванівської селищної ради Херсонської області, код ЄДРПОУ 04400883, вул. Соборна, 1-а, смт. Іванівка Іванівського району Херсонської області,

до Фізичної особи-підприємця Трошина Віктора Олексійовича, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1,

про відшкодування збитків за використання земельних ділянок без правовстановлюючих документів,

за участю представників сторін:

від позивача: Трохименко Л.М., довіреність б/н від 17.12.2018;

від відповідача: не з'явились;

в с т а н о в и в:

Іванівська селищна рада Херсонської області 06.11.2018 року звернулася з позовною заявою до фізичної особи-підприємця Трошина Віктора Олексійовича про відшкодування збитків за використання земельних ділянок без правовстановлюючих документів в сумі 23 164,00 грн. у зв'язку з використанням відповідачем земельних ділянок комунальної власності без укладання договору оренди землі.

Ухвалою господарського суду від 07.11.2018 року позовну заяву було залишено без руху у зв'язку з ненаданням належних доказів направлення відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів (оригінали) та доказів сплати судового збору (оригінал).

20.11.2018 року до господарського суду надійшов лист позивача, яким усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою господарського суду від 26.11.2018 року позовну заяву було прийнято, відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, призначено перше судове засідання на 18.12.2018 року, запропоновано відповідачу надати відзив на позов з документальним обґрунтуванням викладених в ньому обставин, докази надіслання позивачу копії відзиву, заперечення та доданих до них документів надати до суду до 14.12.2018 року.

Відповідачу роз'яснено, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд буде вирішувати справу за наявними матеріалами.

Позивачу запропоновано негайно, але не пізніше 18.12.2018 року надати суду відповідь на відзив та докази надіслання відповідачу відповіді на відзив та доданих до них документів.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав, в судові засідання не з'являвся, про причини неявки та ненадання відзиву суд не повідомляв.

Розгляд справи відкладався для завершення питань підготовки справи до розгляду.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги, просила їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві у повному обсязі, надала відповідні пояснення.

Позовні вимоги обґрунтовуються наступним.

Відповідач, фізична особа-підприємець Трошин Віктор Олексійович є власником об'єктів нерухомого майна будівель і споруд, що розташовані на території АДРЕСА_3 та АДРЕСА_2, що підтверджується витягами про реєстрацію права власності на нерухоме майно.

За заявою відповідача Трошина В.О., відповідно до рішення Іванівської селищної ради № 133 від 06.07.2011 року, йому надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок несільськогосподарського призначення в користування на умовах оренди орієнтовною площею 1,1592 га; 0,0332 га; 0,0318 га; 0,0160 га; 0,0370 га під розміщення та обслуговування нежитлових будівель і споруд.

Відповідач Трошин В.О. рішенням Іванівської селищної ради № 133 від 06.07.2011 року не скористався, дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в користування на умовах оренди не використав, користується земельними ділянками, що вказані у наведеному рішенні без оформлення земельних відносин з позивачем як власником земельних ділянок, користується земельними ділянками безоплатно, що призводить до втрат місцевого бюджету, що полягає у неотриманні доходів.

Позивач листом від 23.11.2017 року нагадував відповідачеві про необхідність документального оформлення права користування земельною ділянкою. Проте вимоги селищної ради не виконані, проект землеустрою до селищної ради відповідачем не надано.

Набувши право власності на об'єкти нерухомого майна, відповідач таким чином ухиляється від оформлення права користування земельними ділянками, на яких розташовані вищезазначені об'єкти.

На час звернення позивача з позовом до суду відповідач правовстановлюючі документи щодо землекористування не оформив, договір оренди земельних ділянок з селищною радою не уклав.

Позивач стверджує, що бездіяльність відповідача підриває матеріальні і фінансові основи функціонування Іванівської селищної ради Херсонської області як органу місцевого самоврядування.

Позивач вважає, що відповідач використовуючи земельні ділянки без правовстановлюючих документів неправомірно спричинив збитки селищній раді, у вигляді доходів, які позивач міг би реально одержати за звичайних обставин, якби його право не було порушено (упущена вигода). Збитки підлягають стягненню відповідно до глави 24 Земельного кодексу України та за процедурою, передбаченою Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 № 284. Згідно цього Порядку комісією Іванівської районної державної адміністрації визначена сума збитків 23 164,00 грн (акт та розпорядження голови районної державної адміністрації від 23.08.2018 року № 311), які були надіслані відповідачу та запропоновано добровільно відшкодувати завдані збитки у строк до 24 вересня 2018 року.

Позивач зазначає правові підстави позову приписи ст. 11, 1166 Цивільного кодексу України, глава 24 Земельного кодексу України (статті 156, 157), відповідно до яких, шкода завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Також позивач просив стягнути з відповідача витрати на сплату судового збору в сумі 1762,00 грн.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлявся у встановленому законом порядку.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Відповідач, Трошин Віктор Олексійович, зареєстрований як фізична особа-підприємець (а.с. 10- 11) та є власником об'єктів нерухомого майна будівель і споруд, зокрема:

- нежитлової будівлі, що розташована на території АДРЕСА_3, що підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с. 12);

- котельної, що розташована на території АДРЕСА_2, що підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с. 13);

- складу, що розташований на території АДРЕСА_2, що підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с. 14).

Згідно рішення Іванівської селищної ради Херсонської області від 03.12.2015 року № 18 "Про перейменування вулиць, площі та парку селища" вулиця Енгельса в смт. Іванівка перейменована на вулицю Таврійська (а.с. 15).

Відповідачеві, фізичній особі-підприємцю Трошину В.О., за його заявою, відповідно до рішення Іванівської селищної ради № 133 від 06.07.2011 року (а.с. 16), надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок несільськогосподарського призначення в користування на умовах оренди.

На підставі розрахунків, зроблених Іванівською селищною радою від 03.07.2018 за № 02-13/292 та наданих Іванівській районній комісії з питань визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам (а.с. 60), головою Іванівської районної державної адміністрації 15.07.2018 затверджено Акт визначення збитків заподіяних власнику (користувачу) земельної ділянки за об'єктами, що знаходяться у смт. Іванівка, по АДРЕСА_3 та АДРЕСА_2, зокрема:

- нежитлової будівлі гаражу та мощення, що розташована на території АДРЕСА_3, розміщені на земельній ділянці площею 1640 м.кв.;

- котельної, що розташована на території АДРЕСА_2, розміщена на земельній ділянці площею 366 м.кв.;

- складу, що розташований на території АДРЕСА_2, розміщений на земельній ділянці площею 154 м.кв.

Розрахунок збитків здійснено за період: 2015 рік, 2016, 2017 та з 01.01.2018 по 30.06.2018 року у розмірі 23164,00грн.

Листом від 31.08.2018 (а.с. 23), який вручено відповідачеві 06.09.2018, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 24), позивач запропонував відповідачеві сплати добровільно суму втрат бюджету у розмірі 23164,00грн. на відповідний рахунок територіальної громади. Проте вимоги селищної ради відповідачем не виконані.

Судом встановлено, що нерухоме майно, яке розміщене на земельних ділянках АДРЕСА_3, та вул. АДРЕСА_2, використовується відповідачем в комерційних (господарських) цілях для здійснення його господарської діяльності, що підтверджується актом від 26.12.2018 (а.с. 67), відповідно до якого комісією селищної ради встановлено, що об'єкт за адресою АДРЕСА_3, здається ним в оренду, на його території здійснюється торгівля вугіллям, торф'яними брикетами.

Факт використання будівель та споруд для господарської діяльності також підтверджується Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 01.11.2012 при перегляді Рішення Іванівського районного суду від 31.08.2012 року у справі № 22-ц/2190/3166/2012, відповідно до якої встановлено факт, що об'єкти нерухомого майна, які зареєстровані за відповідачем та є предметом спору у справі (- споруда мощення із залізобетонних дорожніх плит), площею 11592 кв.м., по АДРЕСА_4; - нежитлова будівля (автогараж), площею 216,60 кв.м., що розташована по АДРЕСА_3; - споруда (огорожа території ринку), довжиною 318 м. в кількості 53 шт., що розташована по АДРЕСА_3; - склад, площею 154 кв.м., що розташований по АДРЕСА_2; - котельня, площею 366 кв.м., що розташована по АДРЕСА_2, використовуються відповідачем Торошиним В.О. для підприємницької діяльності.

Саме встановлений апеляційним судом факт, що об'єкти по АДРЕСА_2, які зареєстровані і є власністю Трошина В.О., за своїм цільовим призначенням та за твердженням відповідача використовуються ним лише в процесі здійснення своєї підприємницької діяльності, - став підставою для скасування Апеляційним судом Херсонської області Рішення Іванівського районного суду від 31.08.2012 року у справі № 22-ц/2190/3166/2012, яким з відповідача було стягнуто збитки на користь Іванівської селищної ради як з фізичної особи за користування земельними ділянками без правовстановлюючих документів.

Відповідно до ст. 75 ГПК України (Підстави звільнення від доказування) обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, обставини, які підтверджують факт використання відповідачем Трошиним В.О. для здійснення підприємницької (господарської) діяльності будівель та споруд, що розміщені на земельних ділянках по АДРЕСА_2, є встановленим судом у цивільній справі № 22-ц/2190/3166/2012, отже, у цій справі, сторонами якої є ті ж самі сторони, не доказуються, мають преюдиційне значення.

Як вбачається з листа Державної фіскальної служби України від 04.01.2019 (а.с. 68), Трошин В.О. перебуває на обліку в Генічеській ДПІ ГУ ДФС у Херсонській області Трошин В.О. не сплачує до бюджету ні податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, ні плати за землю (земельний податок, орендну плату тощо).

Отже, судом встановлено, що відповідач не здійснює плати за користування земельними ділянками, а своєю поведінкою, яка проявляється у бездіяльності щодо оформлення та державної реєстрації права користування/власності земельною ділянкою, завдає шкоди інтересам місцевого самоврядування, умисно не вносячи до бюджету належну плату за користування землею на території смт. Іванівка Херсонської області, без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до статті 125 ЗК України, використовує земельні ділянки для здійснення господарської діяльності.

Зазначені обставини вказують на те, що позивачем правильно було визначено, що даний спір підлягає вирішенню як господарський спір, оскільки відноситься до юрисдикції господарських судів, є належним способом захисту інтересів місцевої громади.

Вирішуючи питання про наявність підстав для стягнення з відповідача заявленої позивачем суми коштів, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом «д» частини першої статті 156 ЗК України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України (частина третя статті 157 ЗК України). Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року № 284 (далі - Порядок № 284).

Пункт 3 Порядку № 284 встановлює, що відшкодуванню підлягають інші збитки власників землі, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані. А під неодержаним доходом розуміється, зокрема, дохід, який міг би одержати власник землі із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її тимчасового зайняття.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 22 ЦК України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частина перша статті 1166 ЦК України встановлює, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. А згідно з пунктом «д» частини першої статті 156 ЗК України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

За змістом вказаних приписів ЦК України та ЗК України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 ЦК України). Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювана; вина. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов'язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкода заподіяна не з її вини (частина друга статті 1166 ЦК України).

Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювана шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов'язаннях. Натомість, для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Судом встановлено, що відповідач є власником нерухомого майна, яке розміщене на земельних ділянках, що перебувають у комунальній власності (власність територіальної громади смт. Іванівка Херсонської області).

Відповідач Трошин В.О., відповідно до рішення Іванівської селищної ради № 133 від 06.07.2011 року, отримав дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок несільськогосподарського призначення в користування на умовах оренди, але договір оренди не укладає.

Частина перша статті 93 ЗК України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов'язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт «в» частини першої статті 96 ЗК України).

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 ЗК України).

До моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний сплатити ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Судом встановлено, що відповідач, отримавши дозвіл місцевої ради на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в користування на умовах оренди, яка перебуває у його фактичному користуванні, вказаного рішення не виконує. Вказана обставина створює для відповідача ситуацію правової невизначеності як у земельних відносинах так і в цивільних відносинах, оскільки він юридично не є, по-перше, суб'єктом оподаткування, а, по-друге, - не є суб'єктом сплати орендної плати. Ця обставина використовується відповідачем для безоплатного користування земельною ділянкою. Така правова поведінка відповідача оцінюється судом як ухиляння відповідачем від виконання рішення ради, що приводить до неотримання місцевою громадою, як власником земельної ділянки комунальної власності, доходів, які визначені законом як плата за землю (орендна плата).

Правової підстави для несплати платежів за користування земельною ділянкою відповідачем немає, отже відповідачем у такий спосіб «збережено» кошти через порушення права місцевої громади, нездійснення плати за користування земельною ділянкою.

Суд зазначає, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до приписів ст. 13 ЦК України Стаття 13 (Межі здійснення цивільних прав), цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п'ятою цієї статті, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Суд зазначає, що у зв'язку з відсутністю у відповідача правових підстав для збереження майна (коштів) через несплату за користування земельною ділянкою, у селищної ради як позивача правомірно виникло право на застосування до спірних правовідносин статей 22 та 1212 ЦК України, як один з ефективних способів захисту права держави та місцевого самоврядування.

Висновки господарського суду у цій справі ґрунтуються на правових позиціях Верховного Суду, викладених у постановах від 23 травня 2018 року Справа № 629/4628/16-ц Провадження № 14- 77цс18, від 27 червня 2018 року Справа № 749/230/15-ц Провадження № 14-214цс18, від 12 червня 2018 року Справа № 922/3204/17 Провадження № 12-133гс18, від 03 жовтня 2018 року Справа № 904/1182/17 Провадження № 12-195гс18.

Судом встановлено, що відповідач не є власником або постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата.

Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов'язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (ст. 14.1.36, 14.1.125, 288.5 ПК України).

Розмір збережених у себе відповідачем без достатньої правової підстави коштів позивачем був розрахований як розмір плати за земельну ділянку комунальної власності у формі орендної плати за землю, який нараховується та сплачуються за регульованою ціною, встановленою уповноваженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування.

Відповідач не надав заперечень щодо розрахованої позивачем суми втрат бюджету.

Суд вважає, що розрахунок суми втрат бюджету позивача є обґрунтованим, а правові підстави для його стягнення - наявними.

Враховуючи викладене, відсутність у відповідача правової підстави для безоплатного користування земельною ділянкою, є підставою для застосування ст. 1212 ЦК України.

Відповідно до ст. 129 ГПК України (Розподіл судових витрат), у зв'язку із задоволенням позову в повному обсязі, судовий збір підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст. 233, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в:

1. Позов Іванівської селищної ради Херсонської області до фізичної особи-підприємця Трошина Віктора Олексійовича про відшкодування збитків за використання земельних ділянок без правовстановлюючих документів задовольнити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Трошина Віктора Олексійовича, ідентифікаційний код НОМЕР_1, АДРЕСА_5, на користь Іванівської селищної ради, ідентифікаційний код 04400883, вул. Соборна, 1-а, смт. Іванівка, Іванівський район, Херсонська область, грошові кошти в сумі 23 164,00грн. (двадцять три тисячі сто шістдесят чотири гривні 00 копійок) безпідставно збережених коштів за період з 01 січня 2015 по 30 червня 2018 року включно.

3. Судові витрати покласти на відповідача.

4. Стягнути з фізичної особи-підприємця Трошина Віктора Олексійовича, ідентифікаційний код НОМЕР_1, АДРЕСА_5, на користь Іванівської селищної ради, ідентифікаційний код 04400883, вул. Соборна, 1-а, смт. Іванівка, Іванівський район, Херсонська область, судові витрати в сумі 1 762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні 00 копійок).

Накази видати в установленому порядку після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Херсонської області (п. 8, 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст рішення складено та підписано 21.01.2019.

Суддя П.Д. Пригуза